Рішення № 93501897, 01.12.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року справа № 580/514/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача - Заруби С.О. (за ордером),

представників відповідача: Азарова П.В., Дубиновської Ю.О. (за довіреностями),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2020 з Шостого апеляційного адміністративного суду у Черкаський окружний адміністративний суд після скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Держпраці у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить (з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 05.03.2020):

- визнати протиправним наказ Управління Держпраці у Черкаській області №173-к від 23.12.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 ", накази №180-к від 28.12.2019 та №1-к від 02.01.2020 "Про внесення змін до наказу від 23.12.2019 №173-к", Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Управління Держпраці у Черкаській області, які займають посади державної служби категорій "Б" та "В" у 2019 році, затверджений наказом Управління від 20.12.2019 №105-АГ в частині, що стосується ОСОБА_1 та скасувати;

- поновити на посаді Начальника відділу нагляду у будівництві, котлонагляду, на транспорті та зв`язку Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_1 ;

- стягнути з Управління Держпраці у Черкаській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Управління Держпраці у Черкаській області на користь позивачу витрати на правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Позов мотивовано тим, що відповідач за результатами негативного висновку оцінювання результатів службової діяльності позивача прийняв рішення про звільнення із займаної посади, тоді як вимогами п.43 Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2017 №640, передбачено проведення повторного оцінювання. Отже, відповідач під час звільнення позивача діяв всупереч вимогам законодавства. Також зазначає, що спірний наказ №173-к від 23.12.2019 прийнятий у період перебування позивача на лікарняному, а накази №180-к від 28.12.2019 та №1-к від 02.01.2020 щодо внесення змін до наказу про звільнення прийняті на підставі інформації, що отримана незаконним шляхом, оскільки листок непрацездатності позивач подав відповідачу 08.01.2020. Крім того, вказані накази про внесення змін підписані заступником начальника М. Жарковою, а не безпосередньо керівником позивача О. Лазарєвою. Також позивач наголошує, що підставою його звільнення зазначено п.3 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», тоді як виключний перелік підстав для можливого звільнення позивача визначений ст.40 Кодексу законів про працю України. Крім того зазначає, що з ним не проведено повний розрахунок у день звільнення.

Ухвалою суду від 09.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.

28.09.2020 відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні. Зазначає, що звільнення позивача відбулось за результатами отримання ним негативної оцінки діяльності державних службовців, затвердженого наказом від 20.12.2019 №105-АГ, на підставі п.3 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», яка передбачає, що у разі отримання негативної оцінки за результатами оцінювання державний службовець підлягає звільненню. Вказана норма була чинною станом на час звільнення позивача, а його посилання на п.43 Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2017 №640, є безпідставним, оскільки норми підзаконних нормативно-правових актів не можуть суперечити вимогам Закону, а у разі суперечності застосуванню підлягає Закон, який має вищу юридичну силу. Також постановою Черкаської обласної організації профспілки працівників державних установ від 23.12.2019 №П-23-4 надано згоду на звільнення позивача.

Відповідач зазначає, що накази №180-к від 28.12.2019 та №1-к від 02.01.2020 щодо внесення змін стосовно дати звільнення позивача прийняті у зв`язку із тимчасовою його непрацездатністю, про що відповідача повідомлено особисто телефоном 23.12.2019, а також надано відповідну інформацію КНП «Четвертий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги».

Доводи позивача, що підставою його звільнення зазначено п.3 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», тоді як виключний перелік підстав для можливого звільнення визначений ст.40 Кодексу законів про працю України відповідач вважає необґрунтованими, оскільки Закону України «Про державну службу» є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює питання проходження державної служби, у т.ч. звільнення.

16.10.2020 позивач подав суду відповідь на відзив з аналогічними позовній заяві доводами.

23.10.2020 відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, в якому, окрім наведених у відзиві доводів, вказав, що позивач не обґрунтував протиправності наказу від 20.12.2019 №105-АГ, яким затверджено результати оцінювання службової діяльності позивача. Крім того зазначає, що відповідач не заперечує наявності зафіксованих в актах від 23.12.2019, 28.12.2019, 02.01.2020 обставин телефонних розмов із ним щодо перебування на лікарняному. Крім того ці обставини підтверджені також листком непрацездатності позивача. серії АДФ №841377.

Усною ухвалою від 23.10.2020, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 15.01.2016 №2-к позивача призначено на посаду головного державного інспектора з питань праці відділу нагляду в будівництві, котлонагляду на транспорті та зв`язку з 16.01.2016.

Наказом відповідача від 19.04.2016 позивача переведено на посаду начальника відділу нагляду в будівництві, котлонагляду на транспорті та зв`язку з 19.04.2016.

17.12.2018 першим заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_8 складено завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності позивача зі строком виконання до 01.10.2019. Із вказаним завданням позивач ознайомлений під підпис 17.12.2018 (том 2 а.с.262).

Наказом відповідача від 04.10.2019 №84-АГ доручено вчинення заходів щодо результатів виконання завдань державними службовцями Управління Держпраці у Черкаській області та проведення оціночної співбесіди.

06.11.2019 заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області М.В. Жарковою підписано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців стосовно позивача відповідно до якого визначено середній бал 1,8, що відповідає негативній оцінці результатів оцінювання. В обґрунтування оцінки зазначено, що якість виконаної роботи незадовільна. Не у повній мірі виконуються вимоги нормативно-правових актів, доручень, наказів та вказівок керівництва. Практично відсутня ініціативність, висока пасивність у роботі та необґрунтовані підходи до організації робочого процесу. До виконання завдань підійшов формально. Завдання виконані частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання.

Із вказаним висновком позивач ознайомлений 07.11.2019 із запереченнями і зауваженнями.

Наведений висновок затверджений наказом відповідача від 20.12.2019 №105-АГ за підписом начальника Управління Держпраці у Черкаській області О. Лазарєвої.

20.12.2019 голові профкому первинної профспілкової організації Жарковій М.В. за підписом начальника Управління Держпраці у Черкаській області О. Лазарєвої направлено лист №16/26-3842 щодо погодження звільнення позивача на підставі п.3 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

За наслідками засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Управління Держпраці у Черкаській області, оформленого протоколом від 20.12.2019 №20, надано згоду на припинення державної служби та звільнення позивача із займаної посади.

20.12.2019 Черкаській обласній організації профспілки працівників державних установ за підписом начальника Управління Держпраці у Черкаській області О. Лазарєвої направлено лист №16-26/3844 щодо погодження звільнення позивача на підставі п.3 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Постановою президії облавного комітету Черкаської обласної організації профспілки працівників державних установ від 23.12.2019 №П-23-4 надано згоду на припинення державної служби та звільнення позивача із займаної посади відповідно до п.3 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Наказом відповідача від 23.12.2019 №173-к за підписом начальника Управління Держпраці у Черкаській області О. Лазарєвої припинено державну службу та звільнено позивача з посади начальника відділу нагляду в будівництві, котлонагляду на транспорті та зв`язку з 28 грудня 2019 року відповідно до п.3 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

Наказом відповідача від 28.12.2019 №180-к за підписом заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області М. Жаркової внесено зміни до наказу від 23.12.2019 №173-к, замінивши числа та слова « 28 грудня 2019» на « 02 січня 2020».

Наказом відповідача від 02.01.2020 №1-к за підписом заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області М. Жаркової внесено зміни до наказу від 23.12.2019 №173-к, замінивши числа та слова « 02 січня 2020» на « 08 січня 2020 року».

Не погоджуючись із вказаними висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності та наказами про стосовно звільнення позивач звернувся в суд з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в контексті позовних вимог, суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулює Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (станом на час звільнення позивача) (далі - Закон №889-VIII).

Частиною 1 ст.1 Закону №889-VIII зазначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах

Частинами 1, 2 ст.44 Закону №889-VIII визначено, що результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Частинами 3-7 ст.44 Закону №889-VIII визначено, що оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб`єктом призначення.

Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання.

Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.11 ст.44 Закону №889-VIII).

Кабінет Міністрів України постановою від 23.08.2017 №640 затвердив Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Типовий порядок), який визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців. Дія цього Типового порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «А», «Б» і «В».

П.7 Типового порядку визначено, що оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

За правилами пункту 9 Типового порядку оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

Згідно з п.п.11-13 Типового порядку державному службовцю визначається від двох до п`яти завдань. Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку. Завдання і ключові показники для державного службовця на наступний рік визначаються у грудні року, що передує звітному. Визначення результатів виконання завдань проводиться у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань.

Відповідно до пункту 15 Типового порядку для визначення результатів виконання завдань суб`єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається: список державних службовців; строк визначення результатів виконання завдань; доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби).

Висновок затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення у грудні звітного року (пункт 16 Типового порядку).

Пунктом 33 Типового порядку визначено, що завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.

За приписами пункту 36 Типового порядку визначення результатів виконання завдань державним службовцем, на якого покладено виконання обов`язків за посадою державної служби категорії «А», «Б» або «В», здійснює керівник вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає.

Абзацом першим пункту 37 Типового порядку передбачено, що для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", оціночну співбесіду.

Згідно з пунктом 40 Типового порядку безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 для зберігання в особовій справі такого державного службовця.

За приписами пункту 41 Типового порядку висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

Відповідно до пункту 47 Типового порядку у разі отримання державним службовцем негативної оцінки відповідний висновок може бути оскаржений таким державним службовцем.

При цьому, згідно з ч.6 ст.44 Закону №889-VIII (у редакції станом на час визначення результатів оцінювання позивача) у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

За змістом наведеної норми закону наявність негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності є безумовною підставою для припинення державної служби (звільнення) державного службовця.

Як встановлено судом з матеріалів справи згідно з результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2019 рік, оцінка результатів службової діяльності позивача на посаді начальника відділу нагляду в будівництві, котлонагляду на транспорті та зв`язку Управління Держпраці у Черкаській області визначена, як «негативна», а середній бал становить 1,8.

У якості обґрунтувань такої оцінки зазначено, що якість виконаної роботи незадовільна. Не у повній мірі виконуються вимоги нормативно-правових актів, доручень, наказів та вказівок керівництва. Практично відсутня ініціативність, висока пасивність у роботі та необґрунтовані підходи до організації робочого процесу. До виконання завдань підійшов формально. Завдання виконані частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Оскільки обґрунтування позову стосуються бездіяльності відповідача щодо непроведення повторного оцінювання, суд зауважує, що позивачем не наведено доводів та не надано доказів на підтвердження обставин незгоди з викладеними у висновку результатами виконання завдань та наказом відповідача від 20.12.2019 №105-АГ, яким затверджений вказаний висновок.

Тобто, не спростовано тверджень відповідача щодо незадовільного виконання ключових показників з низькою ініціативністю, формального виконання завдання тощо.

Суд зазначає, що під час розгляду зазначеної адміністративної справи, суд перевіряє та встановлює наступні факти: чи було оцінювання результатів службової діяльності позивача проведено уповноваженою особою; чи був дотриманий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності та затвердження результатів такого оцінювання.

Верховний Суд в постанові від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15 зробив наступний висновок: «Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Виходячи з положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя».

З огляду на наведене, суд зазначає, що начальник Управління Держпраці у Черкаській області О. Лазарєвою та її заступник М. Жарковою під час здійснення оцінювання та затвердження результатів службової діяльності позивача діяли на підставі та в межах повноважень, визначених законом, оскільки мають відповідне право на проведення такого оцінювання та затвердження його результатів. Вчинення вказаними посадовими особами зазначених дій є способом реалізації повноважень, а здійснення дій є процесом реалізації наданих законом функцій.

Отже, складення вищевказаного висновку стосовно позивача та його затвердження наказом від 20.12.2019 №105-АГ є суб`єктивною оцінкою досліджених зазначеними особами обставин та їх дискреційними повноваженнями.

Як зазначено вище, згідно з ч.6 ст.44 Закону №889-VIII (в редакції, чинній станом на час призначення та проведення оцінювання результатів службової діяльності позивача із змінами, внесеними згідно із Законом №117-IX від 19.09.2019) у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

Тобто, зазначена норма Закону №889-VIII передбачає лише один правомірний та законний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень (суб`єкта призначення на державну службу) у випадку, якщо державний службовець отримав негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, - звільнення зі служби.

Стосовно доводів позивача, що відповідач за результатами негативного висновку оцінювання результатів службової діяльності позивача прийняв рішення про звільнення із займаної посади, тоді як вимогами п.43 Типового порядку, передбачено проведення повторного оцінювання, суд врахував таке.

Станом на час звільнення позивача із займаної посади чинною була норма п.3 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII, яка передбачає, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

Водночас, відповідно до п.43 Типового порядку (у редакції до 12.02.2020) у разі отримання державним службовцем негативної оцінки проводиться повторне оцінювання відповідно до цього Типового порядку. Затвердження висновку щодо повторного оцінювання здійснюється за формою згідно з додатком 5 не раніше ніж через три місяці та не пізніше ніж через п`ять місяців після затвердження висновку, що містить негативну оцінку.

Отже, у правовому регулюванні спірних правовідносин має місце ієрархічна колізія, яка виникла внаслідок регулювання одних фактичних відносин нормами, закріпленими в актах, що мають різну юридичну силу.

За загальним правилом, у разі суперечності застосовуються норми, що закріплюються в нормативно-правових актах, які мають більш високу юридичну силу.

Так, ст.113 Конституції України, як акту найвищої юридичної сили встановлює, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Також відповідно до пункту 2 листа Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26 грудня 2008 року №758-0-2-08-19 у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом як такий, що має більшу юридичну силу.

Оскільки вимога п.43 Типового порядку щодо необхідності проведення повторного оцінювання у разі отримання державним службовцем негативної оцінки суперечить акту вищої юридичної сили, а саме п.3 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII, який передбачає звільнення державного службовця за наявності негативної оцінки його діяльності, суд дійшов висновку, що п.43 Типового порядку не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах в силу положень ч.4 ст.9 КАС України.

Аналогічні висновки щодо застосування акту вищої юридичної сили наведені в постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №826/11346/15, від 08.04.2020 у справі №826/25373/15, від 25.11.2020 у справі №640/1104/19, що обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Стосовно доводів позивача, що підставою його звільнення зазначено п.3 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII, тоді як виключний перелік підстав для можливого звільнення позивача визначений ст.40 Кодексу законів про працю України, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дії норм законодавства про працю поширюються на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Оскільки питання припинення державної служби врегульоване ст. 87 Закону №889-VIII і позивача звільнено на підставі п.3 ч.1 вказаної норми, підстави для застосування до спірних правовідносин норм законодавства про працю, визначених Кодексом законів про працю України, відсутні.

Отже, вищевказані доводи позивача суд вважає необґрунтованими.

З огляду на викладене, враховуючи отримання позивачем, як державним службовцем, негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, що відповідає змісту п.3 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного наказу від 23.12.2019 №173-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

З приводу доводів позивача, що його звільнено у період тимчасової непрацездатності, а також щодо протиправності наказів №180-к від 28.12.2019 та №1-к від 02.01.2020 про внесення змін до наказу про звільнення, оскільки вони прийняті на підставі інформації, що отримана незаконним шляхом, суд врахував таке.

Відповідно до ч.5 ст.87 Закону №889-VIII наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Суд встановив, що згідно з актом від 23.12.2019 за підписом службових осіб відповідача О. Лазарєвої, Г. Зосіч, І. Давиденко , Н. Перун 23.12.2019 о 10 год. 10 хв. під час оперативної наради на особистий телефон завідувача сектору управління персоналом І. Давиденка зателефонував позивач та повідомив про погіршення стану здоров`я, у зв`язку з чим, з 23.12.2019 йому відкрито листок непрацездатності.

У зв`язку з цим, спірним наказом від 23.12.2019 №173-к позивача звільнено із займаної посади з 28.12.2019.

Згідно з актом від 28.12.2019 за підписом службових осіб відповідача О. Лазарєвої, Г. Зосіч, І. Давиденко , Н. Перун , І. Щербатої з метою з`ясування причин відсутності позивача на робочому місці 28.12.2019 о 10 год. 46 хв. завідувач сектору управління персоналом І. Давиденко, зателефонувавши позивачу на його мобільний телефон отримав інформацію, що період тимчасової непрацездатності позивачу продовжено до 31.12.2019 включно.

У зв`язку з цим, наказом від 28.12.2019 №180-к за підписом заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області М. Жаркової внесено зміни до наказу від 23.12.2019 №173-к, замінивши числа та слова « 28 грудня 2019» на « 02 січня 2020», оскільки 01.01.2020 є вихідним днем.

Згідно з актом від 02.01.2020 за підписом службових осіб відповідача О. Лазарєвої, Г. Зосіч, Т. Шульги , І. Щербатої з метою з`ясування причин відсутності позивача на робочому місці 01.01.2020 о 10 год. 55 хв. головний спеціаліст сектору управління персоналом Т. Шульга, зателефонувавши позивачу на його мобільний телефон отримала інформацію, що період тимчасової непрацездатності позивача, що розпочався 23.12.2019, не закрито та продовжено до кінця поточного тижня.

У зв`язку з цим, наказом від 02.01.2020 №1-к за підписом заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області М. Жаркової внесено зміни до наказу від 23.12.2019 №173-к, замінивши числа та слова « 02 січня 2020» на « 08 січня 2020 року».

Згідно з даними листка непрацездатності позивача від 23.12.2019 серії АДФ №841377, виданим КНП «Четвертий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», позивача у період з 23.12.2019 до 04.01.2020 звільнено від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Отже, з урахуванням вихідних та святкових днів (05.01.2020-07.01.2020) днем звільнення позивача вважається перший робочий день, наступний після закінчення тимчасової непрацездатності, а саме 08.01.2020, що відповідає вимогам ч.5 ст.87 Закону №889-VIII.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи позивача, що його звільнено у період тимчасової непрацездатності, а також щодо протиправності наказів №180-к від 28.12.2019 та №1-к від 02.01.2020.

Стосовно посилання позивача, що накази №180-к від 28.12.2019 та №1-к від 02.01.2020 підписані заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області М.Жарковою, яка не мала повноважень на їх підписання, суд врахував таке.

Згідно з додатком 2 «Заміщення повноважень» до наказу відповідача від 01.08.2018 №07 «Про розподіл обов`язків між начальником, першим заступником та заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області» посаду начальника та першого заступника начальника Управління заміщає заступник начальника.

Суд врахував, що наказом від 28.09.2015 №93-кт заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області призначено М.В. Жаркову.

Згідно з табелями обліку робочого часу 28.12.2019 керівник Управління Держпраці у Черкаській області О. Лазарєва перебувала у відрядженні, а 02.01.2020 - у відпустці.

Наказом від 01.07.2019 №57-кт з посади першого заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області звільнено ОСОБА_8 , а наказом від 12.02.2020 на цю посаду призначено Щербату І.М .

Оскільки станом на 28.12.2019 та 02.01.2020 повноваження начальника Управління Держпраці у Черкаській області виконувала заступник начальника Управління Держпраці у Черкаській області М.В. Жаркова , доводи позивача щодо відсутності у неї права підпису вищевказаних наказів, суд вважає необґрунтованими.

З приводу посилання позивача, що з ним не проведено повний розрахунок у день звільнення, суд зазначає, що на підставі абз.2 ч.5 ст.87 Закону №889-VIII у випадку звільнення державного службовця після закінчення його тимчасової непрацездатності оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

Оскільки позивача фактично звільнено з 08.01.2020 після закінчення його тимчасової непрацездатності, вказана норма передбачає проведення з ним повного розрахунку протягом семи днів з дня звільнення, а не у день звільнення, як це стверджує позивач.

Крім того, обставини остаточного розрахунку з позивачем не впливають на факт наявності підстав для звільнення та прийняття спірних наказів.

Однак, такі обставини можуть бути підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до вимог ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України, що не заявлено предметом цього спору.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак довів правомірність спірних рішень.

Врахувавши встановлені обставини та викладені норми законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування спірних наказів та висновку. Тому позовні вимоги позивача про поновлення на службі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, як похідні.

Беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати, пов`язані з розглядом справи, відшкодуванню не підлягають відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Управління Держпраці у Черкаській області (18000, м.Черкаси, б-р Шевченка, буд.205, код ЄДРПОУ 39881228).

Повне судове рішення виготовлено 11.12.2020.

Суддя О.А. Рідзель