Рішення № 93499532, 08.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Справа № 160/9934/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради міста Кривого Рогу про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради міста Кривого Рогу, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради міста Кривого Рогу щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Відділ реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради міста Кривого Рогу здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.08.2019 він звернувся до Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради міста Кривого Рогу з проханням зареєструвати його за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, позивач є власником 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1

На думку позивача, ним надано всі необхідні документи для здійснення реєстрації місця проживання, проте відповідачем відмовлено у реєстрації місця проживання на підставі п. 11 Постанови КМ України від 02.03.2016 (не надано необхідних документів, а саме: документи, що підтверджують право на проживання в житлі, квитанцію про сплату адміністративного збору).

З огляду на викладене позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 25.08.2020 адміністративний позов залишено без руху, встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

28.10.2020 року представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зауважив, що реєстрація місця проживання здійснюється на підставі правовстановлюючих документів, які визначають, встановлюють право власності конкретної особи на певний об`єкт нерухомого майна та використовується власником для підтвердження його права власності на нерухоме майно. Підтвердити право власності можна й іншими документами, в тому числі Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідка Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.

Проте, на думку представника відповідача, документи, які тільки підтверджують право власності, не є правовстановлюючими, оскільки вони не встановлюють, не визначають право, а тільки підтверджують його існування. Такі документи видаються вже за наслідками проведеної реєстрації права, а не з підстав виникнення права власності.

Представник відповідача зазначає, що позивачем не було надано квитанцію про сплату адміністративного збору, що передбачено ст.11-1 Закону України від 11.12.2003 № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п.18 Правил реєстрації місця проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

16.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради міста Кривого Рогу із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1

Позивачем надано до Відділу реєстрації місця проживання громадян наступні документи:

1) заява за формою, наведеною відповідно у додатках 6, до Правил реєстрації місця проживання на 1 аркуш(ів);

2) паспорт громадянина України разом з довідкою про реєстрацію місця проживання особи;

3) посвідчення про приписку до призовної дільниці;

4) Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна що суб`єкта.

16.08.2019 року Відділом реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради міста Кривого Рогу відмовлено ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання, шляхом зазначення у заяві про реєстрацію місця проживання підстав відмови посилаючись на п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 (не надано необхідні документи, а саме документи, що підтверджують право на проживання в житлі, квитанцію про сплату судового збору).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Згідно статті 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 затверджено правила реєстрації місця проживання, які, в свою чергу, визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Відповідно до пункту 18 Правил реєстрації місця проживання для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

- право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

- право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Згідно пункту 11 Правил реєстрації місця проживання орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала необхідних документів або інформації;

- у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

- звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 встановлено вичерпний перелік документів, необхідних для реєстрації місця проживання. Окрім цього даним законом та правилами встановлено вичерпний перелік обставин, внаслідок яких орган реєстрації відмовляє в реєстрації місця проживання.

Як встановлено судом, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з ненаданням необхідної інформації, а саме не надано документи, що підтверджують право на проживання в житлі та не надано квитанцію про сплату судового збору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зауважити, що п. 18 Правил реєстрації місця проживання зазначений обов`язок надати документи які підтверджують право на проживання в житлі. Окрім чітко встановлених документів, у п. 18 Правил зазначено, що особа може надати й інші документи.

Тобто, з аналізу вищевикладеного можна зробити висновок, про те, що суб`єкт звернення може подати інший документ (окрім встановлених п. 18 Правил) який підтверджує право на проживання в житлі.

Разом з тим позивачем при зверненні до Відділу реєстрації місця проживання надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта який сформований 20.03.2019 року, тобто з моменту оформлення Витягу і зверненням до відповідача минув значний час, а тому підтвердження актуальності права власності позивача на житлове приміщення на момент звернення, тобто на 16.08.2019 у відповідача відсутнє.

Відповідно до ст.11-1 Закону України від 11.12.2003 № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання сплачується адміністративний збір: у разі звернення особи протягом встановленого цим Законом строку - у розмірі 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати; у разі звернення особи з порушенням встановленого цим Законом строку - у розмірі 0,0255 розміру мінімальної заробітної плати. У разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну адміністративну послугу та зараховується до місцевого бюджету за новим місцем проживання.

Всупереч ст. 11-1 Закону України від 11.12.2003 № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», та п.18 Правил реєстрації місця проживання позивачем не надано до Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради міста Кривого Рогу квитанції про оплату адміністративного збору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не було допущено протиправну дію щодо відмови ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання, оскільки позивачем при реєстрації місця проживання не надано актуального, на час звернення, документа що підтверджує право на проживання в житлі. Крім того, позивачем не надано квитанції про сплату адміністративного збору.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом, є передбачуваність. Норму не можна вважатизаконом, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також, від кількості та статусу тих, кому він адресований.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З аналізу матеріалів справи, виходячи із змісту позовних вимог та їх обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

Розподіл судових витрат у справі не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради міста Кривого Рогу (50027, Дніпропетровська область, м Кривий ріг, вул. Дніпровське шосе, 14, код ЕДРПОУ: 05520744) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко