Рішення № 93512643, 14.12.2020, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/347/20

Провадження № 2/132/207/20

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2020 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом Управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Управління поліції охорони в Київській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 13.11.2016 року близько 18 год. 06 хв. неподалік с.Плюти Обухівського району на 4 км+100м автодороги м.Українка-Р-01, керуючи автомобілем «Део» державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить Управлінню поліції охорони в Київській області, не врахував дорожні та погодні умови, не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення з автомобілем «Шевролет» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено транспортні засоби та завдано матеріальної шкоди власникам транспортних засобів. Відповідач порушив п.п. 2.3 б, 10.1, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Відповідно до постанови Обухівського районного суду Київської області від 29 листопада 2016 року №372/3233/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Відповідно до висновку експертизи, що була проведена в ході апеляційного розгляду справи №752/7719/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління поліції охорони в Київській області, треті особи без самостійних вимог: Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 112569,75 грн.

24.04.2017 року Управлінням поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди було сплачено 20208,67 грн.

Постановою апеляційного суду міста Києва від 05.06.2018 року по справі №752/7719/17 було змінено рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 16.08.2017 року та постановлено стягнути з Управління поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 55999,35 грн. та судовий збір в розмірі 559,35 грн.

Зазначені суми були повністю виплачені Управлінням поліції охорони в Київській області ОСОБА_2 , що підтверджується платіжними дорученнями №12886 від 24.04.2017 року , № 22242 від 14.06.2018 року.

За вказаних обставин, Управління поліції охорони в Київській області вважає, що відповідно до вимог ст. 132 КЗпП України має право вимоги відшкодування матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_1 , тому звертається в суд з даним позовом.

18.02.2020 року відповідач ОСОБА_1 надав на адресу суду відзив на позовну заяву.

02.03.2020 року Управлінням поліції охорони в Київській області подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 , про розгляд справи без участі представника Управління, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Не заперечують проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Згідно до положення ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.12.2009 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ. З 07.11.2015 року по теперішній час проходить службу в поліції. Перебуває на посаді поліцейського-водія взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Обухівського районного відділу Управління поліції охорони в Київській області (довідка Управління поліції охорони в Київській області №17/43/30/4-2019 від 11.01.2020 року (а.с.23)).

13.11.2016 року ОСОБА_1 близько 18 год. 06 хв. неподалік с.Плюти Обухівського району на 4 км+100 м автодороги м.Українка-Р-01, керуючи автомобілем «Део» державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить Управлінню поліції охорони в Київській області, не врахував дорожні та погодні умови, не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення з автомобілем «Шевролет» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено транспортні засоби та завдано матеріальної шкоди власникам транспортних засобів. Відповідач порушив п.п. 2.3 б, 10.1, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Відповідно до постанови Обухівського районного суду Київської області від 29 листопада 2016 року №372/3233/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Постановою апеляційного суду міста Києва від 05.06.2018 року по справі №752/7719/17 було змінено рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 16.08.2017 року та постановлено стягнути з Управління поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 55999,35 грн. та судовий збір в розмірі 559,35 грн.(а.с.8-20).

Зазначені суми були повністю виплачені Управлінням поліції охорони в Київській області ОСОБА_2 , що підтверджується платіжними дорученнями №12886 від 24.04.2017 року , № 22242 від 14.06.2018 року (а.с.21, 22).

Отже, Управління поліції охорони в Київській області, як роботодавець компенсувало ОСОБА_2 матеріальну шкоду внаслідок ДТП.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступні норми Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. (ч. 1ст. 1172 ЦК України).

Згідно ч. 3ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з статтею 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року, № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» за правилами статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов договору.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Позивачем була надана довідка про розрахунок середньомісячного заробітку ОСОБА_1 , згідно якої середньомісячна заробітна плата останнього складає 10252,67 грн.

Враховуючи розмір доходу відповідача за останні два календарні місяці, відповідно до названого Порядку розмір середньомісячного заробітку відповідача складає 10252, 67 грн.

Таким чином, враховуючи доведеність факту завдання позивачеві матеріальної шкоди відповідачем, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та про стягнення з відповідача шкоди у розмірі середньомісячного заробітку, а саме 10252,67 грн.

Що стосується заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строків звернення до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, викладеної у відзиві на позовну заяву, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Так, згідно постанови Обухівського районного суду Київської області від 29.11.2016 року, справа № 372/3233/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Постановою апеляційного суду міста Києва від 05.06.2018 року по справі №752/7719/17 було змінено рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 16.08.2017 року та постановлено стягнути з Управління поліції охорони в Київській області на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 55999,35 грн. та судовий збір в розмірі 559,35 грн. Вказані суми були повністю виплачені позивачем ОСОБА_2

02.07.2018 року до Обухівського районного суду Київської області Управлінням поліції охорони в Київській області було подано позов до ОСОБА_1 про стягнення 76767,37 грн. в порядку регресу.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02.10.2018 року було відкрито провадження у справі.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10.07.2019 року, справа № 372/1832/18 вищезазначену справу передано до Калинівського районного суду Вінницької області.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 03.12.2019 року в задоволені позову було відмовлено , оскільки відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

24.01.2020 року Управління поліції охорони в Київській області звернулося до Калинівського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 коштів у порядку регресу в сумі не більше його середнього місячного заробітку, а тому позивач не пропустив термін звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому сплачений позивачем судовий збір в сумі 2102 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 130, 132 КЗпП України, ст.ст. 12, 80, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 на користь Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Сім`ї Прахових, 8, ідентифікаційний код 40109063, р/р НОМЕР_4 в АТ «УкрСиббанк») завдану шкоду в сумі 10252 (десять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн. 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 на користь Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Сім`ї Прахових, 8, ідентифікаційний код 40109063, р/р НОМЕР_4 в АТ «УкрСиббанк») сплачений судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 284 ЦПК України.

Суддя: