Рішення № 93520544, 08.12.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/17436/19

Провадження № 2/947/937/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кирикової О.О.,

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_2

до державного реєстратора Комунального підприємства

«Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича,

Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг»,

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»,

ОСОБА_3 ,

про визнання дій протиправними та скасування запису

про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергія Васильовича, Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- встановлення заборони Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо предмета спору (продаж, обмін, передачу у заставу, тощо) – квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу за вказаною завою було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30.07.2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання до суду позовної заяви – задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову до подання до суду позовної заяви ОСОБА_2 до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергія Васильовича, Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме:

- Встановлено заборону відповідним суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкту нерухомого майна, здійснювати будь-які дії щодо розпорядження нерухомим майном (передання у заставу, здійснювати обмін, тощо), стосовно квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1780877351101, право власності на яке зареєстровано за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020).

Позивачка – ОСОБА_2 31.07.2019 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», третя особа – Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію права власності, в якому позивачка просить суд:

- визнати дії державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича щодо проведення державної реєстрації права власності за ПАТ «Дельта банк» житлової квартири АДРЕСА_2 – протиправними;

- скасувати запис №30594456 про проведену державну реєстрацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона була власником квартири АДРЕСА_2 , яку передала в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») на підставі іпотечного договору від 24.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., зареєстрованого в реєстрі за №2171.

В подальшому позивачка дізналась, що 06.03.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергієм Васильовичем винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45837326, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ПАТ «Дельта банк», про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №30594453.

Позивачка вважає дії державного реєстратора з проведеної вказаної державної реєстрації прав протиправними, а запис №30594453, таким що підлягає скасуванню, з підстав того, що спірну державну реєстрацію було проведено в супереч Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», положення якого розповсюджуються на спірні правовідносини, позивачка належним чином не було повідомлено про вчиненні дії з боку банку, а також державним реєстратором не було взято до уваги, що впровадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебували цивільна справа №522/18650/18 з розгляду питання про визнання протиправним рішення державного реєстратора щодо відмови ПАТ «Дельта Банк» у проведенні державної реєстрації прав стосовно цього самого предмету іпотеки, за попереднім зверненням ПАТ «Дельта Банк».

Будучи незгодною з діями державного реєстратора Манюти С.В. та вважаючи незаконним запис про право власності стосовно спірного нерухомого майна, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 01.08.2019 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

03.09.2019 року до суду надійшли письмові пояснення від представника третьої особи – АТ «Дельта Банк» щодо позову, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , з підстав необґрунтованості.

У підготовчому судовому засіданні 20.12.2019 року позивачка надала до суду заяву про залучення в якості співвідповідача по справі – АТ «Дельта Банк». А також надала уточнену редакції позовної заяви, з аналогічними вимогами, які вищевикладені судом.

Судом у підготовчому судовому засіданні, 20.12.2019 року було ухвалено залучити, за клопотанням позивача, АТ «Дельта Банк» в якості співвідповідача по справі.

Також у підготовчому судовому засіданні 20.12.2019 року, судом було здійснено розгляд клопотань і заяв, поданих до підготовчого судового засідання, 20.12.2019 року.

Так, 03 вересня 2019 року представник третьої особи по справі – ПАТ «Дельта Банк» надав до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30 липня 2019 року по цивільній справі №520/17436/19.

За наслідком розгляду вказаної заяви, ухвалю Київського районного суду міста Одеси від 20.12.2019 року заяву представника третьої особи – Акціонерного товариства «Дельта Банк» про скасування заходів забезпечення позову, було задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30 липня 2019 року по цивільній справі №520/17436/19.

Ухвалами Київського районного суду міста Одеси від 20.12.2020 року клопотання представника третьої особи – АТ «Дельта Банк» про витребування доказів, залишено без задоволення, а також залишено без розгляду клопотання представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 про витребування доказів, подане до суду 04 вересня 2019 року за вх. №44096/19.

Тієї ж дати, Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи, стосовно проведеної 04 березня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ПАТ «Дельта Банк», номер запису про право власності 30594456; а також належним чином завірену копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45837326 від 06.03.2019 року о 11:4:00, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем.

27.12.2019 року позивачка надала до суду заяву про зміну підстав позову, в якій змінила статус учасників процесу та визначила ПАТ «Дельта Банк», як співвідповідача по справі.

02.01.2020 року до суду надійшов відзив від представника відповідача АТ «Дельта Банк» на позовну заяву.

03.02.2020 року до суду на виконання ухвали суду від 20.12.2019 року надійшли з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради витребувані судом документи.

10.02.2020 року судом було ухвалено прийняти вказану заяву позивача про зміну підстав позову від 27.12.2019 року до розгляду та ухвалено закрити підготовче провадження по справі і призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

03.02.2020 року Одеським апеляційним судом надіслано до Київського районного суду міста Одеси запит про витребування матеріалів цивільної справи №520/17436/19, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 20.12.2019 року.

У зв`язку з чим, 19.02.2020 року Київським районним судом міста Одеси скеровані матеріали цивільної справи №520/17436/19 до Одеського апеляційного суду.

Під час перебування матеріалів цивільної справи в Одеському апеляційному суді, 20.02.2020 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява від представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 про забезпечення позову

Оскільки зазначена заява є складовою матеріалів цивільної справи №520/17436/19, які відсутні в провадженні Київського районного суду міста Одеси, у зв`язку з чим суд позбавлений був можливості здійснити розгляд вищевказаної заяви, яка в свою чергу підлягає розгляду в стислі строки у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, судом було скеровано відповідний запит до Одеського апеляційного суду про повернення матеріалів цивільної справи для розгляду зазначеної заяви.

08 квітня 2020 року до Київського районного суду міста Одеси надійшли матеріали цивільної справи №520/17436/19.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17.04.2020 року заяву представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 про забезпечення позову – задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/17436/19, а саме встановлено заборону суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, а також іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі щодо відчуження та реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1780877351101. В іншій частині заяву представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 про забезпечення позову – залишено без задоволення.

Після розгляду зазначеної заяви, судом були скеровані матеріали цивільної справи до Одеського апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.05.2020 року цивільну справу №520/17436/19 було повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків, а саме для підготування копії виділених матеріалів цивільної справи.

10.06.2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Київського районного суду міста Одеси та передані головуючому по справі – судді Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 11.06.2020 року, з урахуванням того, що матеріали цивільної справи повернуті до суду першої інстанції, до Одеського апеляційного суду підлягають направлення копії виділених матеріалів справи, судом ухвалено розгляд даної справи продовжити в порядку загального позовного провадження, з повідомленням учасників процесу, та призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні.

23.06.2020 року до суду надійшла заява від представника позивача про залучення до участі по справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 , як нового власника спірного нерухомого майна.

09.07.2020 року судом було ухвалено, за клопотанням позивача, залучити до участі по справі в якості співвідповідача ОСОБА_3

29.09.2020 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 12.10.2020 року вказану заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, залишено без задоволення.

19.10.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав необґрунтованості.

Представник позивача в судовому засіданні 08.12.2020 року позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити, з урахуванням уточнень до позову та поданої заяви про зміну підстав позову.

Відповідачі по справі та їх представники у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

Судом, враховано, що у відповідності до статті 43 ЦПК України, учасники справи мають право зокрема: брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Учасники справи зобов`язані зокрема: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до ст. 210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуюче вищевикладене, з урахуванням того, що провадження в цій справі відкрито 01.08.2019 року, оскільки відповідачі не з`явились до судового засідання без поважних причин, не повідомивши про причини своєї неявки, за згодою сторони позивача, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності відповідачів в судовому засіданні 08.12.2020 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 07.07.2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

24 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11158827000, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 79 400 дол. США, з розрахунку 13,50 % річних на строк з 24.05.2007 року по 24.05.2017 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. І ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 4.2. ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. І ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 24 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., згідно умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, за умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за вищевказаними кредитним договором та договором іпотеки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочинів.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не передбачено договором або законом.

Через неналежне виконання умов кредитного договору, у лютому 2014 ПАТ «Дельта Банк» звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та припинення права власності.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» було задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11158827000, укладеним 24 травня 2007 року між АІКБ «УкрСиббанк», правонаступником якого по зазначеному кредитному договору є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 у розмірі 132593, 46 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 1059819, 53 гривень, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 . Визначений спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом застосування процедури продажу встановленого статтею 41 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір в решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» оскаржило його в апеляційному порядку та просило рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено в повному обсязі.

В подальшому, 13.04.2018 року представником AT «Дельта банк» Пономаренко Юлією Вікторівною було подано заяву про державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер заяви 27708719) на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та, як вбачається з картки прийому заяви, нею подані зокрема, наступні документи: Іпотечний договір б/н від 24.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С В., укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 для забезпечення виконання зобов`язань по договору про надання споживчого кредиту № 11158827000 від 24.05.2007 року та договору про надання споживчого кредиту № 11158872000/2 від 24.05.2007 року; Договір про надання споживчого кредиту № 11158827000 від 24.05.2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 ; Виписку із договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року з Додатком І, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. від 05.04.2018 року; Лист-вимога від 11.09.2017 року, вих. № 02.4.1/1097/17, видавник: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "ДЕЛЬТА БАНК" Кадиров В.В.

Проте, перевіривши подані документи 19 квітня 2018 року Державний реєстратор Кукліна Альбіна Олександрівна прийняла рішення № 40707832 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку із тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Підставою для відмови у державній реєстрації стало те, що іпотекодержателем порушено вимоги ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку», розділів 4,5 іпотечного договору, а також Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Будучи незгодним з вказаним рішенням державного реєстратора, представник ПАТ «Дельта Банк» 23.10.2018 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 19 квітня 2018 р. за № 40707832, яке було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Кукліною Альбіною Олександрівною; зобов`язати Юридичний департамент Одеської міської ради провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 63,8 кв.м., житлова площею 37, кв.м. за AT «Дельта Банк», внести відповідний запис до Державного реєстру прав та надати Витяг із Державного реєстру; стягнути з Відповідачів на користь AT «Дельта Банк» (МФО 300001, ЄДРПОУ 34047020, р/р НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 3524,00 грн. (справа №522/18650/18).

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Бондар В.Я., який ухвалою від 24 жовтня 2018 року передав справу до Київського районного суду м. Одеси.

За наслідком розгляду вказаної справи, Київським районним судом міста Одеси 12.03.2019 року ухвалено рішення, яким у задоволенні вказаного позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної Альбіни Олександрівни, Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено в повному обсязі.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 умов Договору кредиту, 11 вересня 2017 року на її поштову адресу АДРЕСА_4 було направлено Лист-вимогу про дострокове виконання умов кредитного договору, а в разі невиконання повідомлено про процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Однак, із поданого заявником рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.09.2017 року не можливо встановити, що саме ОСОБА_2 отримано лист-вимогу AT «Дельта Банк» від 11.09.2017 року за № 02.4.1/1097/17, оскільки вказаний бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не містить інформації про зміст поштового відправлення та яку саме кореспонденцію отримано адресатом, у зв`язку із відсутністю опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення.

Також судом звернуто увагу на те, що на бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.09.2017 року невірно вказана поштова адреса ОСОБА_2 , а саме: замість поштового індексу 65101, вказано 65121, а також замість АДРЕСА_6 , що може бути зовсім іншою поштовою адресою.

Крім того, згідно зазначеного рекомендованого повідомлення, лист від AT «Дельта Банк» було отримано нібито одержувачем особисто, але без зазначення підпису ОСОБА_2 , лише вказане прізвище.

Також судом було встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, про що, зокрема вказано в оскаржуваному рішенні.

Зазначене рішення суду від 12.03.2019 року по справі №522/18650/19, набрало законної сили 15.04.2019 року, ПАТ «Дельта Банк» не оскаржувалось.

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням положень ст. 82 ЦПК України, встановлені обставини рішенням Київського районного суду міста Одеси від 12.03.2019 року по справі №522/18650/19, додатковому доказуванню не підлягають, приймаючи до уваги, що ці встановлені обставини не спростовувались з боку ПАТ «Дельта Банк» в цій справі.

Також, як вбачається з витребуваних судом належним чином завірених копій матеріалів реєстраційної справи №1780877351101, ПАТ «Дельта Банк», до ухвалення судового рішення за наслідком розгляду справи з оскарження ПАТ «Дельта Банк» рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 19 квітня 2018 р. за № 40707832, а саме 04.03.2019 року повторно звернувся до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича з заявою про державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер заяви 32956488) на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та, як вбачається з картки прийому заяви, до неї подані зокрема, наступні документи: Іпотечний договір б/н від 24.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С В., зареєстрований в реєстрі за №2171; Лист-вимога від 11.09.2017 року, вих. № 02.4.1/1097/17, видавник: AT "ДЕЛЬТА БАНК"; Поштове повідомлення Укрпошти від 11.09.2017 року за №651010473942.

На підставі зазначених документів, державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. 06.03.2019 року винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №45837326, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ПАТ «Дельта Банк».

На підставі вказаного рішення, за ПАТ «Дельта Банк» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , запис про реєстрацію права власності №30594456 від 04.03.2019 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №1588748522 від 06.03.2019 року наявним в матеріалах реєстраційної справи №1780877351101.

В подальшому як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обкатів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №201021763 від 20.02.2020 року, 10.02.2020 року було зареєстровано право власності на вказану квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , запис про право власності 35406054, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №51049127 від 10.02.2020 року, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. на підставі: договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні від 10.02.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №35.

Щодо винесеного державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №45837326 від 06.03.2019 року, суд зазначає наступне.

Державний реєстратор, реалізуючи свої функції, керується Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Внесення відомостей до Державного реєстру прав, згідно з п.4 ч.1 ст. 3 Закону, здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною 3 ст. 10 Закону передбачено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частиною 2 ст. 18 Закону передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 року №1127.

Відповідно до п. 61 Порядку, в редакції на час здійснення спірної реєстрації, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку», у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

З наведеного слідує, що згідно з умовами чинного законодавства та укладеного сторонами договору іпотеки, підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором, та наявність документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя є підставою для проведення такої державної реєстрації.

Таким чином, на державного реєстратора під час вчинення відповідної реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити їх відповідність вимогам законодавства.

Як вбачається, до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень представником ПАТ «Дельта Банк» були додані документи, зокрема: Лист-вимога від 11.09.2017 року, вих. № 02.4.1/1097/17, видавник: AT "ДЕЛЬТА БАНК"; Поштове повідомлення Укрпошти від 11.09.2017 року за №651010473942.

Як вбачається з вказаного поштового повідомлення, воно було отримано 06.10.2017 року, з зазначенням прізвища одержувача – ОСОБА_6 .

Натомість суд позбавлений можливості перевірити, що зазначене повідомлення отримане саме ОСОБА_2 . Крім того, зазначене повідомлення містить в графі отримання, лише значення прізвища, підпис особи одержувача відсутній.

В поштовому повідомленні не міститься запис листоноші про особу отримувача, а саме: чи отримано поштову кореспонденцію особисто одержувачем чи іншою особою, за довіреністю чи згідно договору.

Крім того, зазначене поштове повідомлення не містить інформацію про склад поштового відправлення, за наслідком чого суд позбавлений можливості пересвідчитись, що зазначеним поштовим відправленням було скеровано саме - Лист-вимогу від 11.09.2017 року, вих. № 02.4.1/1097/17.

З урахуванням викладеного, зазначене поштове повідомлення не є належним доказом вручення листа-вимоги 11.09.2017 року, вих. № 02.4.1/1097/17 саме ОСОБА_2 , а відтак не є належним підтвердженням факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем - боржником письмової вимоги іпотеко держателя.

Крім того, як вже зазначалось, саме зазначений Лист-вимогу і поштове повідомлення, зз початку подавалось АТ «Дельта-Банк» для проведення цієї державної реєстрації права власності державному реєстратору Кукліній Альбіні Олександрівні, якою за наслідком перевірки доданих документів було винесено 19.04.2018 року рішення № 40707832 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень».

Зазначене рішення державного реєстратора, оскаржувалось АТ «Дельта Банк», за наслідком чого Київським районним судом міста Одеси 12.03.2019 року ухвалено рішення по справі №522/18650/18, яким у задоволенні вказаного позову відмовлено та встановлено не відповідність зазначеного поштового повідомлення вимогам законну та визнано таким, що не підтверджує належне завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем - боржником письмової вимоги іпотеко держателя.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав за нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

- прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

- виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування ( у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

- встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

- перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

- прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

- відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майна та їх обтяження, про об`єкти та суб`єкти цих прав;

- формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

- видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Крім того, ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», в редакції діючій станом на момент винесення спірного рішення, Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя

Тобто обов`язковою та невід`ємною обставиною при набутті права власності на предмет іпотеки є оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Проте, зі змісту інформаційної довідки, в переліку документів на підставі яких у ПАТ «Дельта Банк» виникло право власності на предмет іпотеки, наведених в її змісті, документ про оцінку фактичної вартості предмету іпотеки, за якою було набуто право власності, відсутній, як і не міститься в матеріалах реєстраційної справи з проведеної спірної державної реєстрації прав.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

– таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

– загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України 12 травня

1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 12.03.2019 року по справі №522/18650/19, яке набрало законної сили 15.04.2019 року, встановлено, що спірна квартира (квартира АДРЕСА_1 ) підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірна квартира АДРЕСА_1 , не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ПАТ «Дельта Банк».

Отже, у державного реєстратора прав на нерухоме майно КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «Дельта Банк».

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20.

Тобто після ухвалення судового рішення Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року по справі №464/8589/15-ц, Велика Палата Верховного Суду підтвердила свою раніше прийняту правову позицію, тому застосуванню підлягає положення частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про обов`язковість для судів висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вказані позиції Верховного Суду, суд приходить висновку, що за наслідками прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ПАТ «Дельта Банк», фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

З урахуванням викладеного висновку, встановлених обставин щодо допущених порушень під час звернення стягнення на спірне майно, суд доходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає за необхідне задовольнити заявлені вимоги частково, шляхом визнання дій державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича з винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45837326 від 06.03.2019 року стосовно об`єкта нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 – протиправними та скасувати запис про право власності №30594453, зареєстрований 04.03.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45837326 від 06.03.2019 року стосовно об`єкта нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю – змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Відповідно до задоволеної частини позовних вимог до відповідача ПАТ «Дельта Банк» та державного реєстратора Манюти С.В., у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягненню з останніх в рівних частках на користь позивача підлягають понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 768,40 грн. та заяви про забезпечення позову в сумі 420,40грн., що в загальній сумі складає 1188,80 грн.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 13, 76-81, 89, 141, 263-266, 267, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, п.п.п.15.5 п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_7 ) до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича (місцезнаходження: 67721, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Русьоіванівка, вул. Генерала Селезньова, 62), Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» (місцезнаходження: 67721, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Русьоіванівка, вул. Генерала Селезньова, 62), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_8 ), про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію права власності – задовольнити частково.

Визнати дії державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича з винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45837326 від 06.03.2019 року стосовно об`єкта нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 - протиправними.

Скасувати запис про право власності №30594453, зареєстрований 04.03.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45837326 від 06.03.2019 року стосовно об`єкта нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 594 (п`ятсот дев`яносто чотири) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 594 (п`ятсот дев`яносто чотири) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 14.12.2020 року.

Головуючий Калініченко Л. В.