Ухвала суду № 93512697, 07.12.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 07.12.2020 Справа № 554/3416/20

Провадження № 2/554/1362/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2020 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого – судді Гольник Л.В.,

за участю секретаря – Плаксюк І.Ю.,

представника відповідача – Голуба В.В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Полтава цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

в с т а н о в и в :

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та у зв`язку з цим підписав заяву № б/н від 13.11.2008 року. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги про погашення заборгованості не реагувала, унаслідок чого станом на 22.03.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 34 805,53 грн, з яких: 5247,03 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 2 158,62 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК, а також 25504,38 грн. – пеня; 250, 00 грн. – штраф (фіксована частина); 1645,50 грн. штраф (процентна частина).

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи у його відсутність.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.05.2020 року за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.07.2020 року частково задоволено клопотання відповідача, якою у позивача витребувані докази, а саме оригінал кредитної справи №б/н від 13.11.2008 року по кредитному договору, укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та оригінал кредитної справи №б/н від 13.11.2008 року по кредитному договору, укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 .

06.08.2020 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що вказані позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, оскільки між сторонами ніколи не укладався договір у письмовій формі, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 1055 ЦК України вказаний договір є нікчемним, усний договір №б/н від 13.11.2008 року не містить істотних умов кредитного договору. Позивачем не було відкрито поточного рахунку на ім`я позичальника. Вказала, що позивачем постійно в односторонньому порядку змінювалися умови усного договору в порушення чинного законодавства. Наданий позивачем розрахунок не є належним та допустимим доказом щодо неналежного виконання зобов`язання, а ґрунтується лише на припущеннях відповідача. Право позивача припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування – 12.11.2010 року, позов подано після спливу строку позовної давності (а.с. 85-101).

Ухвалою суду від 06.08.2020 року відповідачу продовжено строк подання відзиву до 06.08.2020 року.

31.08.2020 року позивачем надано відповідь на відзив, згідно якої позивач просив суд позовні вимоги задовольнити повністю. У відповіді на відзив зазначили, що вказаний договір про надання банківських послуг за своєю правовою природою змішаним договором, який містить умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України). З моменту оформлення кредитного договору пройшло 11 років, позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погоджувався, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Позивач вказує щодо закидів відповідача про невідкриття рахунку, що позивачем дотримано усі вимоги щодо відкриття карткового рахунку. Виписка по рахунку вказує на використання кредитних коштів, а саме операції по зняттю готівки в банкоматі, розрахування за товари та послуги, операції по поверненню кредитних коштів тощо. Стосовно застосування строку позовної давності позивач відмітив, що кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто кредит, що надається клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Позивач послався на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 19.03.2014 року у справі №6-14цс14та від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14 згідно якого, перебіг строку позовної давності щодо повернення кредиту за таким договором починається після спливу останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору (а.с. 108-118).

Представник позивача у судове засідання не з`явився. З урахуванням поданої разом з позовною заявою заяви про розгляд справи у відсутність представника позивача, суд ухвалив розглядати справи у його відсутність.

Представник відповідача та відповідач проти задоволення позовних вимог заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на доводи, вказані у відзиві та заявах-клопотаннях, поданих до суду.

Суд, заслухавши представника відповідача та відповідача, дослідивши наявні у даній справі дані та докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 13.11.2008 року відповідач ОСОБА_1 , звернувшись до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг підписала Заяву № б/н, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с. 22).

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Повний перелік оплачуваних банком послуг та умови їх надання й оплати визначаються або Правилами, розміщеними на www.privatbank.ua, або окремо підписаною угодою між клієнтом і банком.

Разом з заявою відповідачем було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 23).

До позовної заяви банк додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.24-29) та Наказ № 906 С-169 від 23.08.2006 року «Про внесення змін в договірну базу по платіжним карткам, договірну базу по споживчому кредитуванню і в депозитні договори (в частині погашення заборгованості за рахунок депозитів» (а.с.30-33).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 22.03.2020 року становить 34 805,53 грн, з яких: 5247,03 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2 158,62 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК, а також 25504,38 грн. – пеня; 250, 00 грн. – штраф (фіксована частина); 1645,50 грн. штраф (процентна частина).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Договір, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою є договором приєднання, умови якого розроблені банком. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У заяві позичальника від 13.11.2008 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по простроченому тілу кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13.11.2008 року, посилався на «Тарифи Банку», «Умови та правила надання банківських послуг» як невід`ємні частини спірного договору.

Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

При вирішенні даної справи суд застосує правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (Провадження № 14-131цс19).

Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує (постанова від 03.07.2019 року у справі № 342/180/), що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Водночас, суд приходить до висновку, що Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» хоча і містить підпис відповідача, але вона не є невід`ємною частиною договору між сторонами, згідно якого встановлено заборгованість, вона носить довідковий характер. Крім цього, суд бере до уваги той факт, що тарифи та умови надання банківських послуг позивачем неодноразово змінювалися банком в односторонньому порядку, та не визнаються відповідачем.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 13.11.2008 року у вигляді заяви, підписаної відповідачем, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із висновком, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстав у своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 5247,03 грн.

Суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності стосовно повернення основної суми боргу, оскільки в судовому засіданні відповідач підтвердила, що вона дійсно користувалася вказаною карткою ПриватБанку. Згідно наданого розрахунку остання проплата здійснена відповідачем 19.07.2017 року в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором, що не оспорювалося відповідачем у судовому засіданні.

Твердження представника відповідача, що відповідач повністю погасила борг не доведено у судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд при розподілі судових витрат, які складаються зі сплати судового збору, розподіляє їх пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 316,88 грн. понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст.ст.10,12, 13, 263-265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором від 13.11.2008 року № б/н в розмірі 5247,03 грн. та 316,88 грн. судових витрат, а всього – 5563 грн. 91 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 11.12.2020 року.

Суддя Л.В.Гольник