Рішення № 9352974, 27.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 квітня 2010 р.           Справа 8/9-07

за позовом:Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ

до:Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" м.Вінниця

про стягнення 923858,05 грн. заборгованості відповідно до мирової угоди у справі № 8/279-03

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.                                        

Представники сторін:

позивача: Михайлевська З.О. - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2006 року ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” про стягнення 86327,53 грн. суми боргу за умовами затвердженої мирової угоди, 49448,27 грн. інфляційних втрат, 11192,25 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.01.2007 року (суддя Мельник І.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 49448,27 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2006 р. по 01.11.2006 р., 11192,25 грн. – 3% річних та 606,48 грн. судових витрат. В позові про стягнення 863217,53 грн. відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.06.2007 року рішення місцевого господарського суду від 09.01.2007 року скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 49448,27 грн. інфляційних втрат, 11192,25 грн. – 3% річних. В частині стягнення боргу в сумі 863217,53 грн. провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.07р., постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.06.2007 року та рішення господарського суду Вінницької області від 09.01.07 р. у справі № 8/9-07 скасовано, а справу № 8/9-07 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням голови господарського суду Вінницької області від 15.11.2007 року, справу № 8/9-07 передано на новий розгляд судді О.Балтаку.

Ухвалою від 19.11.2007 року справу прийнято до провадження суддею Балтаком О.О. та призначено судове засідання на 11.12.2007 рік.

У зв"язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладався.

У зв’язку з оскарженням в апеляційному та касаційному порядку процесуальних документів місцевого господарського суду, справа протягом тривалого часу не розглядалась.

Позивач неодноразово збільшував позовні вимоги, з огляду на те, що відповідач протягом розгляду справи продовжує невиконувати умови мирової угоди, що відповідно призводить до подальшого прострочення грошового зобов"язання. В судовому засіданні 08.04.10р. в черговий раз представник позивача подав заяву № 31/10-3124 від 07.04.10р. про збільшення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 5245504,25 грн. боргу за умовами затвердженої мирової угоди, 1106928,55 грн. інфляційних втрат, 245477,44 грн. – 3% річних. Дану заяву відповідно до ст. 22 ГПК України прийнято судом до розгляду.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не зміг належним чином та завчасно ознайомитись з заявою № 31/10-3124 від 07.04.10р. про збільшення позовних вимог, представник відповідача в судовому засіданні 08.04.10р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для ознайомлення з заявою та надання пояснень, доказів в спростування заявлених вимог. Дане клопотання судом задоволено, а розгляд справи ухвалою суду від 08.04.10р. відкладено на 27.04.10р.

В судовому засіданні 27.04.10р. представник позивача подав уточнення до заяви про збільшення позовних вимог від 07.04.10р. № 31/10-3124, яким уточнив суму основного боргу та просив стягнути з відповідача 5244897,85 грн., мотивуючи помилкою допущеною в розрахунку доданого до заяви № 31/10-3124 від 07.04.10р.

Відповідач відзиву на заяву № 31/10-3124 від 07.04.10р. про збільшення позовних вимог не надав, однак відзивом № 07-15-633 від 01.04.08р. який наданий до суду 01.04.2008р., проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Відповідач в судове засідання 27.04.10р. уповноваженого представника не направив, заперечень на заяву позивача № 31/10-3124 від 07.04.10р. про збільшення позовних вимог не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив. Хоча про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу про відкладення розгляду справи від 08.04.2010 року було надіслано відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали суду від 08.04.10р. яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Таким чином, суд вважає, що вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача належним чином.

Враховуючи наведене та те, що відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, цей розгляд здійснюється за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.09.2004 року у справі № 8/279-03 затверджено мирову угоду, укладену 14.09.2004 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз».

Відповідно до п. 2 мирової угоди сторони визнали та підтвердили, що станом на 14.09.2004р. сума заборгованості ВАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» перед ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», несплата якої стала предметом господарського спору та судового розгляду господарським судом Вінницької області у справі № 8/279-03, становить 15745979,71 грн. основного боргу, 753504,95 грн. індексу інфляції, 1088707,76 грн. пені та 987745,05 грн. -3% річних. Таким чином, ВАТ "Вінницягаз" зобов"язано сплатити на користь ДК "Газ України" всього 18575937,47грн.

Згідно п. 4 мирової угоди відповідач зобов"язався погасити заборгованість у розмірі 18575937,47 грн. в повному обсязі, шляхом щомісячного, до кожного першого числа місяця, перерахування коштів у сумі 154 799,50грн. починаючи з 01.01.2006 року до 15.12.2015 року, а останній платіж у сумі 154796,97 грн. до 01.01.2016 року.

Відповідно до графіку погашення заборгованості станом на 01.04.10р. відповідач повинен був сплатити позивачу борг в сумі 7894774,50грн.

Відповідач свої зобов"язання виконав частково, провівши оплату заборгованості в сумі 2649876,65грн., що стверджується матеріалами справи (а.с. 35-41, т.2). Таким чином залишок несплаченого боргу за період з 01.01.06 р. по 01.04.10р. складає 5244897,85 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.78 Господарського процесуального кодексу України про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно пп. 3.9.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/289 від 18.09.1997 року у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала господарського суду Вінницької області від 15.09.2004 року по справі № 8/279-03, якою затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем, не має статусу виконавчого документа, передбаченого нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ч.2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, з моменту прийняття ухвали господарського суду Вінницької області від 15.09.2004 року у справі № 8/279-03 про припинення провадження у справі по п. 7 ст. 80 ГПК України було припинено зобов’язання за договором поставки природного газу укладеного між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» та виникли у відповідача нове зобов’язання за мировою угодою, яке повинно виконуватись належним чином.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо своєчасного повернення сум боргу за мировою угодою від 14.09.2004 року виконував не належним чином, у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 5244897,85 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 5244897,85 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1106928,55 грн. - інфляційних втрат за період з лютого 2006р. по квітень 2010р. та 245477,44 - 3% річних за період з 01.02.2006р. по 01.04.2010р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.

Одночасно судом проведено перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних, внаслідок чого встановлено, що позивачем допущено помилку під час проведення підрахунків, яка полягає у тому, що згідно заяви № 31/19-3927 від 26.04.07р. про зарахування зустрічних однорідних вимог ДК "Газ України" зменшило дебіторську заборгованість по договору № 10/16-10 від 18.01.2000р. на суму 1688334,28 грн., а позивач під час розрахунку зазначив суму 1687727,88 грн.

В результаті перерахунку інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням допущеної помилки, судом отримано 1106625,35 грн. інфляційних втрат та 245423,95 грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, в стягнені 303,20 грн. - інфляційних втрат та 53,49 грн. - 3% річних суд відмовляє.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеною мировою угодою, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

          Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз», пров. Щорса, 24 м. Вінниця, 21000 (код ЄДРПОУ 03338649, п/р 26004500125051 в Першій Київській філії ВАТ "ВіЕйБіБанк" м. Київ МФО 321637) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", м. Київ МФО 300465) 5244897,85 грн. - основного боргу, 1106625,35 грн. - інфляційних втрат, 245423,95 грн. - 3% річних, 25498,62 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 117,99 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягнені 303,20 грн. - інфляційних втрат та 53,49 грн. - 3% річних відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 квітня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

3 - відповідачу - пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012