Ухвала суду № 93509615, 09.12.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6772/19

Провадження № 1-кп/204/288/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.,

секретаря судового засідання: Трошиної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12019040680001579 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю: прокурора Васика М.М., захисника Торопчиної-Агалакової С.О., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває дане кримінальне провадження.

В судовому засіданні захисник Торопчина-Агалакова С.О., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 заявила клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими, а саме: доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій, дата відсутня, можлива дата 03.08.2019 року); протоколу огляду від 08.08.2019 року, за яким вилучений автомобіль DEO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про його реєстрацію, ключі від автомобілю, що належить ОСОБА_3 ; ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2019 року про арешт автомобілю DEO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про його реєстрацію, ключі від автомобілю, що належить ОСОБА_3 ; постанову слідчого від 08.08.2019 року про визнання речових доказів автомобілю DEO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про його реєстрацію, ключі від автомобілю, що належить ОСОБА_3 ; протоколу огляду ОСОБА_3 з вилученням його мобільного телефону Xiaomi Mi A2 Lite та 2 сім-картки від 08.08.2019 року; ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2019 року накладення арешту на мобільний телефон Xiaomi Mi A2 Lite та 2 сім-картки; постанову слідчого від 08.08.2019 року про визнання цих речових доказів - мобільного телефону Xiaomi Mi A2 Lite та 2 сім-картки; протоколу затримання ОСОБА_2 від 08.08.2019 року; ухвалу Красногвардійського районного суду від 09.08.2019 року про застосування до ОСОБА_2 арешту; протоколу огляду місця події у АДРЕСА_2 від 08.08.2019 року з вилученням автомобілю «Ланос», win-код НОМЕР_2 , а також 3 слідів пальців рук; ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2019 року про надання дозволу на проведення огляду місця події у АДРЕСА_2; ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2019 року про накладення арешту на автомобіль «Ланос», win-код НОМЕР_2 ; постанови слідчого від 06.08.2019 року про визнання речових доказів щодо слідів пальців рук; постанови слідчого від 08.08.2019 року про визнання речових доказів щодо автомобілю «Ланос», win-код НОМЕР_2 ; протоколу обшуку від 08.08.2019 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , з вилученням двох сім-карток та карти лояльності «Брусничка», «Поляна», «Нефтек» та пластикової картки з номером мобільного оператору № НОМЕР_3 ; ухвалу Красногвардійського районного суду від 13.08.2019 року про надання дозволу на проведення обшуку від 08.08.2019 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 ; постанову слідчого від 08.08.2019 року про визнання цих речових доказів: двох сім-карток, трьох карток лояльності «Брусничка», «Поляна», «Нефтек» та пластикової картки з номером мобільного оператору № НОМЕР_3 . Також просить визнати очевидно недопустимими докази: постанови слідчого Бредихіної О.В. від 03.08.2019 року про визнання речових доказів - свідоцтва про реєстрацію автомобілю DEO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про його реєстрацію, ключі від автомобілю, що належить ОСОБА_3 ; рапорт о/з СКП Чечелівського ВП Терещенко А.А. від 08.08.2019 року про «визнання ОСОБА_2 своєї поведінки»; заяву ОСОБА_3 про дозвіл на проведення огляду автомобілю від 08.08.2019 року; заяву ОСОБА_3 про дозвіл на розміщення автомобілю на території Чечелівського ВП від 08.08.2019 року; заяву ОСОБА_3 про добровільну видачу свідоцтва про реєстрацію автомобілю, мобільного телефону; протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_3 від 08.08.2019 року; заяву ОСОБА_4 від 08.08.2019 року про дозвіл працівникам поліції зайти в її домоволодіння та обстежити прилеглу територію за адресою: АДРЕСА_2 ; довідку про судимість ОСОБА_2 від 09.08.2019 року; пояснення ОСОБА_2 від 08.08.2019 року на ім`я «ТВО начальника Чечелівського ВП майора поліції Падей А.А. ; висновок експерта від 09.09.2019 року за № 21/12.2/307 про те, що сліди пальців рук належать ОСОБА_2 .

В обґрунтування клопотання зазначила, що стороною обвинувачення в якості обґрунтування зібрано ряд доказів, однак ці докази не відповідають вимогам чинного законодавства, тому відповідно до ст.. 89 КПК України вони є недопустимими. Так, доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій, дата відсутня (можлива дата - 03.08.2019 року не відповідає вимогам, які визначені наказом МВС України від 07.07.2017 року № 575 в Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, а саме відсутні: дата його видачі; строки виконання; немає доручення на такі дії, як огляд місця події тощо, зазначено лише встановлення додаткових свідків та очевидців; дата внесення в ЄРДР зазначена 12.08.2019 року, хоча дата внесення по зазначеному кримінальному провадженню - не 12.08.2019 року, а 03.08.2019 року. Таким чином зазначене доручення є незаконним, а усі дії слідчих органів та оперативних підрозділів за таким дорученням, відповідно, ті слідчі дії які були проведені, але не були вказані в цьому дорученні, є також незаконними. Протокол огляду від 08.08.2019 року, за яким був вилучено автомобіль DEO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про його реєстрацію, ключі від автомобілю, що належить ОСОБА_3 та ухвала Красногвардійського районного суду від 12.08.2019 року про арешт цих речей, а також постанова слідчого від 08.08.2019 року про визнання зазначених речових доказів не містить дозволу власника на цей огляд, є тільки підпис ОСОБА_3 під протоколом, однак немає його запису про дозвіл на цей огляд. Немає запису щодо застосування фото-відеозйомки під час огляду. Фактично, це був обшук речей ОСОБА_3 . Відповідно, і захисника при цьому огляді-обшуку також не було. Статтею 167 КПК України визначені підстави тимчасового вилучення майна, а ст. 237 КПК України передбачено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Жодної правової підстави, яка перелічена в законі, для вилучення цього майна у слідства не було. В результаті цих незаконних дій цей автомобіль з незрозумілих підстав був вилучений у свідка та залишений на території відділу поліції, де він знаходиться і досі. ОСОБА_3 не є злочинцем, не є підозрюваним, не був затриманим, він є тільки свідком по справі, але вже рік без будь-яких підстав, навіть і зараз, коли вже давно закінчилось досудове розслідування і йде судовий розгляд, він позбавлений свого автомобілю. Тому це тимчасове вилучення майна відбулося з порушенням ст.. 167 КПК України і, відповідно, усі дії щодо цього вилученого майна є незаконними. Також слідчим були грубо порушені і процесуальні строки щодо до цього вилучення майна. Як зазначено в протоколі, огляд цього майна було проведено 08.08.2019 року, але клопотання слідчого Ступакової С.Г. надійшло до канцелярії суду не 09.08.2019 року, як вимагає ця норма закону, а лише 12.08.2019 року. Клопотання прийшло до суду поштою, але підтверджуючих належних документів (квитанції, опису вкладення) щодо того, що саме це клопотання було направлено до суду 09.08.2019 року, в матеріалах справи немає. Суд не помітив ці відверті порушення закону і грубі порушення прав ОСОБА_3 на власність, на захист і 12.08.2019 року чомусь затвердив це беззаконня своєю ухвалою, заарештував цей автомобіль. Отже, зазначені протокол огляду та відповідно, арешт зазначеного майна, ухвала суду та постанова слідчого про визнання цих речових доказів є незаконними. Окрім цього, в тексті постанови слідчого від 08.08.2019 року про визнання цих речових доказів зазначено про повідомлення ОСОБА_2 про підозру 09.08.2019 року, тобто про подію, яка відбулася після дати постанови - 08.08.2019 року, тому ця постанова не могли бути винесена слідчим Ступаковою С.Г. 08.08.2019 року і, відповідно, дата 08.08.2019 року є підробленою, а ця постанова також і з цієї підстави є незаконною. Щодо протоколу огляду ОСОБА_3 з вилученням його мобільного телефону Xiaomi Mi A2 Lite та 2 сім-картки від 08.08.2019 року; ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2019 року накладення арешту на мобільний телефон Xiaomi Mi A2 Lite та 2 сім-картки; постанови слідчого від 08.08.2019 року про визнання цих речових доказів - мобільного телефону Xiaomi Mi A2 Lite та 2 сім-картки зазначає, що слідчий порушив вимоги Закону України «Про Національну поліцію» і по суті був вчинений незаконний обшук особи - свідка по справі. Відповідно до зазначеного протоколу цей огляд відбувся в кабінеті 106 слідчого відділу поліції Чечелівського району, куди ОСОБА_3 був доставлений працівниками поліції. Огляд відбувся нібито на підставі «заяви на огляд», хоча ніякої заяви на огляд немає в матеріалах справи. По суті, відбулось фактичне затримання та обшук людини службовою особою - слідчим Крімзун О.О. , хоча відповідного протоколу затримання за ст. 208 КПК України та протоколу обшуку в справі немає. Зазначений протокол не містить також і дозволу ОСОБА_3 на цей огляд, є тільки підпис ОСОБА_3 під протоколом, однак немає його запису про дозвіл на цей огляд. Відповідно, і захисника при цьому огляді також не було. До того ж ніяка «заява на огляд» за таких обставин - в умовах несвободи людини - не може бути законною. В порушення ст.. 167 КПК України незаконно вилучили у власника мобільний телефон і 2 сім-картки. Як зазначено в протоколі, огляд цього майна було проведено 08.08.2019 року, але клопотання слідчої Ступакової С.Г. про арешт цього майна надійшло до канцелярії суду не 09.08.2019 року, а лише 12.08.2019 року. Жодних поштових документів, які б свідчили про те, що це клопотання надійшло хоча би на пошту своєчасно в справі немає. З незрозумілих підстав суд також не помітив ці відверті порушення закону і грубі порушення прав ОСОБА_3 в тому числі на власність, на захист і 13.08.2019 року чомусь затвердив це беззаконня своєю ухвалою, заарештував це майно, відібравши тим самим його у свідка по справі. Отже, зазначені протокол огляду, та відповідно, ухвала суду та арешт цього майна та постанова слідчого про визнання цих речових доказів є незаконними. Окрім цього, в тексті постанови слідчого від 08.08.2019 року про визнання цих речових доказів зазначено про повідомлення ОСОБА_2 про підозру 09.08.2019 року, тобто про подію, яка відбулася після дати постанови - 08.08.2019 року, тому ця постанова не могли бути винесена слідчим Ступаковою С.Г. 08.08.2019 року і, відповідно, дата 08.08.2019 року є підробленою, а ця постанова також і з цієї підстави є незаконною. Щодо протоколу затримання ОСОБА_2 від 08.08.2019 року та ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2019 року про застосування до ОСОБА_2 арешту зазначає, що у протоколі затримання ОСОБА_2 із переліку, передбаченого ст.. 208 КПК України, слідчим зазначено підстава затримання - пункт 2. Відповідно до Академічного тлумачного словника «безпосередній» - який не має проміжних ланок, зовсім близький; найближчий. Згідно з повідомленням про підозру від 09.08.2019 року ОСОБА_2 незаконно заволодів транспортним засобом у 4 годині 03.08.2019 року. Отже, законне безпосереднє затримання мало відбутися вранці 03.08.2019 року, а затримання через більше ніж 5 з половиною днів (5 днів і 12 годин) не може бути затриманням «безпосередньо після вчинення злочину», як вимагає закон. Таким чином, затримання ОСОБА_2 та, відповідно, обрання запобіжного заходу у вигляді його арешту, яке відбулося на підставі зазначеної ухвали суду, та усі подальші дії слідства, в яких про це затримання було зазначено, є незаконними. Щодо протоколу огляду місця події у АДРЕСА_2 від 08.08.2019 року з вилученням автомобілю «Ланос», win-код НОМЕР_2 , а також 3 слідів пальців рук; ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2019 року про надання дозволу на проведення огляду місця події у АДРЕСА_2; ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2019 року про накладення арешту на автомобіль «Ланос», win-код НОМЕР_2 ; постанови слідчого від 06.08.2019 року про визнання речових доказів щодо слідів пальців рук; постанови слідчого від 08.08.2019 року про визнання речових доказів щодо автомобілю «Ланос», win-код НОМЕР_2 зазначає, що слідча Ступакова С.Г. всупереч ст. 237 КПК України, фактично провела у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , без ухвали суду, обшук житла ОСОБА_4 , під час якого вилучила автомобіль «Ланос», win-код НОМЕР_2 , а також 3 сліди пальців рук, та з метою надання надалі такій дії законного вигляду оформила її протоколом огляду місця події. Тобто фактично було проведено обшук у володінні людини, слідча дія відбулась виключно з метою виявлення автомобілю та слідів пальців рук в ньому, оскільки здійснювалось проникнення до місць, недоступних для звичайного спостереження, в тому числі було здійснено проникнення всередину автомобілю, де були незаконно вилучені сліди пальців рук. В протоколі також не зазначено чи була згода власників житла та майна на цей огляд. Тобто, слідчий Ступакова С.Г., аби легалізувати незаконне проникнення до житла, незаконно склала зазначений протокол огляду місця події. Відповідно слідчим 08.08.2019 року було проведено не огляд місця події, а обшук житла, в порушення вимог ст.ст.233,234,237 КПК України, без ухвали слідчого судді, у зв`язку з чим відповідний протокол та похідні від нього докази є недопустимими. Жодних невідкладних підстав для зазначеного огляду-обшуку, які вказані ст. 233 КПК України у слідчого не було: ані врятування життя людей, майна, ані безпосереднього переслідування підозрюваних у злочині осіб. Цей огляд-обшук проводився 08.08.2019 року, і відповідно слідчий Ступакова С.Г. повинна була звернутися з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку до слідчого судді. Однак такого клопотання слідчим до суду подано не було - слідчий звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення огляду місця події. Дане клопотання було подано з порушенням строків не невідкладно, в цей же день, а лише через 4 дні: воно надійшло до канцелярії суду лише 12.08.2019 року, що підтверджується відміткою канцелярії на цьому клопотанні. Суд на ці порушення не звернув увагу і 12.08.2019 року легалізував своєю ухвалою цей незаконний обшук житла. Таким чином, огляд, арешт зазначеного майна є незаконними, і зазначені протокол огляду та, відповідно, ухвали суду та постанови слідчого про визнання цих речових доказів є також незаконними. Окрім цього, в текстах цих постанов слідчого від 06.08.2019 року та від 08.08.2019 року про визнання зазначених речових доказів вказано про повідомлення ОСОБА_2 про підозру 09.08.2019 року, тобто, про подію, яка відбулася після дати постанов - 06.08.2019 року та 08.08.2019 року, тому ці постанови не могли бути внесені слідчим Ступаковою С.Г. 06.08.2019 року та 08.08.2019 року, відповідно, ці дати постанов є підробленими, тому ці постанови також і з цих підстав є незаконними. Щодо протоколу обшуку від 08.08.2019 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , з вилученням двох сім-карток та карти лояльності «Брусничка», «Поляна», «Нефтек» та пластикової картки з номером мобільного оператору № НОМЕР_3 ; ухвалу Красногвардійського районного суду від 13.08.2019 року про надання дозволу на проведення обшуку від 08.08.2019 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 ; постанову слідчого від 08.08.2019 року про визнання цих речових доказів: двох сім-карток, трьох карток лояльності «Брусничка», «Поляна», «Нефтек» та пластикової картки з номером мобільного оператору № НОМЕР_3 зазначає, що 08.08.2019 року слідчий Ступакова С.Г. безпідставно, без ухвали суду провела обшук в домоволодінні ОСОБА_8 , під час якого були вилучені наступні речі: дві сім-картки, три картки лояльності «Брусничка», «Поляна», «Нефтек» та пластикової картки з номером мобільного оператору № НОМЕР_3 , однак, як виявилось під час судового засідання 14.07.2020 року зі свідчень свідка ОСОБА_9 , щодо цього обшуку існує два різних протоколи, які відрізняються один від одного і текстом і оформленням, а саме в першому протоколі, який був наданий ОСОБА_9 працівниками поліції, в переліку вилучених речей відсутні найменування карток, а в другому протоколі, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження є перелік вилучених карток: «Брусничка», «Поляна», «Нефтек». В протоколі ОСОБА_9 не заповнені розділи з понятими, про участь інших осіб, розділ про виявлені речі також повністю відрізняється в цих двох протоколах - в другому протоколі цей розділ набагато більше заповнений, ніж протокол, який був наданий ОСОБА_9 . Обидва протколи підписані слідчим Ступаковою С.Г. та написані одним почерком. Тобто, наявно, що протокол, який знаходиться в матеріалах справи, був незаконно зроблений та доповнений працівниками поліції вже після обшуку. Свідки підтвердили, що під час обшуку 03.08.2019 року не вилучалась ніяка картка «Нефтек». Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 знімали на відео цей обшук і той факт, що зазначена картка під час обшуку не вилучалась, також підтверджується цим відео. Відповідно, цей протокол обшуку є сфальсифікованим. А той факт, що працівники поліції зробили 2 різних протоколи обшуку, підтверджує в черговий раз ту обставину, що слідчі органи працювали по цій справі з порушенням закону: задля фальсифікації розкриття злочину фальсифікують його докази. Окрім цього, в тексті цієї постанови слідчого від 08.08.2019 року про визнання речових доказів: двох сім-картки, три картки лояльності «Брусничка», «Поляна», «Нефтек» та пластикової картки з номером мобільного оператору № НОМЕР_3 зазначено про повідомлення ОСОБА_2 про підозру 09.08.2019 року, тобто, про подію, яка відбулася після дати постанови - 08.08.2019 року, тому ця постанова не могла бути внесена слідчим Ступаковою С.Г. 08.08.2019 року, відповідно, дата 08.08.2019 є підробленою, а ця постанова також і з цих підстав є незаконною. Щодо постанови слідчого Бредихіної О.В. від 03.08.2019 року про визнання речових доказів - свідоцтва про реєстрацію автомобілю DEO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про його реєстрацію, ключі від автомобілю, що належить ОСОБА_3 зазначає, що ця постанова є незаконною, оскільки є інша, аналогічна постанова іншого слідчого - Ступакової С.Г. щодо цих же речей. Однак дати різні - 03.08.2019 року та 08.08.2019 року. З тих же самих підстав, які вона зазначала про постанову слідчої Ступакової С.Г. і дана постанова є очевидно недопустимим доказом. Також, в тексті постанови слідчого Бридихіної О.В. від 03.08.2019 року про визнання цих речових доказів зазначено про повідомлення ОСОБА_2 про підозру 09.08.2019 року, тобто, про подію, яка відбулася після дати постанови - 03.08.2019 року, тому ця постанова не могла бути винесена слідчим 03.08.2019 року, і відповідно, дата 03.08.2019 року є підробленою, а ця постанова також із цієї підстави - незаконною. Винесення двома різними слідчими двох різних постанов про одні й ті ж докази, з різними датами підтверджують в черговий раз, що докази по справі слідством сфальсифіковані. Щодо рапорту о/з СКП Чечелівського ВП Терещенко А.А. від 08.08.2019 року про «визнання ОСОБА_2 своєї поведінки» зазначає, що цей рапорт грубо порушує чинне законодавство України. Поліцейський є зацікавленою особою, а тому рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, тому даний рапорт немає юридичної сили. Щодо заяви ОСОБА_3 про дозвіл на проведення огляду автомобілю від 08.08.2019 року; заяви ОСОБА_3 про дозвіл на розміщення автомобілю на території Чечелівського ВП від 08.08.2019 року; заяви ОСОБА_3 про добровільну видачу свідоцтва про реєстрацію автомобілю, мобільного телефону; протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_3 від 08.08.2019 року зазначає, що слідчий порушив багато норм закону і по суті вчинив незаконне затримання та обшук свідка по справі ОСОБА_3 . Щодо заяви ОСОБА_4 від 08.08.2019 року про дозвіл працівникам поліції зайти в її домоволодіння та обстежити прилеглу територію за адресою: АДРЕСА_2 зазначає, що норма ст. 233 КПК України не регламентує проведення огляду житла. Ця норма встановлює винятки із загального правила (недоторканість житла та іншого володіння особи) - можливість проникнення в житло тільки на підставі ухвали слідчого судді чи за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або у невідкладних випадках, зазначених у ч. 3 ст. 233 КПК України. ОСОБА_4 не має юридичної освіти, проста людина з сільської місцевості. Адвоката, який би міг би зазначити про незаконність цих дій під час такого приховуваного обшуку також не було. З її свідчень вбачається, що працівники поліції буквально «налетіли» і її будинок на декільком автомобілях, нікого у той час у будинку не було і вона була з грудною дитиною. Вона зателефонувала чоловікові, який в той час був на роботі і прийти додому не міг Працівники поліції сказали щоб вона підписала заяву і обвинувачений увечері буде дома чим її обманули. Тобто дана заява є явно незаконною, зроблена під психологічним тиском. Щодо довідки про судимість ОСОБА_2 від 09.08.2019 року зазначає, що сторона обвинувачення надала суду зазначену довідку, грубо порушуючи ст.. 88 КПК України, оскільки ця довідка характеризує ОСОБА_2 з негативної точки зору та може скласти враження у суду про ОСОБА_2 , як про особу, яка є завзятим злочинцем, що, відповідно, може викликати у суду до винесення вироку упередженість щодо невинуватості - лише поки що обвинуваченої людини. Надання цієї довідки порушує закон, права та законні інтереси ОСОБА_2 , як людини і громадянина. ОСОБА_2 не давав згоди на надання суду зазначеної довідки, тому надання її суду з боку сторони обвинувачення є неправомірним, а такий незаконний документ в матеріалах справи недопустимий. Щодо пояснення ОСОБА_2 від 08.08.2019 року на ім`я «ТВО начальника Чечелівського ВП майора поліції Падей А.А. зазначає, що ці пояснення не можуть бути доказом, оскільки вони отримані з порушенням ст. 95 КПК України, а саме: згоди на надання цих пояснень ОСОБА_2 не надавав; не зазначено хто саме від працівників правоохоронних органів відбирав ці пояснення у ОСОБА_2 ; не зазначено в якості кого надавав ці пояснення ОСОБА_2 ; де і у який час відбирались дані пояснення; пояснення були дані ОСОБА_2 в умовах несвободи, в приміщенні райвідділку поліції та шаленого тиску з боку працівників поліції; під час написання цих «визнавальних» пояснень у ОСОБА_2 не було захисника, який би міг надати відповідну правову консультацію. В порушення закону захисник Ковальчук В.І. навмисно був викликаний слідством не одразу, вдень 08.08.2019 року, під час затримання ОСОБА_2 , а тільки вночі 08.08.2019 року, чим відповідно право ОСОБА_2 на захист було порушено. Щодо висновку експерта від 09.09.2019 року за № 21/12.2/307 про те, сліди пальців рук належать ОСОБА_2 зазначає, що даний висновок не може бути належним доказом, оскільки ці сліди пальців рук були отримані в непередбачений процесуальними нормами закону спосіб. Вважає, що ці порушення не є випадковими, вони є системними по цій справі, тому усі докази є очевидно недопустимими.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання захисника.

Прокурор Васик М.М. з приводу заявлено клопотання зазначив, що ст.. 40 КПК України передбачено, що слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Таким чином, слідчим, у провадженні якого перебували матеріали досудового розслідування, надав доручення в порядку ст.. 40 КПК України, що прямо передбачено чинним КПК України, а тому будь-які порушення вимог КПК України відсутні. Щодо дати внесення відомостей до ЄРДР щодо кримінального правопорушення, то дата внесення вказана невірно, у зв`язку з технічною помилкою. Інші відомості, а саме номер кримінального провадження, кваліфікація тощо, дають підстави вважати, що вказане доручення надане саме в рамках вказаного кримінального провадження. Щодо огляду та вилучення авто ОСОБА_3 то під час проведення огляду та вилучення автомобіля, та інших речей ОСОБА_3 , останній був присутній під час проведення вказаних слідчих дій, будь-яких зауважень з боку ОСОБА_3 не надходило. У клопотанні захисника про визнання недопустимим вказаних доказів не наведено жодного факту порушення норм КПК України. Щодо твердження захисника про відсутність будь-яких правових підстав для проведення вказаної слідчої дії, вважає, їх надуманими, оскільки такі слідчі дії проведені в порядку КПК України та в подальшому оцінені слідчим суддею при вирішенні питання щодо арешту вилученого майна. Твердження захисника про відсутність будь-яких правових підстав для проведення слідчих дій, а саме вилучення мобільного телефону та сім-карток ОСОБА_3 , то вони надумані, оскільки такі слідчі дії проведенні в порядку КПК України та в подальшому оцінені слідчим суддею при вирішенні питання щодо арешту вилученого майна. Щодо затримання ОСОБА_2 зазначає, що його дійсно затримано в порядку ст.. 208 КПК України, та в подальшому,також з дотриманням норм КПК України обрано запобіжний захід. Обставини законності затримання та обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 неодноразово перевірено судом, як під час обрання слідчим суддею першої інстанції так і під час апеляційного розгляду. Вважає, що доводи сторони захисту є необґрунтованими щодо визнання незаконним затримання ОСОБА_2 та обрання останньому запобіжного заходу, а тому не підлягають задоволенню. Щодо огляду будинку ОСОБА_4 , то стороною захисту також надумані твердження щодо проведення обшуку, а не огляду домоволодіння, що підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Огляд проведено в порядку КПК на підставі письмової згоди власника. Крім того, законність проведення огляду перевірено слідчим суддею та винесено відповідну ухвалу. Постанови про визнання речовим доказом автомобіля ОСОБА_3 від 03.08.2019 року не існує, її немає в матеріалах кримінального провадження, є тільки постанова від 08.08.2019 року. Щодо рапорту, довідки про судимість, пояснень ОСОБА_2 вважає, що дані документи не є доказом по кримінальному провадженню. При огляді автомобіля ОСОБА_3 слідчі дії проведено законно. З приводу постанови слідчого від 08.08.2019 року про визнання речових доказів; постанови слідчого від 08.08.2019 року про визнання цих речових доказів - мобільного телефону Xiaomi Mi A2 Lite та двох сім-карт; постанови слідчого від 08.08.2019 року про визнання речовим доказом щодо автомобілю «Ланос», win-код НОМЕР_2 ; протколу обшуку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , з вилученням двох сім-карток та карти лояльності «Брусничка», «Поляна», «Нефтек» та пластикової картки з номером мобільного оператору № НОМЕР_3 ; ухвалу Красногвардійського районного суду від 13.08.2019 року про надання дозволу на проведення обшуку від 08.08.2019 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 ; постанову слідчого від 08.08.2019 року про визнання цих речових доказів: двох сім-карток, трьох карток лояльності «Брусничка», «Поляна», «Нефтек» та пластикової картки з номером мобільного оператору № НОМЕР_3 вважає необхідним викликати в судове засідання слідчого та шляхом його допиту встановити причини таких розбіжностей. Крім того вказав, що вирішення клопотання щодо допустимості доказів можливо лише під час перебування суду в нарад цій кімнаті під час ухвалення судового рішення по справі.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 1 ст. 87 КПК України закріплено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частинами 2,3 ст. 87 КПК України передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит. Недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Тобто, ст. 87 КПК України визначений вичерпний перелік з яких підстав внаслідок істотного порушення прав та свобод людини може бути визнаний недопустимий доказ.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

При цьому системний аналіз ст. 89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Існує також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію "очевидна недопустимість доказу", слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв`язку з кримінально процесуальними правовідносинами.

Аналогічна позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 року "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", де зазначено, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

Отже, для того, щоб вирішити у даному випадку питання про те, чи є недопустимими зазначені вище докази слід з`ясувати, чи мало місце порушення прав та свобод людини під час отримання останніх.

Клопотання адвоката Торопчиної-Агалакової С.О., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 зводиться до оцінки процесуальних порушень, вчинених під час проведення слідчих дій.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні в клопотанні, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначених в ньому доказу.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

На час розгляду даного клопотання судовий розгляд кримінального провадження триває.

На підставі наведеного вище, суд вважає, що в задоволенні клопотання належить відмовити, оскільки заявлені в ньому докази, які просить визнати недопустимими захисник Торопчина-Агалакова С.О., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 , можуть бути визнані такими під час ухвалення судом остаточного рішення за наслідками розгляду справи, шляхом оцінки цих доказів у їх сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Очевидності недопустимості цих доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх взаємозв`язку з іншими доказами суд не вбачає, й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.

Крім цього, у судовому засіданні 18.09.2020 року за участю захисника Торопчиної-Агалакової С.О. та обвинуваченого ОСОБА_2 вже досліджено письмові докази надані стороною обвинувачення. При дослідженні даних доказів ані захисник, ані обвинувачений не заявляли клопотання щодо визнання доказів очевидно недопустимими. Лише після закінчення дослідження письмових матеріалів захисником Торопчиною-Агалаковою С.О. заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими, у зв`язку з чим оцінка зазначених доказів мала бути дана судом в нарадчій кімнаті.

Оскільки судом не встановлено очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження, то в суду відсутні підстави визнавати недопустимим вищевказані докази, на яку вказує адвокат у своєму клопотанні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179,183,193,194,197,331,369,371,372,376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника Торопчиної-Агалакової С.О., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання доказів очевидно недопустимими у кримінальному провадженні № 12019040680001579 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Некрасов