Рішення № 93523600, 11.12.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4173/20

Провадження № 2/487/1899/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2020 року місто Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Темнікової А.О.,

за участю секретаря Демиденко Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача в особі

Державної казначейської служби України Чернієнко К.В.,

представника відповідача в особі

Миколаївської обласної прокуратури Качауна А.О.,

представника відповідача в особі

Головного управління Національної

поліції в Миколаївській області Поворознюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави в особі Державної казначейської служби України, Миколаївської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся 21.07.2020 року до Заводського районного суду міста Миколаєва із позовом до Держави в особі Державної казначейської служби України, Миколаївської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду у сумі 500 000 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що Слідчим відділенням Заводського відділу поліції головного Управління Національної поліції в Миколаївській області здійснювалось досудове розслідування в кримінальному проваджені за №12017150030002552, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування року 01.07.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. В ході розслідування зазначеного кримінального провадження 27.07.2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у тому, що він 30.06.2017 року близько 20 години 00 хвилин, перебуваючи біля входу супермаркету «Таврія В», що розташований в ТЦ «Кит», за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108/5, переслідуючи корисні мотиви, та з метою власного незаконного збагачення, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, а саме: металевого візка, вартість якого становить 700 гривень, належного супермаркету «Таврія В», завдав тим самим потерпілій стороні матеріальну шкоду на вищевказану суму, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України. 23.08.2017 року прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 затверджено обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України. Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2019 року у справі №487/4567/17 обвинуваченого ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та виправдано його у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення. 26 грудня 2019 року колегією суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області зазначений вирок залишено без змін. Касаційного оскарження вироку не відбулось. Під час перебування ОСОБА_2 під слідством були порушені його конституційні права та свободи незаконними діями органів досудового розслідування, оскільки фактично йому були заподіяні страждання внаслідок психологічного впливу при допитах слідчим та під час судових засідань, порушились та змінились у негативний бік життєві зв`язки, погіршились відносини з оточуючими, він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань. Також порушено його нормальні життєві зв`язки, оскільки він значний проміжок часу повинен був витрачати на захист своїх прав проти неправомірного обвинувачення. З моменту пред`явлення підозри ОСОБА_2 та до прийняття ухвали Миколаївським апеляційним судом минуло 29 місяців. Тобто це той строк, коли позивач під час проведення досудового слідства перебував в якості підозрюваного та в подальшому в якості обвинуваченого під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції. За таких обставин мінімальний розмір моральної шкоди не може бути визначений менше ніж 145 000 гривень. Максимальних меж моральної шкоди не встановлено. Виходячи з принципу співмірності та враховуючи, те, що позивачу були заподіяні страждання внаслідок психологічного впливу при допитах слідчим та під час судових засідань, порушились та змінились у негативний бік життєві зв`язки, погіршились відносини з оточуючими, втрата ділових зв`язків, він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань позивач дійшов висновку, що справедливою сатисфакцією є сплата на його користь моральної шкоди у розмірі 500 000(п`ятсот тисяч) 00 гривень. З огляду на викладене позивач просив відшкодувати йому, ОСОБА_2 , за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку, моральну шкоду завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у розмірі 500 000,00 (п`ятсот тисяч) 00 гривень.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.07.2020 року було відкрито провадження у справі.

Головне управління Національної поліції в Миколаївській області позов не визнало та надало суду відзив, за змістом якого просило відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю. За змістом відзиву, у своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначив про перебування під слідством та судом з 27.07.2017 по 26.12.2019 (29 місяців), що завдало йому моральної шкоди, яку позивач оцінив у сумі 500 000 гривень. Але, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.2005 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» роз`яснено, що межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на момент судового розгляду. Разом з цим, п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вказано, що як розрахункову величину в сумі мінімальної зарплати у розмірі 4 723 гривень не може застосовуватись при визначенні посадових окладів та інших виплат з Державного бюджету. До внесення змін до законів України, щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Отже, для розрахунку виплати необхідно застосовувати суму у розмірі 2 118,00 гривень. Розрахунок моральної шкоди відноситься до інших виплат, а тому необхідно застосовувати мінімальну зарплату у розмірі 2 118,00 гривень. Більше того, позивачем не надано доказів моральних втрат, передбачених у ст. 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, до позову не надано жодного медичного документу чи інших доказів, які вказували б на моральні страждання, пов`язані причинно-наслідковим зв`язком із незаконними діями і рішення органів досудового слідства, а тому позов у цій частині не може бути задоволеним.

Миколаївська обласна прокуратура подала до суду відзив, за змістом якого вказано, що ОСОБА_2 перебував під слідством та судом з 27.07.2017 (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) по 26.12.2019 (постановления ухвали Миколаївським апеляційним судом), що складає 29 місяців. Враховуючи те, що позивач має право па відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, при визначенні такого розміру слід виходити з часу незаконного перебування під слідством та судом, а також розміру мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи в суді, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.09.2020 складає 5000 гри. (29*5000 - 145000 гривень). Натомість, позивач у позовній заяві без належних на те підстав та обґрунтувань зазначає, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 500 000 гривень. При цьому позовна заява не містить жодних доводів чим саме підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чим позивач керувався при оцінюванні в матеріальній формі заподіяної йому шкоди. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Вказані норми не звільняють позивача від обов`язку доказування неправомірності дій посадових осіб органів досудового розслідування як підстави для відшкодування моральної шкоди. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Натомість, позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження погіршення відносин з оточуючими людьми та родичами, порушення нормальних життєвих зв`язків, негативних змін в емоційному етапі, а сам по собі факт притягнення його до кримінальної відповідальності не є безумовною підставою для стягнення шкоди без установлення усіх складових елементів необхідних для цивільно-правової відповідальності. Отже, ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого з урахуванням вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у розмірі 145000 гривень.

Державна казначейська служба України подала до суду відзив, за змістом якого вказано, що враховуючи положення пункту третього Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, розмір моральної шкоди з урахуванням обставин справи становить: 29 місяців х 2270грн = 65830 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот тридцять) гривень. Разом з тим, позивачем визначено, що йому було заподіяно страждання внаслідок психологічного впливу при допитах слідчим та під час судових засідань, порушились і змінились у негативний бік життєві зв`язки, погіршились відносини з оточуючими, втрата ділових зв`язків, що він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань, але доказів на підтвердження та обґрунтування переліченої завданої шкоди, наявності моральних страждань надано не було. Отже, розмір моральної шкоди, визначений позивачем є недоведеним та необгрунтованим, не надано розрахунків визначення моральної шкоди у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень. З огляду на викладене, Державна казначейська служба України просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 26.11.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та наполягав на його задоволенні, надавши пояснення, аналогічні змісту пред`явлених вимог.

Представники Державної казначейської служби України, Миколаївської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області у судовому засіданні підтримали заперечення, просили відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 264 ЦПК України).

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Виходячи з положень ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статях 1167,1176 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який не суперечить засадам цивільного законодавства. Способами захисту є зокрема відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Так, згідно ст. 1 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається) моральна шкода.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

За змістом ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди » №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Судом встановлено, що 27.07.2017 року слідчим СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області у кримінальному провадженні, внесеному 01.07.2017 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12017150030002552 було повідомлено про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

23.08.2017 року прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 було затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 13.03.2019 року по справі №487/4567/17, провадження №1-кп/487/92/19, ОСОБА_2 було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та виправдано його у зв`язку з недоведеністю у його діянні складу даного кримінального правопорушення.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26.12.2019 року (провадження №11-кп/812/484/19) вирок Заводського районного суду міста Миколаєва від 13.03.2019 року відносно ОСОБА_2 залишено без змін.

Запобіжні заходи щодо ОСОБА_2 в межах вказаного кримінального провадження не застосовувались.

Справа в касаційній інстанції не розглядалась.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

З моменту повідомлення ОСОБА_2 про підозру до прийняття остаточного рішення судом апеляційної інстанції минуло 29 місяців.

Наведені обставини є підставою для проведення відповідних розрахунків з урахуванням тих негативних наслідків, які настали в результаті незаконних дій правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата з 1 вересня 2020 року установлено у розмірі 5000 гривень, тому сума, яка підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди не може бути меншою, ніж 145 000 гривень (5000 х 29 місяців).

Як зазначалось раніше, відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з цим, слід враховувати ті обставини, що позивачем не наведено жодних доказів щодо порушення та змін у негативний бік життєвих зв`язків, погіршення відносини з оточуючими, втрати ділових зв`язків, позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань та спричинення йому діями органів досудового розслідування, прокуратури моральної шкоди у зазначеному в позові розмірі.

Проте, з урахуванням конкретних обставин по справі, в тому числі і тривалості перебування позивача під слідством та судом, а також характеру пред`явленого обвинувачення, часу та зусиль, які необхідно було вжити для відновлення попереднього стану, та врахувавши вимоги розумності та справедливості, суд вважає можливим визначити компенсацію моральної шкоди у розмірі 145 000 гривень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року, на який посилаються відповідач та треті особи, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Проте, вказаним Законом не вносилися зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу не є її посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а відтак, підстав для застосування наведеної норми до спірних правовідносинах відсутні.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18). У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Такий же висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 236/893/17 (провадження №14-4цс19).

Посилання у відзивах на те, що заподіяння моральної шкоди внаслідок протиправності дій органів досудового слідства під час перебування позивача під слідством не доведено, унаслідок чого правових підстав для відшкодування шкоди у позивача не виникло, безпідставні, так як незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, як визначено частиною другою статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 04.06.2018 року у справі №489/1792/17 та Постанові від 25.07.2018 року у справі № 607/14493/16-ц.

Керуючись ст.ст. 5, 55, 56, 62 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 12, 13, 76-81, 141, 211, 259, 263-265, 268, 353 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 145 000 (сто сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01602, місто Київ, вулиця Бастіонна, 6.

Миколаївська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910048, адреса: 54030, місто Миколаїв, вулиця Спаська, 28.

Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 40108735, адреса: 54001, місто Миколаїв, вулиця Декабристів, 5.

Повне судове рішення складено 14.12.2020 року.

Суддя А.О. Темнікова