Ухвала суду № 93500872, 14.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12614/20

УХВАЛА

14 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні суду знаходиться зазначена адміністративна справа, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 10:00 год. 14.12.2020.

З 21 жовтня 2020 року в Одеському окружному адміністративному суді на період запровадження в Україні карантинних заходів припинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу, рівно як і обмежено допуск осіб до будівлі суду. Отже, розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю учасників справи наразі є об`єктивно неможливим.

Таким чином, з 21.10.2020 можливість бути присутніми в судовому засіданні учасників справи унеможливлена введеними в суді заходами обмеження, спричиненими поширенням коронавірусу SARS-CoV-2.

14.12.2020 до суду від представників сторін надійшли клопотання про зупинення провадження по справі до завершення обмежувальних заходів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених клопотань та наявність підстав для зупинення провадження по справі.

Суд враховує, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А, № 262), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року).

Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] (<...>) [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274).

Вирішуючи питання щодо подальшого розгляду справи по суті, суд вважає за доречне звернути увагу на певні висновки ЄСПЛ в цьому аспекті. Так, у п. 44 Рішенні ЄСПЛ від 13.03.2018 у справі «Mirovni Inљtitut v. Slovenia» зазначено, що внутрішнє законодавство не завжди вимагає провести слухання в Адміністративному суді. Винятковий характер обставин, що можуть бути підставами для відмови в усному розгляді великою мірою залежить від характеру проблеми, що вирішується компетентним національним судом, а не від частоти виникнення таких ситуацій (Miller v. Sweden (Міллер проти Швеції), § 29; Martinie v. France (Мартіньє проти Франції), § 41). Суд також постановив, що відмова у розгляді може бути обґрунтованою у справах, що стосуються лише правових питань обмеженого характеру (Allan Jacobsson v. Sweden (No. 2) (Аллан Якобсон проти Швеції), §§ 48-49; Valovб and Others v. Slovakia (Валова та інші проти Словакії), §§ 65-68) або які не несуть певної складності (Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії); Speil v. Austria (Шпайль проти Австрії)).

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи адміністративного судочинства, як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах ВС від 13.05.2020 у справі № 761/14902/14-а, від 3.06.2020 у справі № П/811/2636/15.

Суд констатує, що задля встановлення істини по справі розгляд даного спору потребує заслуховування пояснення представників сторін та допит свідків з боку обох сторін із наданням можливості представникам сторін поставити перед свідками запитання.

Разом з тим, запроваджені обмеження на відвідування суду які пов`язані із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), - унеможливлюють реалізацію учасниками справи своїх прав та обов`язків, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи та як наслідок вирішення справи у розумні строки та у відповідності до завдань адміністративного судочинства.

У рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд зазначає, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та звернутися до вищої інстанції про його перегляд. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов`язковою, - до одужання.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне, застосувавши аналогію положення закону п. 1 ч. 2 ст. 236 КАС України, що є найбільш приближеним за змістом до ситуації, що склалася на території України та Одеської області, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, задля захисту життя та здоров`я учасників справи, зупинити провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7, 46, п. 1 ч. 2 ст. 236, ст. 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представників сторін про зупинення провадження по справі задовольнити.

Зупинити провадження по справі № 420/12614/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови - до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя І.В. Завальнюк