Рішення № 93516984, 14.12.2020, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1730/20

Провадження по справі 2/305/729/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Біроваш О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Кульчицького Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стянення невиплаченого страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кульчицький Олександр Сергійович, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стянення невиплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02.06.2018, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Форд-Фокус", д.н.з. Чеської Республіки НОМЕР_1 , не впорався з керуванням та виїхав на праве узбіччя дороги, після чого перекинувся на дах. В результаті ДТП, пасажир ОСОБА_3 помер на місці. 12.06.2020, ОСОБА_1 , звернулася через свого представника до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 58338 гривень, в тому числі, відшкодування витрат понесених на поховання та встановлення пам`ятника у розмірі 36000 гривень. Понесені позивачем витрати підтверджуються товарним чеком від 26 липня 2019 року. 08.07.2020, ТОВ "ЮК "Відшкодування" отримало лист від МТСБУ, в якому зазначена вимога долучити фіксальний чек або розрахункову квитанцію, що підтверджує понесені витрати позивача на поховання та встановлення пам`ятника. Свою відмову МТСБУ мотивує тим, що товарний чек не підтверджує понесення позивачем витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, оскільки товарний чек не належить до розрахункових документів. Вважає відмову відповідача безпідставною та необгрунтованою, оскільки товарний чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару (надання послуг). У зв`язку з наведеним, вимога МТСБУ надати фіксальний чек, квитанцію, чи будь-який інший документ є незаконною. На підставі наведеного просив стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 невиплачене страхове відшкодування у розмірі 36000 гривень. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 11.11.2020 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

Сторони в судове засідання не викликались, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України.

08.12.2020, представником відповідача, Моторного (транспортного) страхового бюро України, Гусєв П.В. подано відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами. Вважає, що відповідальність за шкоду заподіяну в ДТП, яка мала місце 02.06.2018 за участю транспортного засобу "Форд", номернний знак НОМЕР_1 має нести винна особа в ДТП. Крім того зазначили, що товарний чек №37 від 26 липня 2019 року на суу 36000 гривень та накладна №146 від 26 липня 2019 року не відповідають положенню ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Положенню про форму та зміст розрахункових документів, який затверджено наказом від 21.01.2016 №13 Міністерства фінансів України та не може прийматися судом, як доказ проведення оплати потерпілим на рахунок фізичних осіб-підприємців. На підставі наведеного, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, взявши до уваги відзив на позов. суд, прийшов до наступного висновку.

Згідно статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури, Грапенюка В.М. про закриття кримінального провадження від 25 січня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070140000454 від 02.06.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_2 .

Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження від 25 січня 2019 року вбачається, що у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що 02.06.2018, близько 02 години 50 хвилин, водій ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки "Форд-Фокус", д.н.з. Чеської Республіки НОМЕР_1 , рухаючись в межах населеного пункту в смт Великий Бичків, по вул. Грушевського, Рахівського раону, Закарпатської області, не впорався з керуванням та виїхав на праве узбіччя дороги, після чого перекинувся на дах. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир керованого ним автомобіля, ОСОБА_3 помер на місці. Своїми діями водій ОСОБА_2 ,порушив вимоги п.п.2.3(б), 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху. Невиконання водієм ОСОБА_2 вказаних вимог Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що наступили, зокрема отриманням вищевказаними особами тілесних ушкоджень. Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Судом встановлено, що в день дорожньо-транспортної пригоди станом на 02.06.2018 автомобіль винуватця ОСОБА_2 , марки "Форд-Фокус", д.н.з. Чеської Республіки НОМЕР_1 , не був застрахований, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності оформлено не було.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 , являється матір`ю померлого ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 15 січня 2009 року.

12 червня 2020 року, позивач, ОСОБА_1 , звернулася через свого представника генерального директора ТзОВ "Юридична омпанія "Відшкодування", Кульчицького Олександра Сергійовича до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 58338 гривень, в тому числі, відшкодування витрат понесених на поховання та встановлення пам`ятника у розмірі 36000 гривень.

Понесені позивачем витрати на встановлення пам`ятника у розмірі 36000 гривень, підтверджуються товарним чеком №37 від 26 липня 2019 року та накладною №156 виданою 26 липня 2019 року ФОП ОСОБА_7 .

Листом №3.1-02/20117 від 08.07.2020, МТСБУ відмовило позивачу ОСОБА_1 у виплаті відшкодування витрат понесених на поховання та встановлення пам`ятника у розмірі 36000 гривень, оскільки товарний чек не підтверджує понесення позивачем витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, оскільки товарний чек не належить до розрахункових документів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України).

Зі змісту цієї норми слідує, що обов`язок з відшкодування шкоди покладається на власника (володільца) джерела підвищеної небезпеки, незалежно від його вини, якщо він не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується (стаття 1201 ЦК України).

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Закон України № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

Згідно зі статтею 27 Закону № 1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Беручи до уваги, що з винуватця ДТП, ОСОБА_2 спричинену матеріальну шкоду не стягнуто, так як останній помер, цивільний позов не було заявлено, позивачем було обрано спосіб захисту своїх порушених прав, а саме пред`явлення цивільного позову до МТСБУ у порядку передбаченому п. п.«а» п.4 1.1 ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відмову відповідача, МТСБУ у виплаті витрат понесених на похованя та пам`ятник, передбачених ст.27.4 Закону № 1961-IV, у розмірі 36000 гривень, у зв`язку з тим, що товарний чек не належить до розрахункових документів, суд вважає безпідставною та необгрунтованою, враховуючи наступні обставини.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

У пункті 15 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зазначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Аналогічного висновку щодо визнання товарного чеку розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару, дійшов Верховний Суд України у постанові від 26 лютого 2019 року по справі №820/1206/15.

Таким чином, оформлення розрахункових оперецій з використанням товарних чеків фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є правомірним.

У відповідності до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд, враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з МТСБУ страхового відшкодування в сумі 36000 гривень є обґрунтованими та підлягає до задоволення.

Позивач, у відповідності до пункту 6 частини 1 статті 5 ЗУ "Про судовий збір" була звільнена від сплати судового збору у розмірі 840,80 гривень.

У зв`язку із задоволенням позову, суд, приходить до висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в спеціальний фонд Державного бюджету України, судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 274, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 невиплачене страхове відшкодування у розмірі 36000 (тридцять шість тисяч) гривень.

Стягнути Моторного (транспортного) страхового бюро України в спеціальний фонд Державного бюджету України в особі Рахівського районного суду Закарпатської області 840,80 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору на рахунок: отримувач коштів - УК у Рахів р/Рахівський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37862638, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA448999980313161206000007211, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , мешканка АДРЕСА_1 .

Відповідач, Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський Бульвар, буд.8, код ЄДРПОУ 21647131, ІВАN: НОМЕР_5 в АТ "Укресімбанк" м. Київ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Головуюча: М.О. Марусяк