Рішення № 93533572, 04.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2020 справа № 914/2404/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут”, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Акта-Інвест”, м.Львів

про стягнення 138267,60грн штрафу за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії

Суддя У.І.Ділай

Секретар В.Д.Андрусик

За участю представників:

Від позивача: О. Л. Дятлов – адвокат, В.Ю.Борис - адвокат

Від відповідача: К.М. Паламарчук - адвокат

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут”, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Акта-Інвест”, про стягнення 138267,60грн штрафу за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії.

Ухвалою від 21.09.2020 відкрито провадження та призначено судове засідання на 13.10.2020.

Ухвалою від 13.10.2020 підготовче засідання відкладено на 29.10.2020.

Ухвалою від 29.10.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2020.

Судове засідання 17.11.2020 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді у відпустці на самоізоляції з 03.11.2020 до 06.11.2020, на навчанні у Національній школі суддів України з 09.11.2020 до 13.11.2020 та на лікарняному з 16.11.2020 до 20.11.2020.

Ухвалою від 24.11.2020 судове засідання призначено на 04.12.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2020 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 04.12.2020 представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, а також заявив про стягнення з позивача понесених витрат за надану правничу допомогу.

В процесі розгляду матеріалів справи суд –

встановив:

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідно до п. п. 3.1.5., 3.1.7., 3.2.5. «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованих електропостачальником на офіційному веб-сайті.

Відповідач на підставі Заяви-приєднання від 18.12.2018 приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії споживачу, на умовах публічної комерційної пропозиції №6, яка є Додатком 2 до цього Договору, що розміщені на офіційному веб-сайті позивача.

Згідно Додатку №1 до вказаної Заяви-приєднання відповідача, позивач продавав відповідачу електроенергію на об`єкт відповідача: 001 - База, вул. Кукурудзяна, 2, м. Львів.

01.07.2019 відповідач приєднався до індивідуальної Комерційної пропозиції позивача №13, шляхом її підписання та скріплення печаткою.

Відповідно до графи «Строк дії договору та умови пролонгації» вказаної Комерційної пропозиції від 01.07.2019 - Договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2022.

Листом від 06.09.2019 відповідач повідомив позивача про зміну електропостачальника, а саме, що з 01.10.2019 постачання електричної енергії за точками комерційного обліку ТзОВ «Акта-Інвест» буде здійснюватися Електропостачальником ТзОВ «Енерджі 365».

Відповідно в п. 6.1.3. Правил вказано, якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксований терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Отже, з 01.10.2019 позивач не продає відповідачу електроенергію на вказані об`єкти споживача, так як вказаний Договір з позивачем достроково розірваний/припинений з 01.10.2019.

Позивач покликається на положення п. 13.3. Договору, в якому передбачено, що за умови дострокового розірвання Договору з ініціативи Споживача, Споживач зобов`язаний сплатити Постачальнику передбачені обраною Споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції.

Згідно із Комерційною пропозицією №13 від 01.07.2019, яка вступила в дію з 01.07.2019 передбачено: «У разі дострокового розірвання/припинення Договору з ініціативи Споживача, Постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору, з метою уникнення Споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору з боку попереднього електропостачальника, Споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником Договір про постачання електричної енергії Споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору (абзац 3 п. 6.1.3. ПРРЕЕ).»

За твердженням позивача комерційна пропозиція містить умову дотримання якої дозволяє змінювати електропостачальника без сплати штрафних санкцій за дострокове розірвання договору. Однак, позивач вважає, що відповідач в порушення даного пункту Комерційної пропозиції, проінформував позивача про зміну постачальника не в термін передбачений Комерційною пропозицією, а саме не за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

ТзОВ “Львівенергозбут” зазначає, що договір був укладений із фіксованим терміном дії до 31.12.2022. Відтак, на думку позивача споживач може з 01.01.2023 ініціювати зміну електропостачальника за 21 календарний день до дати закінчення строку дії чинного договору, тобто не пізніше 10.12.2022. І лише у такому випадку відповідач не оплачує позивачу жодного штрафу, так як відбувається не дострокове (передчасне) розірвання цього Договору, а припинення договору з 01.01.2023. Отже, внаслідок не дотримання відповідачем умов Договору та умов Комерційної пропозиції, ТзОВ “Львівенергозбут” вважає, що відповідач розірвав договір достроково, а не у строк передбачений абзацом 3 н. 6.1.3 ПРРЕЕ та умовами Комерційної пропозиції№13.

На думку позивача внаслідок не дотримання відповідачем умов Договору та умов Комерційної пропозиції відповідач розірвав договір достроково, а не у строк передбачений абзацом 3 п. 6.1.3 ПРРЕЕ та умовами Комерційної пропозиції. Відтак позивачем проведено розрахунок штрафу, відповідно до якого за вересень 2019 року відповідачем спожито 59609 кВт*год. на суму 138267,60 грн. Згідно із Комерційною пропозицію №13 та рахунку за електричну енергію за вересень 2019р. від 01.10.2019 повна вартість за 1 кВт*год. становила 231,9576 коп. Отже, розмір штрафу становить 59609 кВт*год. х 231,9576 коп. = 138267,60 грн.

Листом №904-5019 від 13.11.2019 позивач виставив відповідачу рахунок від 12.11.2019 на сплату штрафу за дострокове розірвання Договору про постачання електричної енергії в розмірі 138267,60 грн., який позивачем скеровано відповідачу рекомендованим листом. На підтвердження позивач долучив до позову копію списку №1661 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Львів 16 від 13.11.2019 та копію фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 13.11.2019.

Нарахований штраф мав бути оплачений відповідачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Спір виник внаслідок неоплати відповідачем нарахованого штрафу. Відтак, ТзОВ “Львівенергозбут” просить стягнути з відповідача 138267,60 грн штрафу.

Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.

Пунктом 3.2. Договору, споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього Договору.

Пунктом 5.10. Договору також передбачено, що Споживач має право обрати на розрахунковий період іншого Постачальника в установленому ПРРЕЕ порядку, за умов, що в нього є укладений договір про розподіл (передачу) електричної енергії з оператором системи та відсутнє припинення постачання електричної енергії внаслідок наявної заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим Постачальником.

Підпунктами 10, 13 п. 6.1 Договору передбачено, що Споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника, у разі наявності договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та відсутності припинення постачання електричної енергії внаслідок наявності заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим Постачальником.

Крім того, п. 10.1. Договору, передбачено, що Споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

За твердженням ТзОВ «Акта-Інвест» протягом дії цього договору відповідач належним чином виконував обов`язки за вказаним договором, здійснював оплату вчасно та в повному обсязі, жодним чином не порушував умов Договору, та не ухилявся від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Також відповідач звернув увагу, що нараховані позивачем штрафні санкції передбачені за дострокове розірвання Договору у випадках, не передбачених умовами Договору.

Відповідач вважає, що на момент укладання договору обумовлений строк «за 21 календарний день» визначає, що дія має вчинитися не пізніше ніж за 21 календарний день, оскільки такий строк дає змогу Постачальнику врегулювати свої внутрішні господарські процеси з урахуванням певних дій Споживача (зміна графіків обсягу купівлі-продажу електричної енергії, тощо). При цьому, відповідач повідомив позивача 06.09.2019 про обрання іншого електропостачальника на наступний розрахунковий період з 01.10.2019. Таким чином, відповідач направивши своє повідомлення завчасно, надав змогу позивачу здійснити всі необхідні дії для врегулювання своїх внутрішніх господарських процесів з метою уникнення негативних наслідків, діяв в межах Договору та не здійснював розірвання договору в не передбачених умовами договору випадках.

На думку відповідача, оскільки ПРРЕЕ і договором передбачено право Споживача на дострокове припинення договору у зв`язку зі зміною електропостачальника, відтак у позивача відсутні підстави для застосування відповідальності, передбаченої у пункті 13.3 договору.

При прийнятті рішення суд виходить із такого:

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідача 138267,60 грн штрафу за порушення умов договору.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення нарахованого штрафу суду необхідно встановити їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Також обов`язковою умовою стягнення заявлених вимог є порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає й обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, відповідач 18.12.2018 підписав заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, у зв`язку із чим сторони набули взаємних прав та обов`язків.

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання… (пункт 13.1). Так, згідно з комерційною пропозицією №13 від 01.07.2019 Договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2022.

Відповідач надіслав позивачеві лист від 06.09.2019, яким повідомило про зміну електропостачальника з 01.10.2019.

Позивач надіслав відповідачеві лист № 904-2519 від 13.11.2019, у якому повідомив про нарахування штрафу за дострокове розірвання договору в розмірі 138267,60 грн та необхідність його оплатити, а також рахунок від 12.11.2019.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ч.ч. 1, 4, 7 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства.

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Між сторонами з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 ЦК України укладено публічний договір приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії, шляхом приєднання споживача (відповідача) до умов цього договору на підставі заяви-приєднання відповідача до договору від 19.12.2018 р.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 та є однаковими для усіх споживачів.

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з п. 1.1.1 Правил цей нормативно-правовий акт регулює взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Відповідно до п. 3.1.8 Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

За змістом статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Згідно ст.58 зазначеного Закону споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про ринок електричної енергії» зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.

Споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником (пункт 6.1.1 Правил).

За змістом п. 6.1.3 Правил зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Датою початку процедури зміни електропостачальника вважається дата отримання всіх необхідних даних, передбачених пунктом 6.1.5 цієї глави (пункт 6.1.6 ПРРЕЕ).

Такі ж умови передбачені і в укладеному між сторонами договорі.

Так, відповідно до п. 10.1 спірного договору споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії). Дія договору припиняється у випадку зміни електропостачальника (п. 13.5 договору).

Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови (п. 13.2 договору).

За змістом пункту 13.3 договору за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.

Згідно з комерційною пропозицією від 01.12.2019 № 13 договір діє з моменту набранням чинності і до 31.12.2022.

Згідно зі статтею 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, у зазначеній нормі наведено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (аналогічна правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 № 916/1684/18).

Враховуючи положення ч.ч.1,2 ст.598 ЦК України, у зазначеній нормі наведено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Порядок зміни енергопостачальника за ініціативою споживача врегульовано розділом 6.1 Правил, згідно положень якого зміна постачальника електричної енергії без настання негативних наслідків для споживача можлива лише за умови повідомлення нового постачальника за 21 календарний день до дати закінчення терміни строку дії чинного договору. Процес зміни електропостачальника за ініціативою споживача здійснюється на безоплатній основі і повинен завершитись у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня повідомлення.

Тобто законодавцем визначено термін 21 календарний день, який є достатнім для суб`єктів ринку електричної енергії та учасників роздрібного ринку, які задіяні у цьому процесі для проведення процедури зміни електропостачальника і дотримання цього строку є необхідною умовою для уникнення негативних наслідків у вигляд сплати штрафу на користь попереднього електропостачальника для споживача.

Виходячи із обставин справи, відповідач дотримався встановленого умовами договору та Правилами порядку зміни постачальника електричної енергії, отже негативні наслідки у вигляді сплати штрафу не можуть виникати.

Умовами договору, складовою якого є Правила та комерційна пропозиція, передбачено право споживача на вільний вибір електропостачальника. Штрафні санкції можуть бути застосовані лише у випадку порушення обов`язку, який є складовою цивільного правовідношення.

Враховуючи ту обставину, що відповідач діяв у межах, визначених як Правилами, так і Закону України «Про ринок електричної енергії», відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.

При цьому суд звертає увагу на те, що висновок про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій ґрунтується на відсутності протиправності дій споживача власне в контексті факту зміни електропостачальника (дострокового припинення договору), а не дотримання правил (процедури) такої зміни.

Комерційна пропозиція №13 містить положення про відповідальність саме за факт розірвання договору, а не за порушення процедури зміни електропостачальника, що має результатом припинення дії договору.

Суд констатує, що дострокове розірвання договору з ініціативи споживача, у зв`язку із зміною електропостачальника не є випадком не передбаченим умовами договору та відповідно не є підставою для нарахування штрафних санкцій згідно з пунктом 13.3 договору.

Крім того, слід зазначити що штрафні санкції за дострокове розірвання договору постачання електричної енергії у разі зміни постачальника не є тотожними платі (додатковим фінансовим зобов`язанням) за зміну постачальника. Додаткові фінансові зобов`язання, про які йдеться у ч. 10 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», не стосуються штрафних санкцій за недотримання умов договору, а лише «вартості зміни постачальника», витрат, які могли би бути встановлені при такій зміні (можливі витрати з технічних причин чи інші витрати).

Як Директива 2009/72/ЄС, так і Закон України «Про ринок електричної енергії» передбачають відсутність плати за зміну електропостачальника поряд з можливістю застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору.

За вказаних обставин Господарський суд Львівської області приходить до висновку, що заявлені вимоги є не обґрунтованими, а позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів порушення відповідачем суб`єктивного права ТзОВ “Львівенергозбут” щодо невиконання умов спірного договору. Також позивачем не доведено, що об`єктом захисту є його охоронюваний законом інтерес. Відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки є відсутнім порушення суб`єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судовий збір покласти на позивача.

3.Судове засідання по розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначити на 15.12.2020 о 11 год 00 хв.

4.Зобов`язати відповідача в строк до 09.12.2020 подати докази щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 15.12.2020.

Суддя У.І. Ділай