Ухвала суду № 93501412, 14.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року № 520/10065/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під., пов.9, 9) про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0053; вирішити питання щодо судових витрат; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.07.2016 №3233, ОСОБА_1 06.07.2016 набув право власності на нежитлові будівлі літ. «А-2», загальною площею 16,9 кв.м, літ. «Г-1», площею 98,7 кв. м, літ. «Б-1», площею 1200,7 кв. м по АДРЕСА_2 . У провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться справа №641/9037/19 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 529781,49 грн. У даному позові Харківська міська рада стверджує, що нежитлові будівлі, яку набув у власність ОСОБА_1 нібито розташовані на території земельної ділянки х кадастровим номером 6310136900:04:001:0053, площею 0,3791 га та він нею користується, не оформивши право оренди на неї. На даний час позивач звернувся до землевпорядної організації для розробки проекту землеустрою з метою отримання у користування земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі, які належать позивачу та використовуються ним, як фізичною особою – підприємцем у господарській діяльності. Поряд з цим, площа земельної ділянки, яка фактично використовується ОСОБА_1 є меншою, ніж 0,3791 га, оскільки суміжні земельні ділянки поглинають частину земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0053. За таких обставин, ОСОБА_1 не може зареєструвати земельну ділянку, яку він має право отримати у власність або користуватися, як власник розташованих на ній будівель. Спірна земельна ділянка була зареєстровна 31.01.2014. Згідно відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, речове право на земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законом порядку. Відповідач не вчинив дії стосовно скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідач правом на надання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Відповідно до положень ст.ст.171, 257, 262 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що в листопаді 2019 року Харківська міська рада (далі – ХМР) в особі представника Коваль Ганни Юріївни звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 529 781, 49 грн. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель літ. «А-2» площею 554,6 кв. м., літ. «К-1» площею 16,9 кв. м., літ. «Г-1» площею 98,7 кв. м., літ. «Б-1» площею 1200,7 кв. м. по АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва на спадщину за законом від 05 липня 2016 року № 3233. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 серпня 2019 року № НВ-0003583662019 земельна ділянка площею 0,3791 з кадастровим номером 6310136900:04:001:0053 по АДРЕСА_3 зареєстрована 31 січня 2014 року як об`єкт цивільних прав.

Згідно з інформацією ГУ ДФС у Харківській області від 19 квітня 2018 року № 8760/9/20-40-13-09-19 ОСОБА_1 зареєстрований як платних земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_3 . Станом на 16 квітня 2018 року відповідачем сплачено лише у 2016 році – 25 314,14 грн; у 2017 році – 26 832,99 грн. Посилаючись на вказані обставини, ХМР просила стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 529 781, 49 грн.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.12.2019 року провадження по вказаній справі відкрито та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання (справа №641/9037/19).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що на даний час позивач звернувся до землевпорядної організації для розробки проекту землеустрою з метою отримання у користування земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі, які належать позивачу та використовуються ним, як фізичною особою – підприємцем у господарській діяльності. Поряд з цим, площа земельної ділянки, яка фактично використовується ОСОБА_1 є меншою, ніж 0,3791 га, оскільки суміжні земельні ділянки поглинають частину земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0053. За таких обставин, ОСОБА_1 не може зареєструвати земельну ділянку, яку він має право отримати у власність або користуватися, як власник розташованих на ній будівель. Спірна земельна ділянка була зареєстрована 31.01.2014. Згідно відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, речове право на земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законом порядку. Відповідач не вчинив дії стосовно скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст.46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Суб`єкт владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (п.7 ч.1 ст.4) - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За визначенням в ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Виходячи із змісту вказаних правових норм, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій. При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому є недостатнім поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його рішення, дії чи бездіяльність.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

В даному випадку правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0053 не носять публічно-правового характеру, а стосуються права позивача на вказане вище майно, пов`язуються позивачем з порушенням його права на користування земельною ділянкою, тобто цивільного майнового права.

Таким чином, правовідносини, які виникли у справі, випливають із цивільно-правових відносин.

Той факт, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч.4 ст.11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України).

На підставі ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 лютого 2016 року (справа №21-6551а15), від 02 березня 2016 року (справа №6-14цс16), Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року (справа №826/13571/17), від 27 лютого 2019 року (справа №826/15089/17).

При цьому, суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.07.2006 р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України", в якому Суд, зокрема зазначив, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі "Zand v. Austria" ("Занд проти Австрії") визначено, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів".

З огляду на встановлене, суд вважає, що між позивачем та відповідачем немає жодних правовідносин, які б мали ознаки публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, оскільки існує спір про право, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Дана справа, виходячи з суб`єктного складу сторін та суті спору, підлягає розгляду судом в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України суд роз`яснює позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Частиною 2 ст.239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4, 5, 19, 20, 238, 241, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під., пов.9, 9) про зобов`язання вчинити певні дії – закрити.

Роз?яснити позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Єгупенко