Рішення № 93502020, 14.12.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1726/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 15 серпня 2019 року №0048881-5506-2403 про нарахування податку на нерухоме майно за 2018 рік в сумі 29309,00 грн та від 05 травня 2020 року №0068894-5507-2403 про нарахування податку на нерухоме майно за 2019 рік в сумі 29829,83 грн.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач вказувала на відсутність у неї житлового будинку у 2018-2019 роках площею більше 500 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , а тому при визначенні суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, не підлягає застосуванню підпункт «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України. Крім цього, вказує, що приміщення за названою адресою у 2011 році було реконструйовано під бар, сауну та банкетний зал та зареєстровано як об`єкт некомерційної нерухомості. Також у позові зазначено, що відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення без установлення факту оприлюднення Молодійською сільською радою сільською радою рішень від 21 грудня 2017 року №64-17/2017 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно на 2018 рік» та від 27 червня 2018 року №25-20/2018 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2019 рік», чим порушено положення підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що Молодійською сільською радою прийнято рішення про встановлення ставок податку на нерухоме майно на 2018 рік з порушенням підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, що призвело до порушення вимог закону щодо завчасного прийняття та оприлюднення рішень в частині регулювання змісту та обсягу податкового обов`язку платника податків, закріплених у Податковому кодексі України. Вказано також і про порушення податковим органом строків винесення та вручення податкового повідомлення-рішення за податковий період 2018 року.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено та визначено відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області письмові докази.

Відповідач щодо задоволення позову заперечував. У наданому суду відзиві на позовну заяву вказував, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем зареєстровано право власності на 2 об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, господарські будівлі та споруди загальною площею 578,7 квадратних метрів, реєстраційний номер 29429530, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 155,0 квадратних метрів, реєстраційний номер 220470973210, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Відтак, загальна площа об`єктів нерухомості становить 733,7 кв.м. Разом з цим, пільги з податку на нерухомість, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого об`єкта/об`єктів не перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі (120 квадратних метрів х 5 розмір = 600 квадратних метрів), встановленої підпунктом 266.4 цього пункту. Стосовно доводів про відсутність у власності ОСОБА_2 житлового будинку понад 500 кв. м відповідач зазначив, що позивач не скористалась своїм правом звернення до податкового органу із заявою про проведення звірки даних щодо об`єктів нерухомості, які належать їй на праві приватної власності, звертаючи увагу при цьому на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі №380/3988/20, яке набрало законної сили. Безпідставними, на думку відповідача, також є твердження позивача про неотримання ним податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2019 року, оскільки такі не відповідають дійсності. У контролюючого органу наявні відомості щодо отримання вказаного рішення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Вказуючи на законність винесених податкових повідомлень-рішень, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якої він вважає, що відповідачем не спростовано жодної з обставин, викладених у позовній заяві. Зазначено, що позивачем було подано до Головного управління ДПС у Чернівецькій області заяву з проханням винести нові рішення, а тому вважає помилковими твердження відповідача про невикористання позивачем правом звернення до податкового органу із заявою про проведення звірки даних щодо об`єктів нерухомості, які йому належать на праві приватної власності. Крім цього, безпідставними, на переконання позивача, є посилання відповідача на рішення суду першої інстанції, яке стосується інших правовідносин.

Правом подати заперечення відповідач не скористався.

Клопотань про розгляд справи за участю сторін до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням форми «Ф» від 15 серпня 2019 року №0048881-5506-2403 та від 05 травня 2020 року №0068894-5507-2403 ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання, відповідно, 29309,00 грн (за податковий період 2018 року) та 29829,83 грн (за податковий період 2019 року) за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості».

Згідно з розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, по об`єктах оподаткування, які належить ОСОБА_1 , сума податку у розмірі 29309,00 грн за житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , була розрахована податковим органом, виходячи із загальної площі вказаного об`єкта 578,7 кв. м.

04 вересня 2020 року ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 04 жовтня 2018 року, зареєстрованої в реєстрі за №157, звернувся до Головного управління ДПС у Чернівецькій області із заявою, в якій зауважив, що у ОСОБА_1 немає у власності житлового будинку площею більше 500 кв. м. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 січня 2010 року житлова площа будинку за адресою: АДРЕСА_1 , становить 309,60 кв. м, інші приміщення не є житловою площею, зокрема, басейна 77,2 кв. м, котельня 15,2 кв. м. Посилаючись на положення Податкового кодексу України та Житлового кодексу України вказав, що котельня, басейна та інші приміщення побутового характеру не є об`єктами житлової нерухомості та їх площа не може включатися в обсяг 500 кв. м. З огляду на викладене просив провести перерахунок суми податку і надіслати нові податкові повідомлення-рішення без сум 25000,00 грн (що визначено підпунктом «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України) за 2018-2019 роки.

Листом №7106/ФОП/24-13-04-07 від 01 жовтня 2020 року Головне управління ДПС у Чернівецькій області повідомило ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зокрема, про те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 2 об`єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок, господарські будівлі та споруди загальною площею 578,7 квадратних метрів, реєстраційний номер 29429530, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 155,0 квадратних метрів, реєстраційний номер 220470973210, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Пільги з податку на нерухомість, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 Податкового кодексу України, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів, оподаткування, якщо площа такого об`єкта/об`єктів не перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі (120 квадратних метрів х 5 розмір - 600 квадратних метрів), встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту. Загальна площа об`єктів становить 733,7 квадратних метрів (578,7 кв. м + 155,0 кв. м).

Вказано, що згідно підпункту 266.7.1. г) пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. За наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку) сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Враховуючи наведене, Головне управління ДПС у Чернівецькій області залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2019 року №0048881-5506-2403 на суму 29309,00 грн щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, від 05 травня 2020 року №0068894-5507-2403 на суму 29829,83 грн щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік за житловий будинок, зареєстрований за ОСОБА_1 та розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2019 року №0048881-5506-2403 та 05 травня 2020 року №0068894-5507-2403 протиправними, позивач звернулась до адміністративного суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, варто зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовані статтею 266 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1. статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно із підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3. статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4. статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5. статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно із підпунктом 266.7.1 пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові зобов`язання визначені позивачу відповідачем у зв`язку з тим, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, по об`єктах оподаткування, які належить ОСОБА_1 , сума податку у розмірі 29309,00 грн за житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , була розрахована, виходячи із загальної площі вказаного об`єкта 578,70 кв. м.

На підставі цих же даних було розраховано суму податкового зобов`язання у розмірі 29829,83 грн за податковий період 2019 року, що вбачається зі змісту листа Головного управління ДПС у Чернівецькій області №7106/ФОП/24-13-04-07 від 01 жовтня 2020 року.

Крім цього, у названому вище листі відповідач посилається на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими загальна площа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , становить 578,7 кв. м.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що згідно частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

Правові висновки щодо статусу відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме та необхідності застосування частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №917/553/17, від 03.04.2018 у справі №922/1645/18, від 24.01.2020 №910/10987/18, які суд враховує в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з цим, згідно з наданими до відзиву на позовну заяву відомостями з реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у відповідача була наявна інформація про те, що право власності позивача на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 13 січня 2010 року.

Так, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 січня 2010 року, бланк серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Молодійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, загальна площа житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною вище адресою становить 578,70 кв. м, а житлова площа - 309,60 кв. м.

Отже, у зазначеному документі відсутня інформація про те, що житлова площа нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 на праві власності, й відносно якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, становить саме 578,70 кв. м.

Натомість, площа будинку у вказаному розмірі є загальною, тобто з урахуванням площ господарських будівель та споруд.

З огляду на наведене, суд вважає безпідставним врахування відповідачем загальної площі належного позивачу на праві власності нерухомого майна 578,70 кв. м, у зв`язку з чим приходить до висновку про помилковість обчислення спірних податкових зобов`язань у розмірі 29309,00 грн (за податковий період 2018 року) та 29829,83 грн (за податковий період 2019 року).

На переконання суду, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем помилково було застосовано положення пункту «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України й при обчисленні спірних податкових зобов`язань безпідставно взято до уваги саме загальну площу нерухомого майна 578,70 кв. м, при тому що житлова площа належного позивачу нерухомого майна, відносно якого прийняті оскаржувані рішення, становить 309,60 кв. м, що вбачається із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 січня 2010 року, бланк серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Молодійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області.

Крім цього, судом встановлено, що за замовленням ОСОБА_1 житловий будинок по АДРЕСА_1 було реконструйовано під бар, сауну та банкетний зал, що вбачається з Технічного паспорту громадського будинку від 17 листопада 2011 року та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області 16 грудня 2011 року №ЧВ14311105615.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач не мав правових підстав нараховувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, на належний позивачу об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такий на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за податкові періоди 2018-2019 років не був об`єктом житлової нерухомості.

Відомості стосовно того, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є нежитловою будівлею (бар, сауна та банкетний зал) та, відповідно, не є об`єктом житлової нерухомості, підтверджуються також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №227123745 від 07 жовтня 2020 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість і безпідставність податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 15 серпня 2019 року №0048881-5506-2403 та від 05 травня 2020 року №0068894-5507-2403, якими позивачу визначено суми податкових зобов`язань за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2018 та 2019 роки, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно ж інших доводів, наведених позивачем в обґрунтування протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то з огляду на викладені вище правові підстави для задоволення позову такі уже не мають значення для правильного вирішення спору, а тому оцінці не підлягають. До того ж, доводи щодо прийняття Молодійською сільською радою рішення про встановлення ставок податку на нерухоме майно на 2018 рік з порушенням підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України оцінці не підлягають і тому, що вказані дії органу місцевого самоврядування не є предметом даного спору.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, то вони є безпідставними й такими, що не свідчать про законність й обґрунтованість оскаржуваних рішень. При цьому посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на рішення суду першої інстанції - безпідставні, оскільки рішення суду першої інстанції не є джерелом права в Україні. До того ж, що наведене відповідачем судове рішення прийнято в іншім справі за інших обставин.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваних рішень. Натомість доводи відповідача, викладені у відзиві є безпідставними та необґрунтованими.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки згідно наявної у справі квитанції від 09 жовтня 2020 року позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1681 грн 60 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 15 серпня 2019 року №0048881-5506-2403 та від 05 травня 2020 року №0068894-5507-2403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1681 грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 43143196).

Суддя О.П. Лелюк