Рішення № 93513920, 07.12.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/21867/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Гожа Г.В.

з участю позивача-відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

представника відповідача-позивача Строкова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальні громади Рівненської області в особі Рівненської обласної ради про визнання права користування квартирою, та зустрічною позовною заявою Рівненської обласної ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Територіальної громади Рівненської області в особі Рівненської обласної ради з позовом про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з ордером на житлове приміщення №5982 квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_3 , на підставі рішення міськвиконкому №261 від 28.10.2003 року. Вказує, що ОСОБА_3 померла у 2014 році. Після її смерті в квартирі залишився проживати її син ОСОБА_4 , який став основним наймачем. Позивач є племінницею ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . За життя дядько був одинокою людиною. До смерті проживав в АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з ЖЕК «Галицьке» №2343 від 19.09.2014 року. У вересні 2016 року дядько попросив, щоб вона переїхала до нього на постійне проживання як член сім`ї , оскільки він сам за собою доглянути в повній мірі вже не міг через похилий вік, загострення хвороб та зловживання алкоголем. Вона та дядько проживали як одна сім`я, він ставився до неї як до рідної доньки. Разом вели спільне господарство і мали один бюджет, були пов`язані спільним побутом та вона стала для нього найближчою людиною. Вона не реєструвалася в квартирі у якій переважно проживав дядько , тому, що квартплата значно зросла б, а цього він не бажав, оскільки пенсію отримував незначну. Після смерті дядька вона й надалі проживала у вказаній квартирі. Зазначає, що рішенням Дубенського міськрайонного суду від 22 січня 2019 року встановлено факт родинних стосунків, а саме , що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_4 та встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили. 1 березня 2019 року позивач звернулась до Центру надання адміністративних послуг у м. Рівне Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання у АДРЕСА_2 , але отримала відмову. Власником вищевказаної квартири є територіальні громади Рівненської області в особі Рівненської обласної ради, як це зазначено в реєстрі прав на нерухоме майно.

Із зустрічною позовною заявою до суду звернулася Рівненська обласна рада до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 127738291 від 15.06.2018.) двокімнатна квартира, загальною площею 41,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві комунальної власності Територіальній громаді Рівненської області в особі Рівненської обласної ради. Ордер на житлове приміщення №5982, який надавав право зайняття згаданої квартири, було видано ОСОБА_3 , яка була основним квартиронаймачем (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Крім того, в даній квартирі, як член сім`ї наймача - ОСОБА_3 , проживав її син ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рівненська обласна рада, як власник квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , жодних правочинів щодо користування нею не приймала. Однак, обмежена у здійсненні права власності щодо квартири у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , шляхом злому та заміни замка, самовільно проникла та зайняла житлове приміщення. Вказане підтверджується актом від 18.06.2018 про неможливість проведення огляду об`єкта нерухомості - квартири та здійснення контролю за збереженням та цільовим використанням майна. Зокрема, в акті зазначається, що в квартирі знаходилась ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та її син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому, відповідно до копії паспорту ОСОБА_1 , відповідач з 11.11.2015 і по даний час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Документи, які могли б підтвердити правомірність проникнення та перебування в згаданому помешканні зазначених осіб не надано. Про зазначені події Рівненською обласною радою було повідомлено Рівненський ВП ГУНП в Рівненській області, про що було відкрите кримінальне провадження №12018180010003651 від 19.06.2018 за фактом самоправства, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, що підтверджується листом ГУНП в Рівненській області від 14.08.2018 №5459/116/02/200-2018.

В судовому засіданні позивач-відповідач та її представник підтримали обґрунтування позовних вимог, просили первісний позов задовільнити, в зустрічному позові відмовити. Адвокат Ковалевич С.П. суду пояснив, що ОСОБА_1 вселилася в квартиру на законних підставах як член сімї, про що свідчить рішення Дубенського міськрайонного суду, яким встановлено факт родинних стосунків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і встановлено факт проживання однією сім`єю.

Представник відповідача-позивача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовільнити повністю. Суду пояснила, що Рівненська обласна рада є власником квартири. В спірній квартирі ОСОБА_4 проживав як член сімї основного квартиронаймача ОСОБА_3 . Жодних рішень на вселення ОСОБА_7 в квартиру Рівненська обласна рада не приймала. Рішення Дубенського міськрайонного суду не може бути підставою для вселення позивача в квартиру. Також вказала, що відповідача не було залучено до розгляду даної справи чим було порушено їх права та інтереси.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та докази по справі, суд прийшов до висновку відмовити в задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов з наступних підстав.

Суд встановив, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 127738291 від 15.06.2018.) двокімнатна квартира, загальною площею 41,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві комунальної власності Територіальній громаді Рівненської області в особі Рівненської обласної ради.

Згідно з ордером на житлове приміщення №5982 квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_3 , на підставі рішення міськвиконкому №261 від 28.10.2003 року. ОСОБА_3 померла у 2014 році.

Після її смерті в квартирі, як член сімї основного квартиронаймача залишився проживати її син ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою №2343 від 19.09.2014 року про реєстрацію його в квартирі АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до акту від 18.09.2018 року про неможливість проведення огляду об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_1 та здійснення контролю за його збереженням та цільовим використанням, вбачається , що в квартирі перебувають ОСОБА_1 та її син ОСОБА_6 .

Згідно з копією паспорту ОСОБА_1 з 11.11.2015 і по даний час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

За правилами ч.ч. 1-2 ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно із положеннями статті 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналіз приведених норм закону вказує на те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Дане роз`яснення викладено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 15).

Суд зазначає, що рішення Дубенського міськрайонного суду не входить до переліку судових рішень, на підставі яких здійснюється реєстрація місця проживання. А отже його не можна вважати документом, який підтверджує право на проживання в житлі.

Також суд звертає увагу, що власник майна Рівненська обласна рада не була залучена до розгляду справи про встановлено факту родинних стосунків та встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Суд встановив, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_8 в спірній квартирі не були і не є зареєстрованими.

Відсутні докази, що основний квартиронаймач ОСОБА_3 , чи член її сімя, який був зареєстрований в квартирі висловлювали згоду на реєстрацію місця проживання позивача у спірному житлі, а, відтак і на її вселення на постійній основі у вказану квартиру.

Та обставина, що рішенням суду встановлений факт спільного проживання позивача разом з членом сімї наймача квартири, не може вказувати на дотримання ОСОБА_1 передбачених законом правил про вселення в спірну квартиру і набуття права користування нею.

Наведене узгоджуються із правовою позицією, що висловлена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №199/10302/14-ц.

Не містять матеріали справи й інших доказів правомірного зайняття спірної квартири позивачем, а тому відсутні підстави вважати, що вона набула законного права користування спірним жилим приміщенням.

Щодо задоволення зустрічного позову то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.317,319,321,391 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд і право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позивач - відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди позивачу розпоряджатися спірною квартирою, що підтверджено доказами, а саме актом від 18.09.2018 року про неможливість проведення огляду об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_1 здійснення контролю за його збереженням та цільовим використанням, з якого вбачається, що в квартирі перебувають ОСОБА_1 та її син ОСОБА_6 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені первісного позову ОСОБА_1 до територіальні громади Рівненської області в особі Рівненської обласної ради про визнання права користування квартирою - відмовити.

Зустрічну позовну заяву Рівненської обласної ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном - задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні квартирою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , шляхом звільнення ОСОБА_1 житлового приміщення, та передачі нею уповноваженому представнику Рівненської обласної ради ключів від вхідних дверей даної квартири.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач - відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач - позивач: Рівненська обласна рада, місце знаходження: 33013, м.Рівне, майдан Просвіти, буд.1, код ЄДРПОУ 21085816.

Повний текст рішення виготовлено 14 грудня 2020 року

Суддя С.П. Харечко