Рішення № 93520392, 03.12.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1239/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року Залізничний районний м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі судового засідання: Каралюс Т.Р.,

за участю учасників справи

представника позивача: Тарасович О.І.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката: Стефанишина А.Я.,

представника третьої особи - адвоката: Ісканін М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради до Державного концерну «ЛОРТА», ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , органу опіки та піклування при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради – про визнання недійсним ордеру, суд

в с т а н о в и в :

Львівська міська рада звернувся до суду із позовом до Державного концерну «ЛОРТА», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, у якому просить визнати недійсним ордер №134, виданий 28.08.2013 року Державним концерном «Лорта» на ім`я ОСОБА_1 на кімнату АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог вказує,що будинок АДРЕСА_2 є власністю територіальної громади м. Львова. Відповідач ОСОБА_1 та його дочка малолітня ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 на підставі недійсного ордеру, який був їм виданий Державним концерном «ЛОРТА» неправомірно, оскільки на час видачі такого вказаний гуртожиток належав громаді м. Львова та приміщення №15 даного гуртожитку було зайнято іншою особою. Відтак, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.02.2020 року суддею Кирилюком А.І. відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.04.2020 року суддею Бориславським Ю.Л. справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 подав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог, вказав, що право власності на будівлю на АДРЕСА_2 за Львівською міською радою не зареєстроване у встановленому законом порядку, фактична передача на баланс ЛКП «Сигнівка» вказаної будівлі відбулась 15.10.2013 року, а тому адміністрація ДК «ЛОРТА» законно видала ОСОБА_1 ордер на спірне приміщення. Крім цього, вказав, що строк позовної давності позивачем пропущено, оскільки ордер було видано 28.08.2013 року, про що позивачу було відомо щонайменше з листопада 2014 р., а тому просить застосувати строк позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позові, просила такий задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Стефанишин А.Я. заперечили позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Ісканін М.С. позовні вимоги Львівської міської ради підтримала.

Суд, ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в порядку загального позовного провадження, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Ухвалою №1804 8-мої сесії 6-го скликання Львівської міської ради від 20.09.2012 року «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від ДЖКП ДК «ЛОРТА» гуртожитків на вул. Каховській, 33, вул. Каховській, 35, вул. П.Полтави, 36», ухвалено прийняти у власність територіальної громади м. Львова від державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА» гуртожитки на вул. П. Полтави, 36 /а.с.6/.

Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №439 від 19.10.2012 р., серед іншого, затверджено акт приймання – передачі гуртожитків на АДРЕСА_2 від державного житлово-комунального комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА» у власність територіальної громади м. Львова /а.с.7/.

Згідно долученої до матеріалів справи копії розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №613 від 15.10.2013 р. «Про прийняття на баланс та обслуговування ЛКП «Сигнівка» гуртожитків ДЖКП ДК «ЛОРТА» на вул. П. Полтави, 36, вул. Каховська, 33,35», ЛКП «Сигнівка» зобов`язано прийняти на баланс будівлі гуртожитків, розташованих, зокрема, на АДРЕСА_2 /а.с.45/.

Відтак, судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2 перебуває у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради. Балансоутримувачем вказаного будинку є ЛКП «Сигнівка».

Відповідно до ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Як вбачається із копії ордера №134, виданого ОСОБА_1 на право зайняття житлового приміщення у квартирі житловою площею 16,2 кв.м, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 , такий видано 28.08.2013 року на підставі рішення адміністрації і профспілкового комітету ДК «ЛОРТА» №84 від 01.03.2013 р. /а.с.89/.

Згідно ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до вимог ст. 58 ЖК України ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, станом на 12.04.2013 року, у кімнаті АДРЕСА_1 була зареєстрована та фактично проживала ОСОБА_5 , 1948 р.н., що підтверджується актом обстеження від 12.04.2013 р. та довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописку, виданої 12.04.2013 р. ДЖКП ДК «ЛОРТА» №243 /а.с.14, 15/.

Відтак, на час прийняття спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ДК «ЛОРТА», що слугувало видачі ордеру №134 від 28.08.2013 року ОСОБА_1 кімнати для проживання АДРЕСА_1 , така була фактично зайнята іншою особою – ОСОБА_5 .

Крім цього, відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передача та прийняття гуртожитків, що є об`єктами державної власності, у власність територіальних громад здійснюється відповідно до Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Прийняття гуртожитків /як цілісних майнових комплексів/ у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради /або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою/.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 5 даного Закону, після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом та відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме, зокрема рішення щодо залишення житлового комплексу гуртожитку у статусі гуртожитку та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень. У такому разі здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями в порядку, передбаченому цим Законом.

Так, згідно відповіді Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 14.01.2015 р., після прийняття гуртожитків на АДРЕСА_2 у комунальну власність, міська рада прийняла ухвалу від 13.12.2012 р. № 1949 про залишення цілісних майнових комплексів на АДРЕСА_2 у статусі «гуртожиток» та надано дозвіл на приватизацію його житлових, нежитлових /допоміжних/ приміщень законним мешканцям. Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 19.10.2012 року №439 затверджено акти приймання-передачі вищевказаних гуртожитків /а.с.44/.

До матеріалів справи не долучено доказів, що рішення Львівської міської ради та її департаментів щодо прийняття у власність територіальної громади м. Львова гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , затвердження акту приймання-передачі та надання дозволу на приватизацію його житлових, нежитлових /допоміжних/ приміщень законним мешканцям були оскаржені та скасовані, а відтак, на час розгляду справи судом є чинними.

Разом з тим, у відповідності до вимог ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 59 ЖК України визначено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності до позовних вимог Львівської міської ради.

Як встановлено судом, будинок АДРЕСА_2 передано у власність територіальної громади м. Львова від державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА» у 2012 році. У 2013 році будівлі гуртожитків, розташованих на АДРЕСА_2 прийнято на баланс ЛКП «Сигнівка». Протягом цього часу відповідач ОСОБА_1 сплачував комунальні послуги за користування спірною квартирою, що стверджується долученими до матеріалів справи копіями квитанцій.

Крім цього, із змісту листа Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 14.01.2015 р., вбачається, що станом на січень 2015 року позивачу було відомо про наявність конфліктної ситуації щодо поселення ОСОБА_1 у гуртожиток ДК «ЛОРТА» після передачі таких до комунальної власності, оскільки юридичним управлінням міської ради надано висновок щодо перевищення адміністрацією та профкомом ДК «ЛОРТА» повноважень в частині прийняття спільного рішення від 01.03.2013 р. та видачі ОСОБА_1 спірного ордеру /а.с.44/.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що позивачу з 14 січня 2015 року відомо про наявність у ОСОБА_1 спірного ордеру від 28.08.2013 р. №134 на вселення в кімнату № НОМЕР_1 у приміщенні гуртожитку на АДРЕСА_2 , а тому, суд приходить до висновку, що позивач, який звернувся до суду із позовом лише 26 лютого 2020 року до ОСОБА_1 про визнання такого ордеру недійсним, з пропуском строку позовної давності.

Представник позивача не надав суду доказів поважності причин пропуску строку позовної давності та не просив такий поновити, а тому, у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Беручи до уваги, що у задоволенні позову відмовлено, відповідач та треті особи не заявляли про відшкодування судових витрат, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, ст. 58, 59 ЖК України, ст. 256-257, 267 ЦК України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні позову Львівської міської ради до Державного концерну «ЛОРТА», ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , органу опіки та піклування при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради – про визнання недійсним ордеру – відмовити у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Текст рішення суду складений 14 грудня 2020 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.