Вирок № 93513067, 14.12.2020, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1021/17

Номер провадження 1-кп/556/47/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рядок статзвіту № 34

14.12.2020 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

за участю прокурорів - Постоєва І.О., Кругліцького М.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - адвоката Печончика О.В.

потерпілої - ОСОБА_2

представника потерпілої - адвоката Давиденко О.Л..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Володимирець матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не військовозобов`язаного, не працює, раніше не судимого,-

За ч.2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

28 квітня 2016 року, близько 21 год. 00 хв., в темну пору доби, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням Київ-Ковель-Ягодин, за межами населеного пункту, поблизу с. Велихів Володимирецького району Рівненської області, зі сторони м. Київ в напрямку м. Ковель Волинської області, на 327 км + 700 м вказаної автодороги, в порушення вимог п. 10.1, п.12.2, пп. «ґ», п. 12.6, пп. «в», п. 14.2 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, перед початком виконання обгону невстановленого попутного сідлового тягача з напівпричепом, зі швидкістю 100 км/год., що перевищує допустиму швидкість руху по умовах видимості проїзної частини, яка повинна становити 97,3...98,5 км/год. та перевищує допустиму швидкість руху за межами населеного пункту, яка становить 90 км/год., не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, а також, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, раптово та в безпосередній близькості виїхав на смуту зустрічного руху, чим створив аварійну ситуацію, та допустив зіткнення з мотоциклом марки SUZUKI VLR-1800, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням громадянина Республіки Польща - ОСОБА_3 , котрий рухався вказаною смутою руху у зустрічному напрямку та не мав можливості уникнути зіткнення по незалежних від нього причинах.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки SUZUKI VLR-1800, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у Клініці ортопедії м. Отвоцьк Республіки Польща, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Порушення ОСОБА_1 вимог пункту 10.1, підпункту «в», пункту 14.2 Правил дорожнього руху, які вимагають від водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконуватися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також перед початком обгону переконуватися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, знаходяться у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали, а саме смертю потерпілого.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

Свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину обвинувачений ОСОБА_1 визнав частково і суду пояснив, що 28 квітня 2016 року, близько 21 год. 00 хв., він керував автомобілем марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та їхав автодорогою сполученням Київ-Ковель-Ягодин з с. Городець в с. Велехів Володимирецького району. В салоні автомобіля разом з ним були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Попереду його автомобіля їхала фура. Він їхав з ближнім світлом фар. Переконавшись, що на зустрічній смузі відсутній будь який транспортний засіб, почав здійснювати обгін фури. В момент обгону, коли його автомобіль наблизився до кабіни фури, зненацька появився мотоцикл. ОСОБА_1 не бачив його на зустрічній смузі. Не пам`ятає, чи було в мотоцикла включене світло фар. Швидкість його автомобіля під час обгону була 80 км/год. Зіткнення відбулося лівою частиною його машини. Після зіткнення нічого не пам`ятає, вдарився головою, втратив свідомість. До мотоцикла та потерпілого не підходив. Не знає чи міг обминути мотоцикла.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що її чоловік - ОСОБА_3 28.04.2016 р. мотоциклом повертався з Польщі. Зателефонував о 21 год., сказав що його збили, потрапив в аварію. Потім подзвонив з машини швидкої допомоги, говорив, що везуть у м. Сарни в лікарню, що йому важко дихати. ОСОБА_2 також приїхала в м. Сарни, чоловіку робили операцію. В нього була дуже пошкоджена ліва нога. Крім того був удар в грудну клітку, йому важко було дихати. Вона забрала чоловіка в м. Київ, а 4 травня 20016 року вони поїхали в Польщу, в лікарню. Там 06.05.2016 року ОСОБА_3 ампутували ліву гомілку. А 12.05.2016 року його забрали в реанімацію, важко було дихати, легені були в тромбах від удару. ІНФОРМАЦІЯ_3 тромб обірвався і чоловік помер.

Цивільний позов підтримує повністю.

ОСОБА_3 розповідав, що на нього їхали «Жигулі» по зустрічній смузі. Коли він впав, з машини вибігли люди і втекли. Потім він зупинив автомобіль, викликали швидку допомогу, поліцію. Раніше чоловік не потрапляв у ДТП, він був професіонал. У мотоциклі фари включаються при вмиканні ключа запалення.

Аналогічні покази дали суду і свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . ОСОБА_3 їхав на мотоциклі з Польщі. Зі слів потерпілого, коли сталося ДТП, він виїхав майже на обочину, а автомобіль, який його збив, їхав прямо на нього. Потім вони з`їхали в поле і люди з машини втекли. Мотоцикл марки SUZUKI VLR-1800 працює завжди з увімкненим світлом фари та габаритів.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він їхав в автомобілі, яким керував обвинувачений. ОСОБА_1 обганяв «фуру», мотоцикл виїзджав з обочини. В мотоциклі не було світла фар. Обвинувачений був тверезий, однак після аварії злякався і пішов з місця події. Потерпілому допомагав водій фури, викликав швидку допомогу і поліцію.

Аналогічні покази дав суду і свідок ОСОБА_5 28.04.2016 року вони їхали з с. Городець в сторону с. Велихів, Володимирецького району. В машині був він, ОСОБА_4 , за кермом - ОСОБА_1 . ОСОБА_5 сидів на задньому сидінні зі сторони пасажира. Стали здійснювати обгін фури. Мотоцикл рухався ближче до узбіччя, побачили його за метрів 50. Машину почало кидати, так як було пробите колесо, тому сталося зіткнення. Фари на мотоциклі не світилися. Після ДТП зупинилися, вони з ОСОБА_8 пішли до потерпілого, куди зник обвинувачений не знає. Водій іншої фури, що їхала за ними, також зупинився, надавав допомогу потерпілому.

На вулиці було темно. Видимість з машини була хороша.

Свідок ОСОБА_9 ствердив, що коли 28.04.2016 року сталося ДТП, йому подзвонила дружина ОСОБА_3 , попросила поїхати і привезти потерпілого. Він з братом поїхали на місце аварії. Хлопці, які надавали допомогу потерпілому, викликали швидку допомогу, поліцію. Мотоцикл лежав на обочині, витікав бензин, габаритні вогні горіли. Автомобіль обвинуваченого стояв у полі. На колесі машини злетів з диска резиновий скат, ліва фара розбита. Покази даного свідка підтверджуються переглянутим у судовому засіданні відео.

Крім часткового визнання своєї вини самим обвинуваченим, показів потерпілої, свідків, винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину стверджується також:

-Протоколом огляду місця дорожньо -танспортної пригоди від 28.04.2016 року з схемою та фото таблицями;

-Протоколом огляду транспортного засобу від 28.04.2016 року - автомобіля марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

-Протоколом огляду транспортного засобу від 28.04.2016 року - мотоцикла марки SUZUKI, реєстраційний номер НОМЕР_2 . При огляді транспортних засобів встановлено зовнішні пошкодження.

-Згідно Висновку судово-токсилогічної експертизи №1974 від 09.12.2016 року, в крові ОСОБА_3 етиловий спирт не знайдений.

-Як вбачається з Висновку комісійної судово-медичної експертизи №34 від 24.05.2017 року, згідно наданих медичних документів (медичні карти стаціонарного хворого №5706 Сарненської ЦРЛ та № 12295/806 Київської МКЛШМД) у гр-на ОСОБА_3 були встановлені наступні види, характер та локалізація тілесних ушкоджень: закрита тупа травма грудної клітки у вигляді перелому правої ключиці, забою лівої легені, лівобічного пневмотораксу (накопичення повітря в плевральній порожнині), ускладнена травматичним шоком; травма лівої нижньої кінцівки у вигляді відкритих (III ступеня) множинно - уламкових переломо-вивихів плюсневих кісток, кісток передплюсни, п`яткової кістки лівої стопи, поєднаних з поширеною рвано-забійною раною по внутрішній поверхні стопи і розчавленням м`яких тканин; забійно-рваної рани передньої поверхні середньої третини лівої гомілки; садна передньої поверхні лівого колінного суглобу.

Відмічені тілесні ушкодження виникли незадовго до поступлення потерпілого на стаціонарне лікування у Сарненську ЦРЛ і відповідають терміну заподіяння, вказаному у постанові, а саме 28 квітня 2016 року.

Експертна комісія зазначає, що всі відмічені види і групи тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 , з судово-медичної точки зору, розглядаються в єдиному механізмі їх заподіяння, а тому оцінюються в сукупності і, згідно п.п. 2.1.3. «л», «о» «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ МОЗ України від 17.01.1995р. №6), мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх заподіяння.

Враховуючи характер та локалізацію відмічених тілесних ушкоджень та їх морфологічні особливості, травматичні зміни у ОСОБА_3 виникли при транспортній травмі і цілком могли бути заподіяні в результаті травмування легковим автомобілем марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при зіткненні вказаного автомобіля з мотоциклом марки SUZUKI VLR-1800, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Враховуючи вищевикладене, локалізацію і характер тілесних ушкоджень на тілі потерпілого, експертна комісія прийшла до висновку про наступний механізм заподіяння тілесних ушкоджень: перед травмуванням потерпілий, найбільш ймовірно, знаходився у сидячому положенні, рухаючись на мотоциклі у зустрічному напрямку з автомобілем; в первинний момент зіткнення у контакт увійшли передня та бокова ліві частини автомобіля та ліва бокова частина мотоцикла, в результаті чого відбулося контактування елементів кузова автомобіля з передньо - лівою поверхнею тіла потерпілого ОСОБА_3 (І фаза) з утворенням ушкоджень лівої нижньої кінцівки та лівої половини грудної клітки; в подальшому відбулось перекидання мотоцикла, надання тілу потерпілого інерційного прискорення, при якому воно було скинуто на дорожнє покриття з короткочасним ковзанням по ньому (II фаза), при чому утворився перелом правої ключиці.

Згідно завірених копій (перекладених на українську мову) медичних документів з Клініки ортопедії м. Отводськ Республіки Польща, під час перебування потерпілого у вказаному медичному закладі, йому було проведено ампутацію нижньої частини лівої нижньої кінцівки на рівні гомілки, а травма грудної клітки в своєму клінічному перебігу 18 травня 2016 року ускладнилася легеневою тромбоемболією та раптовою зупинкою серця, що і стало безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 (медичне свідоцтво (картка) про смерть № 14170221/00/А2/2016/ НОМЕР_3 від 19.05.2016р.).

Таким чином, між отриманими ОСОБА_3 внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Терміни надання медичної допомоги ніяким чином не вплинули на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 , встановлених експертною комісією.

Будучи допитаним в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 , який приймав участь у проведенні комісійної судової медичної експертизи, пояснив, що всі експертизи, пов`язані з громадянами іноземних країн, проводяться комісійно. У виключних випадках дозволяється використовувати копії документів. Є загальна інструкція про проведення експертиз. Комісійна експертиза проведена відповідно до вимог чинного законодавства, було надано достатньо документів для надання висновку. Жодні із отриманих письмових доказів не викликали у нього сумніву. Причина смерті вказана у висновку польських лікарів відповідає характеру травм, які отримав потерпілий.

-Згідно Висновку судової одорологічної експертизи №8/7-17 від 24.03.2017 року, зразки запахової інформації вилучені 28.04.2016 року з автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рульового колеса та ричага коробки передач мають співпадання з зразком запахової інформації з крові відібраної у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

-На представленому на експертизу чохлі з синтетичної тканини з підголівника водійського сидіння автомобіля марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено дві (об`єкти № 1,2) волосини.

-Волосся (об`єкти №№ 1,2) схожі зі зразками волосся ОСОБА_1 (об`єкти № 3-52) за основними морфологічними ознаками. (Висновок судової експертизи волосся №2.2-292/16 від 17.03.2017 року)

-Згідно Висновку інженерно-транспортної експертизи №3.1-785/16 від 09.12.2016 року, на момент проведення експертного дослідження робоча гальмівна система, система рульового керування, автомобіля марки ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані.

На момент проведення експертного дослідження фари ближнього-дальнього світла системи зовнішнього освітлення автомобіля марки ВАЗ-2107, знаходилися в стані часткової відмови.

Несправності, які призвели до часткової відмови фар ближнього-дальнього світла системи зовнішнього освітлення автомобіля ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди.

На момент проведення експертного дослідження гальмівна система, система рульового керування мотоцикла марки SUZUKI VLR-1800, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходилися в працездатному стані.

На момент проведення експертного дослідження фара ближнього- дальнього світла системи зовнішнього освітлення мотоцикла марки SUZUKI VLR-1800 знаходилася в стані повної відмови.

Несправності фари ближнього-дальнього світла мотоцикла марки SUZUKI VLR-1800, які заключаються у пошкодженні корпусу, склорозсіювача та скляної колби електролампи, виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди. Встановити час виникнення несправностей (до ДТП чи під час ДТП) фари ближнього-дальнього світла мотоцикла, які заключаються у пошкодженні ниток розжарювання електролампи, не представляється можливим. (Висновок судової інженерно-транспортної експертизи №3.1-785/16 від 09.12.2016 року)

-Згідно Висновку судово-трасологічної експертизи та судово-металознавчої експертиз №6233 від 23.03.2017 року, представлена на дослідження електролампа дальнього/ближнього світла мотоцикла марки SUZUKI VLR-1800 реєстраційний номер НОМЕР_2 , з моменту пошкодження колби знаходилась в робочому стані та працювала в режимі ближнього світла.

Встановити трасологічними методами, чи знаходилася в робочому / неробочому стані, тобто, світилась або не світилась представлена електролампа (з непошкодженою колбою) правого переднього покажчика повороту мотоцикла SUZUKI VLR-1800 реєстраційний номер НОМЕР_2 , в момент ДТП, не видалось можливим, оскільки методика визначення такого факту розроблена тільки для електроламп, в яких пошкоджена колба та втрачена герметичність.

На момент проведення досліджень - дана електролампа правого переднього покажчика повороту є справною та працездатною.

Допитаний в судовому засіданні спеціаліст ДП «АВТО ІНТЕРНЕШНЛ» ОСОБА_11 пояснив, що мотоцикл марки SUZUKI VLR-1800 призначений для експлуатації на дорогах загального користування з твердим покривом. Також, виходячи із технічної особливості цього автотранспортного засобу (місця знаходження системи вмикання запалення мотоциклу), їхати таким мотоциклом без включеної системи фар освітлення та вимкнення цієї системи освітлення під час руху, неможливо. Для того, щоб не було світла фар, в такому мотоциклі, необхідні механічні пошкодження. Світло включається автоматично при вмиканні ключа запалення.

Висновками вище згаданих експертиз, поясненнями спеціаліста, спростовуються покази свідка ОСОБА_4 , про те, що він 28.04.2016 року, близько 21 год. бачив біля с. Сварині Володимирецького району байкера, який їхав на мотоциклі без світла і габаритів. А також аналогічні твердження свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , про те, що в мотоциклі не горіло світло фар.

-Як вбачається з Висновку інженерно - транспортної експертизи №3.1-787/16 від 14.12.2016 року, контактування транспортних засобів відбулося між передньою лівою частиною ( на відстані 0-20 см від лівого габариту кузова), лівою боковою частиною (на відстані 0-215 см від переднього габариту кузова) автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 (передній бампер, панель передка кузова, переднє ліве крило, переднє ліве колесо, ліві двері) та лівою боковою частиною мотоцикла марки SUZUKI VLR-1800 реєстраційний номер НОМЕР_2 (ліва захисна дуга, передня ліва підніжка, важіль перемикання передач, шкіряна сумка з лівої сторони).

Зіткнення автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 із мотоциклом SUZUKI VLR-1800 реєстраційний номер НОМЕР_2 відбулося на правій смузі руху проїзної частини автодороги Київ-Ковель-Ягодин, відносно руху зі сторони м. Ковель в напрямку м. Київ.

-Згідно Висновку судової інженерно-транспортної експертизи №3.1-332/17 від 09.06.2017 року, в дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних, дії водія автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.10.1, п.12.2, п.12.6(ґ), п.14.2(в) Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

-Відповідно до Висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи №5 від 03.09.2019 року, за даними вивчених медичних документів, у гр-на ОСОБА_3 , при госпіталізації 28 квітня 2016 року у Сарненську центральну районну лікарню, подальшому лікарському спостереженні у відділенні політравми Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та Ортопедичній клініці ім. Адама Груци (м. Отвоцьк, Польща), проведеному клініко-інструментальному обстеженні (в т.ч. ультразвуковому, комп`ютерній томографії, ангіографії) та ряду оперативних втручань, були виявлені наступні ушкодження механічного походження: закрита травма грудної клітки у виді закритого перелому 3-го лівого ребра, лівобічного пневмотораксу, забиттям лівої легені, емфіземи середостіння і підшкірної емфіземи; відкрита травма лівої стопи і гомілки у виді перелому медіальної кісточки лівої великогомілкової кістки, поширеної рани по внутрішній поверхні стопи, численних переломовивихів кісток стопи з їх розтрощенням, розчавлення і дефекту м`яких тканин, з розвитком їх некрозу (змертвіння); рана, синець і садна ділянки лівого колінного суглоба, з наявністю крові в його порожнині; дефект м`яких тканин, розмірами 36x15x27 мм передньої поверхні лівої гомілки; рана середньої третини лівої гомілки.

Вищевказані ушкодження, зважаючи на їх вид (синець, садно, рана, перелом, вивих), посилання лікарів на "рваний", "забійно-рваний" характер ран, спричинені дією тупих предметів, незадовго до госпіталізації ОСОБА_3 в Сарненську ЦРЛ|.

Згідно із відображеними у вивчених медичних документах даними клінічних

обстежень ОСОБА_3 , виявлені у нього ушкодження на момент їх спричинення не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, однак, перебіг травматичного процесу у лівій нижній кінцівці у зв`язку із масивною і поширеною за об`ємом травматизацією м`яких тканин і кісток ускладнився розвитком гнійно-некротичних змін в тканинах і їх нежиттєздатності, що і стало підставою для проведення за життєвими показами оперативного втручання - ампутації лівої ноги на рівні гомілки. Отже, травма лівої нижньої кінцівки у ОСОБА_3 за своїми наслідками, належить до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою стійкої втрати працездатності.

Утворення виявлених у ОСОБА_3 травми грудної клітки і лівої нижньої кінцівки, зважаючи на локалізацію і характер зовнішніх ушкоджень та виявлених при рентгенологічному дослідженні і оперативних втручаннях характеру переломів кісток гомілки і стопи, за обставин дорожньо-транспортної пригоди, що наведені у вивчених матеріалах, а саме зіткнення мотоцикла, яким він керував, із зустрічним легковим автомобілем, не виключається.

Враховуючи локалізацію і характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 , можна стверджувати, що первинний контакт із зустрічним транспортним засобом відбувся лівою боковою поверхнею тіла мотоцикліста.

Згідно наданих медичних документів із лікувального закладу Польщі, смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15 годині 15 хвилин внаслідок тромбоемболії легеневої артерії. Вказана причина смерті підтверджується викладеними у медичній карті об`єктивними даними його клінічних обстежень і спостереження та результатами інструментальних досліджень (комп`ютерної томографії).

За науково-практичними медичними даними, джерелом емболів, що потрапляють до легеневої артерії, зазвичай є тромби, які утворюються у венах нижніх кінцівок (частіше хворобливо (варикозно) змінених і тої кінцівки, яка травмована або паралізована внаслідок різних причин) або тазу. Високому ризику тромбемболії легеневої артерії підлягають пацієнти у яких протягом останніх трьох днів (за шкалою Уеллса, 2001 р.) або останнього місяця (Женевська шкала, 2006 р.) були або хірургічне втручання, або перелом або ж тривала іммобілізація.

Медична допомога при перебуванні ОСОБА_3 у лікувальних закладах надавалася вчасно і належно.

За результатами наведених у вивчених медичних документах клінічних обстежень, інструментальних та лабораторних досліджень, котрі проводилися ОСОБА_3 в період його перебування у лікувальних закладах із 28 квітня по 18 травня 2016 року, не встановлено проявів яких-небудь захворювань чи патологічних станів, які би могли сприяти загостренню перебігу травматичного процесу чи настанню його смерті.

Даних щодо можливого погіршення стану здоров`я і настання смерті у зв`язку з транспортуванням ОСОБА_3 з одного лікувального закладу в інший, при вивченні наданої медичної документації, не встановлено.

Оцінюючи докази в їх сукупності, відповідно до ст. 94 КПК України, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Суд розцінює позицію обвинуваченого ОСОБА_12 що до того, що він частково визнає вину, не пам`ятає, що було після ДТП так як втратив свідомість як обраний ним спосіб захисту від покарання за вчинений злочин, оскільки його вина доказується в повному обсязі зібраними по справі доказами, які не викликають сумніву в їх об`єктивності, належності та допустимості.

Суд вважає, що сукупність приведених доказів свідчить про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як такі, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 .

Як зазначено в Постанові Верховного суду від 01.12.2020 року (номер справи 460/4256/17), тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК України.

Велика Палата звернула увагу на те, що склад злочину, передбачений статтею 286 КК України, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Відповідно до встановлених обставин кримінального провадження дії обвинуваченого перебувають у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тілесних ушкоджень і смертю потерпілого.

За вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчий кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Перевіряючи доводи захисника обвинуваченого - адвоката Печончика О.В. щодо визнання доказів у кримінальному провадженні недопустимими, оскільки вони зібрані з порушенням норм КПК України ( протокол огляду місця події від 28.04.2016 року, протоколи огляду транспортних засобів від 28.04.2016 року та всі послідуючі експертні висновки, заключення судово-медичних експертиз), суд вважає юридично не спроможними.

Необґрунтованими є посилання сторони захисту на те, що протоколи огляду місця події та транспортних засобів, це фактично протоколи обшуку, що проведенні без ухвали слідчого судді.

Так, протокол огляду місця події від 28.04.2016 року, протоколи огляду транспортних засобів від 28.04.2016 року, органом досудового розслідуванян складені із дотриманням вимог статтей 104, 105 КПК України.

Крім того, твердження сторони захисту про порушення експертом порядку використання методик та теоретичних розробок при проведенні судово-медичної експертизи, а також неповноти наданої інформації, що призвело до недостовірності висновку, суд вважає також безпідставними, оскільки експерт несе персональну відповідальність за свій висновок, у тому числі, кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. За умови неповноти наданої інформації, експерт, у порядку ст.69 КПК України, міг звернутися до слідчого за додатковими необхідними відомостями, або повідомити про неможливість проведення експертного дослідження за наявними даними, чого зроблено не було, що свідчить про достатній обсяг інформації, наданий слідчим для експертного дослідження.

Крім того, повторна судово-медична експертиза проводилася за ініціативи сторони захисту.

При цьому висновки повторної судово-медичної експертизи від 03.09.2019 року №5 повністю узгоджуються з висновками попередньої судової медичної експертизи від 24.05.2017 року №34.

А тому, враховуючи, що зазначені експертизи проведено особами, які володіють спеціальними знаннями, мають право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки, об`єктивних підстав не довіряти результатам експертизи та вважати її висновки недостовірними у суду не має.

Посилання захисника на допущені процесуальні порушення органом досудового слідства при проведенні експертиз, в частині огляду транспортних засобів, місця події без дозволу слідчого судді не дають суду підстав для визнання даних доказів неналежними та недопустимими в розумінні рішення ЄСПЛ у справі Сутяжник проти Росії №8269/02 в якій суд дійшов висновку, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу визначеності лише задля правового пуризму. Правовий пуризм на відміну від обставин "істотного та непереборного характеру" завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; "правовий пуризм" невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; "правовий пуризм" може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

Виходячи з наведеного, не применшуючи значення необхідності дотримання процесуальних норм, їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.

Крім того, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що судом під час розгляду даного кримінального провадження повною мірою забезпечено принцип змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів, обставин, які б завадили сторонам скористатися своїми процесуальними правами у наданні інших доказів, не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 2 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 31 липня 2012 року у справі «Принда проти України» (Заява № 10904/05), наголосив, що стаття 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Право на життя) стосується не лише смерті в результаті використання сили представниками держави. Вона визначає також позитивний обов`язок держав - учасниць Конвенції щодо вжиття належних кроків з метою захисту життя тих, хто знаходиться під їхньою юрисдикцією. Цей обов`язок застосовується щодо будь-якої діяльності, яка може стосуватися права на життя, включаючи заподіяння смерті в результаті дорожньо-транспортних пригод, і потребує наявності ефективної судової системи, яка зможе визначити причину загибелі та притягнути винних до відповідальності.

Також ЄСПЛ у справах «Зоріна та інші проти України» (рішення від 14 лютого 2019 року заява № 20295/07), «Мустафа Тунч і Фечіре Тунч проти Туреччини» від 14 квітня 2015 року заява № 24014/05, вказав, що після виникнення зобов`язання провести розслідування, дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов`язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю.

На думку суду вищевказаних критеріїв ефективності було дотримано, повно, всебічно та об`єктивно досліджено всі фактичні обставини кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України.

У рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, заява № 25, ЄСПЛ наголошує на необхідності дотримання стандарту доказування поза розумним сумнівом , який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту .

Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що зібрані стороною обвинувачення та безпосередньо досліджені докази, всупереч доводам сторони захисту, є належними, достовірними та допустимими і поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов`язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив про те, що, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, який скоєно з необережності і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який свою вину визнає частково, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, думку потерпілої.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Як зазначено у досудовій доповіді органу пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушення, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк, можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умов здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень.

Суд не погоджується з висновком органу пробації, оскільки даний висновок є необґрунтованим та суперечить дослідженим доказам.

Враховуючи вищенаведені обставини, позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі та з додатковим покаранням у виді позбавлення права керування транспортними засобами, позицію потерпілої та її представника, позицію обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням додаткового покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Призначаючи додатковий вид покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_1 грубо порушив ПДР України, від дій обвинуваченого настали тяжкі наслідки - смерть потерпілого ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що основним безпосереднім об`єктом злочину за ст. 286 КК України, є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а вже його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи.

Тобто, не призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення керування транспортними засобами, буде суперечити та не відповідати інтересам суспільства, а також принципам справедливості, законності та індивідуалізації призначення покарання.

З огляду на вказане, саме, це покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначене покарання, на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного особою злочину.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Що стосується цивільного позову, суд приходить до наступних висновків:

Потерпілою ОСОБА_2 в своїх інтересах та як законний представник в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_13 , 2002 року народження та ОСОБА_14 , 2013 року народження, поданий цивільний позов до ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Позивач просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 - 34198 грн. матеріальної шкоди та 483465 грн. моральної шкоди; стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» 83465 грн. матеріальних збитків та 16535 грн. моральної шкоди.

Суд з приводу заявлених позовних вимог приходить до наступного висновку:

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 даного Закону, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Судом встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди 28.04.2016 року, відповідач по цивільному позову ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Цивільна правова відповідальність володільця транспортного засобу за шкоду заподіяну третіми особами була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (надалі Відповідач 2), згідно страхового полісу АЕ 579632, складеного 30.10.2015 року, і який діяв з 05.11.2015 року по 04.11.2016 року, тобто був дійсний на момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталась. Згідно цього полісу, ліміт цивільно-правової відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров`ю складає 100000 грн. Відтак Відповідач 2 повинен нести часткову відповідальність в межах вищенаведеного ліміту.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 000,00 грн на одного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Вказаною нормою закону встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду .

Виходячи із того, що на момент ДТП (28.04.2016 р.) мінімальна заробітна плата складала 1378 грн., сума відшкодування по вище згаданим витратам ПАТ «Страхова компанія «Еталон» складає 83465 грн. матеріальної шкоди та 16535 грн. моральної шкоди.

Загальна сума шкоди, що була заподіяна потерпілій (витрати на лікування ОСОБА_3 , перевезення в медичні заклади - 30692 грн., витрати на поховання - 86971 грн.) складає - 117663 грн., що підтверджується виписками із історії хвороби, фіскальними чеками, рахунками, видатковими накладними.

Відповідно з відповідача по цивільному позову ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 34198 грн. на користь потерпілої ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Фізична особа, дією або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язана вчинити необхідні дії для його негайного відновлення (ч. 1 ст. 276 ЦК України). Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не учиняються, суд може постановити рішення про відновлення порушеного права, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч. 2 ст. 276, ст. 280 ЦК України).

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діяннями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою даної статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини в випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Як зазначено в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За таких обставин, враховуючи роз`яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, перенесених потерпілою та її сім`єю в результаті непоправної втрати у виді загибелі чоловіка ОСОБА_3 , внаслідок чого потерпіла стала вдовою, діти залишились без батька, неможливість відтворення попереднього душевного стану, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості, вважає що з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 підлягає стягненню сума в розмірі 483465 гривень , в якості компенсації моральної шкоди.

Визначаючи саме в такому розмірі суму моральної шкоди, суд виходив із конкретних обставин даного провадження, в тому числі засад розумності, виваженості та справедливості. Тому розмір визначеної суми моральної шкоди судом відповідає ступені завданих потерпілій моральних страждань.

Що стосується цивільних позовів прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого, суд зазначає:

Відповідно до вимог ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

А тому, позови прокурора про відшкодування витрат на станціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, слід задовольнити.

Також з обвинуваченого слід стягнути витрати на залучення експертів для проведення експертиз в загальній сумі 15239,25 грн., згідно ст.124 КПК України.

Питання про речові докази, вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 370-371, 373-374, 376 КПК України, ст.ст. 23, 1167, 1168, 1206 ЦК України, суд,-

УХ В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити покарання 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Міру покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_13 , 2002 року народження та ОСОБА_14 , 2013 року народження до ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 34198 (тридцять чотири тисячі сто дев`яносто вісім) грн. матеріальних збитків та 483465 (чотириста вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн. моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (код ЄРДПОУ:20080515, м. Київ, вул. Гарматна,8, п/ НОМЕР_4 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805) на користь ОСОБА_2 - 83465 (вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн. матеріальних збитків та 16535 (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять п`ять) грн. моральної шкоди.

Цивільні позови прокурора в інтересах Київської міської державної адміністрації в особі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та в інтересах Сарненської районної ради Рівненської області в особі КЗ «Сарненська центральна районна лікарня» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на станціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської державної адміністрації в особі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (р/р31554201154556 в ГУДКСУ м. Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 00184945) понесені витрати на станціонарне лікування ОСОБА_3 в сумі 2703 (дві тисячі сімсот три) грн. 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сарненської районної ради Рівненської області в особі КЗ «Сарненська центральна районна лікарня» (р/р31416544700338 ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017, 24060300, код 37907940) понесені витрати на станціонарне лікування ОСОБА_3 в сумі 2074 (дві тисячі сімдесят чотири) грн. 54 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування в загальній сумі 15239 (п`ятнадцять тисяч двісті тридцять дев`ять) грн. 25 коп.

Речові докази:

-мотоцикл марки Suzuki VLR 1800 державний номерний знак НОМЕР_2 ; електролампочку фари та електролампочку правого переднього покажчика повороту системи зовнішнього освітлення мотоцикла марки Suzuki VLR 1800 державний номерний знак НОМЕР_2 ; електролампочку фари та електролампочку правого переднього покажчика повороту системи зовнішнього освітлення мотоцикла марки Suzuki VLR 1800 державний номерний знак НОМЕР_2 - повернути власнику ОСОБА_6 ;

-автомобіль марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_15 ;

-6 відбитків пальців рук; 2 запахові сліди; чохли з підголівників водійського та переднього пасажирського сидінь автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 6 відбитків пальців рук; 2 дактилоскопічні карти на ім`я ОСОБА_1 ; чохли з водійського та пасажирського сидінь автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 5 паперових конвертів зі зразками волосся ОСОБА_1 з різних частин голови - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору. Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя: Котик Л.О.