Рішення № 93516305, 14.12.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4657/20

Провадження № 2/242/1611/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 р. м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради про визнання незаконним не нарахування премії та надбавки за вересень та жовтень 2020 р., відмови у компенсації за зношування інструментів, належних працівникам (ноутбуку), відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2020 р. позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач у період з 03.02.2020 р. по 08.10.2020 р. працював юристконсультом юридичної служби в КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, використовуючи власні інструменти: ноутбук із програмним забезпеченням, мобільний зв`язок. Так, зокрема, на виконання наказів керівництва просив забезпечити його сучасними передовими технологіями, а саме: ноутбуком з сучасним програмним забезпеченням та з можливістю приймання участі в режимі відео конференції поза межами суду, БФП, телефонним зв`язком, канцелярією, програмним забезпеченням «Ліга закон» або «Прецедент». Також, пов`язуючи системним зв`язком розумний та справедливий баланс між очікуваною підприємством кількістю позовних заяв і судових наказів та поданням на виконання виконавчих листів і судових наказів та з урахуванням додаткового навантаження обов`язками, які не передбачені його посадовими обов`язками, просив з 01.10.2020 р. забезпечити до його підпорядкування трьох юристів та затвердити для нього заробітну плату за виконану роботу, яка повинна складати 160000,00 грн. з 01.10.2020 р. З підстав упередженого відношення в.о.директора Сахно Р.В. ним 07.10.2020 р. подано заяву про звільнення з 08.10.2020 р., надання Довідки про складову щомісячної заробітної плати за 2020 р.; надання рішення комісії про щомісячне преміювання та надбавки робітників адміністративно-управлінського персоналу КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради за 2020 р., які надані не були.

Просив зобов`язати відповідача сплатити на його користь компенсації за використання власного ноутбуку Asus X705MB-GC002T Star Grey в цілях потреб підприємства у розмірі 1000,00 грн. на місяць, що складає 8000,00 грн. з 03.02.2020 р. по 08.10.2020 р.; зобов`язати відповідача сплатити на його користь премії/надбавки у розмірі 7123,64 грн. за вересень та жовтень 2020 р.; зобов`язати відповідача вчинити певні дії щодо перерахунку вихідної допомоги та її сплати на користь позивача; зобов`язати відповідача сплатити на його користь моральну шкоду у розмірі 125000,00 грн.; судовий збір покласти на відповідача.

Також, 08.12.2020 р. надав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення в доход держави з відповідної особи штрафу, як з учасника справи так і з його представника, за зловживання процесуальними правами, розміром три прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Процесуальні дії у справі.

10.11.2020 р. відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в прядку спрощеного провадження без виклику сторін.

11.11.2020 р. задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Заперечення відповідача.

Відповідач надав відзив. В якому зазначив, що вважає вимоги позовної заяви безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

ОСОБА_1 вже працював в КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради, був звільнений 17.08.2018 р. за п.3 ст.40 КЗПП України через систематичну бездіяльність та не кваліфікованість. Після зміни керівництва 04.09.2020 р. було прийнято рішення надавати позивачу завдання в письмовому вигляді для виключення можливості повторення попередніх ситуацій з постійним ухиленням від виконання робочих завдань, «штампуванням» доповідних та інших маніпуляцій. Проте, позивач знову почав ухилятися від наданих йому завдань та вирішив вдатися до своїх особливих розрахунків та встановив потребу в наданні йому сучасних передових технологій, ноутбуків, принтерів, телефонного зв`язку і т.п. Особливо незрозуміло виглядають ці вимоги для підприємства, так як за столом позивача знаходився стаціонарний комп`ютер з принтером, юридична служба забезпечена стаціонарним та мобільним зв`язком. Також, особисто ОСОБА_1 було прийнято рішення, що юридична служба у складі трьох працівників вже неспроможна справлятися з шаблонними позовами/претензіями та потребує прийняття на роботу ще трьох юрисконсультів, але вже у пряме підпорядкування до самого позивача. Крім того, діями позивача було завдано шкоду підприємству. Що стосується службових записок, то дійсно до підприємства надавалася лише службова записка від 05.10.2020 р. за індексом 01-010/432, в які позивач просив сплатити 20 судових зборів на загальну суму 42040,00 грн. Водночас, позивач жодним чином не інформує суд про те, що на підприємстві було видано наказ № 386 від 05.10.2020 р, який передбачає алгоритм для подачі подібних доповідних. Також, позивач не зазначає, що він свідомо ухилився від його підписання, що підтверджується Актом про відмову щодо ознайомлення зі змістом наказу. Також, причин, чому спір має бути вирішено шляхом подання позовної заяви, а не судового наказу, що у 10 разів дешевше. Пояснення щодо відмови у сплаті судового збору є нісенітницею, так як в.о. директора вимагав від ОСОБА_1 надати вже підготовані позовні заяви, які ще не були готові, та притримуватися алгоритму, передбаченому наказом, і пояснити, чому обраний вид захисту у суді складається виключно з позовних заяв і не містить жодного судового наказу.

Відповідно за результатами роботи та ухиляння від роботи з боку ОСОБА_1 інтенсивність у праці позивачу встановлена не була, він отримував лише передбачений штатним розписом оклад. Позивач, працюючи на підприємстві, не розуміє, з чого складається його заробітна плата та вважає, що йому сплачується премія, докази скасування якої вимагає, проте жодних рішень про встановлення та/або скасування премій/надбавок ОСОБА_1 не існує, бо йому вона ніколи не встановлювалася. Таким чином, незрозумілими є вимоги позивача, який вважає, що підприємство зобов`язане сплачувати йому заохочення при його незадовільній роботі.

Що стосується використання у роботі власних інструментів, то позивач не запропонував підприємству укласти відповідний договір.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то позивач взагалі не описав своїх страждань, не кажучи про їх доведення.

Спираючись на вказане, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та вводять суд в оману, тому просив повністю відмовити у задоволені вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Колективним договором КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради передбачене Положення про призначення надбавок і премій за виконання особливо важливих завдань і робіт.

Згідно відповіді від 09.11.2020 р. № 01-09/1802, на заяву ОСОБА_1 КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради було повідомлено про відсутність на підприємстві наказів та/або рішень будь-яких комісій щодо зняття щомісячного преміювання та/або надбавки при перебуванні на посаді юрисконсульта юридичної служби за вересень-жовтень 2020 р.

Як вбачається з доповідних записок, датованих 2018 роком, ОСОБА_1 неодноразово допускав невиконання посадових обов`язків та порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, за що йому було оголошено догану.

Згідно Наказу № 180-ос від 17.08.2018 р. ОСОБА_1 було звільнено 17.08.2018 р. за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків і правил внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Наказом № 56-ос від 27.02.2020 р. ОСОБА_1 було прийнято на посаду юрисконсульта КП «СЄЗ» Авдіївської міської ради.

Наказом № 238-ос від 08.10.20020 р. ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням на підставі п.4 ст.36 (ч.3 ст.38) КЗпП України.

Як вбачається з довідки про складову щомісячної заробітної плати за 2020 р., заробітна плата ОСОБА_1 складалася з окладу та доплати за інтенсивність праці.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст..2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст..12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до ст..94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Заробітна плата як винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, складається з таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оплату праці» умови оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, а основним нормативно-правовим документом, який регулює оплату праці бюджетних працівників, є постанова КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галзей бюджетної сфери» від 30.08.2002 року №1298 (далі - Постанова №1298). Кожний керівник бюджетних установ, закладів та організацій має можливість преміювати працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у роботодавця виключно у межах коштів, виділених на оплату праці (п. 4 Постанови №1298).В свою чергу конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників керівник установи повинен затвердити у Положенні про преміювання, яке погоджується з профспілковим комітетом. Згідно із законодавством, премію працівникам керівник бюджетної установи має виплачувати в межах фонду оплати праці, який затверджує кошторис.

Статтею 125 КЗпП України передбачено, що працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.

Згідно вимог ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.. 77 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно д о ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст..89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст..83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що позовні вимоги не обґрунтовані.

Так, позивач заявляє вимогу про визнання незаконним не нарахування премії/надбавки за вересень та жовтень 2020 р., проте, виплата премії є правом, а не обов`язком підприємства, крім того, рішення підприємства про зняття премії з позивача відсутнє. Також, відсутні докази в обгрунтування протиправності дій відповідача з приводу не нарахування премії/надбавки за період жовтень-листопад 2020 р., адже, згідно довідки, з моменту прийняття на роботу та по вересень 2020 р. позивачу до окладу нараховувалася лише доплата за інтенсивність праці.

Доказів того, що позивач звертався в установленому законом порядку до відповідача із заявою про використання власних інструментів під час роботи та про прийняття позитивного рішення з цього питання, яке було порушено, матеріали справи не містять.

Також,позивачем не зазначено, в чому полягає спричинена йому моральна шкода, та доказів в обґрунтування відшкодування моральної шкоди у розмірі 125000,00 грн. суду також не надано.

Що, стосується вимог про ухвалення додаткового рішення, то представником відповідача надані витребувані судом докази.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволені позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, код ЄДРПОУ 32270664, розташоване за адресою: Донецька область, м.Авдіївка, вул..Молодіжна,3, про визнання незаконним не нарахування премії та надбавки за вересень та жовтень 2020 р., відмови у компенсації за зношування інструментів, належних працівникам (ноутбуку), відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення було складено та підписано 14.12.2020 року.

Суддя В.Г.Черков