Вирок № 93516622, 14.12.2020, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/370/20

Номер провадження 1-кп/298/67/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Лютянської М.С.,

при секретарі - Брітовій Е.А.,Коваль А.Ю.,Келешовчак І.І.

з участю сторін кримінального провадження:

обвинувача - прокурора Гіряк Д.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Посоленик І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22019070000000082 від 09 вересня 2019 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, розлученого, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 201, ч. 1 ст.263 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно обставин, викладених в обвинувальному акті, ОСОБА_1 , в період з лютого по серпень 2019 року, перебуваючи на тимчасових заробітках на території Чеської Республіки в м. Прага, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах отримав у своє розпорядження радіоактивні матеріали у виді злитків неправильної форми, які складав до пластикової коробки, для подальшого їх незаконного переміщення через митний кордон з Чеської Республіки до Україну з метою подальшої реалізації на території України. Для реалізації вказаного злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, керуючись раніше виниклим мотивом перемістити на територію України радіоактивні матеріали, ОСОБА_2 , перебуваючи на території Чеської Республіки в м. Прага по місцю тимчасового проживання заховав їх в пластикову коробку, яку надалі з наявними в ній радіоактивними матеріалами помістив у сумку з особистими речами. ОСОБА_1 , маючи на меті потрапити на територію України, залишив місце тимчасового проживання в м. Прага та мікроавтобусом марки «Мерседес Бенц», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_3 , який займається перевезенням пасажирів з Чеської Республіки до України та який не був обізнаний щодо злочинних намірів ОСОБА_1 , виїхали в напрямку словацько-українського кордону. При цьому, ОСОБА_1 перед виїздом помістив до багажного відділення згаданого вище автомобіля сумку з особистими речами з наявними в ній радіоактивними матеріалами, які були приховані у пластикову коробку. Надалі, 25 серпня 2019 року близько 5 години 23 хвилини, ОСОБА_1 слідуючи пасажиром у вказаному мікроавтобусі марки «Мерседес Бенц», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » заїхав на територію України, а саме на територію пункту пропуску «Малий Березний» Закарпатської митниці ДФС, де спрацював комплекс «Янтар» (система радіаційного контролю). В ході проведення прикордонного та митного контролів автомобіля марки «Мерседес Бенц», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », у багажному відділенні даного транспортного засобу у сумці з особистими речами ОСОБА_1 було виявлено пластикову коробку з речовиною схожою на срібло, яка була джерелом іонізуючого випромінювання. Згідно з висновком експертизи проведеної інститутом ядерних досліджень Національної академії наук України № 2-2020 від 07 лютого 2020 року у наданій на дослідження пластиковій коробці знаходиться радіоактивний матеріал масою 183 грама, що містить Ra 226 (радій-226). Згідно висновків обвинувального акту, своїми умисними діями, які виразились у переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю радіоактивних матеріалів ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.201 КК України.

Крім того, судом встановлено, що 12 листопада 2019 року в ході проведення співробітниками Управління СБ України в Закарпатській області санкціонованого обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено предмет схожий на обріз рушниці з № НОМЕР_2 , Т03-34 Р ; 19 набоїв калібру 12, 69.8 мм; 4 набої калібру 9 мм. з металевими кулями, які останній зберігав без відповідного дозволу у сейфі, який знаходився у його кімнаті. Відповідно до пояснень ОСОБА_4 , виявлені за місцем його проживання предмет схожий на обріз рушниці з № НОМЕР_2 , Т03-34 Р ; 19 набоїв калібру 12, 69.8 мм; 4 набої калібру 9 мм. з металевими кулями, належать йому особисто і він їх декілька років тому знайшов у селі при обставинах, які не може пригадати, після чого заховав їх по місцю свого проживання. Згідно з висновком експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС України №1/463 від 12 грудня 2019 року, наданий на дослідження предмет схожий на рушницю є обрізом двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці «ТОЗ-34Р» 12 калібру з серійним номером « НОМЕР_2 » і є нестандартною вогнепальною зброєю придатною для проведення пострілів. Цим же висновком експерта визначено, що надані на дослідження 19 набоїв калібру 12, 69.8 мм є мисливськими патронами 12-го калібру, які призначені для гладкоствольної мисливської зброї, виготовлені заводським способом та придатні до стрільби, які є боєприпасами. Також, надані на дослідження, 4 набої калібр 9 мм. з металевими кулями є боєприпасами, пістолетними патронами центрального бою калібру 9x18 мм, виготовлені промисловим способом, призначені для стрільби з пістолетів: конструкції Макарова (ПМ), конструкції Стечкіна (АПС), а також з PA-63, Р-64, RK-59 , тощо та придатні для проведення пострілів. Таким чином, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.201 КК України не визнав та пояснив, що він, перебуваючи в Чеській Республіці на заробітках, випаював собі з електричних датчиків технічне срібло та зберігав його в коробці на тумбочці біля свого ліжка. Однак він не знав, що таке технічне срібло могло мати іонізуюче випромінювання. Крім того, пояснив, що він не мав наміру незаконно перемістити через митний кордон України частинки можливо технічного срібла, оскільки він поклав коробку зі сріблом до своєї сумки з речами, не приховуючи від митного контролю. Також пояснив, що при спрацюванні комплексу «Янтар» працівникам прикордонної служби він повідомив, що можливо це його коробка та вийнявши з сумки, надав працівнику прикордонної служби. Однак, будь-яких офіційних документів щодо фіксації кількості, ваги, характерних ознак та вилучення і зберігання зазначеного матеріалу не складалися. А тому вважає, що він нічого не приховував від митного контролю. Щодо скоєння ним злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України - вину визнав частково та показав, що зброю, яку в нього знайшли працівники Служби безпеки він знайшов та дійсно зберігав за місцем свого проживання, однак мав намір добровільно здати органам влади зброю та бойові припаси, проте не встиг по причині виїзду за кордон на заробітки. Він розкаявся та зазначив, що готовий за цей злочин нести покарання, яке призначить суд.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що обвинувачений є її сином. Їй не відомо про обставини перевезення сином будь-яких радіоактивних матеріалів. Щодо рушниці та боєприпасів, то дійсно під час обшуку їх було виявлено в них вдома. Також пояснила, що її син часто виїжджає на заробітки, допомагає їй грошима та утримує її.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він як працівник державної екологічної інспекції був викликаний працівником прикордонної служби на пропускний пункт «Малий Березний», позаяк спрацювала радіаційна система «Янтар». Цей виклик був вночі, і він працював з вимірювальними приладами, які йому надали працівники ДПСУ. Об`єкт, а саме: коробка з матеріалом знаходилась біля шлагбауму, він перемістив у безпечне місце коробку та огородив її. На наступний день він приїхав зі своїми приладами для вимірювання.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він як співробітник Управління СБУ в Закарпатській області брав участь в проведенні обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 , де було виявлено предмет, схожий на зброю та набої. Крім того, пояснив, що під час проведення оперативних заходів не було встановлено, що ОСОБА_1 мав якихось посібників або замовників для можливого збуту радіоактивних матеріалів.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_8 пояснила, що вона працює в державній прикордонній службі України, а саме, в пункті пропуску « Малий Березний ». В ніч з 24 на 25 серпня 2019 року вона перебувала на службі. Коли заїхав мікроавтобус, спрацювала система »Янтар». Закривши шлагбаум, вона провадила людей з автобуса в безпечне місце. Перевіривши переносним пристроєм «Полімастер» багаж пасажирів, на одній із сумок він спрацював. Власник цієї сумки пояснив, що він працював на заводі та з якихось датчиків випаював срібло, вважаючи, що це безпечний матеріал. Він сам видав коробку, в якій знаходився матеріал. Перевірка багажу пасажирів здійснювалась на червоній смузі. Вона складала документи при виявленні коробки з матеріалом, однак, не пам`ятає, саме які. На час виявлення матеріалу митник не був присутній, а пасажири мікроавтобусу не пройшли паспортний контроль.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що він працює на Закарпатській митниці, КПП «Малий Березний». В ніч з 24 на 25 серпня 2019 року він не брав безпосередньо участь в огляді мікроавтобуса, коли спрацювала система контролю радіаційної безпеки, позаяк транспортний засіб не був у зоні митного контролю. Може ще пояснити, що він знаходився на відстані, однак бачив, як діставали сумки з транспортного засобу. Саму коробку з речовиною він не бачив.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що він був водієм мікроавтобуса, на якому їхав ОСОБА_1 . При заїзді на митний пост «Малий Березний» спрацювала система «Янтар». Тоді всі пасажири вийшли з транспортного засобу, повиймали багаж. Потім прикордонники почали перевіряти якимось приладом сумки пасажирів. Тоді ОСОБА_1 відкрив свою сумку, витяг з неї якусь коробку та видав прикордонникам. При огляді сумок пасажирів працівники митниці не були присутні.

Крім цього, для з`ясування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом були досліджені в судовому засіданні наступні докази:

-протокол №08/2019-2 радіаційного обстеження (контролю) вантажу від 27 серпня 2019 року;

-протокол обшуку від 12 листопада 2019 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено предмет схожий на обріз рушниці з № НОМЕР_2 , ТОЗ-34 Р; 19 набоїв калібру 12, 69.8 мм; 4 набої калібру 9 мм. з металевими кулями, які зберігалися без відповідного дозволу у сейфі в кімнаті будинку;

-висновок експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС від 12 грудня 2019 року №1/463 за підсумками судової балістичної експертизи згідно, якого наданий на дослідження предмет схожий на рушницю є обрізом двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці «ТОЗ-34Р» 12 калібру з серійним номером « НОМЕР_2 » і є нестандартною вогнепальною зброєю придатною для проведення пострілів; надані на дослідження 19 набоїв калібру 12, 69.8 мм є мисливськими патронами 12-го калібру, які призначені для гладкоствольної мисливської зброї, виготовлені заводським способом та придатні до стрільби, які є боєприпасами; надані на дослідження, 4 набої калібр 9 мм. з металевими кулями є боєприпасами, пістолетними патронами центрального бою калібру 9x18 мм, виготовлені промисловим способом, призначені для стрільби з пістолетів: конструкції Макарова (ПМ), конструкції Стечкіна (АПС), а також з PA-63, Р-64, RK-59 , тощо та придатні для проведення пострілів;

-протокол огляду від 02 жовтня 2019 року проведеного на п/п «Малий Березний» Великоберезнянського району Закарпатської області, згідно якого за результатами проведення огляду ручної клажі ОСОБА_1 , який перетинав державний кордон України пасажиром в автомобілі «Мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_1 , виявлено радіоактивний матеріал невідомого походження, з фототаблицею;

-висновок експертизи Інституту ядерних досліджень Національної академії наук України від07 лютого 2020 року №2-2020, згідно якого у наданій на дослідження пластиковій коробці знаходиться радіоактивний матеріал масою 183 грама, що містить Ra 226 (радій-226);

-характеризуючі матеріали на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , згідно яких останній на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони; раніше не судимий;

-постанова про визнання речовим доказом та передачу на відповідальне зберігання від 24 січня 2020 року;

-постанова про визнання речовим доказом та передачу на відповідальне зберігання від 19 грудня 2019 року.

Згідно вимог ч.1 с т.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Оцінюючи всі надані сторонами кримінального провадження докази в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши дане кримінальне провадження по суті, провівши в повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них, чи всі докази подані ними на підтвердження своїх доводів, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України, а тому по пред`явленому обвинуваченню він підлягає визнанню невинуватим і судом виправданим, виходячи з такого.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунитуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд також керується вимогами Рішень Європейського суду з прав людини про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п.150 остаточного рішення від 21 липня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Згідно ч.1 ст.373 КПК України виправдальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1)вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2)кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3)в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ч.1 ст.337 КПК України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, та здійснивши аналіз досліджених доказів, суд прийшов до висновку, що жоден з допустимих доказів, запропонований стороною обвинувачення і перевірений в судовому засіданні, як окремо, так і в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , суд враховує, що такі лише підтвердили факт виявлення працівником прикордонної служби спеціальним прибором матеріалу, схожого на срібло. Однак, як показав свідок ОСОБА_6 , який був викликаний працівником прикордонної служби як державний екологічний інспектор для вимірювання випромінювання, що в районі шлагбауму знаходився матеріал - «технічне срібло», і ним ніякі документи щодо фіксації кількості, ваги, характерних ознак та інше, не складалися та заходи для збереження не вживалися.

Суд приходить до висновку про можливість визнання таких показань допустимим та належним доказом, оскільки вони отримані безпосередньо в судовому засіданні та підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, разом з тим, суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, оскільки в них відсутні будь-які дані, які б вказували на обставини вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України, у зв`язку з чим вони не можуть бути доказом винуватості ОСОБА_1 по пред`явленому обвинуваченню, покладеним в основу обвинувального вироку.

Дослідивши та оцінюючи запропоновані учасниками процесу інші докази, судом враховуються вимоги ст.85 КПК України, відповідно до яких докази є належними, якщо вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, та вимоги ст..86 КПК України, відповідно до яких доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Приймаючи рішення по суті справи, суд бере до уваги лише ті фактичні обставини, які були належними чином відкриті стороною обвинувачення, а також безпосередньо встановлені під час судового розгляду.

Разом з тим, розглядаючи ці докази з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що вони у своїй сукупності не дозволяють суду зробити висновок про доведеність вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України, тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Таким чином, під час судового розгляду судом, не встановлено належних, допустимих та достатніх доказів для визнання ОСОБА_1 винуватим у контрабанді - переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю радіоактивних матеріалів, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.1 ст.201 КК України.

Крім того, суб`єктивна сторона вказаного вище злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Не підлягає кримінальній відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо особливих властивостей переміщуваних через митний кордон предметів - зокрема, чи щодо того, чи є той або інший предмет радіоактивним матеріалом.

Як видно з пояснень ОСОБА_1 , останній навіть не припускав, що технічне срібло, яке він випаював з електричних датчиків, може бути радіоактивним.

Згідно вимог ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такою особи.

Відповідно до статті 62 Конституції України, пунктів 18 та 19 Постанови Пленуму Верховного Суд України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі» Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08 лютого 1996 року.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.201 КК України, тому він по пред`явленому обвинуваченню підлягає визнанню невинуватим і судом виправданим, як його вимагають положення п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

Щодо скоєння обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, суд приходить до наступного.

Суд всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що також узгоджується з показаннями свідків, протоколом обшуку, висновками експертиз, що не викликають у суду сумнівів у своїй об`єктивності приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України доведена, і кваліфікує його дії як незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, тобто придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про його особу.

Згідно ст. 12 КК України вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Як особа ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває.

Обставини, які відповідно до ст. 66 КК Українипом`якшують покарання ОСОБА_1 , є часткове визнання своєї вини за вказаною вище статтею.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, винному ОСОБА_1 необхідно для його виправлення і попередження нових злочинів призначити покарання в межах санкції ч.1 статті 263 КК України, за якою кваліфіковано діяння, а саме у вигляді позбавлення волі.

Разом з цим, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства відповідно до ст. 75 КК України, а тому ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Питання речових доказів, процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні вирішуватимуться в порядку ст. ст. 100, 124 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування не обирався.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України і виправдати його у зв`язку недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік та покласти на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази по справі, а саме:

-пластикову коробку білого кольору до якої поміщено численні малорозмірної прямокутної та круглої форми предмети сріблясто-матового кольору , які передано на відповідальне зберігання ДСП «Львівськиому ДМСК» ДК «УкрДО Радон» для подальшої доставки до Інституту ядерних досліджень НАН України (м.Київ) - знищити;

-обріз мисливської рушниці «ТОЗ-34Р» 12 калібру з серійним номером « НОМЕР_2 », два патрони калібру 9х18 мм, дві гільзи калібру 9х18 мм, одну гільзу 12 калібру, дванадцять патронів 12 калібру, які передано на відповідальне зберігання на склад арттехозброєння ВГЗ УСБУ в Закарпатській області - знищити.

Процесуальні витрати по справі за проведення експертизи зброї №1/463 від 09 вересня 2019 року у сумі 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 08 коп. стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Великоберезнянський районний суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку прокурору, засудженому підлягає врученню негайно після проголошення.

Головуюча: Лютянська М.С.