Ухвала суду № 93512474, 07.12.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 07.12.2020 Справа № 554/10447/20

Провадження № 2-з/554/69/2020

УХВАЛА

07 грудня 2020 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Бритвіної Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Полтаві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, відсотків за користування позикою та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання

УСТАНОВИВ:

10.11.2020 в провадження судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 надійшла вищевказана позовна заява.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, а саме шляхом накладення арешту на корпоративні права відповідача ОСОБА_2 , який є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи і засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» (код ЄДРПОУ 31234033, юридична адреса: 61145, Харківська обл., місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21), з часткою у статутному капіталі – 212 302,30 грн., що відповідає 92,6% статутного капіталу цього товариства та заборонити Державним реєстраторам, у тому числі, нотаріусам, здійснювати реєстраційні дії з державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ «Будівельник», що містяться в Єдиному державному реєстрі у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) ОСОБА_2 у статутному (складеному) капіталі ТОВ «Будівельник».

В обґрунтування клопотання зазначено, що між сторонами спору виникли договірні правовідносини із договору позики грошових коштів у сумі 1 000 000,00 доларів США, які відповідач, як позичальник, не повернув у передбачений договором строк. Забезпечення позову є необхідним у зв`язку із тим, що у випадку прийняття судом рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача грошових коштів, відповідач не виконає рішення добровільно, оскільки тривалий час ухиляється від виконання свого обов`язку повернути грошові кошти, тобто з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного способу захисту матеріально-правового інтересу позивача. Заявником зазначено, що іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення на виконання рішення суду у відповідача немає, однак, згідно з Витягу з ЄДРПОУ у відповідача наявні корпоративні права у ТОВ «Будівельник» (код ЄДРПОУ 31234033, юридична адреса: 61145, Харківська обл., місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21), засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого він є, з часткою у статутному капіталі – 212 302,30 грн., що відповідає 92,6%.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою сторін у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов наступного висновку.

З позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір за договором позики грошових коштів від 07.11.2019 у розмірі 1 000 000,00 доларів США, у зв`язку із неповернення позики у передбачений договором строк – до 20.01.2020.

Ціна позову – 1 083 892,41 дол. США, з яких 1 000 000,00 дол. США – сума позики; 59 345,83 дол. США – відсотки за користування позикою; 24 246,58 дол. США – 3% річних за прострочення повернення позики.

Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, а саме: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Цивільно-процесуальним законом законодавством не передбачено такого шляху забезпечення реального виконання рішення, як арешт корпоративних прав.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Заявник прохав накласти арешт на корпоративні права відповідача у товаристві, засновником якого він є. Разом із тим, заявник посилався на відсутність у відповідача іншого майна, на яке можна звернути стягнення вразі винесення судом рішення про задоволення позову, однак доказів відсутності іншого майна (рухомого та нерухомого не надано); при цьому, обов`язок доведення обставин, на які він посилається, у даному випадку, покладається на заявника (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частини перша та третя статті 167 Господарського кодексу України).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що характер правовідносин між сторонами має цивільно-правовий характер і не стосується корпоративних прав; корпоративні права не є безпосередньо предметом спору у справі.

Корпоративні права включать в себе як майнові, так і немайнові права.

Забезпечення позову у даній справі у спосіб арешту корпоративних прав відповідача у товаристві, навіть якщо він є єдиним засновником та його кінцевим бенефіціарним власником, є втручанням в управління діяльністю господарського товариства.

Посилання заявника на положення Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено право державного або приватного виконавця звертати стягнення на корпоративні права боржника, а також на Закон України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», є неспроможними, на думку суду, оскільки Цивільно-процесуальний кодекс України, яким чітко визначено перелік видів заходів забезпечення позову, які можуть бути вжиті судом, є спеціальним нормативно-правовим актом, який підлягає застосуванню.

При цьому, стаття 3 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», на положення якого вказував заявник, передбачає, що товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. 149-150, 153, 160-161 ЦПК України

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, відсотків за користування позикою та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання – відмовити у повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя М.О. Материнко