Постанова № 93523753, 14.12.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/3516/20

Провадження № 3/488/1510/20

П О С Т А Н О В А

іменем України

14.12.2020 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Торжинська Т.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , представника — Могутова А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Головного управління ДПС у Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , оргна що видав 4813, виданий 21.01.2020 року, мешканки АДРЕСА_1 , працюючої головним бухгалтером ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»,

- за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №10/ж12 від 19.10.2020 року, ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (податкова адреса: м.Миколаїв, вул.Знаменська, 4), допустила порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, а саме:

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2020 року (вх. 20.08.2020 року №9205772571) на суму 198806 грн., за рахунок заниження податкових зобов`язань з ПДВ по вибуттю продуктів харчування на ПДВ у сумі 39731,00 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ по контрагентах-постачальниках, факт здійснення діяльності з якими не підтверджено відповідними первинними документами, чим порушено п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст. 189, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2020 року №2755-VI, із змінами і доповненнями;

- завищено ПДВ до бюджетного відшкодування за липень 2020 року у сумі 2700644,22 грн., не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, чим порушено п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2020 року №2755-VI, із змінами і доповненнями;

- не виписано та не зареєстровано згідно чинного законодавства податкову накладну на загальну суму ПДВ 39731 грн. за липень 2020 року, чим порушено п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2020 року №2755-VI, із змінами і доповненнями.

За диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

Суд враховує, що згідно ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а, відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається саме на особу, уповноважену на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначену ст.255 КУпАП.

Відповідно до ст.252 КУпАП, ст.94 КПК України, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив рішення (вирок, постанову, ухвалу).

На підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні вище вказаного правопорушення, ГУ ДПС в Миколаївській області посилається на протокол про адміністративне правопорушення та акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП “Миколаївський Авіаремонтний завод НАРП” від 19.10.2020 року №57/14-29-07-04/09794409.

Зі змісту вказаного акту щодо зазначених у протоколі порушень слідує, що на порушення п.185.1, п.187.1, ст.187, п.188.1, ст.188, п.189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, ДП “НАРП” не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 39731 грн. на вибуття продуктів харчування у сумі 198654,23 грн. за липень 2020 року по їдальні бази відпочинку “Сокіл”.

Висновок про таке порушення обгрунтовано наступним: “Оскільки витрати продуктів харчування по ДП “НАРП” не ведуться в розрізі найменувань, Товарні звіти по їдальні б/в “Сокіл” ведуться лише в сумовому виразі придбаних від постачальників та використаних продуктів харчування, а також не надано калькуляцій та собівартості виготовлених страв, калькуляцій та собівартості путівок на б/в “Сокіл”, - за основу для визначення бази оподаткування операцій з вибуття продуктів харчування взято обороти по кредиту оборотно-сальдової відомості рахунку 283 “Товари-продукти харчування б/в “Сокіл”, в якій ведуться витрати продуктів харчування в сумарному виразі та з номенклатурою “Продукти харчування в асортименті”, враховуючи зазначене, а також те, що підприємством до перевірки не надано жодного документу, що підтверджує віднесення до вартості путівок вартості харчування, тобто перевіркою неможливо підтвердити вибуття придбаних в липні 2020 року продуктів харчування у вартості путівок. Відповідно ДП “НАРП” не відображено у складі податкових зобов`язань податку на додану вартість по вибутих продуктах харчування.”

Тобто, за твердженням, що слідує з акту, у зв`язку з відсутністю калькуляції та собівартості виготовлених страв, калькуляції та собівартості путівок на базі відпочинку “Сокіл” перевіркою неможливо підтвердити вибуття придбаних продуктів харчування.

Як в ході розгляду справи пояснила ОСОБА_1 та викладено у змісті її письмових пояснень (п.2.3Пояснень), то на балансі ДП “НАРП” рахується база відпочинку “Сокіл”. Підприємство реалізує путівки на базу відпочинку “Сокіл”, до вартості яких входить харчування відпочиваючих, із нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ на повну вартість путівки. Всі прибуткові накладні, оприбуткування продуктів харчування по ДП “НАРП” контролюючому органу було надано. Оскільки до вартості путівок відпочинку на даній базі, входить в тому числі і вартість харчування, та ПДВ нараховується на всю суму путівки, то відображення у складі податкових зобов`язань податку на додану вартість ще окремо по вибутих продуктах харчування призведе по подвійного оподаткування ДП “НАРП”.

Окрім того, зазначає, що не зважаючи на предмет перевірки, а саме проведення перевірки бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2020 року, ДП “НАРП” на прохання контролюючого органу надані оригінали документів щодо придбання продуктів харчування. Разом з цими документами також надані документи на підтвердження використання продуктів харчування у господарській діяльності підприємства для здійснення харчування на базі відпочинку, а саме товарні звіти за липень 2020 року, в яких відображено рух придбаних продуктів у постачальників та відображено операції з їх використання в сумовому обліку у складі реалізації послуг бази відпочинку, зокрема харчування.

Також до перевірки надані оборотно-сальдові відомості по рахунку 28 “Товари-продукти харчування б/в “Сокіл”, журнал-ордер по рахунку 631 “Розрахунки з постачальниками”, зведена відомість по харчуванню відпочиваючих на б/в Сокіл, меню столової, заява про кількість відпочиваючих, забірні листи. Витребувані ж ГУ ДПС калькуляції не є первинними документами, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду від 10.06.2019 року у справі №804/5840/16, а також листі Міністерства фінансів України від 15.02.2013 року №31-08410-07/23-357/246.

Зокрема у вказаному рішенні йдеться про те, що такі документи як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а як слідує зі змісту названого акту перевірки висновок ГУ ДПС про заниження сум податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок ненарахування таких сум на реалізовані продукти харчування фактично є припущенням, оскільки контролюючим органом не доведено, що вартість використаних продуктів харчування не включено до вартості путівок на відпочинок, при цьому з акту невідповідності нарахувань ПДВ по путівках не вбачається.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ по контрагентах-постачальниках, факт здійснення діяльності з якими, як то наголошено в акті, не підтверджено відповідними первинними документами, то з акту слідує, що до такого висновку контролюючий орган дійшов не за документами, наданими при перевірці ДП “НАРП”, а внаслідок аналізу інформації комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем ДПС при перевірці діяльності постачальників товару ДП “НАРП”. Зокрема, з акту слідує про такий висновок за договорами ДП “НАРП” з ТОВ “ПРОМСНАБРЕСУРС ХХІ”.

Словами акту “ в зв`язку з відсутністю джерела придбання зазначених товарів у ТОВ “ПРОМСНАБРЕСУРС ХХІ” по ланцюгу постачання, відповідно, ним неможливо реалізувати даний товар на адресу ДП “НАРП” в липні 2020 року”.

Контролюючий орган дійшов висновку про здійснення лише документального оформлення господарських операцій у вказаного Товариства, які фактично не відбулись, тим самим надано податкову вигоду іншим особам.

Як зазначає у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 , при укладенні господарських договорів та виборі контрагентів на постачання робіт (послуг), вона керується виключно нормами чинного законодавства та внутрішнім наказом органу управління — Державного концерну “Укроборонпром”. На теперішній час тендерна процедура не визнана незаконною та не скасована, господарські договори не визнано недійсними в судовому порядку, немає жодного судового рішення в кримінальній справі щодо фіктивності контрагентів, які вказані в Акті перевірки. Під час дослідження господарських операцій між ДП “НАРП” і контрагентами-постачальниками використані бази даних, до яких у неї чи будь-якої іншої службової особи підприємства ДП “НАРП” доступу немає. Окрім того, Законодавство не ставить умову виникнення права на податковий кредит з ПДВ у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів та декларування чи не декларування придбання товару у контрагентів другої ланки. Платник податку не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, оскільки згідно ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій перевіряємої особи та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

На підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 послалася на судову практику як Європейського Суду з прав людини (Інтерсплав проти України (2007, заява №803/02), “Бюулвес” АД проти Болгарії (2009, заява 3991/03) і Бізнев Супорт Центр проти Болгарії (2010, заява №6689/03)), так і судову практику Верховного Суду (постанова від 27.02.2018 року у справі №805/1151/17).

Зокрема у згаданій постанові ВС, у справі, що базується на аналогічних правовідносинах, а саме: порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей у інших Товариств з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем. Платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. У разі наявності документів бухгалтерського та податкового обліку щодо господарської операції, яка спричинила реальну зміну майнового стану покупця, останній правомірно використовує таку в оподаткованих операціях у своїй господарській діяльності.

Натомість акт перевірки у даній справі не містить відомостей про відсутність зміни майнового стану ДП “НАРП” після здійснених господарських операцій. Більш того, з цього ж акту вбачається про отримання товару ДП “НАРП” від ТОВ “ПРОМСНАБРЕСУРС ХХІ” відповідно до експерес-накладної, перевізником — Нова пошта, вантажовідправник саме ТОВ “ПРОМСНАБРЕСУРС ХХІ”.

Аналогічні висновки з аналогічних підстав податковим органом здійснено і за господарськими договорами ДП “НАРП” із ТОВ”Авікор”, ТОВ “НВП “ВІРТУС”, ТОВ “ПРОМИСЛОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-2000”, ТОВ “ЗАБ”, ТОВ “СНГ-КОМПЛЕКТ”.

При цьому, як вже зазначено вище, відповідно до акту, про нереальність господарських договорів податковий орган зробив висновок з інформації, отриманої з баз даних ГУ ДПС, без проведення перевірки або зустрічних звірок контрагентів ДП “НАРП” та їх контрагентів.

В той же час, виходячи з практики Верховного Суду, будь-яке автоматизоване співставляння, чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону (постанова ВС від 13.03.2018 року у справі №809/1062/17, від 27.02.2018 року у справі №811/2154/13-а, від 21.10.2019 року по справі №814/1564/18).

Приймаючи до уваги вище наведене, зокрема те, що контролюючим органом ставиться в провину ОСОБА_1 завищення податкового кредиту з ПДВ по контрагентах-постачальниках лише з тих мотивів, що не підтверджено ланцюг товарообороту саме по контрагенту та висновок щодо цього здійснений лише з інформації, отриманої з комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем ДПС, то суд не вбачає обгрунтованості висновку податкового органу завищення ОСОБА_1 податкового кредиту з ПДВ, в тому числі з урахуванням позицій Верховного Суду про підстави, з яких контролюючий орган дійшов такого висновку.

Стосовно посилання в акті про неправомірне включення ДП “НАРП” до розрахунку сум бюджетного відшкодування за липень 2020 року суми ПДВ по контрагентах-постачальниках, таких як ПП “АВІАСЕНТ”, ТОВ “ТД “ПІДШИПНИКЦЕНТР” та ТОВ “ЕКСПОМЕТ ПЛЮС”, то контролюючий орган, виходячи зі змісту Акту від 19.10.2020 року вважає, що ДП “НАРП” не мало право включати до бюджетного відшкодування суми, що за актами попередніх перевірок ДП “НАРП”, зокрема від 19.05.2020 року №323/14-29-04-02-11/09794409, від 16.09.2020 року №328/14-29-04-02-11/09794409, від 18.09.2020 року №420/14-29-04-02-11/09794409 з питань достовірності нарахування сум від`ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, безпідставно зазначені у податкових деклараціях ДП “НАРП”.

В той же час, суд зауважує, що акт перевірки не є документом, що встановлює для перевіряємої особи будь-які обов`язки, сам по собі не має юридичних наслідків, хоча і є підставою для складання податкових-рішень повідомлень, та може бути наданий як доказ у справі, що підлягає розгляду судом та оцінка такого доказу належить до компетенції суду.

При цьому, суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що зазначені у згаданих актах порушення (акти від 19.05.2020 р., 16.09.2020 р., 18.09.2020 р.), потягли адміністративну, кримінальну чи цивільно-правову відповідальність посадових осіб ДП “НАРП” саме за вказаними у згаданих актах порушеннями.

За такого, суд вважає, що зазначені в акті від 19.10.2020 р. порушення по контрагентам-постачальникам ПП “АВІАСЕНТ”, ТОВ “ТД “ПІДШИПНИКЦЕНТР” та ТОВ “ЕКСПОМЕТ ПЛЮС”, висновок щодо чого зроблено з урахуванням актів минулих перевірок, не мають доказового значення, без надання доказів щодо притягнення посадових осіб ДП “НАРП” до відповідальності за порушення, зазначені у згаданих актах (від 19.05.2020 р., 16.09.2020 р., 18.09.2020 р.).

Окрім того, відповідно до протоколу, ОСОБА_1 також ставиться в провину завищення ПДВ до бюджетного відшкодування за липень 2020 року у сумі 2700644,22 грн., з мотивів не підтвердження відповідними розрахунками, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, чим порушено п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.4 Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до наданої на ім`я ОСОБА_1 відповіді ГУ ДПС у Миколаївській області від 11.11.2020 року №6727/10/14-29-07-04-07 щодо результатів розгляду заперечень до вище вказаного акту перевірки, така сума, зокрема сума завищення ПДВ до бюджетного відшкодування зменшена до 2655519 грн.

З чого слідує, що зазначені в акті дані не можуть розцінюватися як точні висновки за наслідками здійсненої перевірки.

Стосовно висновку конртолюючого органу щодо завищення ПДВ до бюджетного відшкодування, то відповідно до акту такий зроблено через відсутність у ДП “НАРП” платіжного документу про сплату винагороди (комісійної плати) комісіонеру - державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” за договорами комісії, розрахунку вартості додаткової комісійної винагороди, усіх наявних додаткових угод, усіх звітів Комісіонера стосовно виконання умов договору комісії №USE-16.2-95.Д/К-15 від 24.05.2015 року.

В той же час, з акту перевірки та письмових пояснень ОСОБА_1 слідує наступне.

Між ДП “НАРП” та державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” укладено договір комісії№USE-16.2-95.Д/К-15 від 24.05.2015 року, за умовами якого останній зобов`язався за дорученням Комітента (ДП “НАРП”), від свого імені за рахунок Комітента, за плату, вчинити правочини з виконання ремонту та модернізації уніфікованих підвісних агрегатів заправки УПАЗ-1 в межах призначеного ресурсу. Виступаючи від свого імені, Комісіонер (“Укрспецекспорт”) самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду, надалі за текстом “Контракт”, з третьою особою (Замовником).

Відповідно до п. 3.2.4 Договору, Комітент (ДП “НАРП”) зобов`язується сплатити Комісіонеру комісійну плату на умовах , визначених розділом 5 цього Договору.

Відповідно до п.5.4 розділу 5 Договору, за виконання доручення, зазначеного в цьому договорі, Комісіонер отримує комісійну плату, що включає в себе ПДВ, який підлягає сплаті Комісіонером з отриманої комісійної плати.

Згідно з п. 5.6 Кошти, пов`язані з виконанням ремонту та модернізації УПАЗ-1, що залишилися невикористаними після виконання доручення Комісіонером, є його додатковою комісійною платою.

Відповідно до п. 5.7 Договору, отримані кошти за виключенням комісійної плати та витрат Комісіонера відповідно до п.3.2.3. Цього Договору, перераховуються Комісіонером Комітенту протягом 5 банківських днів після надходження відповідних коштів на рахунок Комісіонера.

Тобто Комісіонер, отримавши кошти за виконане замовлення, відповідно до умов вище вказаного Договору, відраховує від суми оплати, здійсненої Замовником, визначену у процентному співвідношенні від такого замовлення, суму комісійної винагороди з урахуванням ПДВ, та перераховує Комітенту (ДП “НАРП”) плату за виконане замовлення з ремонту чи модернізації.

Так, згідно самого ж акту, ДП “НАРП” до перевірки надано податкові накладні, виписані державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “УКРСПЕЦЕКСПОРТ” на адресу ДП “НАРП”, в яких, в тому числі розшифровані суми ПДВ, зокрема за податковою накладною від 10.01.2018 року — ПДВ в розмірі 45125,10, та за податковою накладною від 31.10.2018 року — 2191455,61 грн., всього на суму 2236580,71 грн., про бюджетне відшкодування якого податковий орган вважає заявлений ДП “НАРП” без належного підтвердження.

В той же час, у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 на спростування даного висновку вказує, що відповідно до пп.б) п.200.4 ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітньому податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пп.б п.200.4 ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у суму податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітньому періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Згідно ч.1 ст.1020 ЦК України, комісіонер має право відрахувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори не мають преважного права перед ним на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

За умовами вище вказаних договорів комісії, ДП “НАПР” не сплачує комісійну плату комісіонерам на їхній розрахунковий рахунок, натомість комісіонери відраховують належні їм кошти з грошових коштів, отриманих ними від іноземних замовників за договорами комісії, які належать ДП “НАРП”.

Отже, у випадку розрахунку за договорами комісії, фактичною сплатою в розумінні пп.Б) п.200.4 ст.200 ПК України є відрахування комісіонером (спецекспортом) комісійної плати з коштів, які належать комітенту (ДП “НАРП”).

Такої позиції дійшов Верховний Суд, яка висловлена ним у постанові від 05.02.2019 року по справі №7821/10/2010, де суд зазначив, що вимога законодавця щодо фактичної оплати ПДВ не встановлює конкретного способу такої оплати: шляхом перерахування з банківського рахунку, готівкою або у інший допустимий законодавством спосіб, у тому числі й шляхом відрахування комісіонером відповідно до статті 1020 Цивільного кодексу України належних йому за договорами комісії сум комісійної винагороди (з урахуванням ПДВ) із коштів комітента, які надійшли на його рахунок. Комісійна винагорода, яка утримується комісіонером з коштів, що належать комітенту є фактичною сплатою комітентом за послуги, які надані у попередніх податкових періодах комісіонером, постачальником таких послуг.

Аналогічне стосується і поданої ДП “НАРП” до бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 189479,65 грн. та на суму 11481,53 грн. по договору комісії №STE-3-134-Д/К-13 dsl 15.03.2013 року ДП “НАРП” із Дочірнім підприємством Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” державне госпрозрахункове підприємство “Спецтехноекспорт”.

Враховуючи наведене, суду не надано належних до допустимих доказів, які б свідчили про завищення ДП “НАРП” ПДВ до бюджетного відшкодування за липень 2020 року у сумі 2700644,22 грн.

Окрім того, відповідно до протоколу, в провину ОСОБА_1 ставиться те, що останньою не виписано та не зареєстровано згідно чинного законодавства податкову накладну на загальну суму ПДВ 39731 грн. за липень 2020 року, чим порушено п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями.

Як слідує з акту перевірки (сторінка 16 акту, та стор. 139 п.3.17), контролюючий орган вважає, що ДП “НАРП” не відображено у складі податкових зобов`язань податку на додану вартість по вибутих продуктах харчування, однак щодо даної обставини та підстав, з яких не було складено такого документу, судом зазначено вище, зокрема, за поясненнями ОСОБА_1 - вартість продуктів харчування включені у вартість путівки до бази відпочинку “Сокіл”, по яких складено відповідні зобов`язання з ПДВ виходячи з повної вартості путівки. За цим, зазначеним у протоколі порушенням, судом вже надано оцінку, про що зазначено вище, тому підстав додатково наводити необгрунтованість даного висновку органу ДПС суд не вбачає.

За наведеного вище, суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, зокрема — ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, у зв`язку з чим, відповідно до п.1 ст. 247 КпАП України, провадження по справі відносно неї належить закрити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 247, 283 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м.Миколаєва протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Т.В. Торжинська