Рішення № 93509618, 14.12.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №204/5757/20

Провадження №2/204/1675/20

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

14 грудня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Книш А.В.,

секретар судового засідання Шаповалова В.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовною заявою, в якій просив визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить позивачу, що є підставою зняття з реєстрації відповідача з вказаної квартири. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 лютого 2019 року є власником квартири АДРЕСА_1 . В квартирі, крім позивача, зареєстрований також відповідач, який є колишнім чоловіком позивача та шлюб з яким було розірвано рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30 вересня 2019 року. Вказує, що квартира була придбана у шлюбі 11 червня 2019 року та шлюбним договором було врегульоване питання щодо власника спірної квартири, у зв`язку з чим відповідачем було визнано квартиру особистою приватною власністю позивача. Відповідач з жовтня 2019 року не мешкає в квартирі АДРЕСА_1 , його особисті речі в квартирі відсутні. За весь час не проживання відповідача, позивач сплачує нараховані і на нього комунальні послуги та квартплату, відповідач протягом всього часу ніякої участі в оплаті квартплати та комунальних послуг не приймає. Крім того, відповідач є боржником перед різноманітними фінансовими установами, які надають кредитні кошти громадянам, позивачу телефонують з кредитних установ та надходять на телефон повідомлення щодо існуючої заборгованості відповідача. Будучи зареєстрованим у квартирі, відповідач створює перешкоди позивачу, як власнику. Підсумовує, що відповідач не є членом сім`ї позивача, втратив право користування квартирою та існують всі підстави для скасування реєстрації місця проживання відповідача.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність, а також відзив не подавав, у зв`язку із чим, суд, враховуючи згоду представника позивача, ухвалив відповідно до ст. 280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши представника позивача ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Позивач є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.3-4, 42-43).

Сторони з 10 липня 2010 року перебували у шлюбі та який рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2019 року, що набрало законної сили 31 жовтня 2019 року, розірвано (а.с.5).

Відповідно до пункту 6 Шлюбного договору від 11 червня 2019 року, сторони домовилися, що квартира АДРЕСА_1 , яка придбана та право власності на яку зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 , є її особистою приватною власністю (а.с.6-7).

Також в судовому засіданні встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані позивач, відповідач та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8,40).

Актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 28 липня 2020 року встановлено, що відповідач, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , не проживає за місцем реєстрації з жовтня 2019 року, його особисті речі у квартирі відсутні (а.с.9).

Згідно із частиною 1 статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Частиною 3 ст. 405 ЦК України визначено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що вона є головою ОСББ «Каверіна-1» та приблизно на початку весни 2019 року до неї прийшли сторони, як нові власники квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та в подальшому прописалися в ній разом зі своєю донькою. Потім через деякий час позивач кудись зникла та на її запитання відповідач повідомив їй, що остання поїхала на заробітки. Коли в вересні 2019 року позивач повернулася до квартири, то відповідача там вже не було, а також не було його речей, була знята сантехніка, двері, був відсутній телевізор та комп`ютер. З жовтня 2019 року відповідач повністю перестав з`являтися у квартирі, речей його там не має, будь-яких перешкод там проживати йому не чинили та зараз там проживає лише позивач з дитиною.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні, повідомив, що він є батьком позивача та знає, що відповідач заселився в спірну квартиру на початку весни 2019 року. Також свідок повідомив, що у відповідача була ігрова залежність, позивачу та її родичам приходили смс-повідомлення від банків щодо його заборгованості. Потім влітку 2019 року відповідач приїхав до квартири, де вони жили з донькою, відчинив її своїми ключами та забрав звідти свої речі, 2 міжкімнатних дверей та побутову техніку і перестав будь з ким спілкуватися. Наприкінці літа чи на початку осені 2019 року відповідач остаточно пішов з квартири, речей його там не має і по цей час, будь-які перешкоди проживати в квартирі йому не чинили.

Дослідженими в судовому засіданні доказами поважні причини відсутності відповідача за місцем реєстрації не встановлені.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач не проживає в спірній квартирі понад один рік без поважних причин, спроб вселитися не робив і ніхто не перешкоджав його проживанню або вселенню до неї, а тому вимоги позивача щодо визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 840,80 грн (а.с.13).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд.58, каб.213, ідентифікаційний код 40392181.

Повний текс рішення складено 14 грудня 2020 року.

Головуючий: