Рішення № 93512538, 07.12.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 07.12.2020 Справа № 554/9565/20

Провадження № 2/554/2601/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

07 грудня 2020 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 5895,59 грн. за кредитним договором №б/н від 14 серпня 2014 року; судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що позичальник ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 14 серпня 2014 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Одночасно із свідченням приєднання до угоди позичальника дія договору підтверджується фактом користування позичальником картковим рахунком та використанням кредитних коштів. Виконання позичальником договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

У позові зазначає, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Позичальник не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що відображено у розрахунку заборгованості за договором, та у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 23 червня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 5895,59 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13.03.2018 року. Посилаючись на положення ст.ст.608, 1218, 1219, 1268 ЦК України позивач зазначає, що спадкоємці ОСОБА_2 мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 12 березня 2018 року по 12 вересня 2018 року. Стверджує, що спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , що підтверджується відмітками у паспортах позичальника та відповідача, в яких адресою реєстрації вказано: АДРЕСА_1 .

Позивачем були двічі направлені претензії кредитора до Першої полтавської державної нотаріальної контори та отримано відповіді на них.

Таким чином, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. При цьому, згідно з ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

16 травня 2020 року до спадкоємця ОСОБА_1 направлено лист-претензію, за яким позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

20 жовтня 2020 року ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.61-62).

23 листопада 2020 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; зобов`язано Першу полтавську державну нотаріальну контору надати суду належним чином оформлену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.77).

Крім того, судом направлений запит в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України щодо надання Управлінням реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації та отримано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача (а.с.59, 60, 69, 73).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові заявлено про розгляд справи без участі, позовні вимоги повністю підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.7).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, про час і місце розгляду повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем проживання (а.с.67, 68, 74, 75, 98, 99), а також розміщення оголошення про виклик відповідача на сайті «Судова влада України» (а.с.71), про причини неявки суд не повідомлено, заяви про розгляд справи за відсутності, відкладення розгляду справи, а також відзив на позовну заяву до суду не надходили. Поштові відправлення з судовими повістками повернулись на адресу суду з відміткою відділу поштового зв`язку «адресат відсутній з вказаною адресою».

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Беручи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб, передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд вважає, що є передбачені ст.ст.280, 281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів та провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача.

Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши належну правову оцінку зібраним доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 14 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 14 серпня 2014 року, згідно з якою отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.14, 15, 16-32).

Згідно умов договору, договір складається із заяви позичальника, тарифів банку та умов і правил надання банківських послуг. При укладенні договору позичальник взяв на себе зобов`язання повернути кредит в термін, встановлений договором, та сплачувати проценти за користування кредитом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 (а.с.33) помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 13 березня 2018 року, актовий запис № 387 (а.с.36, 88).

Станом на дату смерті позичальника та заборгованість за кредитним договором №б/н від 14 серпня 2018 року становить 5895,59 грн., яка є заборгованістю за тілом кредиту, що відображено у наданих позивачем розрахунках, з яких убачається, що зобов`язання за кредитним договором не були належним чином виконані позичальником (а.с.10-13).

Як визначено ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

З аналізу наведених положень закону слідує, що у даній справі предметом доказування є наявність боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед позивачем, наявність в нього спадкоємців, факт прийняття останніми спадщини після його смерті, коло спадкоємців, наявність спадкового майна і його склад та вартість, а також дотримання кредитором визначених ст.1281 ЦК України строків пред`явлення вимог до спадкоємцям.

Обов`язок доказування таких обставин в силу положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України покладається на позивача.

Тобто, звертаючись із позовом до ОСОБА_1 як до спадкоємця ОСОБА_2 позивач мав довести, серед іншого, що спадкоємцем майна є саме відповідач, вона прийняла після нього спадщину, а також зобов`язаний довести наявність, склад та вартість майна, прийнятого визначеним відповідачем у спадщину.

Обґрунтовуючи підстави позову, АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частинами 1,2 ст.1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, особами, які були зареєстрованими разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідач по справі; а.с.34-35, зворотній бік а.с.83, 84, 85) та дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зворотній бік а.с.86-87).

Відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України (в редакції до 04 року, чинній на момент відкриття спадщини) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ч.3 ст.1281 ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч.4 статті 1281 ЦК України).

Згідно з вимогами ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.

Положення ст.1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України (в редакції, що діяла до 04 лютого 2019 року) щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємця боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: коло спадкоємців, які прийняли спадщину; чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, дізнавшись про смерть позичальника, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Першої полтавської державної нотаріальної контори в порядку ст.1281 ЦК України із претензією кредитора вих. №SAMDNWFC00007898613 від 19 липня 2018 року, в якій просив повідомити відомості про заведену спадкову справу після померлого ОСОБА_2 , включити кредиторські вимоги АТ КБ «Приватбанк» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ, повідомити спадкоємців про наявність заборгованості перед банком, а також надати інформацію стосовно звернення із заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям боржника, відомості про осіб, які зверталися з такими заявами, а також вже прийняли спадщину (зворотній бік а.с.92-93).

Отже, оскільки за змістом вказаної претензії кредитор зазначає, що йому стало відомо про смерть ОСОБА_2 , а відтак станом на момент складання такої претензії від 19 липня 2018 року банку вже було відомо про відкриття спадщини. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що АТ КБ «ПриватБанк» стало відомо про смерть позичальника раніше матеріали справи не містять.

З відповіді Першої полтавської державної нотаріальної контори вих.№2093/01-16 від 16 серпня 2018 року, яку отримано банком 26 жовтня 2018 року, вбачається, що претензія АТ КБ «Приватбанк» від 19 липня 2018 року з вимогами до спадкоємців була отримана нотаріальною конторою 16 серпня 2018 року, зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №742 та долучена до матеріалів спадкової справи №208/2018. В разі звернення спадкоємців вони будуть проінформовані та ознайомлені зі змістом пред`явленої претензії кредитора (а.с.44, зворотній бік а.с.93).

Така ж претензія за вих. №SAMDNWFC00007898613 від 13 листопада 2018 року була направлена АТ КБ «Приватбанк» повторно 05 грудня 2018 року (а.с.43, 94), на яку 10 грудня 2018 року Першою полтавською державною нотаріальною конторою надано відповідь щодо її реєстрації за №1131 та долучення претензії до матеріалів спадкової справи (а.с.37-42, 43, 95).

При цьому пред`явлення вимоги спадкоємцям через нотаріуса, а не безпосередньо спадкоємцям, не суперечить вимогам ч.2 ст.1281 ЦК України (в редакції що діяла на момент відкриття спадщини), оскільки закон не конкретизує яким чином повинна бути пред`явлена вимога кредиторів до спадкоємців та не встановлює певного порядку пред`явлення таких вимог. Звернення до нотаріальної контори, яке відбулось за обставинами справи через чотири місяці після відкриття спадщини, і є саме пред`явленням вимоги до спадкоємців, яке здійснене своєчасно.

Крім того, відповідно до положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, пред`явлення вимог кредитора може відбутися як безпосередньо до спадкоємця, так і через нотаріуса.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що кредитор спадкодавця пред`явив свої вимоги шляхом направлення через нотаріуса в межах шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, а отже дотримався строку, встановленого ч.2 ст.1281 ЦК України у редакції, що діяла на час смерті позичальника.

Разом із тим, 26 червня 2019 року за вих.№1844/02-14 Першою полтавською державною нотаріальною конторою на адресу ОСОБА_3 направлено повідомлення про те, що 07 червня 2018 року відкрито спадкову справу №208/2018 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та в матеріалах спадкової справи містяться претензії кредиторів в порядку ст.1281 ЦК України (зворотній бік а.с.95).

В подальшому 16 травня 2020 року позивач надіслав лист-претензію вих.№SAMDNWF00007898613 від 27 квітня 2020 року безпосередньо на адресу відповідача ОСОБА_1 , згідно з яким банк пред`явив до неї свої вимоги про необхідність сплати існуючої заборгованості за кредитним договором. Зокрема, повідомлено, що станом на дату смерті позичальника ОСОБА_2 заборгованість складає 5895,59 грн., запропоновано звернутися до будь-якого відділення банку та сплатити вказану заборгованість, яка залишена без задоволення, оскільки, як зазначено у позові, ніяких дій з боку відповідача не виконано (а.с.45, 46-49).

Направлення претензії безпосередньо до відповідача у 2020 році ніяким чином не спростовує факту того, що Банком було дотримано вимог ст.1281 ЦК України, щодо 6-місячного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» скористалось своїм правом заявити про вимогу до можливих спадкоємців позичальника.

Відповідно до копій Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №52203804 від 07 червня 2018 року вбачається, що Першою полтавською державною нотаріальної конторою заведена спадкова справа №208/2018 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця – ОСОБА_2 (а.с.91).

Судом витребувана копія зазначеної спадкової справи №208/2018 (а.с.82-95), дослідивши яку, суд установив, що спадкоємцями за законом після померлого спадкодавця є його дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_1 , інформація про інших спадкоємців в матеріалах відсутня (а.с.95 зворотній бік).

Згідно з довідкою №16.1-09/16241 від 26 вересня 2019 року, виданої відділом ведення реєстру територіальної громади управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради за наявними відомостями до дня смерті постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана довідка міститься у матеріалах спадкової справи №208/2018 (а.с.92).

Відповідно до копії паспорту гр. ОСОБА_1 місце реєстрації зазначено за адресою: АДРЕСА_1 з 06 квітня 2001 року (а.с.34-35).

Разом із тим, з матеріалів спадкової справи № 208/2018, заведеної Першою полтавською державною нотаріальною конторою, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 (дочка померлого) подала заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька.

Так, в матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_1 від 12 вересня 2018 року, порядковий №809, згідно з якою вона як спадкоємець за законом на майно померлого батька відмовляється від належної їй спадщини з будь-яких підстав на користь дружини померлого – ОСОБА_3 (а.с.83).

Водночас, у даній спадковій справі наявна копія заяви спадкоємця першої черги за законом, складена від 08 вересня 2018 року, порядковий №787, згідно з якою ОСОБА_3 повністю приймає належну їй спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_2 (а.с.86).

При цьому посилання позивача на ті обставини, що саме відповідач ОСОБА_1 прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника, так як відповідач не відмовилася від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини (а.с.6 зворотній бік), через що, на думку позивача, вона є такою, що прийняла спадщину, і має відповідати за кредитними зобов`язаннями спадкодавця, судом не можуть бути взяті до уваги, так як вони безпідставні, необґрунтовані, і спростовуються документами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_1 , подаючи 12 вересня 2018 року до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , здійснила вказані дії в межах строку, визначеного статтею 1270 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи факт відмови від прийняття спадщини на користь іншої особи, відповідач ОСОБА_1 не вважається такою, що прийняла спадщину, не є спадкоємцем, а тому не може відповідати за зобов`язаннями боржника.

Посилання банку лише на проживання відповідача зі спадкодавцем, без надання доказів наявності, об`єму та вартості спадкового майна після смерті спадкодавця свідчить про недоведеність позивачем позовних вимог.

Більше того, за умовами ч.3 ст.1268 ЦК України прийняття спадщини залежить не від місця реєстрації, а від місця постійного проживання. За відсутності доказів місця проживання ОСОБА_1 твердження АТ КБ «ПриватБанк» про її постійне проживання є припущеннями, які відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України не можуть бути покладені в основу доказування. Сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме ця особа є спадкоємцем та прийняла після померлого спадщину. Свідоцтво про право на спадщину їй не видавалося, будь-які відомості з цього приводу відсутні.

Тим самим, при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, позивачем неправильно визначено коло спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі.

Інші докази, зокрема ті, які містять відомості щодо строку дії кредитного договору, строку дії кредитної картки, а також докази на підтвердження того, коли саме банком було отримано інформацію про смерть боржника позивач суду не надав, хоча всі вони були у його розпорядженні і тільки він міг їх надати.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Утім, на підтвердження позовних вимог банком надано лише анкету-заяву № б/н від 14 серпня 2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.

Як вбачається з копії анкети-заяви від 14 серпня 2014 року, остання містить особисті дані та підпис ОСОБА_2 , однак не містить будь-яких даних про бажаний кредитний ліміт та про отримання саме кредитної картки. У анкеті-заяві не зазначено вид оформленої картки, а відповідні графи в заяві порожні.

За таких обставин, позивачем не доведено надання ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, позичальник погодився з умовами та правилами. Однак, з цієї анкети-заяви не вбачається видачі позичальнику кредитної картки та суми наданого кредитного ліміту. Також не надано відомостей, що підтверджують тип та строк дії картки, що є істотними умовами договору, як і не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку, та виписки по рахунку. У зв`язку з цим застосування Умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа №357/16301/15-ц, від 03 квітня 2019 року № 221/5089/16-ц.

Згідно з ч.1 ст.609 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування є підставою для універсального правонаступництва у цивільних відносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у певному правовідношенні, тобто цивільні відносини існують безперервно, не припиняючись, у них відбувається лише заміна одного з їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Натомість, у матеріалах справи відсутні докази того, що за життя ОСОБА_2 належало на праві власності будь-яке нерухоме та/або рухоме майно, більше того, матеріали спадкової справи №208/2018 також не містять даних, що спадкодавець на час смерті мав будь-яке майно, яке підлягало спадкуванню. Так само відсутнє підтвердження того факту, що відповідач ОСОБА_1 отримала право власності на таке спадкове майно, що в силу положень ст.1282 ЦК України унеможливлює задоволення будь-яких вимог кредитора спадкодавця до неї.

Аналізуючи положення чинного цивільного законодавства, та беручи до уваги наведені обставини у їх сукупності та взаємному зв`язку, вбачається, що у відповідача ОСОБА_1 відсутній обов`язок задовольняти вимоги кредитора.

За таких обставин, відсутні підстави вважати такі доводи та вимоги банку обґрунтованими.

Відповідно до ст.80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, то в будь-якому випадку не виконано обов`язок доказування, передбачений ч.1 ст.81 ЦПК України.

Таким чином, оскільки в позовній заяві, окрім вищевказаних підстав, з яких позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором зі спадкоємця позичальника, інших підстав не наведено, як не доведено факту, що саме відповідач прийняла спадщину після смерті позичальника ОСОБА_2 , при цьому жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог в судовому засіданні встановлено не було, а передбачені діючим законодавством підстави для покладення відповідальності на відповідача ОСОБА_1 за кредитними зобов`язаннями спадкодавця відсутні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст.1281, 1282 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 11 грудня 2020 року.

Суддя Г.В. Андрієнко