Ухвала суду № 93517164, 04.12.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11299/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міснік Н.В., про примусове проникнення до житла боржника,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 04.12.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08.12.2020 року.

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернувся головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міснік Н.В., із поданням про примусове проникнення до житла боржника.

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № 624174365 з примусового виконання виконавчого листа № 308/11299/16-ц від 06.05.2020, виданого Ужгородським міськрайонним судом про: "стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 заборгованість у сум 149575 грн. в межах вартості спадкового майна за померлою ОСОБА_3 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1495,75 грн.".

У поданні вказано, що загальна сума заборгованості по вищевказаному виконавчому провадженню становить: на користь ОСОБА_2 - 149 575, 00 грн., 1 495,75 - судового збору та 14 957, 50 грн. - виконавчого збору на користь держави (що в загальному становить - 166 028, 25 грн.)

Як зазначено у поданні, дане виконавче провадження постановою про відкриття виконавчого провадження № 62174365 за заявою стягувана було відкрите 25.05.2020 державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Постановою начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про передачу матеріалів виконавчого провадження від 27.05.2020, дане виконавче провадження передано з Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на виконання до відділу ПВР.

Як вказано у поданні, в ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем, з метою встановлення майнового стану боржника, систематично надсилаються запити в відповідні установи та організації. Однак, у боржника відсутні зареєстровані на праві власності земельні ділянки та будівлі, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості. Також, згідно відповідей ПФУ та ДФС - боржник, ОСОБА_1 дохід не отримує та відсутні відкриті рахунки.

Державний виконавець зазначає, що ним було виявлено рухоме майно боржника, а саме: транспортний засіб РАФ 2203 (автобус), 1987 року випуску. Після чого, державним виконавцем винесено постанову про розшук вищезазначеного майна, яку направлено для виконання до управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" ГУНП в Закарпатській області. Однак, станом на 10.11.2020 транспортний засіб працівниками полії не знайдено: Інше рухоме майно у боржника - не виявлено.

Окрім того у поданні вказано, що державним виконавцем здійснено виїзд по місцю проживання боржника, за адресою: АДРЕСА_1 , однак, здійснити виконавчі дії не було можливим, так як вхідні двері були зачинені. У зв`язку з чим, державним виконавцем залишено у вхідних дверях виклик для ОСОБА_1 , з вимогою з`явитись до відділу ПВР, про що складено відповідний акт від 03.06.2020. Однак, ОСОБА_1 до відділу ПВР - не з`явився, та про причини неявки державного виконавця не повідомив.

Разом із тим, 04.11.2020 державним виконавцем здійснено повторно виїзд по місцю проживання боржника, за адресою: АДРЕСА_1 , де було складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано Ѕ квартири АДРЕСА_2 .

У поданні вказано, що у зв`язку з тим, що вищевказане нерухоме майно не зареєстровано право власності в установленому законом порядку, державним виконавцем було внесено до Ужгородського міськрайонного суду подання від 10.11.2020 № 7-62174365/6321 щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, шляхом звернення стягнення на 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10.11.2020 по справі № 308/11299/16-ц вищевказане подання державного виконавця задоволено, та надано дозвіл на звернення стягнення на 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Державний виконавець зазначає, що з метою отримання відомостей щодо технічного стану описаного та арештованого вищевказаного майна, для належного огляду суб`єктом оціночної діяльності вищевказаної квартири, для виготовлення ним експертного висновку, державним виконавцем призначено виконавчі дії на 27.11.2020, про що листом від 16.11.2020 за вих. № 7-62174365 повідомлено сторін виконавчого провадження.

У поданні вказано, що державним виконавцем здійснено виїзд до боржника, за адресою, АДРЕСА_1 , однак, вхідні двері в квартирі були зачинені, хоча боржник ОСОБА_1 листом відділу ПВР від 16.11.2020 за вих. № 7- 62174365 був повідомлений про час та дату проведення виконавчих дій, у зв`язку з чим, провести виконавчі дії не було можливості, про що складено відповідний акт.

Як зазначає державний виконавець, згідно відповіді Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 11.08.2020 № 2235/03-18 встановлено, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відомостей щодо зареєстрованих малолітніх дітей за вказаною адресою у картотеці реєстраційного обліку та реєстрі територіальної громади – відсутні.

У поданні державний виконавець стверджує, що боржник ОСОБА_1 своїми діями вчиняє перешкоди у проведенні державним виконавцем виконавчих дій та умисно ухиляється від зобов`язань, покладених на нього рішенням Ужгородського міськрайонного суду № 308/11299/16-ц від 06.05.2020.

Так, державний виконавець керуючись п.п. 4,13 ч. 3 ст. 18 Закону "Про виконавче провадження" , ст. 439 Цивільно-процесуального кодексу України, просить суд: прийняти дане подання до розгляду та винести ухвалу на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Головний державний виконавець Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міснік Н.В., у судове засідання не з`явилася, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомляла.

Відповідно до ч.2 ст.439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Під час розгляду подання державного виконавця судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відділ ПВР) перебуває виконавче провадження № 624174365 з примусового виконання виконавчого листа № 308/11299/16-ц від 06.05.2020, виданого Ужгородським міськрайонним судом про: "стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 заборгованість у сум 149575 грн. в межах вартості спадкового майна за померлою ОСОБА_3 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1495,75 грн.".

Загальна сума заборгованості по вищевказаному виконавчому провадженню становить: на користь ОСОБА_2 - 149 575, 00 грн., 1 495,75 - судового збору та 14 957, 50 грн. - виконавчого збору на користь держави (що в загальному становить - 166 028, 25 грн.).

Згідно матеріалів подання, за заявою ОСОБА_2 , на підставі виконавчого листа виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, 25.05.2020 року у справі № 308/11233/16-ц, старшим державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було відкрито виконавче провадження №62174365, та постановою начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про передачу матеріалів виконавчого провадження від 27.05.2020 передано з Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на виконання до відділу ПВР.

Окрім того згідно матеріалів подання постановою від 01.06.2020 року,оголошено розшук майна боржника ОСОБА_1 ,

Згідно акту від 03.06.2020 року, копія якого міститься у матеріалах подання, державним виконавцем здійснено виїзд за місцем проживання боржника, однак у зв`язку із тим що двері були зачиненні виконавчі дії провести не надалось можливим, та залишено виклик про явку боржника до відділу ПВР.

Згідно постанови державного виконавця, 04.11.2020 року здійснено опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 . Згідно вказаної постанови описано майно, а саме Ѕ квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна пл. 55.3 кв. м., дві кімнати; накладено арешт на описане майно та встановлено обмеження права користування ним: відчужувати в будь-який спосіб. Призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність ОСОБА_1 .

Згідно акту державного виконавця від 27.11.2020 року, копія якого міститься у поданні, державним виконавцем здійснено виїзд по місцю проживання боржника 27.11.2020 року, за адресою АДРЕСА_1 .Однак вхідні двері до квартири були зачинені, хоча за твердженням виконавця, боржник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , були завчасно повідомленні про проведення виконавчих дій.

Також матеріали подання містять відповідні на запити державного виконавця, а саме:

з Пенсійного фонду України від 09.11.2020 щодо інформації про осіб-боржників які отримують пенсії: про відсутність інформації відносно боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

з Державної фіскальної служби України від 11.11.2020, про джерела доходів боржника - фізичної особи: ОСОБА_1 інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня;

з Державної фіскальної служби України від 09.11.2020, про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, відносно ОСОБА_1 , юридичну особу або фізичну особу - підприємця знято з обліку у контролюючих органах; відомості щодо рахунків відсутні;

з Міністерства внутрішніх справ України, у боржника наявне рухоме майно, а саме: транспортний засіб РАФ 2203 (автобус), 1987 року випуску. Після чого, державним виконавцем винесено постанову про розшук вищезазначеного майна, яку направлено для виконання до управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" ГУНП в Закарпатській області. Однак, станом на 10.11.2020 транспортний засіб працівниками полії не знайдено: Інше рухоме майно у боржника - не виявлено;

окрім того у боржника відсутні зареєстровані за ним земельні ділянки.

Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

Юридично важливою обставиною при розгляді подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість державного виконавця потрапити до жилого приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання державному виконавцю у вчиненні таких дій.

При цьому слід вказати на те, що матеріали подання містять акт від 03.06.2020 року, згідно якого виконавчі дії, під час виїзду за місцем проживання боржника, провести виконавчі дії не було можливим через зачинені двері, жодних відомостей про вчинення боржником перешкод у проникненні державного виконавця до квартири відсутні.

Разом із тим, матеріали подання не містять доказів того, що державним виконавцем дотримано встановленого ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» порядку повідомлення боржника про час і місце проведення виконавчих дій та про необхідність вчинення таких дій.

Таким чином, наведене дає підстави для припущення, що боржник імовірно не був обізнаний про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна боржника. Окрім того відсутнє підтвердження того що боржник взагалі обізнаний про відкриття виконавчого провадження.

Більше того слід звернути увагу і на те, що державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 04.11.2020, копію якої додано до матеріалів подання. Зі змісту постанови встановлено, що описано майно боржника, а саме Ѕ квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , пл. 55,3 кв. м., дві кімнати. Зі змісту подання вбачається, що 04.11.2020 державним виконавцем повторно здійснено виїзд за місцем проживання боржника та складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Разом із тим, ні зі змісту постанови, а ні зі змісту подання не можливо зрозуміти за яких обставин складено постанову, а саме чи було забезпечено доступ виконавця у вказану квартиру та чи був присутнім боржник. Відомості містяться лише щодо понятих. Разом із тим у постанові вказано, що саме боржника призначено відповідальним зберігачем та його попереджено про кримінальну відповідальність, при цьому зазначено, «направлено поштою». Однак, жодного підтвердження про направлення постанови та про її отримання боржником, державним виконавцем до матеріалів подання не додано.

27.11.2020 у акті про неможливість здійснити виконавчі дії, копія якого міститься у матеріалах подання, державний виконавець стверджує, що боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_4 листом від 16.11.2020 №7-50840261 були завчасно повідомлені про проведення виконавчих дій. Хоча копія вказано листа і додана до матеріалів подання,однак жодного підтвердження того, що такий направлений та відповідно отримай боржником (боржниками), до матеріалів подання не додано.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЦПК судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території країни, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, — і за її межами.

Пункт 6 частини 1 статті 4 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункт 4 частини 1 статті 2 Закону «Про виконавче провадження» встановлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі — рішення) — сукупність дій, визначених у цьому законі органів й осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 частини 3 статті 18 Закону «Про виконавче провадження» передбачено право виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника — фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника, чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Таким чином наведене свідчить про те, що звертаючись до суду із поданням, виконавцю слід довести наступне: боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, але чинив цьому перешкоди; боржник ухиляється від проведення виконавчих дій; майно належить боржнику або він має право користування ним; боржник не надавав доступу до майна у відведений для цього час вчинення виконавчих дій.

В даному випадку, на переконання суду, державним виконавцем зазначене не доведено, зокрема щодо обізнаності намірів проведення виконавчих дій та щодо здійснення перешкод при виконанні рішення суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Таким чином, проникнення у житло як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. А рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивованим. Суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав усі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Оскільки, відповідно до ч.2 ст. 439 ЦПК України, подання про примусове проникнення до житла, розглядається судом без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, саме на державного виконавця покладається тягар доказування. Однак державним виконавцем не надано належних доказів того, що боржник умисно не виконує рішення суду, ігнорує виклики державного виконавця, та умисно чинить перешкоди у здійсненні виконавчих дій.

Згідно положень ч.1 ст.18, ч.8 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені заходи примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Також слід зазначити, що згідно ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

При цьому, як зазначалося вище, примусове проникнення до житла як один із заходів примусового виконання рішення суду, застосовується судом у разі наявності переконливих доказів того, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Однак, в даному випадку, на переконання суду, державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів того, що примусове проникнення до житла боржника є єдиним можливим засобом виконання судового рішення.

Згідно п. 13, п. 4, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатись до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належить боржникові від інших осіб.

Слід звернути увагу також на те, що наявність відомостей зазначених в актах приватного виконавця, що при здійсненні виїзду за місцем проживання боржника виконавчі дії вчинити не надалось можливим, оскільки вхідні двері були зачиненими, не свідчить про перешкоджання у вчинені виконавчих дій боржником. Крім того, фіксування державним виконавцем в акті того факту, що вхідні двері були зачиненими, не дають підстав вважати, що йому чинились перешкоди для проникнення в приміщення.

Таким чином, подані матеріали про примусове проникнення до житла боржника не свідчать про те, що по перше боржник належним чином повідомлявся про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії, а по друге що останній чинив цьому перешкоди та не надавав доступу до житла у відведений для цього час вчинення виконавчих дій.

У поданні державний виконавець також не зазначає які саме виконавчі дії має намір вичинити при наданні йому дозволу на примусове проникнення до майна боржника.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає законних підстав для задоволення подання приватного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника.

Керуючись ст. 30 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ст.ст. 12, 81, 89, 260, 439 ЦПК України, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Міснік Н.В., про примусове проникнення до житла боржника, – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи,якому повнаухвала судуне булавручена удень їїпроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання) безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.