Рішення № 93530690, 01.12.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/654/20

Справа № 522/14518/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Бойко А.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОР ХАУС», Товариства з обмеженою відповідальністю «МТБ Банк» про визнання недійсним договорів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 23.08.2019 року звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОР ХАУС», Товариства з обмеженою відповідальністю «МТБ Банк» про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором №366/F від 09.03.2006 року, укладений між ПАТ «Марфін Банк» та ТОВ «ШОР ХАУС» 20.12.2015 року; Стягнути з ТОВ «Шор Хаус» на користь ОСОБА_1 та на користь ОСОБА_3 по 140 000 грн. Витребувати від ТОВ «ШОР ХАУС» належний ОСОБА_1 контейнер, що встановлений на торговельному місці №3121 за адресою: територія СТРП з АС №4 ТК №3: Одеська обл., Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договори про відступлення права вимоги укладені з порушенням чинного законодавства, адже кредитодавцем за кредитним договором може бути виключно банк або інша фінансова установа. Крім того, договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є факторингом. Просять застосувати наслідки недійсності договору та повернути сплачені позивачами на рахунок ТОВ «ШОР ХАУС» 18.12.2018 року кошти у розмірі 280 000 грн. В свою чергу контейнер був переданий в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №520/5468/15-ц від 21.02.2018 року.

Ухвалою суду від 30.08.2019 року провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.10.2019 року.

До суду 01.10.2019 року надійшов відзив представника ПАТ «МТБ Банк», відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки предметом договору про відступлення права вимоги було лише право грошової вимоги, адже ТОВ «ШОР ХАУС» сплатило повну ціну договору без стягнення додаткової плати. А за договором цесії отримати право вимоги може не лише банк або фінансова установа.

До суду 02.10.2019 року надійшов відзив представника ТОВ «ШОР ХАУС», відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву відзначено, що між відповідачами було укладено договір цесії, а не факторингу, сплачено номінальну вартість договору. Договір цесії може укладати будь-яка фізична чи юридична особа. Даний договір відповідає вимогам чинного законодавства, тому не може бути визнаний недійсним.

До суду 16.10.2019 року надійшла відповідь на відзив представника позивачів, відповідно до якої вказала, що ТОВ «ШОР ХАУС» отримує прибуток (різниця між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається), тому такий договір має кваліфікуватися як факторинг.

До суду 22.10.2019 року надійшли заперечення на відповідь на відзив ПАТ «МТБ Банк», відповідно до яких вказує, що спірний договір є оплатним договором про відступлення права вимоги, а ніяк не факторингом.

В результаті проведеного підготовчого засідання 28.10.2019 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 15.01.2020 року.

У зв`язку з неявкою позивачів у судове засідання 15.01.2020 року розгляд справи відкладено на 24.02.2020 року.

У судовому засіданні 24.02.2020 року було змінено назву відповідача з ПАТ «Марфін Банк» на ПАТ «МТБ Банк», закінчено з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, оголошено перерву для підготовки до судових дебатів до 24.03.2020 року.

У судове засідання 24.03.2020 року учасники справи не з`явилися, представник позивачів подала заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з веденням на території України карантину. Розгляд справи відкладено на 22.04.2020 року.

У зв`язку з неможливістю проведення фіксації судового засідання технічними засобами внаслідок припинення подачі електроенергії до суду, судове засідання 22.04.2020 року не відбулося. Наступне судове засідання призначено на 22.06.2020 року.

У судовому засіданні 22.06.2020 року стало відомо, що померла позивачка ОСОБА_3 , судом було задоволено клопотання представника ТОВ «ШОР ХАУС» про витребування доказів, а саме копію спадкової справи. Розгляд справи відкладено до 20.07.2020 року.

У зв`язку з неявкою сторін та неподанням витребуваної інформації розгляд справи у судовому засіданні 20.07.2020 року було відкладено на 12.08.2020 року. Повторно направлено ухвалу про витребування доказів для її виконання.

У судовому засіданні 12.08.2020 року витребувано копію спадкової справи від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Агакішевої Т.А. Оголошено перерву до 09.09.2020 року.

Ухвалою суду від 03.09.020 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засідання 09.09.2020 року суд, у зв`язку з невиконанням ухвали про витребування доказів, ухвалив повторно направити ухвалу для виконання, розгляд справи відкладено на 05.11.2020 року.

Ухвалою суду від 20.10.2020 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 05.11.2020 року залучено у якості правонаступника ОСОБА_3 її правонаступника за заповітом ОСОБА_2 . З метою належного сповіщення позивача розгляд справи відкладено на 01.12.2020 року.

До суду 30.11.2020 року надійшло клопотання ТОВ «ШОР ХАУС» про стягнення з позивачів на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 3500 грн.

У судове засідання 01.12.2020 року учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник ПАТ «МТБ БАНК» Бланковська Г.О. та представник ТОВ «ШОР ХАУС» Парапан Є.В. подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, заперечували проти позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.03.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №366/F (т.1 а.с.12-15).

09.03.2006 року на забезпечення виконання зобов`язання між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №2313-С (т.1 а.с.16) та Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» і ОСОБА_3 було укладено договір поруки №2314-С (т.1 а.с.17).

20 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «МАРФІН БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШОР ХАУС» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №366/ F від 09.03.2006 року (т.1 а.с.18-19).

20 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «МАРФІН БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШОР ХАУС» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором поруки №2313-С від 09.03.2006 року (т.1 а.с.20).

20 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «МАРФІН БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШОР ХАУС» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором поруки №2314-С від 09.03.2006 року (т.1 а.с.21).

ПАТ «МТБ БАНК» листами від 22.12.2016 року повідомило ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про укладення вищевказаних договорів та перехід прав вимоги до ТОВ «ШОР ХАУС» (т.1 а.с.46-51).

До всіх вищевказаних договорів про відступлення права вимоги складено акти приймання-передачі прав вимоги та документів (т.1 а.с.57, 60).

Платіжним дорученням №1 від 20.12.2016 року ТОВ «ШОР ХАУС» сплатило ПАТ «МТБ БАНК» виплату за договором про відступлення права вимоги за кредитним договором №366/F від 20.12.2016 року у розмірі 3 620 652,32 грн. (т.1 а.с.112).

З квитанції №40-13011/1 від 18.12.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 надіслала на рахунок ТОВ «ШОР ХАУС» 140 000 грн. З квитанції №41-13011/1 від 18.12.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 надіслала на рахунок ТОВ «ШОР ХАУС» 140 000 грн. (а.с.22).

Рішенням Київського районного суду м.Одеси у справі №520/5468/15-ц від 03.06.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №366/Р від 09.03.2006 року в сумі 127564,70 дол. США та 241 626,20 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №366/Р від 09.03.2006 року в сумі 127564,70 дол. США а 241 626,20 грн. (т.1 а.с.101-103)

З Акту та постанови заступника начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області у виконавчому проваджені з приводу виконання виконавчого листа Київського районного суду м.Одеси №520/5468/15-ц від 241.08.2018 року ТОВ «ШОР ХАУС» передано у власність наступне майно: контейнер, що встановлений на торгівельному місці №3121 за адресою територія СТРА №4 з АС №4 ТК №3: Одеська обл., Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20, в рахунок погашення заборгованості (т.1 а.с.23-26).

ПАТ «МАРФІН БАНК» на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 28.12.2017 року змнінило назву на ПАТ «МТБ БАНК» (т.1 а.с.35-36).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Спадкоємцем померлої ОСОБА_3 є її онука ОСОБА_2 відповідно до копії спадкової справи №04/2020 та заповіту, що надані на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Зі змісту позиції Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 вбачається, що договір факторингу є угодою, яка характеризується тим, що факторингу:

- притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка має право надавати факторингові послуги);

- його предметом може бути тільки право грошової вимоги;

- метою його укладення є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

- за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату;

- його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнту відповідної послуги і цей розмір може встановлюватися у твердій грошовій сумі; в формі процентів від вартості вимоги, яка відступається у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі та її ринковою (дійсною вартістю);

- вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У розумінні п.11 ч.І ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг є фінансовою послугою.

Отже, метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, тоді як метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч.3 ст.656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Як вбачається з матеріалів справи відчужена ПАТ «МТБ БАНК» заборгованість за кредитним договором до боржника та поручителів, відповідно до рішення Київського районного суду м.Одеси склала 255 129,4 дол. США та 483 252,40 грн. Курс НБУ станом на дату ухвалення рішення 03.06.2016 року становив 25,3366. Тобто, загальний розмір заборгованості склав 6 947 363,96 грн. В той час як за договорами про відступлення права вимоги сплачено 3 620 652,32 грн.

Аналіз ст. 512, 1077 ЦК України свідчить про те, що цивільне право розмежовує правочин, предметом якого є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу.

При цьому, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

При відступлені права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 514 ЦК України).

Однією з відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення права вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін на права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає у передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє також після того, як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Ціна продажу права вимоги навіть менша стягнутого розміру заборгованості за кредитним договором, з урахуванням забезпечення його виконання, за рішенням суду.

Тому, посилання позивачів на фактичне укладення договору факторингу є необґрунтованим.

За ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстав вважати договори про відступлення права вимоги такими, що суперечать чинному законодавству відсутні, за договором про відступлення права вимоги покупцем права вимоги може бути будь-яка особа, не лише фінансова установа чи банк, тому відсутні підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Інші заявлені позивачем вимоги є похідними та як вказано в позові необхідні для ефективного поновлення порушеного права внаслідок визнання договорів недійсними, тому також не підлягають задоволенню.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Між ТОВ «ШОХ ХАУС» та адвокатом Парапаном Євгеном Володимировичем було укладено угоду про надання правової допомоги від 30.07.2020 року та додаткову угоду від 09.11.2020 року.

Загальна сума витрат на правову допомогу у відповідності до детального опису робіт становить 3500 грн. Кошти були сплачені, про що видана відповідна квитанція.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, судові витрати на правову допомогу відповідача підлягають стягненню з позивачів порівну.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОР ХАУС», Товариства з обмеженою відповідальністю «МТБ Банк» про визнання недійсним договорів – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) в рівних частках на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОР ХАУС» (код ЄДРПОУ 38438001, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 14, кв.4) витрати на правову допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11.12.2020 року.

Суддя: В.Я. Бондар