Рішення № 93517102, 07.12.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12811/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,

з участю позивача ОСОБА_1 та його адвоката Скочиляс Г.М.,

та представника відповідача – адвоката Рутковського С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зобов`язання внести відповідні зміни до штатного розпису, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зобов`язання внести відповідні зміни до штатного розпису, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.04.2001 року, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу, на посаду заступника головного лікаря по медичній роботі по переводу із УЦМКЛ, згідно наказу № 114 від 23.04.2001 р. в Закарпатський обласний онкологічний диспансер.

01.08.2019 року було видано наказ Закарпатським обласним клінічним онкологічним диспансером за № 49/0 від 01.08.2019 року «Попередження про можливе звільнення», який зобов`язував інспектора ВК ОСОБА_3 ознайомити працівників з даним наказом під розпис.

10.10.2019 року був виданий наказ Закарпатським обласним клінічним онкологічним диспансером за № 314/К від 10.10.2019 р. «Про звільнення з роботи», яким звільнено позивача з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру з 10.10.2019 року у зв`язку із реорганізацією закладу (ст. 40 п. 1 КЗпП України).

Вважає своє звільнення незаконним, а наказ Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 314/К від 10.10.2019 р. «Про звільнення з роботи» таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Позивач зазначає, що 01.08.2019 року його було ознайомлено з наказом Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 49/0 від 01.08.2019 року «Попередження про можливе звільнення», з яким він ознайомився із зазначенням своєї особливої думки, а саме зазначив, що він не проінформований, що станом на 01.08.2019 року Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер є реорганізований у комунальне некомерційне підприємство, та відсутня була інформація про укладення контракту засновника із новим керівником закладу, який би мав бути обраний на конкурсній основі.

Наказом Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 49/0 від 01.08.2019 року «Попередження про можливе звільнення», у п. 1 зазначено, що попередити про можливе звільнення: ОСОБА_1 , заступника головного лікаря з медичної частини; Жолудеву Л.О., заступника головного лікаря з організаційно - методичної роботи; персонал клініко-діагностичної лабораторії. Також було зобов`язано інспектора ВК ОСОБА_3 ознайомити працівників з даним наказом під підпис.

01.08.2019 року його було ознайомлено лише з наказом Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 49/0 від 01.08.2019 року «Попередження про можливе звільнення», який зобов`язував попередити про можливе звільнення, проте самого попередження про можливе звільнення з роботи, він не отримував, в цей день йому не було запропоновано іншу роботу на тому самому підприємстві, як це передбачено частиною 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Крім цього зазначає, що в порушення ч.2 ст.49-2 КЗпП України, при його звільненні з роботи, Закарпатським обласним клінічним онкологічним диспансером, не було враховано його переважне право на залишення на роботі, а саме не було враховано той факт, що 26.04.2011 року йому було присвоєно почесне звання «Заслуженого лікаря України», також він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2-ої категорії, а також не враховано факт, що у нього, як працівника, є більш висока кваліфікація і продуктивність праці в порівняні з іншими працівниками, які залишилися працювати, а також має особливі заслуги перед Батьківщиною. Виходячи з цього, він має переважне перед ними право на залишення на роботі, однак при звільненні, роботодавець, цього до уваги не взяв.

Також позивач зазначає, що він є членом Первинної профспілкової організації обласного клінічного онкологічного диспансеру з 24.04.2001 року. Щомісячно сплачував членські внески, в розмірі 1% від заробітної плати по 10.10.2019 року. Отже його звільнення мало погодитися з Первинною профспілковою організацією обласного клінічного онкологічного диспансеру, як це передбачено ст. 43 КЗпП України.

Проте, роботодавець не повідомив про його можливе звільнення Первинну профспілкову організацію обласного онкологічного клінічного диспансеру і не погодив з нею його звільнення, що призвело до порушення статей 43, 49-4 КЗпП України.

Крім цього, відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку та провести з ним повний розрахунок.

Позивача, відповідно до наказу Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 314/К від 10.10.2019 р. «Про звільнення з роботи», було звільнено з посади заступника головного лікаря з медичної частини - 10.10.2019 року.

Проте трудову книжку йому в день звільнення не видали, а надіслали рекомендованим листом з врученням - 11.10.2019 року.

Отже тим самим, роботодавець порушив вимоги передбачені ст. 47 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно вище зазначеної норми закону, Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер, зобов`язаний був у день його звільнення виплатити йому всі суми.

Проте в день звільнення позивачу ОСОБА_4 не було виплачена заробітна плата, і інші виплати, які передбачені законодавством при звільненні.

16.10.2019 року бухгалтерія Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру зробила розрахунок належних йому виплат, що підтверджується розрахунком від 16.10.2019 року.

Проте кошти він отримав тільки 31.10.2019 року на свій картковий рахунок, у сумі - 44 149,29 грн.

Отже, роботодавцем порушено вимоги законодавства, а саме вимоги ст. 116 КЗпП України.

Пунктом 6.8.21 Положення про департамент охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 27.04.2018 року № 260, визначено, що директор департаменту охорони здоров`я погоджує призначення на посади та звільнення з посад заступників керівників, головних бухгалтерів обласних закладів, установ підприємств та організацій охорони здоров`я та освіти.

Позивач стверджує, що його звільнення з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру, не було погоджено з Департаментом охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації, що є також грубим порушенням чинного законодавства.

Згідно вище зазначеного, позивач зазначає та вважає, що наказ Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 314/К від 10.10.2019 р. «Про звільнення з роботи» є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а його звільнення з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру 10.10.2019 року є неправомірним.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

З урахуванням наведеного, позивач зазначає, що оскільки його звільнення здійснено з порушенням вимог трудового законодавства, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а відтак, наказ Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 314/К від 10.10.2019 р. «Про звільнення з роботи» слід скасувати як незаконний та поновити його на посаді заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру.

У зв`язку з викладеним, шляхом уточнення своїх позовних вимог у ході розгляду справи, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 314/К від 10.10.2019 р. «Про звільнення з роботи», яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру 10.10.2019 року у зв`язку з реорганізацією закладу на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

- зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, ( ЄДРПОУ 01992147, адреса: 88014, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Бродлаковича, будинок 2) як правонаступника Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру, внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з медичної частини (медичного директора) Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради.

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з медичної частини (медичного директора) Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради з 11.10.2019 року.

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради (ЄДРПОУ 01992147, адреса: 88014, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Бродлаковича, будинок 2) на користь ОСОБА_1 , як правонаступника Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.10.2019 року по дату винесення судом рішення по справі у в сумі - 452 967,04 грн..

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з медичної частини (медичного директора) Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради з 11.10.2019 року.

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради (ЄДРПОУ 01992147, адреса: 88014, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Бродлаковича, будинок 2) на користь ОСОБА_1 , судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвокатом, у розмірі - 6020,00 грн.

В порядку передбаченому ЦПК України, представником Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради – адвокатом Рутковський С.В. надано відзив на позовну заяву, за яким заперечуються вимоги позовної заяви. Зазначає, що згідно наказу №34а/0 від 20.05.2019 року про реорганізацію ЗОКОД в КНП «ЗПЦ» ЗОР всіх працівників ЗОКОД було попереджено про реорганізацію закладу та можливе звільнення, про що позивача було ознайомлено з даним наказом. Даний наказ був направлений, як того вимагає законодавство України, в центр зайнятості та первинній профспілковій організації. Також в зв`язку з проведенням загальнодержавного реформування закладів медицини в КНП стало зрозумілим про неминуче приведення штатних нормативів закладу до вимог та стандартів Національної служби Здоров`я України та положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 "Охорона здоров`я". Зокрема, Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників випуск 78 "Охорона здоров`я" не містить такої посади, як заступник головного лікаря з медичної частини. Згідно вказаних вище вимог та на виконання розпоряджень департаменту охорони здоров`я Закарпатської ОДА, було складено штатний розпис, який подано на затвердження в департамент. Згідно з штатним розписом, департамент охорони здоров`я Закарпатської ОДА, встановив шляхом свого погодження, посаду директора та заступника директора з економічних питань. Інших заступників департаментом було виключено, як того вимагає Довідник. Наказом №49/0 від 01.08.2019 року було попереджено ще раз заступників головного лікаря про можливе звільнення, оскільки вже було зрозуміло про необхідність такого звільнення внаслідок реорганізації закладу. Позивач був ознайомлений із даним наказом також та перед тим як поставити свій підпис зажадав письмово висловити свої думки, що не стосуються предмету наказу, на його звороті.

Наказом №314/к від 10.10.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного лікаря з медичної частини у зв`язку з реорганізацією закладу.

В зв`язку з тим, що позивач відмовився підписуватись про ознайомлення з наказом про звільнення, актом від 10.10.2019 року, комісійно було встановлено факт ознайомлення позивача з наказом про звільнення, факт відмови від підпису, факт відмови позивача від переведення на інші посади, які були запропоновані йому, однак від яких позивач відмовився, факт відмови позивача від отримання трудової книжки.

Доводи позивача про не проведення розрахунку при звільненні не заслуговують на увагу, оскільки такий розрахунок було проведено, однак в зв`язку з реорганізацією закладу грошові кошти були перераховані в день відкриття рахунків в Державному казначействі України.

Також зазначено, що не заслуговують на увагу доводи позивача про відсутність погодження первинною профспілковою організацією його звільнення. Так у відповідь на адвокатський запит ППО повідомила про відсутність заяви позивача про прийом в члени ППО та відсутність протоколу конференції та відсутність рішення конференції ППО про обрання позивача до членів ППО, що в свою чергу свідчить, що позивач роками вносячи добровільні внески в ППО не був та не є членом ППО. Разом з тим голова ППО повідомила про те, що відповідно до ст.43 КЗпП України, звільнення позивача не потребувало погодження ППО.

Щодо посилань позивача на відсутність погодження на його звільнення, слід зазначити, що керівник закладу керується статутом як основним документом визначаючим його повноваження. Статутом закладу не передбачено здійснення будь-яких додаткових дій при звільненні позивача, а положення про департамент охорони здоров`я Закарпатської ОДА стосується діяльності саме даного департаменту, а не роботодавця позивача. До того ж, позивач цитуючи пункти положення не додає його до позову, що встановлює недоведеність посилань позивача в зв`язку з відсутністю належного доказу. Крім того, департамент затвердив штатний розпис реорганізованого закладу без посади позивача.

У зв`язку з наведеним, представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Представником позивача – адвокатом Скочиляс Г.М. подано відповідь на відзив, з якого слідує що у відзиві відповідач зазначає, що згідно наказу № 34а/0 від 20.05.2019 року про реорганізацію ЗОКОД в КНП «ЗПЦ» ЗОР всіх працівників було попереджено про реорганізацію закладу та можливе звільнення. Даний наказ був направлений до центру зайнятості і первинні профспілкові організації, проте на підтвердження даного факту відповідачем не надано жодного належного доказу, який би підтвердив даний факт повідомлення центр зайнятості і первинні профспілкові організації, як це передбачено законодавством.

Крім цього посилається на загальнодержавне реформування закладів медицини, відповідач стверджує, що було неминуче приведення штатних нормативів закладу до вимог та стандартів Національної служби Здоров`я України та положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 «Охорона здоров`я», а саме зазначено що в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 «Охорона здоров`я» відсутня посада - заступник головного лікаря з медичної частини. Тому враховуючи цей факт був складений штатний розпис, який подано на затвердження в департамент. Згідно з штатним розписом, департамент охорони здоров`я Закарпатської ОДА , встановив, шляхом свого погодження, посаду директора та заступника директора з економічних питань, а інших заступників було виключено, як того вимагає довідник. Проте відповідачем не було надано жодного належного доказу, який би підтверджував даний факт, а саме не надано штатного розпису, який діяв на момент реорганізації, не надано проекту штатного розпису, який подавався на погодження до департаменту охорони здоров`я Закарпатської ОДА, та штатного розпису, який був затверджений департаментом охорони здоров`я Закарпатської ОДА. Відповідач не може посилатися на дані штатні розписи, оскільки на момент винесення наказу № 34а/0 від 20.05.2019 року «Про реорганізацію ЗОКОД» та наказу № 49/о від 01.08.2019 року «Попередження про можливе звільнення» вище зазначені штатні розписи не існували.

Також, відповідачем приховано той факт, що відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників ВИПУСК 78 Охорона здоров`я (копія додається), передбачено посади: заступник генерального директора / начальника (завідувача) закладу охорони здоров`я та посада медичний директор. Дана посада є рівнозначною посаді заступника головного лікаря з медичної частини, про що замовчав відповідач. Даний факт має важливе значення для справи, оскільки дана посада не була запропонована позивачу.

Щодо наказу № 49/о від 01.08.2019 року «Попередження про можливе звільнення», то даний наказ є незаконним, оскільки на день його винесення у Відповідача не було затвердженого нового штатного розпису, а як вбачається з 10 рішення Закарпатської обласної Ради шістнадцята сесія VII скликання від 26.09.2019 року № 1576, яким зобов`язано директора КНП «ЗПЦ» ЗОР затвердити структуру та штатний розпис КНП «ЗПЦ» ЗОР, тобто станом на винесення вище зазначеного наказу, повий штатний розпис, відповідного до якого скорочувалася посада позивача, був відсутній.

Крім цього, 01.08.2019 року позивача було ознайомлено лише з наказом Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 49/0 від 01.08.2019 року «Попередження про можливе звільнення», який зобов`язував попередити про можливе звільнення, проте самого попередження про можливе звільнення з роботи Позивач не отримував, а також в цей день позивачу не було запропоновано іншу роботу на тому самому підприємстві, як це передбачено частиною 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Слід зазначити, що за період з 01.08.2019 року по 10.10.2019 рік позивачу не було запропоновано жодної посади в КНП «ЗПЦ» ЗОР, що є грубим порушенням законодавства.

Відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження факту, що позивачу, за період з 01.08.2019 року по 10.10.2019 рік, пропонувалися посади в КНП «ЗПЦ» ЗОР.

У відзиві, відповідач зазначає, що позивач 10.10.2020 року відмовився ознайомлюватися з наказом про звільнення, і що факт відмови від підпису, факт відмови позивача від переведення на інші посади, які були запропоновані йому, зафіксовані актом від 10.10.2019 року. Проте відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував створення комісії, її легітимність, та правові підстави на складення даного акту.

Слід зазначити, що даний факт не відповідає дійсності, оскільки позивач цілий день здійснював операції, і лише в кінці робочого дня, близько 17 год., позивача було запрошено до кабінету головного лікаря, де йому повідомили, що його звільнили.

Також слід зазначити, що у наказі від 10.10.2019 року № 314/К «Про звільнення з роботи» відсутній пункт, який передбачає, ознайомити працівника з даним наказом.

Від вручення трудової книжки позивач також не відмовлявся.

В день звільнення її позивачу не видали, а надіслали рекомендованим листом з врученням - 11.10.2019 року. Хоча 10.10.2019 року позивач був присутній на роботі повний робочий день.

Отже тим самим, роботодавець порушив вимоги передбачені ст. 47 КЗпП України.

Крім цього, в день звільнення позивачу не було виплачена заробітна плата, і інші виплати, які передбачені законодавством при звільненні, чим відповідачем порушено ст.116 КЗпП України.

Також зазначає, що звільнення позивача з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру, не було погоджено з Департаментом охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації, що є також грубим порушенням чинного законодавства.

Згідно вище зазначеного наказ Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 314/К від 10.10.2019 р. «Про звільнення з роботи» є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а звільнення позивача з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру 10.10.2019 року є незаконним та неправомірним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його адвоката Скочиляс Г.М. позовну заяву підтримали з викладеними у ній мотивами, надали аналогічні пояснення, які викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Зазначили, що звільнення позивача з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру здійснено з грубим порушення законодавства. Просили суд задоволити позовні вимоги вцілому, що викладені в уточненій позовній заяві.

У судовому засіданні представник Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради – адвокат Рутковський С.В. заперечив проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

24.04.2001 року, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу, на посаду заступника головного лікаря по медичній роботі по переводу із УЦМКЛ, згідно наказу № 114 від 23.04.2001 р. в Закарпатський обласний онкологічний диспансер, що підтверджується копією з трудової книжки № НОМЕР_1 . (т.1 а.с.14-16).

Пунктом 14 Рішенням п`ятнадцятої сесії VII скликання Закарпатської обласної ради №1482 від 16.05.2019 року постановлено припинити (реорганізувати) комунальний заклад «Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер» шляхом перетворення його в комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради. Встановити, що комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради є правонаступником майна, прав та обов`язків Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру. (т.1 а.с. 126-132).

20.05.2019 року наказом головного лікаря «Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру» №34а/О «Про реорганізацію ЗОКОД» постановлено попередити всіх працівників закладу про реорганізацію «Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер» та можливе звільнення. (т.1 а.с. 120-121).

З даним наказом позивача було ознайомлено, про що свідчить підпис останнього у листку ознайомлення з наказом. (т.1 а.с. 121). Вказані обставини спростовується твердження позивача про те, що йому не було відомо про реорганізацію закладу та можливе звільнення працівників.

01.08.2019 року наказом головного лікаря «Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру» №49/О «Попередження про можливе звільнення» постановлено попередити про можливе звільнення: ОСОБА_1 , заступника головного лікаря з медичної частини; ОСОБА_5 , заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи; персонал клініко-діагностичної лабораторії, у зв`язку із проведенням реорганізації закладу, скорочення штатів та можливим звільненням працівників. Інспектору ВК ОСОБА_3 наказано ознайомити працівників з даним наказом під розпис. ( т.1 а.с. 123).

З даним наказом позивача було ознайомлено, про що свідчить підпис останнього на зворотній частині наказу та викладена з приводу винесення такого особлива думка позивача. (т.1 а.с. 124).

Рішенням шістнадцятої сесії VII скликання Закарпатської обласної ради №1576 від 26.09.2019 року вирішено створити юридичну особу публічного права – Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради шляхом реорганізації в результаті перетворення юридичної особи публічного права – комунального закладу «Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер».(а.с. 147).

10.10.2019 року рішенням комісії з припинення «Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру» №01, у зв`язку з реорганізацією закладу, відсутністю в класифікаторі професій ДК 003:2010 посад заступника головного лікаря з медичної частини та недоцільністю введення в штатний розпис комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради посад заступника директора з медичної частини, а також створення посади медичного директора, вирішено скоротити посади заступника головного лікаря з медичної частини та заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи, звільнити ОСОБА_1 – заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру», із займаної посади відповідно до ст.40 п.1 КЗпП,. Крім цього вирішено запропонувати ОСОБА_1 всі вакантні посади в закладі. (т.1 а.с.125).

10.10.2019 року наказом №314/К головного лікаря «Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру» постановлено звільнити з посади заступника головного лікаря з медичної частини – позивача ОСОБА_1 , у зв`язку із реорганізацією закладу (ст.40 п.1 КЗпП України) (т.1 а.с.103).

10.10.2019 року комісією в складі: Соломенцева Є.Я. - заступника головного лікаря, ОСОБА_6 - головної медсестри, ОСОБА_3 – інспектора ВК, складено акт, про те, що заступник головного лікаря Чемет О.С. 10.10.2019 року в кабінеті головного лікаря ЗОКОД прочитав наказ по ЗОКОД від 10.10.19 року №314\К «Про звільнення з роботи» в присутності комісії. Позивачу ОСОБА_1 було запропоновано перевестися на посади: лікаря-хірурга-онколога, лікаря-патологоанатома, лікаря-радіолога, молодшої медсестри з догляду за хворими радіоізотопної лабораторії, інженера-радіолога, лаборанта ЦЦЛ, молодшої медсестри з догляду за хворими оперблоку, медсестри стаціонару хіміотерапії, лікаря з променевої терапії, медсестри гама-терапевтичних апаратів ВПТ, рентген-лаборанта ВПТ. Від запропонованих посад та від підпису під наказом про звільнення – ОСОБА_1 відмовився. Також ОСОБА_1 відмовився від отримання трудової книжки. (т.1 а.с. 104-122). Даний акт було затверджено головою комісії з припинення (реорганізації), Головним лікарем ОСОБА_7

11.10.2019 року наказом директора Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради №03/0 затверджено штатний розпис.

Позивач вважає, що його звільнення з роботи було здійснено з порушенням трудового законодавства, а тому він 08.11.2019 року звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зобов`язання внести відповідні зміни до штатного розпису, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як на підставу для скасування наказу Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 314/К від 10.10.2019 р. «Про звільнення з роботи», яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника головного лікаря з медичної частини Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру 10.10.2019 року у зв`язку з реорганізацією закладу на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, та поновлення позивача на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач посилається на наступні підстави:

1. не попереджено позивача про звільнення за два місяці і не запропоновано іншої роботи, чим порушено ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України;

2. не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, чим порушено ч.2 ст.49-2 КЗпП України;

3. звільнення позивача не погоджено з первинною профспілковою організацією, чим порушено ст.49-2 КЗпП України;

4. у день звільнення не видано позивачу належно оформлену трудову книжку та не проведено з ним повного розрахунку, чим порушено ст.47 КЗпП України;

5. при звільненні позивача не проведено виплату всіх сум в день звільнення, чим порушено вимоги ст.116 КЗпП України;

6. звільнення позивача не було погоджено з Департаментом охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КЗпП України громадяни України мають на працю.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Оцінюючи доводи позивача, суд приходить до наступного.

1.Що стосується підстави для скасування наказу Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру за № 314/К, з причин не попередження позивача про звільнення за два місяці і не запропонування іншої роботи, слід зазначити наступне.

Положеннями ч.4 ст.36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. (п.1 ч.1 ст.40).

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстави, зазначеної у п.1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України станом на день попередження позивача про майбутні зміни: 1) позивач повинен був бути ознайомлений з переліком усіх вакантних посад, у тому числі у зазначеному відділі; 2) позивачу повинна була бути запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку він займав, або нижча за його згодою.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника з дня попередження про вивільнення до дня звільнення. За змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують в установі, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується дослідженими вище доказами, у даному випадку мала місце реорганізація юридичної особи : комунального закладу «Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер» шляхом перетворення його в комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради.

20.05.2019 року наказом головного лікаря «Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансерц» №34а/О постановлено попередити всіх працівників закладу про реорганізацію «Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер» та можливе звільнення.

Позивача ОСОБА_1 було ознайомлено з вищезазначеним наказом, про що свідчить його підпис про ознайомлення. (т.1 а.с.100).

Тобто, станом на травень 2019 року позивачу було відомо, що буде мати місце реорганізації юридичної особи та можливе його звільнення.

01.08.2019 року наказом №49/0 головного лікаря «Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру» №49/О постановлено попередити про можливе звільнення: ОСОБА_1 , заступника головного лікаря з медичної частини, у зв`язку із проведенням реорганізації закладу, скорочення штатів.

З даним наказом позивача ОСОБА_1 було ознайомлено, однак позивачем не поставлено підпис про ознайомленням у зв`язку із запереченням позивача ОСОБА_4 , які він виклав на звороті наказу.

Судом встановлено, що 01.08.2019 року, при ознайомленні позивача з даним наказом, останньому не було запропоновано іншу роботу, однак дана обставина мала місце у зв`язку з тим, що станом на 01.08.2019 року не було ще створено реорганізовану юридичну особу та відповідно штатний розпис у такій.

Встановлено, що рішенням шістнадцятої сесії VII скликання Закарпатської обласної ради №1576 від 26.09.2019 року вирішено створити юридичну особу публічного права – Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради шляхом реорганізації в результаті перетворення юридичної особи публічного права – комунального закладу «Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер».(а.с. 147).

Як слідує в подальшому, зі спливом більше як двох місячного терміну, зокрема 10.10.2019 року, наказом №314/К головного лікаря «Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру» постановлено звільнити з посади заступника головного лікаря з медичної частини – позивача ОСОБА_1 , у зв`язку із реорганізацією закладу.

При цьому встановлено, що у день звільнення позивачу було запропоновано посади, які відповідають його кваліфікації, досвіду, заслугам, зокрема ОСОБА_1 було запропоновано посади : лікаря-хірурга-онколога, лікаря-патологоанатома, лікаря-радіолога, молодшої медсестри з догляду за хворими радіоізотопної лабораторії, інженера-радіолога, лаборанта ЦЦЛ, молодшої медсестри з догляду за хворими оперблоку, медсестри стаціонару хіміотерапії, лікаря з променевої терапії, медсестри гама-терапевтичних апаратів ВПТ, рентген-лаборанта ВПТ.

Від запропонованих посад та від підпису під наказом про звільнення – ОСОБА_1 відмовився. Також ОСОБА_1 відмовився від отримання трудової книжки. (т.1 а.с. 104-122), що підтверджується комісійним актом від 10.10.2019 р. Даний акт було затверджено головою комісії з припинення (реорганізації), Головним лікарем ОСОБА_7 .

Поряд з цим, судом встановлено, що штатний розпис у реорганізованій юридичній особі: КНП «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради було погоджено в.о. департаменту охорони здоров`я Закарпатської ОДА та затверджено Директором КНП «Закарпатський протипухлинний центр» тільки 11.10.2019 року.

Тобто, на думку суду, зважаючи на те, що штатний розпис було погоджено та затверджено 11.10.2019 року, то станом на 10.10.2019 року, тобто на день звільнення позивача, відповідачу було вже відомо про наявні в нього вакантні посади вже в реорганізованому підприємстві.

Як слідує з затвердженого штатного розпису від 11.10.2019 року, посада заступника головного лікаря з медичної частини, яку обіймав ОСОБА_1 , в такому відсутня, так як і відсутня посада медичного директора.

Позивач ОСОБА_1 із такими діями відповідача не погоджується та вважає, що його права були порушені, оскільки йому не було запропоновано вакантну посаду заступника генерального директора/ начальника (завідувача) закладу охорони здоров`я або посаду медичний директор, які по суті є його перейменованими посадами.

Однак, за відсутністю в штатному розписі вказаних посад, на думку суду, відповідач був позбавлений можливості пропонувати позивачу саме такі посади.

Встановлено, що відповідачем було запропоновано позивачу ті вакантні посади, які були передбачені у затвердженому штатному розписі, від яких позивач відмовився, що було належним чином задокументовано.

Факт пропонування та відмови від запропонованих ОСОБА_1 посад і не заперечував позивач в судовому засіданні.

Крім цього, суд не бере до уваги позицію позивача щодо невідповідності форми та змісту попередження про звільнення, яке було надано позивачу 01.08.2019 року.

Стаття 49-2 КЗпП України не вимагає певних реквізитів письмового попередження про звільнення, проте у будь-якому разі, попередження має бути зроблене в такій формі, щоб працівник правильно зрозумів зміст попередження та у нього не виникало сумнівів у тому, що попередження виходить саме від особи, яка має право на прийняття і звільнення працівників.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було порушено порядок вивільнення позивача, оскільки як встановлено в судовому засіданні, відповідачем у повній мірі дотримано вимоги ст. 49-2 КзПП.

2.Що стосується підстав позову в частині тверджень позивача про його переважне право на залишення на роботі, то суд зазначає наступне.

В ст. 42 КЗпП України законодавець закріпив, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Перелік категорій працівників, яким надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, визначений у частині другій статті 42 КЗпП України, який не є вичерпним. Тобто, допускається встановлення законодавством таких переваг й іншим категоріям працівників. Відповідно, зокрема така перевага може надаватися і громадянам, які віднесені до 1-ї категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи (п.7 ст.20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до частини другої ст. 42 КЗпП України, перевага у залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суд України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суди зобов`язані з`ясувати, чи працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Як встановлено в судовому засіданні належними доказами, вказані положення закону відповідачем не порушено, оскільки відповідач пропонував позивачу вакантні на підприємстві посади, враховуючи переважне право позивача на залишення на роботі, однак як встановлено вище від вказаних посад позивач відмовився.

Крім цього, на думку суду, у випадку наявності на реорганізованому підприємстві посади, яку мав бажання зайняти позивач та у випадку претендування на вказану посаду кількох осіб, то лише у даному випадку повинна б була застосовуватися дана норма, щодо переважного права позивача на залишення на роботі.

Оскільки як встановлено вище, у реорганізованому підприємстві відсутня посада заступника головного лікаря з медичної частини або посада медичного директора, на яку вказує позивач як на аналогічну, то відповідач позбавлений був можливості застосувати дану норму права та залишити позивача саме на посаді – заступника головного лікаря з медичної частини.

Отже аналіз досліджених судом документів наданих сторонами, наявних в штатному розписі посад та запропонованих вакансій, свідчить про те, що позивачу пропонувались посади, які він міг обійняти з огляду на рівень його освіти, стажу і досвіду роботи та стану здоров`я, а тому суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

3.Що стосується посилання позивача про непогодження його звільнення з первинною профспілковою організацією, слід зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Однак, згідно п.8 ч. 1 ст. 43-1КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

Оскільки ОСОБА_1 працював на посаді заступника головного лікаря по медичній роботі в Закарпатському обласному онкологічному диспансері, відтак виходячи з положень п 7 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, його звільнення з посади допускалося без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), а тому вказані вимоги закону відповідачем не порушено.

6.Що стосується посилання позивача про непогодження його звільнення з Департаментом охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації, слід зазначити наступне.

З дослідженого в судовому засіданні статуту Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру, затвердженого 27.09.2018 року, таким не передбачено здійснення будь-яких додаткових дій при звільненні позивача, а саме погодження з Департаментом охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації.

Суд вважає, що положення про департамент охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації від 27.04.2018 року №260 стосується діяльності саме даного департаменту, а не роботодавця позивача.

4.5. Що стосується підстав позову в частині несвоєчасної видачі позивачу належно оформленої трудової книжки та не проведення з ним повного розрахунку в день звільнення, то слід зазначити наступне.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів слідує, що позивача було звільнено 10.10.2019 року, тоді як у зв`язку з відмовою позивача від отримання трудової книжки (зафіксовано в акті), остання була надіслана на його адресу поштовим зв`язком 11.10.2019 року і тільки 31.10.2019 року з позивачем здійснено повний розрахунок при звільненні.

Вказані обставини сторонами не заперечувалися.

Однак на думку суду, вказані порушення закону, які допущені зі сторони відповідача, не є тими підставами які тягнуть за собою скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, оскільки позивач в силу вимог ст.ст.117,235 КзПП, не позбавлений можливості та права звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та за час затримки у видачі трудової книжки.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, пода-ним відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасни-ками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладені вище фактичні обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, на предмет їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов є необґрунтованим та безпідставним, а тому в задоволенні такого слід відмовити.

Крім того, за відсутності законних підстав вважати, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог ст.ст.40, 42, 43, 49-2 КЗпП України, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 , про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогул з моменту звільнення та до фактичного часу поновлення, оскільки такі вимоги є похідними від позовних вимог позивача про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, суд вважає, що судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, п.1 ч.1 ст.40, 43, 47, 49-2, 116 КЗпП України, Постановою пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зобов`язання внести відповідні зміни до штатного розпису, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення суду складено 14.12.2020 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк