Рішення № 93510172, 09.12.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/8276/18

№ 2/183/426/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Устименко М.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

28 січня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ «КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просять стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 19565,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 07.07.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на карткових рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою, що затверджені наказом, та Тарифами Банку, які викладені на офіційному сайті позивача складає між нею та Банком відповідний договір.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт надає згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до Умов та Правил банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання, друга сторона не може пропонувати свої умови договору.

Договором передбачено, що у разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.

Позивач зазначає, що зі своєї сторони виконав умови кредитного договору, надав відповідачеві кредитні кошти у зазначеному вище розмірі, позичальник зобов`язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених договором, слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту у встановлений строк не виконувала, у зв`язку з чим станом на 18.11.2018 року виникла заборгованість у розмірі 19565,29 грн., яка складається з наступного: 735,10 грн. - тіло кредиту; 1647,16 грн. – відсотки за користуванням кредитом; 15775,16 грн. - пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 907.87 грн. - штраф (процентна складова).

Зазначену суму заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача, а також покласти на відповідача судові витрати.

У відзиві на позов відповідач зауважила, що подана заява-анкета не підтверджує видачу їй кредитної картки, надання грошових коштів на цю картку, відкриття рахунку і зарахування кредиту. Крім того, звертає увагу на розбіжності, що містяться у заяві-анкеті щодо суми кредитного ліміту (1300 грн.) та кредитного ліміту, встановленого банком (2000 грн.). за загальними правилами термін дії картки встановлюється в три роки, в зв`язку з чим термін дії картки повинен був закінчитися задовго до звернення банку до суду. Також відповідач звертає увагу на неузгодженість суми боргу, зазначеної у позові з сумою боргу, зазначеною у розрахунку заборгованості. Відповідач звертає увагу на зміну процентної ставки, визначену у розрахунку та відсутність доказів погодження з нею зміни процентної ставки, що є порушенням вимог ч.3 ст. 1056-1 ч.3 ЦК України. Щодо стягнення пені відповідач просить застосувати позовну давність, щодо стягнення штрафі та неустойки, визначених договором, - просить відмовити (а.с. 49-56).

У відповіді на відзив позивач спростовував доводи, викладені відповідачем у відзиві, зауважив, що підписана відповідачем заява-анкета разом з умовами банку та

Тарифами складають Договір. Картковий рахунок – рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта, по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. Зміна процентної ставки обумовлена тарифами банку та Довідкою про умови кредитування з використанням картки «Універсальна». Крім того, позивач заперечував проти застосування позовної давності, посилаючись на вимоги ст.ст. 527, 530, 629, 1054 ЦК України, та зауважив, що відповідач активно користувалася кредитною карткою, а також додатково навів доводи щодо необхідності стягнення штрафу, визначеного умовами договору. (а.с.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2019 року по справі було відкрито провадження, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, однак ухвалою суду від 11 листопада 2019 року суд відступив від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, та перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 64-65).

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просить задовольнити позов у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, наполягала на розгляді справи в режимі відеоконференцзвязку. Таке клопотання було задоволено, судове засідання, призначене на 13.02.2020 року здійснювалось в режимі відеокнференцзвязку, однак сторони в цей день не з`явилися в судове засідання, в подальшому розгляд справи, проводився у відсутність сторін, за наявними у справі доказами.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір №б/н від 07.07.2011 року про надання банківських послуг, який складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку (а.с.9-25).

Згідно умов договору відповідач отримала на картковий рахунок кредитні кошти у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що відповідач зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно п.2.1.1.12.2 умов та правил надання банківських послуг, в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує проценти у розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.

У разі виникнення прострочених платежів за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1. Договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п.2.1.1.12.6.1 умов та правил надання банківських послуг на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Крім того, відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф, у розмірі визначеному тарифами договору.

Позивач наполягає, що боржник ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по кредитному договору у повному обсязі не виконувала, в результаті чого станом на 18.11.2018 року виникла заборгованість у розмірі 19565,29 грн., яка складається з наступного: 735,10 грн. - тіло кредиту; 1647,16 грн. - відсотки за користуванням кредитом; 15775,16 грн. - пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 907.87 грн. - штраф (процентна складова), надавши при цьому розрахунок заборгованості (а.с.6-7).

До правовідносин, що виникли між сторонами суд вважає за необхідне застосувати наступні норми Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частини 1, 2 статті 1047 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи містять дані про те, що відповідач підтвердила свою згоду про те, що підписана заява разом з пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, які були надані йому у письмовому вигляді (а.с. 8-31)

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту ПАТ КБ «ПриватБанк» керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку, про що зазначає у позові.

Також банк зазначає, що власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 Договору.

Свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг банк виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Так, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем було надано анкету-заяву відповідача про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, ІПН, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку та те, що ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну картку «Універсальна» (а.с. 8).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

На підтвердження своєї позиції щодо використання кредитних коштах, на умовах кредитування, визначених договором, банком надано розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, з яких вбачається, що ОСОБА_2 постійно користувалася кредитним коштами знімаючи готівку, оплачуючи товари та послуги, періодично поповнював картку через термінал та шляхом грошових переказів (а.с. 81-83).

За таких обставин, суд вважає, що позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача належить стягнути суму боргу за тілом кредиту у розмірі 735,10 грн., яку відповідач фактично не оспорює.

Вирішуючи позов в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 1647,16 грн., суд дійшов до наступного висновку.

В анкеті – заяві позичальника про надання банківських послуг від 07.07.2011 року процентна ставка не зазначена.

Позивачем подано до суду два розрахунки заборгованості, з яких вбачається, що з 07.07.2011 року процентна ставка за користування кредитом становила 30%, далі з 01,09.2014 року відсотки були збільшені – до 34,8%, а з 01.04.2015 року – до 43,2% (а.с. 5. навпаки зменшені до 3,6 % (а.с.5). Інший розрахунок заборгованості, починаючи з 01.06.2015 року містить кожного місяця різу процентну ставку (а.с. 6,7) При цьому, жоден із тарифних планів, згідно поданої довідки про умови кредитування (а.с.9), не містить умов про зміну саме в такому порядку та розмірах відсоткової ставки.

Пунктом 1.1.3.2.4 наданих до суду Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин.

Між тим, у відповідності до ч.3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Суду не надано достатніх та допустимих доказів того, що зміна фіксованої процентної ставки відбувалося за погодженням з ОСОБА_1 , як і не надано доказів того, з якими саме Умовами та правилами надання банківського кредиту (в якій редакції, з якими змінами) ОСОБА_1 ознайомлювалася при укладенні кредитного договору.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Відсутність позову про визнання кредитного договору в цій частині, як оспорюваного правочину, не може бути перешкодою для неврахування інтересів відповідача при вирішенні цього спору.

А тому, суд приходить до висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині задоволенню не підлягає, суду не доведено розмір процентної ставки за користування кредитом, а також не доведено, що зміна процентної ставки відбувалась за погодження та обізнаністю позичальника.

Поряд з цим, вирішуючи позов в частині стягнення пені за користування кредитом у розмірі 18157,42 грн., суд також дійшов до висновку про недоведеність цих вимог позивачем, оскільки у Заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Вирішуючи позов в частині стягнення штрафу у фіксованому розмірі та процентної складової, суд дійшов до наступного висновку.

У своєму позові позивач, посилаючись на вимоги п.2.1.1.7.6 Договору, вказує, що при порушені позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплати банку штраф у розмірі 500,00 грн., а також + 5% від ціни позову.

В тім, пункт 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, що містяться в матеріалах справи, визначає інші умови нарахування штрафу, а саме при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлений Тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни.

При цьому, з розрахунку заборгованості не можливо встановити, які ж саме умови для нарахування штрафів застосував позивач.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов в цій частині також задоволенню не підлягає, оскільки стягнення штрафу у фіксованому розмірі та процентної складової, яка визначається ціною майбутнього позову ще при укладенні договору, діючим законодавством не передбачена, а розмір нарахованих і прострочених відсотків та пені з урахуванням яких здійснювалося б нарахування штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору, суду не доведено.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 07.07.2011 року станом на 28.12.2018 року у розмірі 735,10 грн., що складає тіло кредиту.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76-82,89,141,263,265,280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.07.2011 року станом 18.11.2018 року виникла заборгованість у розмірі 735,10 грн. (сімсот тридцять п`ять гривень, 10 копійок), що складає тіло кредиту.

В іншій частині позову, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн., 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.