Ухвала суду № 93526555, 10.12.2020, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/351/2020

У Х В А Л А

Бережанський районний суд Тернопільської області

"10" грудня 2020 р. м. Бережани Тернопільської області

Суддя Бережанського районного суду Тернопільської області Німко Н.П., в дотримання вимог цивільного процесуального кодексу України, перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий період на користь неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_1 , звернулася до міського суду у м.Тернополі, України, як до суду загальної юрисдикції із позовом до відповідача ОСОБА_2 із вимогою постановити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь невиплачені їй аліменти на утримання неповнолітньої дитини за період з 06 жовтня 2008 року щомісяця до повноліття дитини, - ОСОБА_3 , який знаходиться на утриманні позивачки.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року цивільна справа за згаданим позовом за територіальною підсудністю передана на розгляд до Бережанського районного суду Тернопільської області, оскільки відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

До Бережанського районного суду Тернопільської області ця справа надійшла 09 грудня 2020 року.

Вивчивши подану заяву й додані до неї документи, суд вважає, що ця позовна заява не може бути прийнята до провадження Бережанським районним судом Тернопільської області, а тому і провадження за згаданою заявою не може бути відкрите, оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. До такого висновку суд прийшов виходячи із наступного.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Питання підсудності цивільних справ урегульоване у главі 2 Розділу І ЦПК України, яка визначає предметну, суб`єктну, інстанційну та територіальну юрисдикцію (підсудність) справ, а також ст. 497 ЦПК України, що врегульовує підсудність судам України справ з іноземним елементом, відповідно до положень якої, підсудність цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою Україною.

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Отже на цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила територіальної підсудності.

Як зазначалося вище ЦПК України передбачає предметну, суб`єктну, інстанційну та територіальну юрисдикцію. Закон України «Про міжнародне приватне право» у свою чергу передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність.

Таким чином суди під час вирішення питання про підсудність справ з іноземним елементом, повинні керуватися як нормами ЦПК України, так і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» і нормами відповідних міжнародних договорів.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (ст.ст. 75-77 Закону).

Згідно зі ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Відповідно до п. 4 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо у справі про сплату аліментів або встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.

Згідно з Протоколом до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (надалі Конвенція), ратифікованим Законом № 140/98-ВР (140/98-ВР ) від 3 березня 1998 року, ст. 32 Конвенції викладено в новій редакції.

Так, у п. 1 ст. 32 Конвенції зазначено, що права і обов`язки батьків та дітей, у тому числі зобов`язання батьків по утриманню дітей, визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мають постійне спільне місце проживання, а за відсутністю постійного спільного місця проживання батьків та дітей їх взаємні права та обов`язки визначаються законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є дитина. На вимогу позивача в аліментних зобов`язаннях застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої постійно проживає дитина.

Відповідно до п. 3 ст. 32 Конвенції у справах про правовідносини між батьками та дітьми є компетентним суд Договірної Сторони, законодавство якої підлягає вживанню у відповідності з п.п. 1 і 2 цієї статті.

Із змісту позову й доданої до позовної заяви довідки про склад сім`ї №-5398709, виданої 10 вересня 2020 року ведучим спеціалістом Міжрайонного МФЦ районів Нагатіно і Нагатіно-Садовнікі, м.Москви, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_2 і до складу її сім`ї входить син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Виходячи з аналізу вказаних положень процесуального закону та міжнародних договорів, які були ратифіковані Україною, Закону України «Про міжнародне приватне право», суд дійшов висновку про непідсудність даної справи з іноземним елементом Бережанському районному суду Тернопільської області, оскільки позивач у справі є громадянином Російської Федерації, яка зареєстрована і постійно спільно проживає разом з дитиною, достовірні відомості про громадянство якої суду не надано.

За таких обставин, Договірними сторонами визначено розгляд справи за місцем проживання позивача у справі, а саме – на території Російської Федерації .

Згідно з ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 186, 259-261 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий період на користь неповнолітньої дитини.

Одночасно роз`яснити, що із такими позовом позивачка може звернутись до компетентного суду Російської Федерації.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Бережанський районний суд Тернопільської області.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Н.П.Німко