Рішення № 93501070, 04.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2020 року м. Рівне №460/5067/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), представник Ляшко Д.В.,

відповідача: представник Земляк Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДержавної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)", в якому просить:

визнати неправомірним та скасувати рішення комісії Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" по застосуванню до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни не відбутої частини покарання більш м`яким, зміні умов тримання засуджених шляхом переведення їх до колонії іншого рівня безпеки, оформлене протоколом №15 від 25.06.2020, в частині відмови засудженому ОСОБА_1 в заміни не відбутої частини покарання більш м`яким;

зобов`язати відповідача в місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили, повторно розглянути матеріали щодо заміни не відбутої частини покарання засудженому ОСОБА_1 більш м`яким, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Мотивуючи вимоги позову, представник позивача зазначав, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та необ`єктивним, оскільки єдиною підставою для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , про яку зазначає відповідач, є те, що засуджений не став на шлях виправлення. При цьому, у рішенні жодним чином не конкретизовано причин такого висновку. Відповідач фактично повністю проігнорував факт відсутності у засудженого непогашених дисциплінарних стягнень, наявності у нього заохочень, позитивної динаміки його поведінки та характеристик особи засудженого. Одночасно з цим, оскаржуване рішення грубо порушує права позивача, фактично позбавляючи його можливості скористатися заохоченням, що прямо передбачене законом. Наголошував, що прийняття такого рішення має значний негативний вплив на процес перевиховання засудженої особи, адже по своїй суті є несправедливою реакцією на зразкову поведінку. Крім того, оскаржуване рішення суперечить ряду принципів кримінально-виконавчого законодавства: справедливості; взаємної відповідальності держави і засудженого; диференціації та індивідуалізації виконання покарань; раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки. За наведеного, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 10.08.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 28.09.2020 на 09:30 год. Цією ж ухвалою звільнено позивача від сплати судового збору за подання даного позову.

26.08.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що адміністрація Державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)", після повного та всебічного дослідження документів позивача дійшла висновку про відмову щодо надання пільг засудженому, передбачених положеннями ст.82 Кримінального кодексу України. Відповідач повідомляв, що за період відбування покарання ОСОБА_1 допустив тринадцять порушень встановленого порядку відбування кримінального покарань, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі два рази поміщувався до дисциплінарного ізолятора. 07.06.2019 та 24.03.2020 допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, які виразилися у неправомірних взаємовідносинах з персоналом установи, вживанні жаргонних слів. У ставленні до представників адміністрації колонії не завжди ввічливий. Крім того, відповідач просив суд не брати до уваги, що в довідці про наявність заохочень та стягнень зазначено, що до позивача були оголошені "Подяка", адже оскільки засуджений є особою раніше неодноразово судимою, вчиняв умисні злочини через незначні проміжки часу, що свідчить про його підвищену суспільну-небезпечність; безпосереднє виконання засудженим покладених на нього законом обов`язків не може свідчити про те, що він виправився в повній мірі. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.29-32).

28.09.2020 судове засідання не відбулося, у зв`язку з участю головуючого судді в період з 28.09.2020 по 30.09.2020 у підготовці голів місцевих загальних, господарських та адміністративних судів, для підтримання кваліфікації без відбуття у відрядження в онлайн режимі за місцем роботи.

Ухвалою суду від 01.10.2020 підготовче судове засідання у справі відкладено до 06.11.2020 до 09:30 год.

Ухвалою суду від 06.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 04.12.2020 до 14:30 год.

У судовому засіданні, призначеному на 04.12.2020, позивач та представник відповідача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просили повністю задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні, призначеному на 04.12.2020, представник відповідача заперечував проти позовних вимог з наведених у відзиві підстав. Просив повністю відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши позивача та представників сторін, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , згідно з вироком Маневицького районного суду Волинської області від 08.05.2012, засуджений за ч.1 ст.126, ч.3 ст.153, ч.2 ст.156, 70 Кримінального кодексу України до 11 років позбавлення волі.

З 19.08.2012 відбуває міру кримінального покарання в Державній установі "Городищенська виправна колонія (№96)".

03.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про повторний розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким (а.с.38).

Рішенням комісії Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" по розгляду матеріалів щодо заміни не відбутої частини покарання більш м`яким ОСОБА_1 відмовлено в заміні не відбутої частини покарання більш м`яким покаранням, згідно з ст. 82 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення.

Наведене рішення комісії оформлені протоколом № 15 від 25.06.2020 (а.с.11, 38).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Положеннями ч.1-5 ст.82 Кримінального кодексу України визначено, що особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати не відбутого строку покарання, призначеного вироком.

У разі заміни не відбутої частини основного покарання більш м`яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Заміна не відбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Заміна не відбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

До осіб, яким покарання замінене більш м`яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.154 Кримінально-виконавчого кодексу України, стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Порядок утворення, відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень (далі - підрозділ) установ виконання покарань (далі - установа) та слідчих ізоляторів (далі - СІЗО) з питань приймання до установ (СІЗО), обліку, переміщення під вартою (конвоювання) засуджених (осіб, які тримаються під вартою), звільнення їх з установ (СІЗО) та з інших питань, пов`язаних з виконанням вироків судів та інших судових рішень визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 № 847/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.06.2012 за № 957/21269 (далі - Інструкція).

Розділом 6 вказаної Інструкції передбачено, що для розгляду питання про подання до суду - матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 Кримінального кодексу України), заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (стаття 82 Кримінального кодексу України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", в установі (СІЗО) створюється комісія у такому складі: голова комісії - начальник установи (СІЗО); члени комісії - заступники начальника установи (СІЗО), начальник оперативного підрозділу, начальник медичної частини та начальник підрозділу, який є секретарем комісії. До складу комісії також можуть включатися за їх згодою керівники загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів при установі, представники методично-виховної ради установи (педагогічної ради).

Пунктом 6.2 Інструкції визначено, що за три місяці до розгляду матеріалів на засіданні комісії підрозділ складає списки засуджених, які надаються для організації роботи з підготовки матеріалів заступнику начальника установи (СІЗО) із соціально-виховної та психологічної роботи, начальнику оперативного підрозділу, начальнику медичної частини, а щодо засуджених, які підпадають під встановлення адміністративного нагляду, також до відділу нагляду та безпеки установи (СІЗО).

Засідання комісії відбуваються у визначеному для цього приміщенні установи (СІЗО) в присутності засудженого, стосовно якого розглядається це питання (п. 6.3 Інструкції).

Засідання комісії проводяться не менше двох разів на місяць. Рішення комісії ухвалюється простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на її засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним (п. 6.4 Інструкції).

Відповідно до п. 6.5 Інструкції, засідання комісії оформлюється протоколом, який підписується головою та секретарем комісії. До протоколу комісії вносяться дані про те, які посадові особи були присутні на її засіданні, прізвище, ім`я та по батькові засудженої особи, за якими статтями Кримінального кодексу України вона засуджена, строк покарання та його початок, кількість попередніх судимостей, яка частина строку покарання відбута, дані про поведінку засудженого в період відбування покарання, прізвище та посада особи, яка ці відомості доповіла, результати голосування, а у разі прийняття рішення про відмову у застосуванні до засудженого положень статей 81,82, 107 Кримінального кодексу України зазначаються підстави відмови. Рішення комісії оголошується засудженому під особистий підпис на витязі з протоколу, який долучається до його особової справи.

Тобто, саме вказані комісії наділені виключним правом щодо застосування до засуджених осіб пільг передбачених Кримінальним кодексом України.

Матеріалами справи підтверджено, що Державною установою "Городищенська виправна колонія (№ 96)" у своєму складі, наказом №94/ОД-20 від 29.05.2020 затверджено склад комісії по розгляду питання щодо застосування до осіб позбавлених волі умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким та зміни умов тримання (а.с.33).

Також вказаним наказом затверджено Положення про комісію установи виконання покарань (а.с.34-37).

25.06.2020 відбулось засідання комісії Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" по розгляду матеріалів щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, на підставі ст.82 Кримінального кодексу України.

Як встановлено судом з протоколу №15 від 25.06.2020, у застосуванні до засудженого ОСОБА_1 пільги згідно з ст. 82 Кримінального кодексу України відмовлено, як такому, що не став на шлях виправлення.

Вказаний протокол містить підпис позивача про його ознайомлення та запис про те, що із рішенням адміністрації засуджений не згоден.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи документи, що стосуються характеристики та поведінки ОСОБА_1 , суд встановив таке.

Згідно з характеристикою, затвердженої 09.06.2020 начальником Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" Луцуком Ю.Ю., засуджений ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі знаходиться з 08.05.2012. Вину в скоєному злочині визнав частково. Міру призначеного судом покарання вважає справедливою. У вчиненому злочині розкаявся. Під час тримання у Луцькому слідчому ізоляторі Волинської області порушень режиму утримання не допускав. Один раз заохочувався правами начальника слідчого ізолятора.

З 19.08.2012 відбуває міру кримінального покарання в Державній установi "Городищенська виправна колонія (№ 96)", де за час відбування покарання допустив тринадцять порушень встановленого порядку відбування кримінального покарання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі два рази поміщувався до дисциплінарного ізолятора. Чотири стягнення зняті, інші погашені у встановленому законодавством порядку. Однак, 07.06.2019 та 24.03.2020 допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, які виразилися у неправомірних взаємовідносинах з персоналом установи та вживанні жаргонних слів, за що даний засуджений був попереджений, що в разі повторно допущеного порушення встановленого порядку відбування покарання, його буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Дев`ять разів заохочувався.

У ставленні до представників адміністрації колонії не завжди ввічливий, виконує передбачені законодавством вимоги.

На добровільних засадах залучається днювальним відділення соціально-психологічної служби №4, як голова ради колективу. Порушень пожежної безпеки не допускає.

Має встановлений вироком суду позов, однак на момент написання характеристики виконавчі листи до установи не надходили.

Бере участь у програмі диференційованого виховного впливу засуджених за напрямком : "Підготовка до звільнення".

Прагне до підвищення свого загальноосвітнього рівня шляхом відвідування бібліотеки, читає художню та періодичну літературу. Навчався в Городищенському навчальному центрі (№96), в результаті чого здобув професії: "Кравець" та "Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування".

За рисами характеру: емоційний; у ставленні до засуджених: неконфліктний; у ставленні до себе: вимогливий; за вольовими якостями: наполегливий.

Зовнішній вигляд охайний. Дотримується правил особистої гігієни та санітарії, спальне місце та приліжкову тумбочку утримує в чистоті і порядку.

Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням.

Підтримує соціально-корисні зв`язки з рідними шляхом листування, отримує від них посилки та передачі.

Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт з благоустрою установи ставиться позитивно, розуміє суспільну необхідність та активно приймає участь у їх виконанні.

На профілактичних обліках в установі не перебуває.

Також в характеристиці вказано про розгляд комісіями питань надання йому пільг, передбачених Кримінальним кодексом України, зокрема, про відмову в застосуванні пільги, передбаченої ст.82 Кримінального кодексу України (протокол №23 від 26.09.2018).

Поряд з цим, у характеристиці зазначено, що за час відбування покарання засуджений не проявив достатньої готовності до самокерованої поведінки (а.с.6-8, 40-41).

З довідки про наявність заохочень та стягнень у засудженого ОСОБА_1 від 09.06.2020 судом встановлено, що за період відбування покарання у Державній установі "Городищенська виправна колонія (№96)" з 04.04.2014 по 10.04.2020 до позивача було вісім разів застосовано заходи заохочення.

Поряд з цим, з дослідженої довідки слідує, що за період з 22.11.2013 по 18.07.2018 до позивача тринадцять разів застосовано заходи стягнення. Усі стягнення були погашені та зняті, відомостей про застосування до позивача стягнень у 2019-2020 роках вказана довідка не містить (а.с.9-10, 39).

Листом від 30.04.2020 за №16-1893 Прокуратура Рівненської області, за результатами розгляду звернення позивача, зокрема повідомила, що проведеною перевіркою встановлено, що упродовж 2019 року та поточного року заходи дисциплінарного впливу адміністрацією ВК №96 за порушення режим відбування покарання до ОСОБА_1 не застосовувалися (а.с.75).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що востаннє до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 притягався у 2018 році, після чого йому було відмовлено у застосуванні пільги, визначеної ст.82 Кримінального кодексу України.

Згідно з матеріалами справи 07.06.2019 та 24.03.2020 позивач був попереджений про можливе застосування до нього заходів стягнення за порушення встановленого порядку відбування покарання (а.с.77, 78).

Разом з тим, доказів накладання на позивача стягнень у 2019 році, а також після його звернення з клопотанням про повторний розгляд питання щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким - 03.06.2020, по час прийняття оскаржуваного рішення - 25.06.2020, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що протокол від 25.06.2020 №15 не містить жодних обґрунтувань висновку про те, що позивач не став на шлях виправлення. Долучені ж відповідачем на підтвердження своєї позиції до матеріалів справи документи не були підставою для його прийняття.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Пунктом 6.5 Інструкції визначено, що у разі прийняття рішення про відмову у застосуванні до засудженого положень статей 81, 82, 107 Кримінального кодексу України зазначаються підстави відмови.

Суд не заперечує право відповідача на прийняття такого рішення про відмову, як і іншого рішення в межах визначених повноважень установи. Разом з тим, у разі його прийняття рішення про відмову у внесенні подання повинно бути вмотивованим, із зазначенням конкретних фактів, які покладено в основу його прийняття.

Як вбачається, у спірному рішенні таких конкретних фактів не наведено, рішення нічим не обґрунтоване.

При цьому, будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

За таких обставин висновок про те, що позивач не став на шлях виправлення, та прийняте спірне рішення є неконкретними і невмотивованими.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано та без урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про протиправність такого рішення і його скасування.

Поряд з цим, суд зауважує, що доведення того, що засуджена особа стала на шлях виправлення є оціночною категорією та розцінюється саме комісією з розгляду матеріалів про умовно-дострокове звільнення, з урахуванням характеристики та поведінки особи засудженого, та є дискреційними повноваженнями комісії. Тому суд не може перебирати на себе повноваження комісії та втручатись в її дискреційні повноваження.

З огляду на те, що вирішення питання щодо надання пільги ОСОБА_1 , передбаченої положеннями ст.82 Кримінального кодексу України, відноситься до виключної компетенції комісії, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача повторно розглянути матеріали щодо застосування до позивача заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні, є належним способом захисту порушених прав позивача.

За наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (ДУ "Городищенська виправна колонія №96", с. Городище, Рівненський район, Рівненська область, 35341 ) до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" (с.Городище, Рівненський район, Рівненська область, 35341, код ЄДРПОУ 08564386) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" по застосуванню до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни не відбутої частини покарання більш м`яким, зміні умов тримання засуджених шляхом переведення їх до колонії іншого рівня безпеки, оформлене протоколом №15 від 25.06.2020, в частині відмови засудженому ОСОБА_1 в заміні невідбутної частини покарання більш м`яким.

Зобов`язати Державну установу "Городищенська виправна колонія (№96)" повторно розглянути матеріали щодо заміни невідбутої частини покарання засудженому ОСОБА_1 більш м`яким, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 14 грудня 2020 року.

Суддя С.А. Борискін