Постанова № 9351488, 20.04.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-4606/09/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Снігірьовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" до Державної податкової інспекції у Радомишльському районі про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення,-

встановив:

Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2007 року по 30.06.2008 року державними податковими інспекторами був складений акт №163/23-035/13568251 від 17.11.2008 року, в якому зафіксовано порушення з боку Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення №0001212301/0 від 01.12.2008 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій державного підпорядкування у розмірі 196983,00 грн., в т.ч. основний платіж - 146272,00 грн. та 50711,00 грн. - штрафної (фінансової) санкції та №0001222301/0 від 01.12.2008 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21769,00 грн., в т.ч. основний платіж - 14512,00 грн. та 7257,00 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржувалися позивачем до ДПІ у Радомишльському районі, ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги підприємства залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за№0001212301/1 від 09.02.2009 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій державного підпорядкування у розмірі 196983,00 грн., в т.ч. основний платіж - 146272,00 грн. та 50711,00 грн. - штрафної санкції та №0001222301/1 від 09.02.2009 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21769,00 грн., в т.ч. основний платіж - 14512,00 грн. та 7257,00 грн. - штрафної санкції.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 01.12.2008року за №0001212301/0, №0001222301/0 та від 09.02.2009 року за №0001212301/1, №0001222301/ та просить їх скасувати, так як ДПІ у Радомишльському районі не вірно застосовані вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду заперечення щодо позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив: працівниками ДПІ у Радомишльському районі проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2007 року по 30.06.2008 року, про що складений акт №163/23-035/13568251 від 17.11.2008 року.

В акті перевірки зазначено, що встановлено порушення:

- вимоги пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством у 2-му півріччі 2007 року та 1-му півріччі 2008 року до валового доходу не включена різниця між вартістю відвантаженої неплатникам податку продукції за загальною фактурною вартістю товару та вартістю цієї продукції за звичайними цінами, що діяли на дату такого продажу, на загальну суму 513398,00 грн., у тому числі: за 3-й квартал 2007 року - 130646,00 грн.; за 4-й квартал 2007 року - 154874 грн.; за 1-й квартал 2008 року - 156583,00 грн.; за 2-й квартал 2008 року - 71295,00 грн.,

- вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ - 14512,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину з контрагентом ТОВ "ПБК "Вертикаль".

На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення №0001212301/0 від 01.12.2008 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій державного підпорядкування у розмірі 196983,00 грн., в т.ч. основний платіж - 146272,00 грн. та 50711,00 грн. - штрафної санкції та №0001222301/0 від 01.12.2008 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21769,00 грн., в т.ч. основний платіж - 14512,00 грн. та 7257,00 грн. - штрафної санкції.

Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржувалися позивачем до ДПІ у м.Житомирі, ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги підприємства залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за №0001212301/1 від 09.02.2009 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій державного підпорядкування у розмірі 196983,00 грн., в т.ч. основний платіж - 146272,00 грн. та 50711,00 грн. - штрафної (фінансової) санкції та №0001222301/1 від 09.02.2009 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21769,00 грн., в т.ч. основний платіж - 14512,00 грн. та 7257,00 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001212301.

1.) Судом встановлено, що ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" займається зовнішньоекономічною діяльність, відповідно до укладених контрактів здійснює поставку лісопродукції на умовах FCA, DAF, CPT, що стверджується відповідними контрактами (а.с. 159-244).

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів міжнародної торгової палати Інкотермс 2000:

FCA "франко - перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передавання призначеному покупцем перевізнику в названому місці.

СРТ "фрат/перевезення оплачено до..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передавання перевізнику, призначеному ним самим.

DAF "поставка до кордону" означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, який пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни.

В акті перевірки зазначено, що підприємством до валового доходу не включена різниця між вартістю відвантаженої неплатникам податку (на експорт) продукції за загальною фактурною вартістю товару та вартістю цієї продукції за звичайними цінами. Звичайна ціна відвантаженої на експорт продукції визначена перевіркою на рівні загальної митної вартості.

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України та ін.

Згідно з абзацом сьомим пункту 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року N 307, митна вартість - це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України від 5 лютого 1992 року N 2097-XII "Про Єдиний митний тариф" (із змінами та доповненнями) і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Відповідно до абз. 5 п. 1.7 цієї Інструкції фактурна вартість (договірна, контрактна) - це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі - для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни (далі - фактурна вартість).

Отже, митна вартість товарів самостійно визначається митним органом, і її призначення зводиться виключно до визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Це правило поширюється і на операції з особами, котрі не є платниками податку на прибуток, встановлено ст.10 Закону, чи особами, які сплачують його за іншими ставками (п.п.7.4.Закону).

Згідно з п.1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язана особа - це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з юридичними особами, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. Отже, зазначеним пунктом встановлюється оподаткування операцій саме з пов'язаними особами.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2. пункту 1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Пунктом 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судом встановлено, що податковий орган як в ході так і після проведення документальної перевірки із запитом чи зверненням до платника податку щодо обґрунтування визначення рівня звичайних цін не звертався, інших дій, направлених на встановлення звичайних цін, ДПІ у Радомишльському районі здійснено не було.

Позиція податкового органу про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що ціна експортованої продукції повинна бути не нижчою за її митну вартість. Різниця між фактурною та митною вартістю продукції пояснюється понесеними затратами позивача на виготовлення товару та його доставку покупцю згідно умов контрактів.

Відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України та підпункту 1.20.8 п.1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не довів, що ціни не відповідають рівню звичайної ціни на експортовані товари, не надав доказів, які б підтверджували, що позивач мав господарські відносини із пов'язаними особами згідно вимог п. 1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, на підставі викладеного та враховуючи, що митна вартість імпортованих товарів самостійно визначається митним органом, і її призначення зводиться виключно до визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та застосованих штрафних санкцій за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

2.) В акті перевірки зазначено, що підприємством завищені валові витрати в сумі 71693 грн., які виникли за господарськими операціями з ТОВ "ПБК"Вертикаль" на підставі нікчемних угод в зв'язку з порушеннями вимог, встановлених пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

В судовому засіданні встановлено: 27.12.2005 року між ТОВ "ПБК"Вертикаль" та ДП "Радомишльске ЛМГ" укладено договір поставки № 27/12 від 27.12.2005 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується оплатити наступний товар: канати стальні, масла моторні, двигуни та запчастини до трактора і тралевочникам. Вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року.

Зазначений договір укладений у відповідності до вимог ст.203 ЦК України, не визнаний недійсним і на час розгляду справи в суді є чинними. До позивача не застосовувались санкції, передбачені ст.208 ГК України.

Розрахунки за отримані від ТОВ "ПБК"Вертикаль" товаро-матеріальні цінності проведено в повному обсязі. Даний факт підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 122-125). Отримання товарів підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с. 126-129). Зазначені первинні документи змістом та формою відповідають вимогам закону та бухгалтерському обліку.

В акті перевірки зазначено, що була проведена перевірка контрагента позивача - ТОВ "ПБК"Вертикаль". В акті зазначено, що в акті перевірки ТОВ "ПБК"Вертикаль" в розділах "Валові доходи", "Валові витрати" відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та в деклараціях з ПДВ не зазначено в необхідних обсягах зобов'язання по даному податку. У результаті порушення контрагентом ТОВ "ПБК "Вертикаль" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) угоди, укладені з ДП "Радомишльське ЛМГ" на реалізацію товару на адресу останнього, то в свою чергу угоди, укладені ДП "Радомишльське ЛМГ" на подальшу реалізацію товару мають протиправний характер.

На підставі викладено податкові інспектори прийшли до переконання про нікчемність укладеної угоди між ДП "Радомишльське ЛМГ" та ТОВ "ПБК "Вертикаль".

Такі висновки податкового органу є помилковими.

ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" відносило до складу валових витрат кошти, сплачені на виконання договору поставки №27/12 від 27.12.2005 року за отриманий товар. Контрагентом виписувались належним чином оформлені видаткові та податкові накладні. Жодним законодавчим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та визначення зобов'язань по сплаті податків до бюджету контрагентом.

Висновки ДПІ, що поставка ТОВ "ПБК"Вертикаль" товарів має бути підтверджена іншими документами, окрім розрахункових та платіжних документів, що надавались під час перевірки для податкових інспекторів та копії яких долучені до матеріалів справи, не відповідають вимогам пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно яких установлення додаткових обмежень щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

В судовому засіданні не встановлено обставин, які свідчили б на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що укладений між сторонами договір поставки товарів не є таким, що суперечить інтересам держави чи суспільства, не встановлено законодавчих обмежень щодо продажу товару, зазначеного в договорі. Факт, що ТОВ "ПБК "Вертикаль", яке здійснювало господарську діяльність з різними контрагентами, не декларувало доходи і витрати в необхідних сумах не свідчить про нікчемність договору поставки саме з ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" та її суперечності з інтересам держави чи суспільства.

В адміністративному судочинстві ст.71 КАС України обов’язок доказування покладено на суб’єкта владних повноважень. В даній справі таким суб’єктом являється ДПІ у Радомишльському районі, які не з'являлись в судові засідання, не надали суду жодних доказів нікчемності угоди, укладеної позивачем з відповідачем з ТОВ "ПБК"Вертикаль".

Отже, суд приходить до переконання про безпідставність нарахування позивачу податкових зобов'язань за платежем по податку на прибуток і скасовує податкове повідомлення-рішення в повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001222301.

27.12.2005 року між ТОВ "ПБК"Вертикаль" та ДП "Радомишльске ЛМГ" укладено договір поставки № 27/12 від 27.12.2005 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується оплатити наступний товар: канати стальні, масла моторні, двигуни та запчастини до трактора і тралевочникам. Вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року.

Розрахунки за отримані від ТОВ "ПБК"Вертикаль" товаро-матеріальні цінності проведено в повному обсязі. Даний факт підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 122-125). Отримання товарів підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с. 126-129). Зазначені первинні документи змістом та формою відповідають вимогам закону та бухгалтерському обліку.

В акті перевірки зазначено, що ДПІ дійшла до висновку про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ - 14512 грн. по операціях з поставки товарно-матеріальних цінностей на підставі нікчемного договору з ТОВ "ПБК"Вертикаль".

Як вищезазначено в постанові, податковим органом не доведено, що договір, укладений позивачем з ТОВ "ПБК"Вертикаль" є нікчемним, а витрати по даній угоді не відносяться до валових витрат підприємства, понесені в зв'язку із здійсненням господарської діяльності.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та повинна містити обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та ін. ( пп. 7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Встановлено, що ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" на підставі належним чином оформлених податкових накладних формувало податковий кредит. В акті перевірки не зазначено, що податкові накладні оформлені всупереч вимогам законодавства.

Отже, суд приходить до переконання про безпідставність нарахування позивачу податкових зобов'язань за платежем по податку на додану вартість і скасовує податкове повідомлення-рішення в повному обсязі.

На підставі викладено, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та керуючись ст.ст.86, 158-163, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Радомишльському районі від 09.02.2009 року №0001222301/1 (№0001222301/0 від 01.12.2008 року) та №0001212301/1 (№0001212301/0 від 01.12.2008 року).

          Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                          О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 27 квітня 2010 р.