Рішення № 93501014, 10.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2020 року м. Рівне №460/8047/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М. Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 01.09.2020 нарахування та виплати пенсії за вислугу років у попередньому розмірі та зниження її до суми 8311 грн. 50 коп.; зобов`язати відповідача поновити з 01.09.2020 нарахування та виплату пенсії за вислугу років з врахуванням рішення Дубенського міськрайонного суду рівненської області від 17.04.2018 у справі №559/1751/17 у розмірі, не меншому, ніж вона виплачувалася до 01.09.2020 (11946 грн. 45 коп.) з врахуванням раніше виплачених сум; стягнути 12000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Заяви по суті справи.

В обґрунтування позову зазначає, що розмір його пенсії становив 11946 грн. 45 коп., однак з вересня 2020 року відповідачем почала здійснюватися виплата належного позивачу пенсійного забезпечення лише в розмірі 8311 грн. 50 коп. Для з`ясування причин зменшення розміру пенсії позивач звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Рівненській області та отримав відповідь з поясненнями. Оскільки, Конституцією України виокремлено певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, до яких, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, та якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі, ОСОБА_1 вважає, що відповідач протиправно зменшив розмір пенсії, і як наслідок його порушені права мають бути відновленні шляхом виплати пенсії в раніше встановленому розмірі відповідно до судового рішення. Крім того, позивач вказує на завдану моральну шкоду. Тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідачем на виконання рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області проведено перерахунок пенсії позивачу з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, грошової допомоги при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди. Вказане рішення виконано відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого Постановою КМУ №649 від 22.08.2018 року та нарахована позивачу пенсія становила 11946 грн. 45 коп. Відповідач вказує, що у випадках, коли в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішенням судів, якими зобов`язано органи ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжується до внесення змін до норм законодавства, яким керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Враховуючи положення частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 р., та Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів зазначених осіб, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 року прийнято Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою установлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до Постанови КМУ №704. Відтак пенсія позивача підлягала перерахунку та відповідно виплачувати пенсію у розмірі 11946 грн. 45 коп. немає законних підстав. Відповідач наголошує, що позовна вимога про виплату пенсії в чітко визначеному розмірі є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом не може встановлюватись конкретна сума пенсії, яка повинна виплачуватись кожний місяць, оскільки втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади буде виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Також відповідач вказує на відсутність підстав для стягнення моральної шкоди. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 09.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09 грудня 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив, однак відповідно до частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Тому суд не приймає до уваги дану відповідь на відзив з огляду на розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з 27.12.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII , у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.04.2018 у справі №559/1751/17 позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 27 грудня 2016 року, з урахуванням при обчисленні розміру пенсії грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, грошової допомоги при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», із врахуванням раніше виплачених сум (а.с.13-18).

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018 у справі №559/1751/17 апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в рівненській області та Військової частини А1519 залишено без задоволення, рішення від 17.04.2018 - без змін (а.с.19-22).

Відповідачем проведено такий перерахунок пенсії позивачу та за наслідками такого перерахунку пенсія ОСОБА_1 становила 11881,45 грн., а з 01.07.2020 року - 11946,45 грн., що підтверджується відповідними перерахунками, наявним в матеріалах справи (а.с.25-27).

З 01 вересня 2020 року позивач отримує пенсію в розмірі 8311,50 грн. (а.с.27) та з метою з`ясування причин зниження розміру пенсії ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області з відповідною заявою.

06 жовтня 2020 року ГУ ПФУ в Рівненській області листом повідомило позивача, що судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов`язань. У випадках, коли рішення суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішенням судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Враховуючи викладене, розмір пенсії позивача на виконання судового рішення обчислено до дати проведення перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», тобто до 01.01.2018 року, тому сума пенсії, яка надавалась позивачу раніше, визначена помилково. Розмір пенсії з 01.09.2020 приведений у відповідність і становить 8311 грн. 50 коп. (а.с.36-38).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262-XII).

Частинами першою та другою статті 1 Закону №2262-XII визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч.1 ст.2 Закону №2262-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», яка набрала чинності 20.02.2008 року (далі - Порядок №45).

Пунктами 1, 2, 3 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено Порядком №45.

Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою та третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі (п. 4 Порядку №45).

У відповідності до вимог Порядку №45, Пенсійний фонд України листом повідомив Головне управління та Міністерство оборони України про прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), та зазначив, що дана Постанова є підставою для проведення перерахунку пенсій.

Так, пунктом 1 Постанови № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Згідно пункту 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Пунктами 4, 7 Постанови № 103 постановлено, що у разі коли внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією постановою, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Тобто, суд зазначає, що до 05.03.2019 Постанова № 103 була діючою та такою, що підлягала застосуванню в межах даних правовідносин, оскільки встановлений Кабінетом Міністрів України порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону, є обов`язковим для виконання органами державної влади, зокрема відповідачем у справі, який є учасником цих відносин та на якого розповсюджується дія цього нормативно-правового акту, та є обов`язком для виконання.

На виконання Постанови №103 відповідачем в квітні 2018 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою з урахуванням посадового окладу в сумі 6060 грн., окладу за військовим (спеціальним) званням в сумі 1410 грн. та надбавки за вислугу років в сумі 3735 грн.

Та як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу перерахунку пенсії позивача, пенсія ОСОБА_1 перерахована з 01.01.2018 року та її загальний розмір становить 8160,19 грн., а з 01.04.2018 - 6495,64 грн.

В подальшому на виконання судового рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.04.2018 у справі №559/1751/17 здійснено перерахунок пенсії позивача, яка становила 11881,45 грн., а з 01.07.2020 року - 11946,45 грн.

Здійснивши перерахунок пенсії на виконання постанови №103 відповідач визначив пенсію позивача в розмірі 8311 грн. 50 коп. Такий перерахунок був здійснений з 01.09.2020.

При цьому, суд зазначає, що ваховуючи положення частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII та пункту 4 Порядку №45, якими визначено, що якщо внаслідок перерахунку пенсії, розмір пенсії звільненого із служби військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій, тобто у випадках, коли після здійснення перерахунку розмір пенсії зменшився, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. При цьому не має значення чи пенсія, до здійснення перерахунку, виплачувалася в більшому розмірі відповідно до закону чи рішення суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно зменшено розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2020.

Крім того, суд вказує, що згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Таким чином, пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, втратили чинність з 05.03.2019.

Таким чином, відповідач протиправно здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01.09.2020 та визначив її розмір в сумі 8311,50 грн. Тому, позовна вимога про зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію в раніше встановленому розмірі 11946 грн. 45 коп. з 01.09.2020 підлягає задоволенню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявник а за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява №50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява №1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 протиправно виплачувалася пенсія в меншому розмірі, суд вважає за доцільне з метою повного захисту порушених прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області перерахувати позивачу з 01.09.2020 року розмір пенсії та виплатити різницю між сумою виплаченої пенсії з 01.09.2020 року та належної до виплати пенсії в розмірі 11946 грн. 45 коп.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Щодо вимоги позивача стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області моральну шкоду в розмірі 12000 грн., суд зазначає наступне.

В обгрунтування такої вимоги позивач вказує на завдані моральні страждання, відчуття власної безправності, безпорадності і повної залежності від сваволі чиновників. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що перебуває у серйозному стресі та депресії.

Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Приписами частини 2 статті 23 ЦК встановлено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до приписів частини 3 статті 23 ЦК моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За правилами частини 1 статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд зазначає, що згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем не було надано доказів на підтвердження приниження його гідності чи доказів погіршення стану його здоров`я, які спричинили б понесення будь-яких витрат на таке лікування, не наведено позивачем і мотивів та розрахунку, з яких він виходив при визначенні моральної шкоди у розмірі 12000 грн.

Тому, вимога ОСОБА_1 про стягнення 12000 грн. відшкодування моральної шкоди не підлягає до задоволення.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення з 01.09.2020 нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у попередньому розмірі та зниження її до суми 8311 грн. 50 коп.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити ОСОБА_1 з 01.09.2020 нарахування та виплату пенсії за вислугу років з врахуванням рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.04.2018 у справі №559/1751/17 у розмірі, не меншому, ніж вона виплачувалася до 01.09.2020 та виплатити різницю між сумою виплаченої пенсії з 01.09.2020 року та належної до виплати пенсії в розмірі 11946 грн. 45 коп.

У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення моральної шкоди в розмірі 12000,00 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10 грудня 2020 року.

Суддя К.М. Недашківська