Ухвала суду № 93499550, 27.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 жовтня 2020 року Справа № 160/8905/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Соборного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (пл.Соборна, 11, м.Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 09883171) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04.08.2020 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, та з урахуванням уточненою позовної заяви, просить: визнати бездіяльність Соборного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (раніше Соборний районний військовий комісаріат) відносно ненадання довідки-підтвердження до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про прийняття ним з 01 червня 1982 р. по 28 грудня 1983 р. участі в бойових діях по наданню інтернаціональної допомоги в Демократичній Республіці Афганістан, протиправною, та зобов`язати надати таку довідку-підтвердження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, після усунення недоліків позивачем своєї позовної заяви.

До суду 18.09.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому в тому числі зазначено, що позивач порушив строки подання позову на бездіяльність Соборного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки у відповідь на його заяву від 28.11.2017 року про надання довідки про перебування в Республіці Афганістан за вих. №1757 від 22.05.2018 року була надана обґрунтована відповідь про причини ненадання до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі довідки-підтвердження про участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан.

Крім цього, у відповідь на запит Центрального ОУПФ України в м.Дніпрі від 26.01.2018 року № 2736/03/19 відповідач своїм листом від 05.02.2018 р. за №297 надав відповідь про те, що для підтвердження періоду проходження служби в Демократичній Республіці Афганістан направлений запит до Центрального архіву Міністерства оборони РФ, після надходження відповіді на запит буде видана довідка. Однак, ОСОБА_1 в період, з дня подання заяви від 28.11.2017 року та з дня отримання відповіді від 22.08.2018 року за вих. №1757 на його заяву від 28.11.2017 року про надання довідки про перебування в Республіці Афганістан, володів інформацією про причини ненадання довідки-підтвердження до Центрального ОУПФ України в м.Дніпрі та упродовж більш як два роки з повторними заявами, скаргами на дії відповідача в компетентні органи не звертався та не звертався з позовом до суду, чим пропустив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

В своїй уточненій позовній заяві від 26.08.2020 року позивач стосовно строку звернення до адміністративного суду зазначив, що після подачі документів до пенсійного відділу письмової відповіді він не отримав, а в усній формі відмовили в призначенні пенсії за віком з причин не підтвердження його, як учасника бойових дій. В Соборному РВК його запевняли, що розберуться. Згодом він звернувся до адвоката ОСОБА_2 і він направив адвокатські запити, в пенсійний відділ і райвійськкомат (РВК). Листом №0400-0306-8/11231 від 23.03.2020 р. пенсійних орган повідомив, що Соборний РВК не підтвердив його участь в бойових діях і для підтвердження направив запит до Центрального архіву МО РФ. Соборний РВК відповідь надав лише 08.07.2020 року після звернення адвоката ОСОБА_3 до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, хоча лист був датований 18.03.2020 року. До листа була додана довідка Центрального архіву МО РФ про те, що він, дійсно проходив військову службу в ВЧ 74578 з 01.07.1982 р. по 22.12.1983 р., особовий склад якої на той період приймав участь в бойових діях Республіці Афганістан. Крім того, 08.07.2020 р. йому була видана довідка для пенсійного органу датована 18.03.2020 року проте що він проходив військову службу з 09 листопада 1981 року по 21 грудня 1983 року.

Таким чином про противоправну бездіяльність Соборного РВК, позивач дізнався 08.07.2020 р., про що в тому числі й зазначив, в своїй відповіді на відзив на позов - 12.10.2020 року. Оскільки позивач не пропустив шестимісячний строк для подачі позову відносно документів Соборного РВК, датованих 18.03.2020 року, то він не вважає доцільним зав`язувати тяганину відносно дати вручення йому відповіді на адвокатський запит, та довідки про проходження військової служби.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд вважає, що у цій справі, яка розглядається, позивач не наводить обставин і не надає відповідних доказів, які би свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як видно з матеріалів справи, 28.11.2017 року позивач звернувся до відповідача із особистою заявою про надання довідки про перебування його в Республіці Афганістан за вх.№630У від 28.11.2017 р.

28.12.2017 року позивач звернувся до пенсійного органу із особистою заявою і документами для призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.02.2018 року Соборний відділ обслуговування громадян Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі звернувся до Соборного районного військового комісаріату із запитом, в якому просило надіслати на їх адресу довідку, підтверджуючу період проходження військової служби та період участі у бойових діях в Афганістані на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1981 по 1983 роки.

В своїй відповіді від 05.02.2018 р. №297 Соборний військкомат повідомив, що ОСОБА_1 була видана довідка про проходження військової служби за вих.2793 від 28.11.2017 року, додатково було проінформовано, що для підтвердження періоду проходження служби в Демократичній республіці Афганістан був зроблений запит до Центрального архіву Міністерства оборони РФ. В разі надходження уточнюючих даних, ОСОБА_1 буде видана довідка.

Так, своїм листом вих.№1757 від 22.05.2018 року відповідачем була надана обґрунтована відповідь про причини ненадання до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі довідки-підтвердження про участь позивача в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан, де вказано, що Соборним районним військовим комісаріатом з метою уточнення даних участі в бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан в період проходження військової служби (листопад 1981 р. – грудень 1983 р.) були направлені запити до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (вих. від 15.12.2017 р. №2933, від 15.12.2017 р. №2934) та до Центрального архіву Міністерства оборони Республіки Узбекистан (вих. від 30.03.2018 р. №1053).

В архівних довідках, що надійшли на адресу Соборного районного військового комісаріату зазначено, що в наказах командира військової частини 61436 за період березень 1982 р. - липень 1982 р., командира військової частини 74578 за період липень 1982 р. – грудень 1983 р. участь у бойових діях ОСОБА_1 не відображена. За таких обставин, видати довідку про період перебування на території Демократичної Республіка Афганістан не вбачається можливим. В разі надання додаткової інформації Соборний районний військовий комісаріат повернеться до розгляду даного питання.

Як сам зазначав позивач в своїй позовній заяві, що він на протязі 2018-2019 року з періодичністю в один-два місяці приходив до райвійськкомату де черговий службовець направляв його на особистий прийом до офіцерів різного рангу з даного питання.

Таким чином суд робить висновок, що позивач був обізнаний про наявність відповіді від 22.08.2018 року за вих.№ 1757 на його заяву від 28.11.2017 року про надання довідки про перебування в Республіці Афганістан.

Позивач пов`язує порушення своїх прав саме з бездіяльністю Соборного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (раніше Соборний районний військовий комісаріат) відносно ненадання довідки-підтвердження до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про прийняття ним з 01 червня 1982 р. по 28 грудня 1983 р. участі в бойових діях по наданню інтернаціональної допомоги в Демократичній Республіці Афганістан, проте матеріалами справи підтверджено, що позивач в період, з дня подання заяви від 28.11.2017 року та з дня отримання відповіді від 22.05.2018 року за вих.№ 1757 на його заяву від 28.11.2017 року про надання довідки про перебування в Республіці Афганістан володів інформацією про причини ненадання довідки-підтвердження до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі.

Позивач з моменту отримання від відповідача відповіді від 22.05.2018 року за вих.№1757 не був обмежений в доступі до суду, причин поважності пропуску строку суду не надав. В матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, ще у 2018 році, а зазначені позивачем підстави незастосування строку позовної давності є необґрунтованими.

Позивач мав можливість для вчасного звернення до суду із відповідним позовом у строки, встановлені ч.2 статті 122 КАС України, будь-яких об`єктивних перешкод для реалізації такого права позивач не навів. А отже, позивач звернувся до суду з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Згідно з висновками викладеними у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Фогарді проти Сполученого Королівства”, право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини “Устименко проти України”, яке набуло статусу остаточного 29.01.2016 р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р.).

Суд дійшов висновку, що позивач будучи обізнаним про порушення його прав, свобод чи інтересів наданою відповіддю відповідача у встановлені строки звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає за можливе дану позовну заяву залишити без розгляду, з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.ст.243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Соборного територіального центру Комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що згідно з ч.4 ст.240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали відповідно до вимог ст.295 КАС України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя К.С. Кучма