Рішення № 93501343, 14.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 р. № 520/13025/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/13025/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0226142-5606-2030 від 10.06.2020 на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 47169,09 грн; № 0226143-5606-2030 від 10.06.2020 на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 66476,13 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними, а тому, підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

09.11.2020 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. У вказаному відзиві представник Головного управління ДПС у Харківській області зазначив, що при винесенні оскаржуваних рішень податковий орган діяв з дотриманням норм чинного законодавства, а тому, такі рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 09.07.2009 ОСОБА_1 набула у власність нежитлові приміщення підвалу № Х-ХVІІ, LІV, ХLа, ХLІІ, 1-го поверху № 17, 19, 20, 21, 22, 33, 3-го поверху № 94, 97, 98, 99, 100, 106, 107, 108, 109, 98а в літ. "А-3", загальною площею 599,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, вказане підтверджується технічним паспортом на виробничий будинок № 663 від 29.06.2004, атом приймання - передачі від 03.08.2004, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4370626 від 06.08.2004 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".

В процесі експлуатації вищевказаних приміщень позивачем здійснено перебудову (перепланування) вказаних приміщень 3-го поверху, внаслідок чого площа приміщень дещо збільшилась.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 2-7200/08 від 02.09.2008, яке набрало законної сили 13.09.2008, визнано право власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення 3-го поверху № 94, 94а, 95, 97, 98, 98б, 99, 100, 102, 102а, 105-108, 107а, в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із вказаною перебудовою, нежитлові приміщення підвалу 3-го поверху № 94, 97-100, 106-109, 98а в літ. "А-3" перетворились у нежитлові приміщення 3-го поверху № 94, 94а, 95, 97, 98, 98б, 99, 100, 102, 102а, 105-108, 107а в літ. " А-3" загальною площею 425,1 кв.м., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20620814 від 17.10.2008 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", технічним паспортом на виробничий будинок № НОМЕР_1 від 03.04.2008.

10.06.2020 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено наступні податкові повідомлення - рішення стосовно позивача: № 0226142-5606-2030, яким нараховано суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік - в розмірі 17739,42 грн; за 2018 рік - в розмірі 15826,47 грн; за 2017 року - в розмірі 13603,20 грн; № 0226143-5606-2030, яким нараховано суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік - в розмірі 25000,44 грн; за 2018 рік - в розмірі 22304,49 грн; за 2017 року - в розмірі 19171,20 грн.

05.08.2020 позивачем направлено до відповідача запит про надання інформації з приводу якого майна та за якою ставкою нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У відповіді від 13.08.2020 Головне управління ДПС у Харківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що у її власності за адресою АДРЕСА_2 знаходяться: нежитлові приміщення 3-го поверху № 94, 94а, 95, 97, 98, 98б, 99, 100,102,102а, 105- 108, 107а в літ. "А-3" загальною площею 425,1 кв.м та нежитлові приміщення підвалу № Х-ХVІІ, LІV, ХLа, ХLІІ, 1-го поверху № 17, 19 - 22, 33, 3-го поверху № 94, 97 - 100, 106 - 109, 98а в літ. "А-3", загальною площею 599,1 кв.м. Розрахунок сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017- 2019 роки наступний: по податковому повідомленню-рішенню від 10.06.2020 № 0226143-5606-2030 на суму 66476,13 грн при нарахуванні нежитлової нерухомості площею 599.1 кв.м - застосована ставка податку в розмірі 1 відсотка від мінімальної заробітної плати за 2017 станом на 01.01.2017: (599,1 кв. м.* 32,00 грн = 9171,20 грн), за 2018 станом на 01.01.2018 (599,1 кв. м.*37,23 гри = 22304,49 грн), за 2019 станом на 01.01.2019 (599,1 кв. м. * 41,73 грн = 25000.44 грн); по податковому повідомленню-рішенню від 10.06.2020 № 0226142-5606-2030 на суму 47169,09 грн при нарахуванні нежитлової нерухомості площею 425,1 кв.м. застосована ставка податку в розмірі 1 відсотка від мінімальної заробітної плати за 2017 станом на 01.01.2017 (425,1 кв.м. * 32,00 грн = 13603,20 грн), за 2018 станом на 01.01.2018 (425,1 кв.м. * 37.23 грн = 15826,47 грн), за 2019 станом на 01.01.2019 (425,1 кв. м. * 41,73 грн = 17739,42 грн).

Також, 24.02.2020 позивачем замовлено новий технічний паспорт на усі приміщення, що належать їй на даний час за адресою: АДРЕСА_1 . в якому враховані як приміщення, що не перебудовувались (підвал, перший поверх тощо), так і приміщення, що були перебудовані та створено об`єкт нерухомого майна № 2, і відповідно до яких загальна площа усіх нежитлових приміщень складає 599,1 кв.м.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органуї, позивач через звернувся до суду з даним позовом.

Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро - фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Так, з технічного паспорту на вказані вище приміщення, у всіх редакціях вбачається, що до складу нерухомого майна входять виробничі приміщення (складські приміщення, цехи, побутові приміщення).

При цьому, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі, нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

З урахуванням наведеного, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 805/4114/17-а.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником нежитлових будівель, які за вимогами ДК 018-2000 належать до класу (код 125) "Будівлі промислові та склади", а факт відповідності належного позивачам нерухомого майна класу "Будівлі промислові" також підтверджується технічними паспортами, долученими позивачем до матеріалів справи.

При цьому, належні позивачу на праві власності будівлі не лише за документацією підпадають під поняття "промислових будівель", але, використовуються за відповідним призначенням.

Так, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, одним із основних видів діяльності якої є "10.89 "Виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань". У 2017-2019 роках позивач здійснювала вищевказану підприємницьку діяльність із використанням вищевказаних нежитлових приміщень.

Вказане підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця № 628510 від 08.09.2004, відомостями з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, податковими деклараціями та видатковими накладними, долученими до матеріалів справи.

Зазначені документи свідчать про використання об`єктів нерухомості позивача у виробничому процесі, для виготовлення промислової продукції, що відповідає виду економічної діяльності позивача.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що на позивача поширюються положення пп. "є" п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем при визначенні позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не враховано ту обставину, що в процесі експлуатації нежитлових приміщень ОСОБА_1 здійснено перебудову (перепланування), та як наслідок, оподатковано один і той же об`єкт та за один і той же період.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0226142-5606-2030 від 10.06.2020 та № 0226143-5606-2030 від 10.06.2020 є протиправними, а тому, підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

05.11.2020 від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати на професійну правничу допомогу по справі № 520/13025/2020 в розмірі 10000,00 грн на користь ОСОБА_1 .

Розглянувши вказану заяву, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що адвокат ОСОБА_2 представляв інтереси позивача на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 1/09 від 03.09.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001063, виданого 28.04.2015.

Відповідно до акту виконаних робіт № 1 від 04.11.2020 за договором про надання професійної правничої допомоги № 1/09 від 03.09.2020, складеного між ОСОБА_3 (замовник) та АО "Правота" в особі голови ОСОБА_2 (виконавець) виконавець здає, а замовник приймає роботи (послуги), виконавцем у відповідності до договору наданий замовнику комплекс юридичних послуг: консультування позивача щодо можливих шляхів захисту його прав, перспектив та порядку судового шляху (0,5 год.), ціна за 1 год. - 1000,00 грн; загальна вартість послуги - 500,00 грн; аналіз та дослідження наданих позивачем документів та документів, зібраних з інших джерел (3 год.), ціна за 1 год. - 1000,00 грн; загальна вартість послуги - 2500,00 грн; аналіз та дослідження практики Верховного Суду щодо спірних питань (1 год.), ціна за 1 год. - 1000,00 грн; загальна вартість послуги - 1000,00 грн складання адміністративного позову на 13 арк. із врахуванням актуальної практики Верховного Суду та рішень Європейського суду з прав людини по спірним питанням (5 год.), ціна за 1 год. - 1000,00 грн; загальна вартість послуги - 5000,00 грн; складання процесуальних документів по справі, а саме: клопотання про усунення недоліків позовної заяви (0,5 год.), ціна за 1 год. - 1000,00 грн; загальна вартість послуги - 500,00 грн; всього - 10000,00 грн.

12.10.2020 позивачем сплачено на рахунок АО "Правота" 10000,00 грн за надання професійної допомоги за договором № 01/09 від 03.09.2020.

Окремо суд зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на надання професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 10000,00 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0226142-5606-2030 від 10.06.2020 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 47169 (сорок сім тисяч сто шістдесят дев`ять) грн 09 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0226143-5606-2030 від 10.06.2020 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмір 66476 (шістдесят шість тисяч чотириста сімдесят шість) грн 13 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43143704) судовий збір у розмірі 1136 (одна тисяча сто тридцять шість) грн коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43143704) витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко