Рішення № 93512203, 14.12.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/3532/20

Провадження №2/428/1644/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Голуб Т.М.,

представника позивача Андрушка К.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності на недоотримані померлою особою пенсійні виплати в порядку спадкування, зобов`язання їх нарахувати і виплатити,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Андрушко Костянтин Павлович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності на недоотримані померлою особою пенсійні виплати в порядку спадкування, зобов`язання їх нарахувати і виплатити.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Алчевськ Луганської області.

11.03.2020 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Сердюк Н.І. позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадщина складається з недоотриманої пенсії та належала померлому ОСОБА_3 в сумі 21304,76 грн.

За зверненням позивача до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області їй не була виплачена недоотримана пенсії через відсутність фінансування та надано роз`яснення, що виплаті підлягає лише пенсія, яка нарахована за три роки до дня звернення за виплатою.

Просив суд з урахуванням уточнених позовних вимог:

визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотримані ним за життя пенсійні виплати за період з лютого 2015 року по 11.03.2017 року ;

зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсійні виплати в порядку спадкування за законом після смерті діда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з лютого 2015 року по 11.03.2017 року.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера, яка увійшла до складу спадщини, здійснюється виключно на підставі свідоцтва про право на спадщину. 11.03.2020 року ОСОБА_2 звернулась з заявою щодо виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якої додала свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.03.2020 року, згідно з яким до складу спадщини увійшла недоотримана пенсія в розмірі 21304,76 грн. Позивачу була виплачена недоотримана пенсія за період з 01.03.2017 року по 01.12.2017 року за три роки до дня звернення в розмірі 20363,45 грн. відповідно до положень ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За життя померлий пенсіонер не виявив бажання поновити виплату пенсії. З урахуванням постанови Верховного суду по справі №775/8819/19 від 06.07.2020 року позовні вимоги про визнання права власності на набуті в порядку спадкування грошові кошти недоотримані у зв`язку зі смертю особи не підлягають задоволенню.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась.

Представник позивача адвокат Андрушко К.П. в судовому засіданні підтримав заявлений позов.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин суд вважає можливим відповідно до приписів п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 за життя довічно була призначена пенсія.

01.02.2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплата пенсії ОСОБА_3 була зупинена в зв`язку з відсутністю довідки внутрішньо переміщеної особи.

При цьому Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_3 з 01.02.2015 року по день його смерті відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не приймалась.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Алчевськ Луганської, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.05.2018 року.

11.03.2020 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадщина на яку було видане свідоцтво складається з недоотриманої пенсії у розмірі 21304,76 грн., яка належала ОСОБА_3 .

26.08.2020 року відповідач виплатив ОСОБА_2 недоотриману пенсію в сумі 20363,45 грн., що підтверджується копією талону до разового доручення №9091490805360/45.

З копії листа Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області №53/с-5 від 26.03.2020 року встановлено, що у виплаті недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини ОСОБА_3 , позивачу було відмовлено з посиланням на те, що пенсія була виплачена відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» була виплачена за період за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно достатті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Частиною першою ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено встатті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених устатті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення виплати пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної або ж не звернення особи до органів Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання після внутрішнього переміщення.

Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і в Законі України від 18.01.2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Сам по собі факт не переміщення особи на підконтрольну українській владі територію та не отримання нею довідки внутрішньо переміщеної особи не створює підстав для автоматичного припинення їй пенсійних виплат.

Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до територіальних органів Пенсійного фонду України на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування пенсійних виплат, не є підставою для невиплати пенсії, оскільки таке права закріплене за особою положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

Суд вважає, що оскільки померлому ОСОБА_3 пенсійні виплати були призначені пожиттєво, тому останній мав право на їх нарахування та виплату незалежно від звернення до органів Пенсійного фонду України на підконтрольній Україні території та незалежно від його проживання на окупованій території.

ОСОБА_3 за життя право на отримання пенсії не втратив, тому позивач як спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсійних виплат в порядку спадкування за законом, які належали померлому і увійшли до складу спадщини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» (заява 10441/06), яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, зазначено, що органи влади не надали обґрунтування позбавлення права заявника на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, що було визнано порушенням статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (пункти 51-54).

Таким чином, відповідач, не оспорюючи права позивача на спадкове майно, відмовив йому у виплаті недоотриманої спадкодавцем пенсії, посилаючись на інший порядок виплати.

Також суд вважає за необхідне відзначити, що спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем у межах обсягу спадкової маси та не включає в себе процесуальні права та обов`язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя.

У відповідності до приписів статей 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є вимога про стягнення недоотриманих пенсійних виплат, що має наслідком часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_2 пенсійні виплати в порядку спадкування за законом після смерті її діда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з лютого 2015 року по 11.03.2017 року, з урахуванням виплаченої ІНФОРМАЦІЯ_4 недоотриманої пенсії ОСОБА_3 в сумі 20363,45 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При цьому зазначене не обмежує право позивача звернутися до суду з вимогою про зобов`язання нарахувати недоотримані пенсійні виплати в порядку визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_2 пенсійні виплати в порядку спадкування за законом після смерті її діда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з лютого 2015 року по 11.03.2017 року, з урахуванням виплаченої ІНФОРМАЦІЯ_4 недоотриманої пенсії ОСОБА_3 в сумі 20363,45 грн.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складене 14.12.2020 року.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Андрушко Костянтин Павлович, місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код ЄДРПОУ 21792459.

Суддя Ж.І. Кордюкова