Рішення № 93526126, 30.11.2020, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/3304/15-ц

Провадження №2/592/332/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

07.04.2015 року представник позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” за довіреністю Сафір Федір Олегович звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому він зазначив про те, що ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 (надалі відповідач-1) 24.01.2007 року уклали кредитній договір № SUH0GK00190007 (надалі – Договір) . Згідно договору ПАТ КБ “ПриватБанк” зобов`язався надати відповідачу-1 кредит у розмірі 14000,00 (долар США) на термін до 22.01.2027 року, а відповідач-1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач-1 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач-1 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. ПАТ КБ “ПриватБанк” свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 14000,00 (долар США) . В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач-1 свої зобов`язання не виконав, а саме: не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 України наслідками порушення відповідачем зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач-1 станом на 24.02.2015 року має заборгованість 53512,17 (долар США) , яка складається з наступного: - 14248,51 (долар США) – заборгованість за кредитом: - 12941,84 (долар США) – заборгованість по процентам за користування кредитом; - 2044,00 (долар США) – заборгованість по комісії за користуванням кредитом; - 24277.82 (долар США) – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Розрахунок суми заборгованості додається. В забезпечення виконання зобов`язання за договором № SUH0GK00190007 між ПАТ КБ “ПриватБанк” та нижчевказаними фізичними особами було укладено договір поруки, укладений з поручителем ОСОБА_2 (надалі – Відповідач-2) в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором відповідача-1. Відповідно до вимог ст. ст. 610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники. Відповідно до умов договору поруки, а саме: п. 5 позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за договором № SUH0GK00190007. Згідно з п. 6 договору поруки, поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п`яти календарних днів з моменту її отримання. Вимога, що була пред`явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов`язання, була залишена без задоволення. Згідно зі ст. 32 ЦПК України позов може бути пред`явлений до кількох осіб. Участь у справі кількох відповідачів допускається, якщо предметом спору є спільні права та обов`язки кількох відповідачів; предметом спору є однорідні права та обов`язки. Приймаючи до уваги те, що відповідачі у кредитних правовідносинах діють як солідарні боржники; предметом спору є однорідні права та обов`язки, що випливають з кредитного договору та договору поруки, з метою здійснення принципу процесуальної економії, він вважає за доцільне об`єднати позовні вимоги позивача до кількох відповідачів в одній позовній заяві. Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 32, 15, 107 ЦПК України, - він просив: 1. Стягнути солідарно з відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” : - заборгованість у розмірі 53512,17 (долар США) , що за курсом 28,29 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.02.2015 року складає 1513859,29 грн. за кредитним договором № SUH0GK00190007 від 24.01.2007 року. 2 Стягнути солідарно з відповідачів судові витрати (вхідний № 11138/15 від 07.04.2015 року) (а. с. 2-4) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.04.2015 року було відкрито провадження у цивільній справі № 592/3304/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (графа статзвіту 26) . Було ухвалено призначити у справі попереднє судове засідання на 27.04.2015 року на 16 годину 00 хвилин за участю сторін. Відповідачам було запропоновано подати до 27.04.2015 року письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються, та уло ухвалено роз`яснити, що у разі неявки у судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, з`ясування обставин у справі буде проводитись на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час судового засідання. У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно. Ухвала набрала законної сили 16.04.2015 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/43621616) (а. с. 33) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.05.2015 року цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було ухвалено розглянути заочно. Копію заочного рішення було ухвалено надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Ухвала набрала законної сили 14.05.2015 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/44207004) (а. с. 48) .

Заочним рішенням рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.05.2015 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” було задоволено. Було ухвалено стягнути солідарно з відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором № SUH0GK00190007 від 24.01.2007 року у розмірі 53512,17 доларів США, що за курсом 28,29 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.02.2015 року складає 1513859,29 грн. , а також стягнути солідарно з відповідачів судові витрати в розмірі 3654,00 грн. Копію заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення було ухвалено направити рекомендованим листом із повідомленням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України. Заочне рішення набрало законної сили 07.07.2015 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/44207009) (а. с. 50, 51, 61-64) .

04.09.2019 року відповідач ОСОБА_2 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про скасування заочного рішення, в якій він зазначив про те, що в 2018 році йому стало відомо від державного виконавця про те, що згідно рішенню Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.05.2015 року з нього – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” було стягнуто 53512,17 доларів США, що за курсом 28,29 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.02.2015 року складає 1513859, 29 грн. , а також було стягнуто солідарно з них судові витрати в розмірі 3654,00 грн. . Рішення суду виносилось без моєї участі, а саме: заочне рішення. Про існування такого рішення він дізнався коли звільнився з роботи і отримав першу пенсію в кінці 2018 року. Також в кінці 2018 року йому зателефонував державний виконавець і повідомив про наявність такого рішення і він отримав в суді копію даного рішення суду від 14.05.2015 року № 592/3304/15-ц про стягнення заборгованості, зі змісту якого йому стало відомо про стягнення солідарно, в тому числі з нього та з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” заборгованості за кредитним договором № SUH0GK00190007 від 24.01.2007 року у розмірі 1513859,29 грн. , а також про стягнення солідарно з них судових витрат в розмірі 3654,00 грн. . Кредит в банку брав ОСОБА_1 ще у 2007 році, а він був поручителем. ОСОБА_1 – його колишній зять і де той зараз знаходиться він не знає, також він і не знає чи сплачував той кошти за кредитним договором. Він вважає, що заочне рішення суду було винесене в його відсутність, повідомляючи його про стягнення коштів працівниками виконавчої служби, є грубим порушенням його прав. Так, виконання заочного рішення у відсутність сторони у справі, без його письмової згоди, є порушенням норм процесуального права. Згідно ЦПК України сторона у справі має право на ознайомлення з матеріалами справи, заявляти клопотання, надавати докази та давати свої пояснення. Яким чином суд прийшов до висновку про існування боргу по позиці. Захистити свої права без відома про розгляд справи, він не мав можливості. Тому вважає, що заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.05.2015 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає скасуванню та розгляду цієї справи за правилами цивільного законодавства з викликом сторін, в порядку ст. 288 ЦПК України. Про порушення його процесуальних прав при винесенні заочного рішення у справі йому стало відомо у кінці 2018 року. Він пропустив строк для подачі заяви про скасування заочного рішення, але це трапилось з поважних причин (його необізнаності про наявність заочного рішення) . Тому він вважає, що цей строк необхідно поновити. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 288 ЦПК України, він просив: 1. Поновити пропущений строк для подачі заяви про скасування заочного рішення. 2. Скасувати заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.05.2015 року у справі № 592/3304/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (вхідний № 46398/19 від 04.09.2019 року) (а. с. 59, 60) .

03.10.2019 року представник позивача акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” за договором адвокат Єрмолов Євген Миколайович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на заяву про перегляд заочного рішення, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебувала справа № 592/3304/15 за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 (відповідач-1) , ОСОБА_2 (відповідач-2) про стягнення заборгованості. Відповідач-2 подав заяву про перегляд заочного рішення, на яку він вважає за необхідне надати наступний відзив. ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 (надалі – відповідач-1) 24.01.2007 року уклали кредитний договір № SUH0GK00190007 (надалі – договір) . Згідно договору ПАТ КБ “ПриватБанк” зобов`язався надати відповідачу-1 кредит у розмірі 14000,00 (долар США) на термін до 22.01.2027 року, а відповідач-1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов`язання за договором № SUH0GK00190007 між ПАТ КБ “ПриватБанк” та нижчевказаними фізичними особами було укладено договір поруки, укладений з поручителем ОСОБА_2 (надалі – відповідач-2) в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором відповідача-1. Згідно ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно ст. 32 ЦПК України позов може бути пред`явлений до кількох осіб. Участь у справі кількох відповідачів допускається, якщо предметом спору є спільні права та обов`язки кількох відповідачів; предметом спору є однорідні права та обов`язки. Беручи до уваги те, що відповідачі у кредитних правовідносинах діють як солідарні боржники; предметом спору є однорідні права та обов`язки, що випливають з кредитного договору та договору поруки, з метою здійснення принципу процесуальної економії, вважаємо за доцільне об`єднати позовні вимоги позивача до кількох відповідачів в одній позовній заяві. Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Стосовно перегляду заочного рішення. Згідно зі ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. По-перше, щодо процесуального бачення заяви. Аналізуючи зміст заяви, варто звернути увагу на те, що в ній обов`язково повинні бути зазначені процесуальні обставини для скасування заочного рішення (поважність причин неявки відповідача в судове засідання та неповідомлення їх суду) та матеріальні обставини для скасування (посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення) . Згідно ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Таким чином, для скасування заочного рішення повинні існувати як обставини процесуального характеру, так і матеріального одночасно. Виходячи з матеріалів справи та протоколу судових засідань відповідач належним чином був повідомлений та від нього не надійшло жодних клопотань, заперечень чи інших документів щодо розгляду даної справи. Також доречно зауважити на тому, що відповідачу надано ряд прав та обов`язків. Зокрема (ст. 43, 44 ЦПК України) : після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення. Сторони зобов`язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. З огляду на вищевикладене, суд за наявності правових підстав та вимог ЦПК України, з урахуванням листа Верховного Суду України “Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах” та умов проведення заочного розгляду справ, а саме: врахував неявку відповідача в судове засідання; належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; відсутність поважних причин неявки відповідача; відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи а тому суд правомірно провів заочний розгляд справи та виніс судове рішення яке є законним, справедливим та обґрунтованим. Взагалі редакція ч. 1 ст. 288 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що для скасування заочного рішення потрібно не тільки поважність причин неявки відповідача, але й додатково і поважність причин неповідомлення суду про неможливість з`явитись в судове засідання. Відповідач не подавав ані клопотань, ані заперечень та не просив відкласти розгляд справи за поважністю причини неприбуття на призначені дати судового розгляду. По-друге, щодо матеріальних підстав для скасування заочного рішення, то відповідач повинен вказати на докази, якими обґрунтовуються заперечення проти вимог позивача. При цьому, заочне рішення підлягає скасуванню тільки, якщо докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Враховуючи те, що згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою, можна зробити висновок про те, що суд, ухвалюючи заочне рішення, повинен дати оцінку всім доказам, які є у справі. Таким чином, не може бути підставою для скасування заочного рішення посилання відповідача на докази, які були у справі, оскільки вони вже були оцінені судом при ухваленні заочного рішення. Для скасування заочного рішення потрібно, щоб докази були новими (не досліджувались судом при ухваленні заочного рішення) та мали істотне значення для правильного вирішення справи. В той же час в ЦПК України чітко врегульовано порядок подачі доказів. Так, згідно ст. 43 ЦПК України сторони зобов`язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням даної вимоги, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Враховуючи сказане, можна зробити висновок про те, що відповідач, посилаючись на докази, якими обґрунтовуються заперечення, повинен вказати не тільки на нові докази, але й навести поважні причини, чому такі докази не були подані до початку розгляду справи по суті. І тільки за одночасної наявності названих процесуальних і матеріальних обставин суд може скасувати заочне рішення. При спеціальному порядку суд першої інстанції може переглянути заочне рішення, тільки якщо відповідач посилається на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи у випадку відсутності відповідача з поважних причин; порушення норм процесуального права при ухваленні заочного рішення може бути підставою тільки для апеляційного оскарження. Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок про те, що заочне рішення може бути переглянуте в загальному та спеціальному порядках. Якщо в загальному (апеляційному) порядку досліджується законність та обґрунтованість заочного рішення, то при спеціальному порядку досліджуються тільки вказані відповідачем нові докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи у випадку відсутності відповідача з поважних причин. Предметом позову, який підлягає доказуванню, є розмір заборгованості за кредитним договором. АТ КБ “ПриватБанк” надав суду докази щодо наявності заборгованості за договором (розрахунок заборгованості) , відповідач, в свою, чергу, не спростував докази, надані банком, щодо цього факту. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує на тому, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Враховуючи викладене, він просив суд відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення (вхідний № 51594 від 03.10.2019 року) (а. с. 78-80) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.11.2019 року заяву відповідача ОСОБА_2 про скасування заочного рішення було задоволено частково. Було ухвалено скасувати заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.01.2015 року і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження на 16.12.2019 року на 09 годину 00 хвилин. В судове засідання було ухвалено викликати сторони, представників сторін. Ухвала набрала законної сили 13.11.2019 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85586287, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85617858) (а. с. 92, 93) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.07.2020 року було закрито підготовче провадження та було призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2020 року на 09 годину 00 хвилин в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми № 11. Було ухвалено встановити позивачу строк 5 днів для подання відповіді на відзив. Було ухвалено встановити відповідачу строк в 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень. Ухвала набрала законної сили 21.07.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90559130) (а. с. 123) .

04.11.2020 року представниця відповідача ОСОБА_2 адвокат Лисенко Галина Костянтинівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву ПАТ “КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у справі № 592/3304/15-ц, в якому вона зазначила про те, що до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом про стягнення заборгованості по кредиту звернулось ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 24.01.2007 року ОСОБА_1 оформив кредит у ПАТ “КБ “ПриватБанк” згідно кредитному договору № SUDH0GK00190007 до 22.01.2027 року на суму 14000 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язання по договору № SUDH0GK00190007, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ КБ “ПриватБанк” було укладено договір поруки з поручителем ОСОБА_2 . В зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 банк направив їм вимогу про виконання зобов`язань, але вимога залишилась без відповіді. Тому позивач вважав за необхідне подати позов до суду і стягнути заборгованість в примусовому порядку, сума заборгованості складає 53512,17 доларів США і складається із: - 14248,51 доларів США – заборгованості за кредитом, - 12941,84 доларів США – заборгованості за процентами, - 2044,00 доларів США – заборгованості по комісії за користування кредитом, - 24277,82 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань по договору. ОСОБА_2 , на думку позивача, повинен нести відповідальність як солідарний боржник. ОСОБА_2 вважає, що позов ПАТ КБ “ПриватБанк” до нього є безпідставним з наступних причин. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 09.09.2010 року були задоволені позовні вимоги ПАТ “КБ “ПриватБанк” про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.01.2007 року в солідарному порядку на користь ПАТ “КБ “ПриватБанк” в розмірі 14077,49 доларів США, що становить 111327,61 грн. . Цим же рішенням були стягнуто судові витрати. По цьому рішенню було відкрито виконавче провадження та проводилось стягнення. Таким чином, в 2010 році, достроково було стягнуто рішенням суду сума кредитних коштів по договору в повному обсязі – 14077,49 доларів США (кредит був на суму 14000 доларів США) і повторне стягнення повного розміру кредиту не допускається. Крім того, за роз`ясненням Верховного Суду, якщо за рішенням суду достроково було стягнута вся сума кредиту, в подальшому нарахування процентів і штрафних санкцій не дозволяється, незалежно від часу виконання зобов`язання. Тому позов ПАТ “КБ “ПриватБанк” про стягнення заборгованості по кредитному договору немає під собою правових підстав та необхідно відмовити в його задоволенні. Також вона зауважує на тому, що договір поруки припиняється після сплину 6-ти місяців з моменту пред`явлення вимоги про погашення заборгованості. Така вимога була висунута позивачем ще до 2010 року. Договір поруки по кредитному договору на цей час припинив свою дію. Тому вона просила в задоволенні позовних вимог ПАТ “КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити (вхідний № 43144 від 04.11.2020 року) (а. с. 135) .

В судове засідання представник позивача, відповідачі, представниця відповідача не з`явилися. Про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Оголосивши стислий зміст позовної заяви та відзиву, дослідивши матеріали даної цивільної справи, враховуючи наявність судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 09.09.2010 року у справі № 2-480/10 було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” 14077,49 доларів США, що становить 111327 (сто одинадцять тисяч триста двадцять сім) гривень 61 копійку заборгованості за кредитним договором від 24.01.2007 року в солідарному порядку: по 542 гривні 23 копійки з кожного повернення судового збору, по 15 гривень з кожного повернення витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та по 436 гривень з кожного витрат по оголошенню в газетах повідомлення про час судового розгляду справи, а всього по 993 (дев`ятсот дев`яносто три) гривні 23 копійки з кожного та на користь держави по 10 (десять) гривень 41 копійці з кожного судового збору. Рішення набрало законно сили 03.11.2010 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/48547800) (а. с. 138, 139) .

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 03.11.2010 року у справі № 22-ц/4554/10 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 09.09.2010 року в частині стягнення судових витрат було змінено. Було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” 542 грн. 23 коп. повернення судового збору, 15 грн. повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 872 грн. витрат за оголошення в газетах повідомлення про час судового розгляду справи, а всього 1429 грн. 23 коп. та 10 грн. 41 коп судового збору на користь держави. Було ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” 542 грн. 23 коп. повернення судового збору. 15 грн. повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 557 грн. 23 коп. та 10 грн. 41 коп. Судового збору на користь держави. В іншій частині рішення суду було залишено без змін. Ухвала набрала законної сили 03.11.2010 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/51524470) (а. с. 140, 141) .

Судовим розглядом було з`ясовано, що вказане рішення Сумського районного суду Сумської області від 09.09.2010 року у справі № 2-480/10 до теперішнього часу не виконане та заборгованість за спірним кредитно договором відповідачами не сплачена.

Ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України) .

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення § 1 гл. 71 “Позика. Кредит. Банківський вклад” ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (ч. 1 ст. 546 ЦК України) .

Ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України) .

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України) .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто, порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) , то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом ст. ст. 550, 551ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Також, поряд із порукою, за своєю правовою природою акцесорним характером володіє і неустойка, яка, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання.

АТ КБ “ПриватБанк”, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов договору, реалізував своє право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, та неустойки (штрафу, пені) за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, звернувшись у 2010 році до суду з позовом до позичальника та поручителя про дострокове повернення кредитних коштів та стягнення заборгованості за кредитним договором № SUH0GK00190007 від 24.01.2007 року, не лише простроченої заборгованості, а і тієї яка підлягала сплаті в майбутньому.

Дана обставина встановлена рішенням Сумського районного суду Сумської області від 09.09.2010 року у справі № 2-480/10, зміненим ухвалою апеляційного суду Сумської області від 03.11.2010 року у справі № 22-ц/4554/10, яке набрало законної сили 03.11.2010 року.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив заявлені позовні вимоги.

Отже, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.

На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/74838904) , від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75287282) , від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77720972) .

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представником позивача був обраний невірний спосіб захисту своїх порушених прав відповідно до ст. 16 ЦК України, оскільки рішенням Сумського районного суду Сумської області від 09.09.2010 року у справі № 2-480/10, зміненим ухвалою апеляційного суду Сумської області від 03.11.2010 року у справі № 22-ц/4554/10, яке набрало законної сили 03.11.2010 року, з відповідачів вже була стягнута в повному обсязі заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та за винагородою за резервування ресурсів (комісією) , а також неустойка (штраф, пеня) . Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України. Вимоги до відповідачів про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень ст. 625 ЦК України не заявлялись, а суд відповідно до ст. 13 ЦПК України зобов`язаний дотримуватись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог.

З урахуванням вищенаведеного доводи АТ КБ “ПриватБанк” про те, що банк мав право нараховувати передбачені договором проценти, винагороду за резервування ресурсів (комісію) та пеню після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України по суті є необґрунтованими.

Крім того, судом був досліджений наданий представником позивача розрахунок заборгованості, був з`ясований період нарахування та всі її складові, був визначений дійсний обсяг відповідальності відповідачів. При цьому було враховано, що одночасне застосування за одне й те саме правопорушення – порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором – може свідчити про недотримання положень, закріплених в ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Можливе (потенційне) стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів сум заборгованості за кредитом абсолютно не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У разі встановлення одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення одночасне застосування такої юридичної відповідальності свідчить про недотримання вимог, закріплених в ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення.

Отже, оскільки ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, в силу імперативних вимог ч. 1 ст. 61 Конституції України, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, згідно обов`язкових приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України, відтак суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості слід відмовити.

Дане рішення було ухвалене з урахуванням судової практики та правових позицій також і Верховного Суду України, а саме: - з урахуванням постанови Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі № 6-154цс15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51998200) ; - з урахуванням постанови Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі № 6-240цс14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42708924) ; - з урахуванням постанови Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35667396) ; - з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 15.12.2010 року у справі № 6-9583св10 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/12965052) , з метою забезпечення дотримання єдності судової практики.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 259, 265, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції – Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков