Ухвала суду № 93512152, 11.12.2020, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 433/1654/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року м. Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Скрипника С.М.,

за участі секретаря судового засідання Брайловської М.М.,

прокурора Сафонова Є.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Коника Г.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Сватове кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шпиків Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, українця, розлученого, з вищою освітою, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, без встановленої групи інвалідності чи іншого тяжкого захворювання, спеціального статусу, працюючого директором ТОВ «Віппер», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України,-

Встановив:

У провадженні Сватівського районного суду Луганської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Прокурором у підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки є підстави вважати, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення; ризики, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших осіб, причетних до скоєння зазначеного кримінального правопорушення, які з урахуванням обставин кримінального провадження, з моменту обрання запобіжного заходу, не зменшились та не зникли. На даний час відсутні будь-які інші підстави для змін чи скасування обраного запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти заявленого клопотання, вказав, що він не має наміру переховуватися від слідства та суду.

Захисник обвинуваченого – адвокат Коник Г.В. – заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що воно не обґрунтоване, оскільки клопотання та обвинувальний акт мають відмінності між собою. Крім того,на думку захисника, прокурором також не доведено обставин,які б вказували на існування ризиків, передбачених ст.177КПК України,про які зазначав прокурор.

Вислухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених частиною 1 даної статті. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних протиправних дій, що виразились в незаконному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

26 січня 2018 року було розпочато вказане досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 190 КК України.

30 грудня 2019 року постановою слідчого поліції зупинено досудове розслідування і оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_1

07 січня 2020 року розпочато розшук його місцезнаходження.

01 квітня 2020 року слідчим суддею постановлено ухвалу про дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою приводу останнього для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

27 травня 2020 року підозрюваного ОСОБА_1 затримано на підставі ухвали слідчого судді Троїцького районного суду від 01.04.2020 року.

28 травня підозрюваному оголошено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 28.05.2020 року підозрюваному ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 22.07.2020 року було продовжено строки тримання під вартою ОСОБА_1 до 20.08.2020 року включно, та ухвалою від 20.08.2020 року продовжено строк до 15.10.2020 року.

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 15.10.2020 було продовжено строки тримання під вартою ОСОБА_1 до 14.12.2020 року включно.

10.12.2020 ухвалою Луганського апеляційного суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 передано на розгляд до Сватівського районного суду Луганської області.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та інших осіб, причетних до скоєння зазначеного кримінального правопорушення.

Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення, відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, оскільки обвинувачений за місцем своєї реєстрації фактично не мешкає, оскільки житловий будинок за адресою його реєстрації по АДРЕСА_1 згорів наслідок пожежі в квітня 2019 року, що підтверджується доданими до клопотання довідками Овруцької міської ради Житомирської області за № 11-512 від 27.03.2020 та № 11-602 від 09.06.2020 року.

Крім того, як вбачається з довідки Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області за № 157 від 20.02.2020 (місце народження ОСОБА_1 та місце проживання його мати та братів) ОСОБА_1 не зареєстрований та не проживає на території селищної ради.

Згідно довідки Троянівської сільської ради Житомирського району Житомирської області за № 121 від 11.06.2020 року, сільська рада повідомляє, що нерухоме майно, автогараж та авто майстерня колишнього СВК «Світанок», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 , дані приміщенні нежитлові. За зазначеною адресою мешкають ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Також слід зазначити, що ОСОБА_1 був відсутній також за юридичною адресою місця своєї роботи ТОВ «Віппер», на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має.

Крім того, ОСОБА_1 з 30 грудня 2019 року по 27 травня 2020 року був оголошений в розшук.

Такими чином, ОСОБА_1 не будучи пов`язаним трудовими та сімейними зобов`язаннями, тобто не маючи міцних соціальних зв`язків, у разі звільнення його з ізолятора тимчасового тримання м. Старобільськ, може вільно переміщатися по території України та виїжджати за кордон, в зв`язку з чим може бути відсутнім за місцем своєї реєстрації чи місця проживання та через це унеможливити виконання завдань кримінального провадження.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину за попередньою змовою групою осіб, які на даний час невстановлені в ході досудового розслідування, що свідчить про те, що у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, надасть змогу останньому незаконно впливати на свідків, інших осіб, причетних до скоєння зазначеного кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років, класифікується як тяжкий злочин.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити всі обставини, перелічені у зазначеній статті.

Судом встановлено, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даній стадії не встановлено.

З огляду на підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, з метою забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а також за відсутності вагомих підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, та відсутності обставин, що свідчать про неможливість утримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за доцільне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Щодо доводів адвоката стосовно того, що в обвинувальному акті та в клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні суттєві розбіжності, то слід зазначити, що такі обставини не спростовують доводів прокурора про наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Разом з тим, керуючись вимогами ч. 5 ст. 182, ст. 183 КПК України, суд вважає можливим щодо обвинуваченого ОСОБА_1 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, являється працездатним, тому з урахуванням вказаних обставин, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у розмірі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 105100 грн., оскільки такий розмір є цілком достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 315, 369- 372 КПК України,суд, –

Постановив:

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 08 лютого 2021 року включно.

Визначити дату закінчення дії ухвали - 08 лютого 2021 року.

Визначити обвинуваченого ОСОБА_1 розмір застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 105100 (сто п`ять тисяч сто) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок №UA20820172035520900100000267, код отримувача 26297948, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, після внесення якої ОСОБА_1 повинен бути звільнений з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст.202 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на вказаний розрахунковий рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця тримання під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця тримання під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , з-під варти.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свої неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали направити начальнику СІЗО м. Старобільськ.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 14 грудня 2020 року о 10 год. 30 хв.

Суддя: С.М. Скрипник