Ухвала суду № 93522300, 09.12.2020, Франківський районний суд м. Львова

380/9999/20

2-а/465/745/20

У х в а л а

про залишення без руху

"09" грудня 2020 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В. Я., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності LV2011110098 від 05.11.2020,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд із позовною заявою про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності LV2011110098 від 05.11.2020.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду Крутько О. В. 11.11.2020 матеріали справи скерована до Франківського районного суду м. Львова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що позивачем при подачі позовної заяви не належно виконано вимоги статей 160-161 КАС України.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

18 березня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду за наслідком розгляду касаційних скарг у адміністративній справі № 543/775/17 ухвалено постанову, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), та вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, суд враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, зазначає, що за подання фізичною особою адміністративного позову про оскарження постанови про адміністративне правопорушення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2020 року з 01 січня встановлений у розмірі 2102 гривні.

Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 420 гривень 40 копійок.

Сплата судового збору за подання адміністративного позову є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду.

Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Практика, у тому числі у справах проти інших держав, має застосовуватись органами державної влади, зокрема судами. Згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.81 № R (81)7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, та сталої практики ЄСПЛ вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Також ЄСПЛ виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що може бути сплачений заявником. Адже невиправдано великий розмір, який не враховує фінансового становища заявників, а обчислюється на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Така позиція була викладена у справі «Георгел та Георгета Стоїческу проти Румунії».

При розгляді справ ЄСПЛ установлює, чи був дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи та правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того щоб гарантувати такий справедливий баланс та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від сплати судового збору тих заявників, які можуть довести своє погане фінансове становище.

Отже, на переконання ЄСПЛ, при визначенні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансових можливостей заявника, а також обставини конкретної справи та стадію провадження.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини (зокрема рішення від 19.06.2001 «Креуз проти Польщі»), не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Позивачем до позову не надано документа на підтвердження сплати судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків вказаних в мотивувальній частині ухвали.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності LV2011110098 від 05.11.2020 - залишити без руху.

Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути зазначені недоліки.

Попередити позивача, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає поверненню заявнику.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.

Суддя В. Кузь