Рішення № 93500345, 10.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 405/6347/15-а

провадження № 2-іс/340/54/20

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши матеріали справи за позовом Громадської організації "Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів" до Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького, треті особи: ФОП ОСОБА_1 », ПП «УкрАвтоІнвест», ПП «Олікс», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Кіровоград-Євро-Транс», ФОП ОСОБА_3 , КТ «Автолегіон ОСОБА_5», ПП «Автобаз-Кіровоград», ПП «Паритет Сервіс», ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів" звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просить визнати протиправними та нечинними рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда» та рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 07.04.2015 року № 219 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення не відповідають чинному законодавству України внаслідок порушення процедури їх підготовки, розгляду та прийняття. Зокрема, приписам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» №1160-IV від 11 вересня 2003 року, яким передбачено процедуру розробки, підготовки до прийняття, обговорення, прийняття та оприлюднення регуляторних актів, та приписам частини другої статті 10 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05 квітня 2001 року, якою передбачено дотримання Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 17 листопада 2009 року № 1175.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року постановлено скасувати постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 405/6347/15-а (2-а/405/291/15), а справу направити на новий розгляд до Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.06.2020 ухвалено передати справу № 405/6347/15-а на розгляд до належного суду - Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 01 вересня 2020 року справу прийнято до розгляду справу № 405/6347/15-а, та призначено до розгляду в порядку КАС України в редакції Закону від 03.10.2017р. №2147-VIII, та призначено підготовче судове засідання на 22 вересня 2020 року.

У встановлений судом строк від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення проти позовних вимог, Відповідач вказує, що оскаржувані рішення не є регуляторними актами або іншими офіційними письмовими документами в розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" №1160-IV від 11 вересня 2003 року, оскільки не встановлюють, не змінюють та не скасовують норми права, а кількість перевізників яким погоджується граничний тариф на перевезення є визначеним, що спростовує твердження скаржника про невизначене коло осіб, на яке поширюється дія прийнятих виконавчим комітетом рішень, та не надано доказів того, що права Позивача дійсно були порушені. Крім того вказує, що рішення приймалося з урахуванням об`єктивних чинників, які слугували підставою для перегляду у встановленому порядку базового тарифу на пасажирські переведення, також враховано розрахунки економічно обґрунтованих тарифів па послуги з перевезення пасажирів, які покривають витрати з надання цих послуг та забезпечують технічний розвиток автотранспортних підприємств. Ці розрахунки здійсненні місцевими суб`єктами господарської діяльності у сфері надання послуг з перевезення пасажирів на міських автобусних і тролейбусному маршрутах.

Треті особи не скористалися правом надання пояснень по справі.

Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2020 року.

13 жовтня 2020 року розгляд справи відкладено у підготовчому судовому засіданні на 15 жовтня 2020 року.

15 жовтня 2020 року розгляд справи відкладено у підготовчому судовому засіданні на 02 листопада 2020 року.

Ухвалою від 02 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 23 листопада 2020 року.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від Позивача та Відповідача надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання відповідно до ст. 229 КАС України не здійснювалося, та керуючись приписами п. 10 ч. 1 ст. 4 та ч. 9 ст. 205 КАС України судом вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

05 березня 2015 року, відповідач прийняв рішення № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда», згідно з яким визначено тарифи на проїзд в громадському транспорті в сумі 4, 50 грн., окрім маршрутів № 46, 103, 126 - а, яким встановлено тариф 3,50 грн. та маршруту № 130, якому встановлено тариф 4 грн., про що свідчить наявна в справі копія зазначеного рішення.

07 квітня 2015 року відповідачем прийнято інше рішення, а саме № 219 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда», відповідно до якого було визнано таким, що втратив чинність пункт 1; з пункту 2 виключено слова: «№ 46 «сел. Гірниче - площа Богдана Хмельницького» (перевізник ТОВ «Кіровоград-Євро Транс»),… № 126-а «Центральний ринок - вул.. Урицького» (перевізник ФОП ОСОБА_2 ), № 130 «Центральний ринок - облонкодиспансер» (перевізник ТОВ ««Кіровоград-Євро Транс») - 4,00 грн.». Згідно з названим рішенням: погоджено вартість разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда: 1) для ПП «Укравтоінвест», КТ «Автолегіон - ОСОБА_5 », ПП «Паритет Сервіс», ПП «Автобаз - Кіровоград», ФОП ОСОБА_1 , що працюють у режимі маршрутного таксі, у розмірі 3, 50 грн.; 2) для ПП «ОЛІКС», маршрути № 1 - ц (Центральний), 3, 15, 21, 44, 108 - 3,50 грн., маршрут № 27 - 3, 00 грн.; 3) для ФОП ОСОБА_3 , маршрут № 274 , у режимі маршрутного таксі - 4,00 грн., що підтверджується цим же рішенням.

Крім того, у відповідності до пункту 3 рішення № 219 від 07 квітня 2015 року, погоджено вартість разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі руху, для ТОВ «Кіровоград-Євро Транс»), маршрут № 46 у розмірі 2, 50 грн., № 130 - 3,00 грн., ФОП ОСОБА_2 , маршрут № 126 - а - 3,00 грн. Цим же рішенням (п.4) управлінню розвитку транспорту та зв`язку Кіровоградської міської ради доручено внести зміни до договорів на регулярні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Кіровограді, укладених з КТ «Автолегіон - ОСОБА_5 », ПП «Укравтоінвест», ПП «Автобаз - Кіровоград», ПП «Паритет Сервіс», ПП «ОЛІКС», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП « ОСОБА_3 , ТОВ ««Кіровоград-Євро Транс») в частині визначення тарифу на перевезення.

Не погоджуючись із вказаними рішенням, Позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції) визначено терміни «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

1. нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

2. індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 15 травня 2013 року № 883/5) визначено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Юридична ж наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

Статтею 1 Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV) визначено, що регуляторний акт це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

- регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону № 1160-IV передбачено, що громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право:

- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю;

- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Відповідно до статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 Закону № 1160-IV, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

У відповідності зі статтею 12 Закону № 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

З викладеного слідує, що рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05 березня 2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда» та від 07 квітня 2015 року № 219 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05 березня 2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда» є регуляторним актом, оскільки за своєю правовою природою націлене на регулювання господарських відносин, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб, якими є у тому числі і кінцеві споживачі послуг підприємств-перевізників - мешканці м. Кіровоград.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

Тому, здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності. А відтак, оскаржувані рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради є нормативно-правовими актами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 405/6347/15-а (2-а/405/291/15).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про порушення порядку прийняття нормативно-правового акту, тобто рішень рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда» та рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 07.04.2015 року № 219 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда», відповідно до Закону № 1160-IV.

Щодо порушення Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, суд зазначає наступне.

Згідно пп. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту - методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Пунктом 1.2. Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 17.11.2009 року № 1175 (далі - Методика), методика є обов`язковою для застосування під час встановлення регульованого тарифу органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на послуги пасажирського автомобільного транспорту і носить рекомендаційний характер під час формування вільних тарифів на ці послуги.

Згідно п. 2.3 Методики під час розрахунку тарифу загальний обсяг транспортної роботи та загальна кількість перевезених пасажирів, у тому числі з урахуванням пільгових категорій пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, обґрунтовуються перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюються за результатами обстеження пасажиропотоків.

Відповідно до п. 2.21 Методики тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, які здійснюються у режимах експресного та маршрутного таксі, розраховуються за спеціальною формулою, яка враховує тарифи на послуги з перевезення пасажирів, планова собівартість послуг на маршруті на рік, плановий прибуток на маршруті на рік, запланований на рік обсяг перевезень пасажирів на маршруті, та обґрунтовується перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюється за результатами обстеження пасажиропотоків.

Виходячи зі змісту спірних рішень, можна дійти висновку, що відповідачем не покладено в основу рішення результати обстеження пасажиропотоків, відсутні фактичні показники роботи необхідні для здійснення розрахунків тарифу.

Щодо порушеного права Позивача суд вказує, що оскільки спірні рішення є нормативно - правовими актами, який встановлює загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, його дія стосується всіх заінтересованих осіб, їх прав та обов`язків, у томі числі і позивача, що зокрема регулюється ст. 6 Закону № 1160-IV.

За таких обставин, коли оскаржувані рішенні прийняте відповідачем з порушенням порядку прийняття нормативного - правового акту як регуляторного відповідно до вимог Закон № 1160-IV, та без врахування положень Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, суд дійшов висновків про протиправність спірних рішень та наявність підстав для визнання їх нечинними.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Громадської організації "Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів" до Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького, треті особи: ФОП ОСОБА_1 », ПП «УкрАвтоІнвест», ПП «Олікс», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Кіровоград-Євро-Транс», ФОП ОСОБА_3 , КТ «Автолегіон ОСОБА_5», ПП «Автобаз-Кіровоград», ПП «Паритет Сервіс», ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та нечинними рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда» та рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 07.04.2015 року № 219 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула