Рішення № 93519873, 11.12.2020, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/765/20

Провадження № 2/444/630/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Оприск З. Л.

секретар судового засідання Усманова З.З.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи Надичівська сільська рада, Рава-Руська державна нотаріальна контора, Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання заповіту недійсним.

08.04.2020 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.

13.08.2020 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позивач свої позовні вимоги у позовній заяві мотивувала тим, що згідно з рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 26.03.1992 року було вирішено вважати встановленим, що рішенням Нестерівського (Жовківського) районного суду було проведено поділ майна колгоспного двору, що знаходиться в по АДРЕСА_1 із присудженням у власність наступним співвласникам: ОСОБА_7 1/6 ідеальної частки будинку, ОСОБА_8 1/6 ідеальної частки будинку, ОСОБА_9 1/6 ідеальної частки будинку, та їх трьом дітям - ОСОБА_10 1/6 ідеальної частки будинку, ОСОБА_11 1/6 ідеальної частки будинку та ОСОБА_12 - 1/6 ідеальної частки будинку. Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , рідна мати ОСОБА_13 та співвласниця 1/6 частки спірного будинку. Вказала, що ОСОБА_12 як рідна донька була єдиною спадкоємицею ОСОБА_14 та проживала з мамою на момент її смерті, вона фактично прийняла в спадщину мамину 1/6 частку спірного будинку. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_12 , чоловік відповідачки по справі ОСОБА_3 та батько відповідачів по справі - ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 . Померлий ОСОБА_12 був співвласником 1\6 частки спірного будинку і його дружина та сини звернулися до нотконтори з заявами про прийняття спадщини. Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_13 , яка була мамою раніше померлого ОСОБА_12 та мамою позивачки по справі - ОСОБА_1 . Зазначила, що померла ОСОБА_13 мала у власності 1/6 частку спірного будинку, та фактично прийняла у власність 1/6 частку своєї померлої раніше мами - ОСОБА_7 . Вказала, що після смерті ОСОБА_13 її донька, позивачка по справі ОСОБА_1 , звернулася до Рава-Руської Державної нотаріальної контори Львівської області з заявою про прийняття спадщини за своєю мамою. Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 20 червня 2017 року вона отримала у спадок 2/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначила, що спадкова частка складалася з 1/3 частини, що належала мамі позивачки – ОСОБА_15 , інша 1/3 частина належала батькові позивачки ОСОБА_9 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і частку якого спадкувала його дружина - ОСОБА_15 - тобто разом 2/6 частки спірного будинку. Вказала, що при отриманні зазначеного свідоцтва про спадщину позивачці ОСОБА_1 було відмовлено та не включено до складу спадкового майна 1/6 частку спірного будинку, яка була у власності у померлої у 1994 році ОСОБА_7 і у володіння якою вступила ОСОБА_15 , як єдина спадкоємиця померлої ОСОБА_7 . Зазначила, що нотаріус повідомила позивачку ОСОБА_16 , що на 1/6 частку будинку, що належала ОСОБА_7 претендують дружина та діти померлого у 2014 році ОСОБА_12 - відповідачі за даним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Зазначила, що відповідачі по справі пред`явили до нотаріальної контори заповіт, що був, нібито, складений ОСОБА_14 29.01.1985 року та посвідчений у Надичівський сільській Раді Жовківського району. Вказала, що позивачка ОСОБА_16 категорично заперечує проти того факту, що її бабця ОСОБА_7 могла скласти заповіт на ім`я свого внука ОСОБА_12 . Зазначила, що за весь той час, що минув від 1985 року і до смерті ОСОБА_7 у 1994 році, ОСОБА_7 ніколи не казала ні до своєї єдиної доньки ОСОБА_13 , ні до своєї онуки - позивачки за даним позовом ОСОБА_1 , що вона підписувала будь-який заповіт, або навіть про те, що вона ходила до сільради підписувати будь-які папери. Вказала, що ОСОБА_7 була в добрих відношеннях і з донькою, і з онукою і не стала би приховувати від них того факту, що заповіла свою частку будинку онуку, ОСОБА_12 . Зазначила, що про факт існування зазначеного заповіту ОСОБА_7 , позивачка ОСОБА_1 взнала лише в червні 2017 року, коли нотаріус при оформленні спадку за мамою ОСОБА_12 відмовила їй в оформлення права власності на частку будинку, що належала ОСОБА_7 , посилаючись на наявність заповіту від імені ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_12 . Вказала, що весь час, що минув після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_12 та ОСОБА_1 були впевнені, що частка спірного будинку, що належала ОСОБА_7 перейшла в порядку спадкування до ОСОБА_12 як єдиної спадкоємиці за мамою. Зазначила, що ОСОБА_12 за десять років, що минули після смерті ОСОБА_7 жодним чином не згадував про те, що бабця зробила на його ім`я заповіт, він перебував в добрих відношеннях як зі своєю мамою - ОСОБА_12 та і з сестрою ОСОБА_1 і ніколи не ставив їх до відома, що бабця заповідала йому свою частку будинку. Вказала, що за той час, що минув зі смерті ОСОБА_7 у 1994 році і до смерті самого ОСОБА_12 у 2014 році, ОСОБА_12 не вчиняв жодних дій з переоформлення 1\6 частки будинку, що належала ОСОБА_7 на нього. Зазначила, що позивачці достеменно відомо, що заповіту, нібито складеного ОСОБА_7 не могло існувати, вона впевнена, що даний заповіт явно був складений без присутності ОСОБА_7 і підпис ОСОБА_7 є підробленим. Позивачка ОСОБА_1 ставить під сумнів справжність підпису ОСОБА_7 , вона просить суд звернути увагу і на той факт, що заповіт ОСОБА_7 був оформлений та зареєстрований всупереч законодавчим вимогам до оформлення заповітів, які існували на час укладення заповіту ОСОБА_7 . Вказала, що в заповіті, правдивість якого оскаржується позивачем, про особу заповідача просто вказано - ОСОБА_7 , ні дату народження заповідачки, ні місця прописки на час складання заповіту в тексті заповіту не вказано. Зазначила, що відсутність посилання на номер та дату видачу паспорту ОСОБА_7 під час складання заповіту свідчить про той факт, що заповіт складався без присутності та без відома заповідачки, тобто угода, якою є заповіт, не відповідає вимогам закону. Просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_7 від 29.01.1985 року, посвідчений Надичівською сільською радою народних депутатів 29.01.1998 року.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали відзив на позов, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказали, що фактично вони проживали в будинку разом з ОСОБА_7 , вели спільне господарство аж до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказали, що при житті ОСОБА_14 склала заповіт, такий посвідчено Надичівською сільською радою відповідно до вимог діючої на той час інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад народних депутатів. Зазначили, що на той час ОСОБА_7 була здорова, відомості про її недієздатність відсутні. Вказали, що в позовній заяві позивачка зазначає, що заповіт укладено без зазначення місця і часу його укладення та що не зазначено відомостей за паспортом заповідача, однак в 1985 роках особа перевірялася за довідкою ради, в заповіті чітко зазначено про складання заповіту в с. Надичі та роз`яснено зміст ст. 535 ЦК УРСР. Зазначили, що після її смерті, її дочка ОСОБА_12 про спадкування не зверталася, а про складений заповіт їй було достовірно відомо. Вказали, що після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_12 спадщину, відповідно до вимог ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 року) фактично прийняв, вступивши у фактичне володіння та управління майном, а вже після смерті ОСОБА_12 вони, як спадкоємці першої черги за законом відповідно до ст.1268 ЦК України спадщину також прийняли, тобто належну йому частку і частку ОСОБА_7 . Зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 померла, після її смерті ОСОБА_1 успадкувала належну їй частку будинку та 1/6 батька ОСОБА_9 , 1/6 частки зареєстрована на її ім`я, отже їй належить 3/6 частки в будинку. Вказали, що ОСОБА_1 лише значилася в дворі зареєстрованою, однак не проживала постійно в дворі, і крім того ОСОБА_7 знаходилася з ОСОБА_12 , матір`ю ОСОБА_17 , та самою ОСОБА_1 в неприязних стосунках.

Окрім цього, відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали спільну заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Позивач подав заперечення на відзив, в якому вказав, що при складанні заповіту особу ОСОБА_7 було посвідчено на підставі довідки, однак у тої на той час був паспорт, особу ОСОБА_7 при посвідченні заповіту згідно її паспорту встановлено не було. Зазначив, що у відомому їм примірнику заповіту не вказано, що заповідачу було роз`яснено зміст ст. 535 ЦК УРСР.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у ньому, та просили такий задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про час та місце його проведення, про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи Надичівської сільської ради у судове засідання не прибув, однак направив на адресу суду клопотання, у якому просив слухати справу без його участі, вказав, що сільська рада заперечує проти позовних вимог.

Представник третьої особи Рава-Руської державної нотаріальної контори у судове засідання не прибув, однак направив на адресу суду клопотання, у якому просив слухати справу без його участі.

Представник третьої особи Жовківської державної нотаріальної контори у судове засідання не прибув, однак направив на адресу суду клопотання, у якому просив слухати справу без його участі.

У судовому засіданні було досліджено усі наявні в матеріалах справи письмові докази, зокрема Журнал для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Надичівської сільської ради народних депутатів Нестерівського району за 1983-1988 роки та книгу нотаріальних дій Надичівської сільської ради.

З оригіналу заповіту ОСОБА_7 від 29.01.1985 року вбачається, що вона на випадок своєї смерті все своє майно заповіла ОСОБА_12 . В заповіті вказано, що зміст ст. 535 ЦК УРСР заповідачці роз`яснено (53-ій аркуш книги нотаріальних дій Надичівської сільської ради).

З Журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Надичівської сільської ради народних депутатів Нестерівського району за 1983-1988 роки (аркуші 13-14) вбачається, що при вчиненні нотаріальної дії (зміст нотаріальної дії: заповіт) документом, що засвідчив особу ОСОБА_7 , вказано «довідка».

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Оспорюваний заповіт складено та посвідчено 29.01.1985 року, тому до даних правовідносин слід застосовувати відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Відповідно до ч.1 ст.524 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (в редакції, чинній на час вчинення оспорюваного заповіту) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч.1 ст.534 Цивільного кодексу УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст.541 Цивільного кодексу УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто

заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону УРСР «Про державний нотаріат» у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти.

Відповідно до п.1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої Наказом Міністра юстиції Української РСР від 19.01.1976 року № 1/5, у відповідності зі статтею 14 Закону Української РСР "Про державний нотаріат" у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти.

Твердження позивачки про те, що за весь той час, що минув від 1985 року і до смерті ОСОБА_7 у 1994 році, ОСОБА_7 ніколи не казала ні до своєї єдиної доньки ОСОБА_13 , ні до своєї онуки - позивачки за даним позовом ОСОБА_1 , що вона підписувала будь-який заповіт, або навіть про те, що вона ходила до сільради підписувати будь-які папери; що за той час, що минув зі смерті ОСОБА_7 у 1994 році і до смерті самого ОСОБА_12 у 2014 році, ОСОБА_12 не вчиняв жодних дій з переоформлення 1\6 частки будинку, що належала ОСОБА_7 на нього, - не спростовують дійсності оспорюваного заповіту.

Твердження позивачки про те, що «їй достеменно відомо, що заповіту, нібито складеного ОСОБА_7 не могло існувати, вона впевнена, що даний заповіт явно був складений без присутності ОСОБА_7 і підпис ОСОБА_7 є підробленим» - не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Твердження позивачки про те, що «заповіт ОСОБА_7 був оформлений та зареєстрований всупереч законодавчим вимогам до оформлення заповітів, які існували на час укладення заповіту ОСОБА_7 ; що в заповіті, правдивість якого оскаржується позивачем, про особу заповідача просто вказано - ОСОБА_7 , ні дату народження заповідачки, ні місця прописки на час складання заповіту в тексті заповіту не вказано; що відсутність посилання на номер та дату видачу паспорту ОСОБА_7 під час складання заповіту свідчить про той факт, що заповіт складався без присутності та без відома заповідачки» спростовується наступним.

Відповідно до ч.1,2 п.10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої Наказом Міністра юстиції Української РСР від 19.01.1976 року № 1/5, при вчиненні нотаріальних дій службові особи виконавчих комітетів установлюють особу громадян, їх представників або представників державних установ, підприємств і організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Особа радянських громадян встановлюється на підставі паспорта, а радянських громадян, що проживають у сільських населених пунктах, де раніш паспорти не видавались, до їх одержання - на підставі довідок установленої форми, які видаються виконавчими комітетами селищних, сільських Рад депутатів трудящих.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що заповідачці ОСОБА_7 станом на дату складення та посвідчення заповіту видавався паспорт, що унеможливлювало би посвідчення її особи службовою особою виконавчого комітету сільської ради на підставі довідки установленої форми, яка видається виконавчими комітетами селищних, сільських Рад депутатів трудящих відповідно до пункту 10 вказаної вище Інструкції.

Таким чином, суду не надано достатніх належних та допустимих доказів недійсності оспорюваного заповіту, а відтак і порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

За таких обставин в задоволенні позову потрібно відмовити повністю.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали спільну заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Беручи до уваги те, що судом не встановлено порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду, позовна давність не підлягає застосуванню (відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 372/1036/15-ц), а відтак застосовувати наслідки спливу строків позовної давності немає підстав.

Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи немає.

Керуючись ст.524, 534, 541 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст.14 Закону УРСР «Про державний нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої Наказом Міністра юстиції Української РСР від 19.01.1976 року № 1/5, ст. ст. 5, 13, 81, 82 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи Надичівська сільська рада, Рава-Руська державна нотаріальна контора, Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного тексту судового рішення 14 грудня 2020 року.

Головуючий Оприск З. Л.