Рішення № 93500837, 14.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11765/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовом (а.с. 1-5) звернулась ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-27253-51 від 16.10.2020 року;

- зобов`язати відповідача видалити з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 запис про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 9708,21 грн.

Позивач зазначила, що з 03.06.2004 р до 25.06.2019р вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а з 01.01.2012р нею обрано спрощену систему оподаткування за 2 групою. Вона є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 20.09.2017 р.

Позивач вказує, що 15.02.2019 року нею помилково подано до ГУ ДПС в Одеській області Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, реєстраційний №23944, прийнятий відповідачем 18.02.2019 р.

В електронному кабінеті платника податків ФОП ОСОБА_1 в розділі Стану розрахунків з бюджетом контролюючим органом нарахована недоїмка в сумі 9708,21 грн. Заборгованість позивача виникла за рахунок поданого Звіту за 2018 рік №23944 від 15.02.2019 р.

31.01.2020 р. вона подала заяву до Північного управління у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області про визнання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік недійсним та таким, що подано помилково і з проханням виключити з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 заборгованість з ЄСВ в розмірі 9708,21 грн.

На подану заяву отримано відповідь від ГУ ДПС в Одеській області за вих. №2137/М/15-32-51-05-07 від 06.02.2020р, що Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 року №435 (далі - Порядок №435) не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту, також Порядком №435 не передбачено самостійне виправлення зазначеного типу помилок.

Позивач стверджує, що контролюючим органом не було сформовано та надіслано йому податкову вимогу про сплату недоїмки, саме тому позивачем було подано заяву до ГУ ДПС від 06.10.2020р про надання податкової вимоги про сплату недоїмки у розмірі 9708,21 грн, яка відображена в Електронному кабінеті платника податків ФОП ОСОБА_1 для подальшого оскарження даної вимоги у судовому порядку.

16.10.2020 р. ГУ ДПС прийнято податкову вимогу на загальну суму боргу платника єдиного внеску в розмірі 9708,21 грн.

Позивач вважає таку вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляну на наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач вказує, що вона не подавала звіту добровільною участю у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ухвалою суду від 09.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 36-37).

27.11.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 43-44) від представника ГУ ДПС, в якому він зазначає, що не погоджується з доводами позивача, позов не визнає та вважає його необґрунтованим, оскільки відповідно до п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку №435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Однак Порядком №435 не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту, також не передбачено самостійне виправлення зазначеного типу помилок. При цьому письмове звернення від платника податків щодо визнання Звіту нечинним - немає законних підстав, оскільки п. 16 Розділу ІІ Порядку №435 визначено, що відповідальним за правильність та достовірність Звіту є страхувальник.

02.12.2020 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 78-80), у якій позивач вказує, що відповідач не спростовує факт того, що позивач є пенсіонеркою, яка отримує пенсію, що в подальшому звільняє її від сплати єдиного внеску.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.06.2004р до 25.06.2019 р була зареєстрована як фізична особа-підприємець (дата запису: 21.07.2006 р, номер запису: 2 556 017 0000 045864), що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.03.2019р. (а.с. 9).

Позивачка є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 видане 20.09.2007 року (а.с. 11-12).

07.02.2019 року позивач подала до податкового органу звіт за 2018 рік (а.с. 14), в якому визначено суму нарахованого єдиного внеску в розмірі 9828,72 грн (а.с. 15).

Відповідачем, враховуючи заявлені позивачкою у звіті про нарахування сум єдиного внеску за 2018 рік, в електронному кабінеті платника податків ФОП ОСОБА_1 в розділі Стану розрахунків з бюджетом нарахована недоїмка в сумі 9708,21 грн в рамках коду класифікації «Для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять належну професійну діяльність» (а.с. 16-17).

31.01.2020р позивачем подано заяву до Північного управління у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області про визнання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік недійсним та таким, що подано помилково і з проханням виключити з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 заборгованість з ЄСВ в розмірі 9708,21 грн (а.с. 18-21).

На подану заяву отримано відповідь від ГУ ДПС в Одеській області за вих. №2137/М/15-32-51-05-07 від 06.02.2020р, що Порядком №435 не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту, також Порядком №435 не передбачено самостійне виправлення зазначеного типу помилок (а.с. 22-23).

ГУ ДПС в Одеській області після поданої позивачем заяви від 03.09.2019 року з проханням видати податкове повідомлення-рішення (а.с. 32) прийнято податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму боргу платника єдиного внеску в розмірі 9 708,21 грн (а.с. 34).

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивачка звернулась до суд з вказаним позовом.

Дослідивши надані учасниками справи заяви по суті та докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) -консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року (далі Інструкція №449).

За приписами пп. 3 п. 1 розділу ІІ Інструкції №449, яка кореспондується з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, платниками єдиного податку є будь-які фізичні особи-підприємці незалежно від того, яку вони обрали систему оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз. 24 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV) пенсіонером визнається особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Приписами абз. 22 ст. 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом

Таким чином, досягнення пенсійного віку (визначеного статтею 26 Закону №1058-IV) є загальним страховим ризиком, який вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.

Звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох визначених умов, зокрема: особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда та отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відтак, перша обов`язкова ознака звільнення фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, від сплати за себе єдиного внеску, потребувала наявності лише статусу пенсіонера за віком без умови сплати пенсії саме за віком, а друга ознака - отримання відповідно до закону пенсії безвідносно до її виду.

В той же час, редакція ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI з 01.01.2018 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII) отримала більш конкретне законодавче закріплення переліку осіб, на яких розповсюджується таке звільнення від сплати за себе єдиного внеску, а саме: особи (фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які не просто мають статус пенсіонера, а і безпосередньо отримують пенсію за віком.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка з 20.09.2017 року являється пенсіонером за віком, а тому на неї розповсюджується пільга, встановлена ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску.

Враховуючи це - позивачка є застрахованою особою у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що у свою чергу, виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення останньої від сплати такого внеску.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд неодноразово вирішував питання про можливість звільнення від сплати єдиного внеску пенсіонерів, які одночасно мають право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до інших законів і обрали призначення пенсії за спеціальним законом.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №814/779/17 зазначено, що сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (першого-другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази у ст. 7 Закону №2464-VI, та розміром пенсійних виплат.

Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат. А тому, частина четверта статті 4 Закону №2464-VI передбачає сплату єдиного внеску особою, яка отримує виплати за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування при досягненні віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV, виключно на добровільних засадах.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком.

Отже, сплата єдиного внеску особою, яка отримує виплати за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування при досягненні віку може здійснюватися лише на добровільних засадах, а тому позивачка набула права на пільги щодо сплати єдиного соціального внеску з моменту досягнення нею пенсійного віку.

Позовна заява позивача в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-27253-51 від 16.10.2020 року підлягає задоволенню.

Відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №422 (Далі - Порядок №422), який визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Стаття 1 Розділу 1 Порядку №422 передбачає, що ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Згідно з п.4 ст. 2 Розділу 4 Порядку №422 залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається інформація з рішення суду, прийнятого по суті, а саме: статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано»).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна вимога позивача про зобов`язати відповідача видалити з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 запис про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 9708,21 грн є не позовною вимогою, а стосується виконання рішення суду в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-27253-51 від 16.10.2020 року.

Суд вважає, що визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-27253-51 від 16.10.2020 року рішенням суду є безумовною підставою для внесення відповідних відомостей в інтегровану картку платника податків згідно з п.4 ст. 2 Розділу 4 Порядку №422.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача підлягає стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань 700,00грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-27253-51 від 16.10.2020 року;

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 700,00грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.