Постанова № 93518290, 11.12.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

Ряд. 156 справа № 631/863/20

провадження № 3/631/330/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т. М.,

за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Орди С. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області адміністративний матеріал, що надійшов від Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 15 березня 2019 року, органом 6347, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , не одруженого, працюючого на посаді виробника абразивних дисків та полірувальних виробів в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Новоабразив», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 27 вересня 2020 року близько 18 години 00 хвилин, перебуваючи в селище міського типу Нова Водолага Харківської області, по вулиці 40 років Перемоги, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп`яніння, які полягали у наявності нестійкої ходи, запаху алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 у присутності захисника Орди С. М. свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не визнав в повному обсязі та пояснив, що 27 вересня 2020 року його зупинили працівники поліції за те, що він не був пристебнутий ременем безпеки. Після спілкування запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, у тому числі за допомогою газоаналізатора «Drager Alсotest», від чого він дійсно відмовився, оскільки ніяких спиртних напоїв в той день не вживав, випив небагато лише напередодні. Після цього працівники поліції зупинили чоловіків – свідків та у їх присутності почали складати матеріали. Також ОСОБА_1 повідомив, що йому вручили копію протоколу про адміністративне правопорушення, який був повністю чистим.

Адвокат ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що його підзахисний від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку не відмовлявся та 27 вересня 2020 року знаходився у тверезому стані . Зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 390793 від 27 вересня 2020 року та матеріали справи складені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема пунктів 8 та 10 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, звернувши увагу, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд. Усі докази, представлені працівниками поліції є поверховими, складеними недбало, упереджено та поспішно, а також одержані незаконним шляхом й не можуть бути взяті до уваги судом, враховуючи те, що ОСОБА_1 є порядною людиною, яка має позитивні характеристика, як з місця роботи, так й з місця проживання.

Також на думку захисника, провадження у даній справі підлягає закриттю через скасування каранності вказаного діяння Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», на підтвердження чого останній надав витяг статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який на думку адвоката, є чинним на дату розгляд адміністративної справи.

Адвокат Орда С. Б. вважає, що працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення з посиланням на правову норму, яка відсутня у діючому законодавстві та в порушення вимог закону не вели під час виконання службових обов`язків відеофіксацію своїх дій, не надавши об`єктивних доказів з яких причин в матеріалах справи вона відсутня.

На переконання сторони захисту провадження у даній справі підлягає обов`язковому закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Суддя, вислухавши пояснення правопорушника та його захисника, допитавши свідків, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Положення частини 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста – машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху).

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частина 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Щодо доводів захисника Орди С. Б. про скасування адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, то вони не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

01 липня 2020 року набрав чинності Закон України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» та з цього дня відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була закріплена у статті 286-1 Кримінального кодексу України.

В подальшому до цього Закону внесені зміни Законом України № 720-IX від 17 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», відповідно до яких із Закону України № 2617-VII від 22 листопада 2018 року виключені положення, які змінювали статтю 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та включали відповідальність, передбачену статтею 286-1 Кримінального кодексу України. Вказаний закон набрав законної сили 03 липня 2020 року.

Частиною 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, зазначеного останнім, обумовлено, що до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.

Так як Законом України № 720-IX від 17 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» наведені вище зміни виключені, суд керується положеннями статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно того, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Тобто, до набрання чинності Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» 01 липня 2020 року, Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у своїй статті 130; у період часу з 01 по 03 липня 2020 року вказані діяння були криміналізовані й відповідальність за їх вчинення визначалося статтею 286-1 Кримінального кодексу України; а з 04 липня 2020 року – вони знову віднесенні до категорії адміністративних проступків, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Наведене свідчить про те, що з 03 липня 2020 року стаття 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», а стаття 286-1 Кримінального кодексу України виключена.

Наведене також підтверджується належним чином засвідченою еталонною копією тексту статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наданою листом за підписом заступника Міністра Юстиції України Віталія Василика «Щодо надання засвідчених копій нормативно-правових актів» за № 35928/ПІ-ЮР-688-20/10.2.1 від 13 серпня 2020 року, зареєстрованого за вхідним № ЕП-1574/20-вх від 13 серпня 2020 року. При цьому згідно пункту 3 «Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376, передбачено, що саме держатель Реєстру – Мін`юст відповідає за автентичність та контрольний стан еталонних текстів.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив дії, що охоплені складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 27 вересня 2020 року, тобто після 03 липня 2020 року, слід застосувати закон, який діє під час і за місцем вчинення правопорушення, тобто положення цієї статті у редакції зі змінами, викладеними у Законі України № 720-IХ від 17 червня 2020 року.

У частинах 2 та 3 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 5 та 6 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 розділу І Інструкції).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (пункт 6 розділу І Інструкції).

При цьому як визначено у пункті 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У розумінні вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до положень пунктів 2, 3, 4, 6 та 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько – акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я уповноважена особа в присутності двох понятих складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказує ознаки сп`яніння і дії водія, спрямовані на ухилення від огляду.

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема – пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 390793 від 27 вересня 2020 року, складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку із застосуванням приладу газоаналізатора «Drager Alcotest» та в закладі охорони здоров`я.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством.

Факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтвердили у судовому засіданні й свідки.

Так, допитаний у судовому засіданні та попереджений про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку, поліцейський СЛМТЗ Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_3 по суті вищевказаного адміністративного матеріалу пояснив, що під час патрулювання Нововодолазького району Харківської області 27 вересня 2020 року ним з колегою був зупинений автомобіль «ВАЗ 21099», за кермом якого, як було встановлено, перебував ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, у працівників поліції виникли підозри, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки у останнього було почервоніння обличчя, незв`язна мова та запах алкоголю з порожнини рота. У присутності свідків ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager Аlcotest» та у закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився, у зв`язку з чим був складений протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На запитання захисника чи було видано водієві письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, ОСОБА_3 відповів, що направлення не видавалось, оскільки останній відмовився від проходження огляду взагалі, у тому числі й у медичному закладі. На запитання чому в матеріалах справи не мається відеозапису з місця події, свідок відповів, що відеофіксація ними здійснювалась, але з технічних причин її не можливо було скопіювати на носій інформації. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був повністю заповнений та текст його автоматично переносився на копію, з яких причин на екземплярі протоколу, який видався правопорушнику, повністю не відобразився текст, свідку не відомо.

Попереджений про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку поліцейський СРПП Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що 27 вересня 2020 року він разом із напарником з яким перебував на чергуванні – поліцейським ОСОБА_3 помітили транспортний засіб «ВАЗ 21099», державний реєстраційний номер якого свідок не пам`ятає, у якого були технічні проблеми з габаритними сигналами. Під час спілкування з водієм автомобіля, яким виявився ОСОБА_1 , від останнього було явно чути запах алкоголю та у нього була нерозбірлива річ. Після того, як водій вийшов з транспортного засобу, у нього була ще виявлена хитка хода, в результаті чого було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager Аlcotest», на що ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився. Також останньому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_1 також відмовився, після чого поліцейськими був складений протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.3 в) Правил дорожнього руху України. На запитання адвоката щодо відеофіксації події, свідок повідомив, що відповідна відеофіксація велася, але чому її не долучено, не відомо. Також працівники поліції склали усі необхідні документи, передбачені діючим законодавством.

Надаючи оцінку показанням свідків, як доказам, суд враховує той факт, вони надавали пояснення щодо фактів, які вони сприймали особисто. Крім того, ці показання свідків у повній мірі кореспондуються між собою щодо перебігу подій, з огляду на що, суд сприймає їх покази як належні та допустимі.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 29 квітня 2020 року по справі з єдиним унікальним № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в даній справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності.

Також судом неодноразово викликалися у судове засідання свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були присутніми, згідно матеріалів справи, під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, але у судові засідання останні не з`являлися. На адресу суду повернулися повідомлення УДППЗ «Укрпошта» ф-20 про неможливість вручення поштового відправлення – судової повістки з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».

Незважаючи на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, також підтверджується даними, що містяться в наступних належних та допустимих доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, а саме :

-протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 390793, складеного 27 вересня 2020 року поліцейським – водієм СЛМТЗ Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Петрухновим Костянтином Васильовичем, у якому зафіксовано перебіг подій, що відбувались 27 вересня 2020 року близько 18 години 00 хвилин в селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області по вулиці 40 років Перемоги, коли водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та підписаний останнім без будь – яких зауважень чи доповнень з поясненнями, відповідно до яких водій з суттю адміністративного правопорушення погодився (а. с. 2);

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27 вересня 2020 року, відповідно до яких останній з урахуванням роз`яснених йому положень статті 63 Конституції України вказав, що 27 вересня 2020 року після вживання спиртних напоїв, а саме горілки в кількості 100 грам, вирішив сісти за кермо свого автомобіля «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_3 та поїхав до селища міського типу Нова Водолага, щоб забрати дружину. По дорозі його зупинили працівники поліції за те, що він не був пристебнутий паском безпеки та почувши запах алкоголю запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер», на що він у присутності дох свідків відмовився (а. с. 3);

-рапортом поліцейського СРПП Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області М. Ткачова, у якому відображено факт зупинення 27 вересня 2020 року о 18 годині 00 хвилин в селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області по вулиці 40 років Перемоги, водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_3 , за порушення пункту 2.3 в) Правил дорожнього руху України. Під час спілкування у останнього були виявлені ознаками алкогольного сп`яніння та йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, від чого водій відмовився у присутності двох свідків (а. с. 4);

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним поліцейським – водієм СЛМТЗ Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Петрухновим К. В. 27 вересня 2020 року, відповідно до якого у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Вказаний акт складений у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 й особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , підписаний ними без будь – яких зауважень чи доповнень, з поясненнями водія – «згоден» (а. с. 8);

-письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили, що водій автомобіля марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився; в присутності свідків ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та правами, передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 9, 10);

Також в матеріалах справи маються відомості про виконання поліцейськими вимог частини 1 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, а саме розписка ОСОБА_7 про зобов`язання доставити автомобіль марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_3 за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11, 12).

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або свідків було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 та його захисник до суду не надали.

В цілому, протокол про адміністративне правопорушення не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, порушень вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не встановлено.

При розгляді даної справи суддя також приймає до уваги роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться у пункті 27 Постанови від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року) та мовлять що, за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Що стосується посилання сторони захисту щодо порушення з боку працівників поліції порядку проведення огляду на стан сп`яніння та відсутності направлення на огляд до медичного закладу, то вони не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи та показами свідків, наданими у судовому засіданні, в яких зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest», так і у медичному закладі.

Також у судовому засіданні ОСОБА_1 особисто підтвердив факт відмови від проходження будь – якого виду огляду на стан алкогольного сп`яніння 27 вересня 2020 року. В цьому разі відсутність направлення на огляд не спростовує факту відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, дане направлення надається водієві для проходження огляду в закладі охорони здоров`я, коли водій відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, в той час як встановлено в ході судового розгляду справи ОСОБА_1 відповідно до матеріалів справи взагалі відмовився від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння. Також сам правопорушник у судовому засіданні вказав, що не наполягав на наданні йому відповідного направлення для проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

Неприйнятними є й доводи про те, що суд не допитав особисто свідків, які були присутні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, та які не з`являлися у судові засідання, оскільки відповідно до положень статті 272 Кодексу України про адміністративні правопорушення як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

З аналізу даної норми слідує, що виклик свідків є правом суду, а не його обов`язком. Тоді як із наявних у матеріалах справи письмових пояснень свідків вбачається, що вони містять всю необхідну для суду інформацію, яка підлягала встановленню по даній справі та суд не вправі вжити будь – яких заходів впливу до таких осіб.

Також не заслуговує на увагу посилання адвоката на відсутність в матеріалах справи відеофіксації події притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є правом працівника поліції, а не обов`язком відповідно до пункту 9 частини 1 статті 31 Закону України № 580 – VІІІ від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999 та ніяким чином не спростовує факту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засоби або у закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку.

Та обставина, що ОСОБА_1 раніше ніколи до адміністративної відповідальності не притягувався, має позитивні характеристики з місця мешкання та роботи, не може слугувати підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності та ніяким чином не спростовує винність останнього у вчиненому правопорушенні.

Твердження сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та вживав спиртні напої лише за день до цієї події, суд не приймає, оскільки вживання алкоголю навіть напередодні не спростовують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки диспозиція частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення має окремий самостійний склад «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння», що є безвідносним до факту вживання або невживання алкогольних напоїв.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, § 23).

Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до частини 2 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

В якості обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, суддя вбачає відсутність діючих адміністративних стягнень у ОСОБА_1 та позитивні характеристики з місця роботи й проживання.

Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, майновий стан, а також наявність обставини, що пом`якшує відповідальність винного, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням вимог статтей 34, 35 зазначеного нормативно – правового кодифікованого закону України.

В порядку, передбаченому частиною 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40 – 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Абзацом 3 статті 7 Закону України № 294-ІХ від 14 листопада 2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2102 гривня.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 420 гривень 40 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 34, 35, 40 - 1, частиною 1 статті 130, статтями 245, 256, частиною 2 статті 268, статтями 277, 279, 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, із зарахуванням на наступні банківські реквізити: номер рахунку (IBAN): UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету: 21081300; отримувач: ГУК Харківської області, код – 21081300; код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) – електронне адміністрування податку.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Копію постанови вручити ОСОБА_1 та направити до Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 20400 гривень 00 копійок.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя: Т. М. Трояновська