Рішення № 93500349, 10.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2829/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 24.10.2019 №0163149-5308-1118, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" у сумі 92826,80 грн.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.55-56).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим і підлягає скасуванню, оскільки, споруда гноєсховища, що належала на праві власності ОСОБА_1 у 2018 році, не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме манно, відмінне від земельної ділянки, та податок на нього не повинен бути нарахований відповідачем та не підлягає сплаті позивачем.

Згідно наданого до суду відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити. Вказував на те, що відповідно до програми ЛІС "Податковий блок" в реєстрі платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 , є власником типу об`єкта майна - інші будівлі (доповнення до типу гноєсховище) загальною площею 3740 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що даний об`єкт зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 07 травня 2018 року за № 26028634, що підтверджується доданою позивачем копією витягу інформації з державного реєстру. Відповідач вважає, що оскільки відповідно до п.п.266.2.2 п.266 ст.266 Податкового кодексу України до об`єктів нерухомого майна, що не є об`єктом оподаткування віднесено лише споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, у 2018 році немає підстав для звільнення від оподаткування об`єкта нерухомого майна позивача (а.с.75-77).

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останнім зазначено, що визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, застосовується виключно для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність". На його переконання, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу XII "Податок на майно" Податкового кодексу України. Посилався на те, що поняття сільськогосподарський товаровиробник визначено у ст.1 Закону, це - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Тому, на його думку, позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, який займається сільськогосподарською діяльністю відповідно до видів діяльності та діяльність якого не припинена, підпадає під законодавче визначення сільськогосподарського товаровиробника (а.с.97-101).

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.04.1999 зареєстрований як фізична особа - підприємець. Основним видом діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є виробництво олії та тваринних жирів, до інших видів діяльності відноситься - допоміжна діяльність у рослинництві, післяурожайна діяльність, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с.29-30).

07 травня 2018 року ОСОБА_1 набув право власності на об`єкт нерухомого майна - гноєсховище, загальною площею 3740 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та до 16.05.2019, був єдиним його власником, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.66-68).

Згідно технічного паспорту об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складається з допоміжних будівель та споруд, а саме, гноєсховища, що складається з фундаменту залізобетонного, стін - залізобетонних плит та підлоги асфальтобетонної, покрівля відсутня, перекриття відсутні, а також без інженерного обладнання, площею 3740 кв.м., та мощення асфальтобетонного, площею 448 кв.м. (а.с.23-27).

Рішенням одинадцятої сесії сьомого скликання Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 17 лютого 2017 року №156/7 встановлено на 2018 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (а.с.31-36).

Контролюючим органом в порядку підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 24.10.2019 №0163149-5308-1118, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" (за податковий період з 07.05.2018 по 31.12.2018) у сумі 92826,80 грн (а.с.17).

Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДПС України (а.с.19). Рішенням ДПС України від 12.03.2020 №1161/С/99-00-08-05-04-09 скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду та повернуто (а.с.21-22).

Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У підпункті 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, згідно з пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування

будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, це визначення застосовується для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України і не застосовується у спірних правовідносинах щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, урегульованих розділом ХІІ "Податок на майно".

Водночас вказане застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.

Відповідно до статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", якою передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавством з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Отже, доводи відповідача про те, що сільськогосподарським товаровиробником у розумінні норм ПК України є виключно юридична особа, не відповідають вище наведеним нормам матеріального закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року по справі № 560/168/19.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до пп.2.2 п.2 рішення одинадцятої сесії сьомого скликання Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 17 лютого 2017 року №156/7 не є об`єктами оподаткування встановленого даним рішенням податком на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, в тому числі, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507, віднесені до підрозділу "Будівлі нежитлові" "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (клас 1271) включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Як вже зазначалось, перелік будівель, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений у підпункті 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно з пунктом "ж" цього підпункту не є об`єктом оподаткування: "будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку ".

Буквальний зміст цього пункту свідчить на користь того, що звільняється від оподаткування саме об`єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення. Тобто, звільняється від оподаткування об`єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є належність такого об`єкта сільськогосподарському товаровиробнику.

Законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року по справі №0340/1905/18.

Так, належне позивачу нерухоме майно є будівлею сільськогосподарського товаровиробника, яка використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, основними видами діяльності якого є виробництво олії та тваринних жирів, а також допоміжна діяльність у рослинництві, післяурожайна діяльність.

Відповідачем не надано суду доказів використання позивачем об`єкта нерухомого майна - гноєсховища, загальною площею 3740 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання даного об`єкту нерухомості об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Спірне рішення винесено відповідачем 24.10.2019 року, тобто з порушенням строку встановленого п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, та не за місцем його податкової адреси та не за місцем реєстрації.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятими з порушенням норм податкового законодавства, у зв`язку із чим є протиправним та підлягають скасуванню. Що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.1 ст.132 КАКС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із підготовкою до розгляду справи (п.п.1, 5 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем надано суду копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.04.2020 №8 та додаток №1 до вказаного договору (а.с.37-39, 40). До того ж, представником позивача надано суду детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) в рамках виконання умов договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.04.2020 №8 (а.с.109), в якому вказаний детальний опис робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання (надання) зазначених послуг, а також вартість таких послуг, що становить 6000 грн. (а.с.109).

У даному розрахунку до договору про надання правової допомоги наведений такий опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та їх вартість: Зустріч з клієнтом, з`ясування підстав та мети звернення, вивчення документів, наданих клієнтом, та відповідних нормативно-правових актів, визначення правової позиції, надання юридичної консультації, збір доказів, в т.ч. направлення адвокатських запитів до Олександрійського управління ГУ ДПС у Кіровоградській області та до Державного нотаріального архіву Кіровоградської області, складання та направлення позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, складання та направлення заяви про витребування доказів, контроль за рухом поданої позовної заяви до отримання останнім ухвали про відкриття провадження у справі - 5000 грн.; складання та направлення відповіді на відзив ГУ ДПС у Кіровоградській області на позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (4 год.) - 800 грн.; складання заяви про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу (1 год.) - 200 грн..

Крім того, позивачем надано суду акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 10.09.2020, в якому зазначено про виконання адвокатом взяті на себе зобов`язання по наданню професійної правничої допомоги, а клієнт прийняв виконання на суму 6000 грн., претензій не має (а.с.108).

На підтвердження оплати клієнтом отриманих ним послуг адвоката, згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 17.04.2020 №8, позивачем надано суду розрахункову квитанцію серії СЖТІ №841004 від 10.09.2020 на суму 6000 грн. (а.с.107).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою у розмірі 6000 грн., є обґрунтованим належними доказами та співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт. А тому, з урахуванням задоволення позовних вимог, відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору у сумі 928,27 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ: 43142606) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 24.10.2019 №0163149-5308-1118, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання за платежем: "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" у розмірі 92826,80 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати: на оплату судового збору в сумі 928,27 грн. (дев`ятсот двадцять вісім гривень двадцять сім копійок); на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. (шість тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина