Рішення № 93510569, 04.12.2020, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2121/20

Провадження № 2/191/656/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бондаренко Г.В.

за участю секретаря Лободи Т.О.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 24 квітня 2010 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, про що складено відповідний актовий запис №43 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області. Від шлюбу вони мають двох дітей - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні, і на утримання яких відповідач повинен сплачувати на її користь аліменти з усіх видів свого заробітку (доходу). Спільне життя між ними не склалось. Шлюбні відносини між ними припинені. На протязі останніх років сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. На даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання припинено, та за її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. В 2017 році вона звернулась до Синельниківського міськрайонного суду з позовною заявою про розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 24 липня 2017 року рішенням Синельниківського міськрайонного суду було розірвано шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 ОСОБА_5 не виконує належним чином обов`язки утримувати доньку та сина, не надає належної матеріальної допомоги, що ставить її у вкрай скрутне матеріальне становище. Інших неповнолітніх дітей у ОСОБА_2 не має, аліменти він нікому не сплачує. Так, донька ОСОБА_3 до введення на території України карантину на протязі 2 років 5 місяців приймає участь в танцювальному гуртку «Телексі Денс», вартість місячної плати за гурток складала 250 грн. Донька від вказаного гуртка приймала участь у фестивалях, на що були нею витрачені грошові кошти у сумі 500-600 грн. Також, відповідачу відомо, що ОСОБА_3 на протязі року відвідує гурток креативнога дизайну, вартість якого складає 200 грн. в місяць. В зв`язку з віковою категорією ОСОБА_3 , з серпня 2020 року буде відвідувати танцювальний гурток «Анна Стар», плата за місяць якого складає 300 грн. за місяць. Таким чином, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні 2300 грн. в твердій грошовій сумі. Відповідач інших осіб на утриманні не має, він працездатний, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому вважає він може сплачувати такий розмір аліментів на кожну дитину. Оскільки з відповідачем добровільно домовитися про сплату аліментів не вдалося, вона змушена звертатися до суду з позовом про стягнення аліменти на утримання неповнолітніх дітей.

Просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на її користь аліменти у твердій грошовій сумі, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2300 (дві тисячі триста) грн. та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2300 (дві тисячі триста) грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви, до досягнення сином повноліття.

Відповідач в особі свого представника ОСОБА_7 скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково. В обґрунтування зазначив, що не погоджується з розміром аліментів, який хоче щомісячно стягувати на свою користь позивач. Так, відповідач є безробітним, офіційного стабільного доходу не має. Відповідач має лише тимчасові не регулярні доходи. Крім того, у відповідача на утриманні перебувають батьки, які є пенсіонерами і потребують допомоги, у зв`язку з похилим віком та хворобливим станом, а також невеликим розміром пенсії. Також, зауважує, що обов`язок по утриманню дитини лежить як на батькові так і на матері, отже забезпечення дитини повинно покладатися на обох батьків. Але позивачем не надано жодних доказів про її особистий дохід та щомісячні витрати на дитину, що унеможливлює побачити її реальний фінансовий стан. Вважає, що позивачем не обґрунтований розмір аліментів по 2300 гривень на кожну дитину. Також, позивачем не доведено та не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що відповідач не надає матеріальної допомоги. Позивач в своїй позовній заяві стверджує, що відповідач не має інших осіб на утриманні, має нерухоме майно, транспортний засіб, зазначає про суми які витрачає на дитину, але не надає жодного належного та допустимого доказу про зазначене. Водночас відповідач розуміє свій обов`язок сплачувати аліменти та не має наміру від нього ухилятися, але сплата аліментів в розмірі по 2300 гривень на кожну дитину щомісячно є для відповідача непосильним на теперішній час, коли він сам перебуває в скрутному матеріальному становищі. У зв`язку з викладеним, просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дітей по 1300 грн. на кожного, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Представником позивача - ОСОБА_8 надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що не погоджується з твердженнями в відзиві на позовну заяву про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей представника відповідача ОСОБА_9 , вважає їх необґрунтованими в силу наступного. Так, представник відповідача не надає підтвердження того, що батьки ОСОБА_2 знаходяться на його утриманні, що вони дійсно потребують допомоги саме ОСОБА_2 , так як у них є ще один працездатний син; батьки відповідача мають хворобливий стан; невелику пенсію. Навпаки вони тримають підсобне господарство, засаджують город; додатково отримують дохід від надання в оренду земельної ділянки, мають у власності два автомобілі «ВАЗ» та «Хюндай»; займаються наданням послуг транспортування вантажу трьома автомобілями «КАМАЗ» та отримують додатковий дохід; мають у власності одну двокімнатну квартиру, два житлових будинки; пенсію, яка перевищує мінімальний прожитковий мінімум 2118 грн. на одну особу з 01.07.2020 року. У відповідача мається у власності квартира в м. Синельникове, він має можливість офіційно працевлаштуватися на підприємства м. Синельникове та району, м. Дніпро. Відповідач проживаючи спільно з позивачем однією сім`єю займався перевезеннями вантажів автомобілями «КАМАЗ», які належать його батькові, отримував достатній дохід на утримання сім`ї. На цей час позивач проінформована, що ОСОБА_2 продовжує займатися наданням послуг автомобільного транспорту та отримує стабільний заробіток. На протязі 2019-2020 року відповідач зовсім не піклується про доньку та сина, не надає матеріальної допомоги па утримання дітей. Як син, так і донька відвідують гуртки, донька приймає участь у фестивалях, які потребують додаткових витрат на костюми, перевезення автотранспортом, продукти харчування, плата за гуртки. Докази витрат, прийняття участі у гуртках, придбання одежі, взяття додає до відповіді. В зв`язку з тим. що відповідач маючи можливість утримувати своїх дітей не надає матеріальної допомоги, не сплачує добровільно аліменти, його заперечення вказані в відзиві повинні бути відхилені як не обґрунтовані та не підтверджені письмовими доказами.

Позивачка також надала власні письмові пояснення в яких зазначила, що з 2019 року їхні спільні з відповідачем діти знаходяться на її утриманні, відповідач жодної копійки не дав на утримання дітей. Діти, за їх особистим бажанням, відвідують гуртки: донька ОСОБА_3 - два хореографічні та третій декоративно-прикладного мистецтва; син ОСОБА_4 - декоративно-прикладного мистецтва. Доньці на її гуртки постійно потрібні нові аксесуари, під кожен танець свій костюм, під костюм резинки, банти, чешки, колготи та інше. На ліплення також потрібні пластилін, інструменти, тканина. ОСОБА_4 також проситься на гурток з танців, але за браком коштів, вона не має можливості втілити його мрію. На підтвердження вкачаного долучає чеки на придбання продуктів харчування, одежі, взуття, іграшок, характеристики, довідки. Відповідач зовсім відсторонився матеріально підтримувати та виховувати дітей. Він навіть не цікавиться їхнім життям, не відвідує школу та садок, що підтверджуєтеся характеристиками та довідками вихователів та вчителів. Також, відповідач не враховує ті обставини, що діти проживають разом з нею в квартирі та вона сплачує комунальні послуги. Як син, так і донька користуються електроенергією, газом (як для підігріву їжі так і обігріву в зимовий період), водопостачанням та водовідведенням, які на теперішній час дуже витратні. Ці всі витрати лежать на її плечах, а не відповідача. Вона особисто сплачує плату за дитячий садок, школу, дає дітям кишенькові гроші на морозиво, булочку та інші солодощі. Вона придбала та встановила в квартирі шведську стіну, щоб діти могли займатися спортом. Відповідач вказуючи, що він безробітний, вводить суд в оману, так як працює неофіційно, тобто займається вантажними перевозками на вантажних автомобілях. Про те, що відповідач працює, їй говорить не одна знайома людина. Працюючи, він отримує дохід не офіційно, який витрачає особисто на себе. Посилання на те, що у ОСОБА_2 знаходяться на утриманні непрацездатні батьки, також не відповідає дійсності. По-перше, ОСОБА_2 долучив до відзиву посвідчення пенсіонерів на батька та матір, але жодного посилання на те, що вони знаходяться на його утриманні не має. Батькам ОСОБА_2 виповнилося 62 роки, але вони знаходяться в доброму стані, енергійні, продовжують не офіційно працювати в особистому господарстві, також отримують добру пенсію. Так, ОСОБА_12 має у власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . В 2019 році ОСОБА_12 прийняв спадщину житловий будинок АДРЕСА_2 в якому проживає на даний час, а також земельну ділянку - пай, який здає в оренду фермерському господарству та отримує додатковий дохід - орендну плату. Він є власником двох легкових автомобілів «Ваз» та «Хюндай», трьох вантажівок «Камаз», на яких здійснюються послуги перевезень вантажів, а це також додатковий дохід. Батьки мають присадибну земельну ділянку, на якій вирощують різну сільгоспкультуру, огородину, для особистого вжитку. Також, батьки відповідача тримають підсобне господарство: курей, качок, кролів, свиней. Запропонований відповідачем розмір аліментів 1300 грн. на кожну дитину вважає неповагою до своїх неповнолітніх дітей, які також бажають їсти калорійну їжу, одягати одежу, куплену не в комісійних магазинах, а в тих торгових об`єктах, де набувають одяг своїм дітям люблячі батьки, не економити електроенергію при виконанні домашніх завдань, не економити воду при використанні для особистої гігієни, не економити газ в зимовий період, щоб не сидіти в холодній квартирі. Все це, в міру можливості, вона надає своїм дітям особисто, але її заробітної плати на у тримання та вподобання дітей не вистачає, утворюється борги за комунальні послуги, не дивлячись на те, що споживання енергоресурсів використовувалося в літній період, а по переду зима, використання електроенергії та газу збільшиться в рази, а це додаткові витрати, які будуть покладені на її плечі. Законодавство України передбачає прожитковий мінімум на неповнолітніх дітей в розмірі 2318 грн. і вона вважає, що ця сума була розрахована з розрахунку нинішніх цін на харчі, одежу, взуття, енергоресурси, відвідування школи, дитячого садку, придбання ліків при можливому захворюванні. Просить суд, врахувати всі вказані обставини при ухваленні рішення, яке не обмежить прав та свобод її неповнолітніх дітей.

Позивач та її представник до початку судового засідання надали суду заяви, в яких просять розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Відповідач та його представник до початку судового засідання надали суду заяви, в якій просять розглянути справу без їх участі, позовні вимоги визнають частково в розмірі 1300 грн. на одну дитину, щомісяця.

Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, встановив наступне.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Аліменти стягуються на корись того із батьків, з ким проживає дитина.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 20.10.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №289, підтверджено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сторони у справі.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого 27.02.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове реєстраційної служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №52, підтверджено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сторони у справі.

З акта обстеження умов проживання, складеного начальником ССД Сітало Н.М. та головним спеціалістом ССД Алуєвою О.В., з метою обстеження умов проживання дитини проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно акта в квартирі чисто, охайно, є усі необхідні умови меблі для проживання, побутова техніка, запас продуктів харчування, засоби гігієни. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: окрема кімната, двоповерхове ліжко, письмовий стіл, одяг, взуття, навчальний матеріал. За вказаною адресою постійно проживають: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів матері батько дітей матеріальної участі не приймає, може подарувати подарунки, з дітьми не проживає. Діти забезпечені усім необхідним для розвитку та виховання, перебувають на утриманні матері.

Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що законодавчо визначеним мінімальним рекомендованим розміром аліментів на одну дитину є розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В судовому засіданні не встановлено наявність у відповідача на праві власності нерухомого або рухомого майна. Позивачем не доведені витрати відповідача, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Надані позивачем квитанції та чеки на придбання харчів та одягу, не можуть бути прийняті судом, як безумовна підстава для задоволення позовних вимог в розмірі 2300 грн., з урахуванням того, що це є додатковими витратами на утримання дитини, а аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини.

Підтвердження того, що батьки відповідача перебувають на його утриманні, відповідачем також не надано. Будь-яких інших обставин, які б заслуговували на увагу відповідачем суду не надано.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач має достатній заробіток для стягнення з нього аліментів у розмірі 2300,00 грн. щомісячно на кожну дитину, що є вищим мінімального гарантованого розміру аліментів, визначеного законом.

При визначенні розміру стягуваних аліментів суд виходить з прожиткового мінімуму, встановленого з 01 січня 2020 року Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік».

Так, Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

З огляду на вказане, приймаючи до уваги принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання дитини і з огляду на бажання позивача отримувати кошти на утримання дітей в твердій грошовій сумі, суд вважає за можливе частково задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 1800 грн. щомісячно на кожну дитини, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дітьми повноліття.

Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим.

Частиною 1 ст. 191 СК України, встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З позовом до суду позивач звернулася 16.07.2020 року, а тому саме з даного періоду слід стягувати аліменти на дітей.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексу України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частиною 2 ст. 184 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Оскільки, спеціального закону про індексацію аліментів не прийнято, а в Україні діє Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», то розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України підлягає індексації в порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Таким чином обов`язок проведення індексації розміру аліментів, який визначений судом у твердій грошовій сумі, прямо передбачений законом, а саме, положеннями ст. 184 СК України, що зобов`язує державного виконавця проводити таку індексацію автоматично, тобто без додаткового судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 430 ЦПК України, на підставі ст.ст. 180, 181, 182, 184, 183, 184, 191 Сімейного кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Синельникове Дніпропетровської області, РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожного до їх повноліття.

Стягнення провадити з 16.07.2020 року.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Синельникове Дніпропетровської області, РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106), судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 14.12.2020 року.

Суддя: Г. В. Бондаренко