Рішення № 93523407, 30.10.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6435/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гончарука В.П., з секретарем Гриценко О.І. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (Транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди завданою смертю особи, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути на користь ОСОБА_1 з Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), суму страхового відшкодування за шкоду пов`язану із смертю потерпілого ОСОБА_2 за страховим випадком який мав місце 28.10.2013 року за участю автомобіля марки «ВАЗ-2101» д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Сузукі SХ 4» д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , у розмірі 100 000,00 грн., та стягнути витрати на правову допомогу розмірі 16 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.10.2013 року приблизно о 14 год. 30 хв. на 21км+700м автодороги «Одеса-Б-Днїстровський» відбулося ДТП, за участю автомобіля марки «ВАЗ-2101» д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Сузукі SХ 4» д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок якої пасажир автомобіля марки «Сузукі SХ 4» ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув на місці події.

Постановою старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області, радника юстиції Захар`єва О.Б. від 27.03.2014 року, кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 28.10.2013 року за №12013170110003815, закрито у зв`язку зі смертю підозрюваного за ст.291 КК України ОСОБА_2 .

В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, близькому родичу загиблого ОСОБА_2 , а саме бабусі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було завдано матеріальної та моральної шкоди та виходячи з приписів ст. ст. 1200, 1201 Цивільного кодексу України, виникло право на отримання відшкодування за шкоду, пов`язану із смертю потерпілого. Отже, внаслідок завдання Позивачу збитків, остання має право на їх відшкодування.

20 липня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Копію вказаної ухвали позивачем та його представником було отримано 29 вересня 2020 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення

Відповідачем Моторним (транспортним) страховим бюро України копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано 29 вересня 2020 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. В свою чергу на адресу суду від представника відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України - панасюка О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі з підстав викладених у ньому.

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було, відповідачем використано право подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні встановлено, що 28.10.2013 на 21 км. + 700 м. автодороги Одеса Білгород- Дністровськ, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), за участі автомобіля марки ВАЗ 2101 р/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки Сузукі СХ 4 р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

В наслідок вказаної пригоди пасажир автомобіля марки «Сузукі СХ 4» ОСОБА_2 загинув.

Останній був сином ОСОБА_1

Відділом розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в Одеській області проводилося досудове розслідування кримінального провадження № 12013170110003815 від 28.10.2013 року за фактом вищевказаної ДТП.

За наслідками розслідування слідчий орган дійшов висновку, що з невстановлених у ході досудового розслідування причин, пасажир ОСОБА_2 раптово втрутився у керування автомобілем «Сузукі СХ 4», при цьому, про свої наміри водієві ОСОБА_4 заздалегідь не повідомив, несподівано для останнього, швидко, своєю лівою рукою схопившись за кермо різко потягнув його вправо та донизу, створивши своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху в результаті чого сталася ДТП

Вина ОСОБА_2 повністю підтверджена зібраними у ході досудового розслідування доказами, та у зв`язку з його смертю, 13.03.2014 року підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України оголошено близькому родичу загиблого ОСОБА_1 .

За наслідками розслідування, 27.03.2014 року прокуратурою Одеської області винесено постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 28 КПК України - у зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_2 ,

Відповідно до ч. 4 та ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії», встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, підозрюваний ОСОБА_2 , у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, та прокуратурою Одеської області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12013170110003815 від 28.10.2013 року за фактом вищевказаної ДТП.

В зв`язку з чим, дані обставини є встановленими фактами та не підлягає доведенню.

Як визначено у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, у п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п.п. 1.2., 1.3., 1.4., 1.7. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, страховики - це страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування»; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом; володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Як визначено у ст.. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як встановлено в судовому засіданні цивільно-правова відповідальність автомобіля марки Сузукі СХ 4 р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 застрахована не була.

Як визначено у п. 41.1 ст.. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу; в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи; г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону; ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством. Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"-"д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

Як вбачається з матеріалі справи, представник позивача звернувся до відповідача 24.10.2016 року з заявою по виплату страхового відшкодування в розмірі 4 760, 00 грн., в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.10.2013 року на 21 км. + 700 м. автодороги Одеса Білгород- Дністровськ, за участі автомобіля марки ВАЗ 2101 р/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки Сузукі СХ 4 р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 та в наслідок якої пасажир автомобіля марки «Сузукі СХ 4» ОСОБА_2 загинув.

Листом № 3.1-05/8672 від 10 квітня 2017 року, відповідачем Моторним (Транспортним) страховим бюро України було відмовлено представнику позивача у виплаті страхового відшкодування, оскільки не встановлено, що померлий ОСОБА_2 є постраждалою особою.

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, правовідносини щодо виплати шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, врегульовані ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час дорожньо-транспортної пригоди.

Так, відповідно до п. 27.1 та п. 27.4 ст.. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Таким чином, як встановлено в ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів того, що пасажир автомобіля марки «Сузукі СХ 4» ОСОБА_2 , який загинув в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.10.2013 року на 21 км. + 700 м. автодороги Одеса Білгород- Дністровськ, за участі автомобіля марки ВАЗ 2101 р/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки Сузукі СХ 4 р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , був визнаний потерпілим в рамках кримінального провадження № 12013170110003815 від 28.10.2013 року.

В свою чергу, як встановлено раніше, 27 березня 2014 року прокуратурою Одеської області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12013170110003815 від 28.10.2013 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , перебував у процесуальному статусі підозрюваного та вина останнього в інкримінованому йому правопорушенні повністю підтверджується зібраними у провадженні доказами.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

В свою чергу, згідно ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Разом з тим, в матеріалах відсутні докази того, що позивач перебувала на повному утриманні у ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та була визнана в рамках кримінального провадження потерпілою по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 жовтня 2013 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені без достатніх правових підстав та обгрунтування.

Крім того, відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що під час розгляду справи за даним позовом позивач не надав повний та почасовий розрахунок витрат понесених позивачем за виконання правничої допомоги, а також не надано квитанцію про сплату позивачем витрат на правничу допомогу.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн.

Відповідно частин 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (Транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди завданою смертю особи.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється..

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1168, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 6, 22, 27, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 4, 10, 13, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (Транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди завданою смертю особи - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2020 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстровани та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) (ЄДРПОУ 21647131, адреса: 02002, м. Київ, вул. Русанівський Бульвар, 8 ).

Суддя: