Рішення № 93499338, 07.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Справа № 160/14216/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ніколайчук С.В., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи на шахті «Павлоградська» ДП «Павлоградвугілля» ( ВСП ШУ «Павлоградське» ) - з 28.12.1999 року по 28.05.2001у року на посаді підземного гірничого робітника очисного забою з повним робочим днем у шахті) та з 29.05.2006 року по 04.09.2006 року на посаді «гірничого очисного забою» та не зарахування до пільгового стажу період моєї роботи на шахті « Західно-Донбаська» ВСП ШУ «Тернівське» ДТЄК «Павлоградвугілля» з 26.07.2010 року по 28.08.2010 року на посаді машиніста підземних установок з повним робочим днем в шахті .

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, роботу на шахті «Павлоградська» ДХК «Павлоградвугілля» ( ВСП ШУ «Павлоградське) в період з 28.12.1999 року по 28.05.2001 року на посаді підземного гірничого робітника з повним робочим днем у шахті, та роботу в період з 29.05.2006року по 04.09.2006 року на посаді «гірничого очисного забою» з повним робочим днем у шахті, що віднесені до Списку № 1 розділ 1, підрозділ 1, код КП 1010100а постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 року;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, роботу на шахті« Західно-Донбаська» ВСП ШУ «Тернівське» ДТЄК «Павлоградвугілля» з 26.07.2010 року по 28.08.2010року на посаді машиніста підземних установок з повним робочим днем в шахті;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» що зайнятий повний робочий день під землею з часу набуття права на пенсію, а саме з 17.06.2020 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що останній не погоджується з відмовою відповідача про зарахування до пільгового стажу за Списом № 1 періоди роботи з 28.12.1999 року по 28.05.2001 року, з 29.05.2006 року по 04.09.2006 року та з 26.07.2010 року по 28.08.2010 року.

На думку позивача, такі дії відповідача порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення та позивач має всі законні підстави для застосування норми ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на розмір пенсії 80% від заробітної плати, як працівник, що зайнятий повний робочий день під землею, на якого розповсюджується норма Закону України «Про престижність шахтарської праці» з дня призначення пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/7006/19 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою від відповідача було витребувано належним чином завірену копію пенсійної справи та запропоновано у разі невизнання позову протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву.

03.12.2020 року на виконання умов ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 року на адресу суду надійшла належним чином завірена копія пенсійної справи ОСОБА_1 та відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві відповідачем зазначено, що позивач звернувся через Веб-портал Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з запитом про надання інформації щодо причин не зарахування пільгового стажу в повному обсязі. Листами від 20.08.2002 року та від 02.09.2020 року відповідачем надані відповіді, проте, відповідач звертає увагу, що позивачем не було здійснено особистого звернення до головного управління з заявою встановленої форми про перерахунок пенсії, тому правовідносин з питання перерахунку пенсії між сторонами не виникало, рішення про відмову у перерахунку пенсії не приймалось.

Також зазначено, що згідно з розрахунком стажу (форма РС-право) загальний стаж позивача становить 37 років 13 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 13 років 5 місяців 17 днів, що недостатньо для перерахунку пенсії згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (15 років).

Періоди роботи позивача на шахті «Павлоградська» ДХТ «Павлоградвугілля» з 28.12.1999 року по 28.05.2001 на посаді гірника підземного забою, в проміжок часу, коли на підприємстві виникла перерва в проведенні атестації робочих місць, тому у головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має законних підстав для зарахування вищезазначений стаж до пільгового.

Періоди роботи позивача на шахті «Західно-Донбаська» ВСШ ШУ «Тернівське» ДТЕК «Павлоградвугілля» з 26.07.2010 року по 28.08.2010 року машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті, згідно з записами трудової книжки, не містять інформації про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номер, куда включається цей період роботи та проведення атестації робочих місць, а саме: до заяви не була надана уточнююча довідка підприємства про вищезазначений період.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 16.06.2020 року звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

До заяви були надані наступні документи:

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- заява про призначення пенсії;

- паспорт;

- трудова книжка;

- військовий квиток;

- диплом (свідоцтво, атестат) пор навчання;

- довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 року по день звернення;

- довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, атестації;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1993 року № 637;

- заява про спосіб виплати пенсії;

- інший документ;

- фотокартка.

Позивача взято на облік головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Не погодившись розміром призначеної пенсії, оскільки, на думку позивача, останній має право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 80% від заробітної плати, як працівник зайнятий повний робочий день під землею протягом 15 років, позивач через Веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до відповідача зі скаргою пор надання розрахунку пільгового стажу та зазначенням причини не врахування періодів роботи на посадах , що дають право на пільгову пенсію.

Листом від 20.08.2020 року відповідачем надана відповідь, що загальний стаж роботи позивача склав 37 років 13 днів, стаж роботи за списком № 1 склав 13 років, а саме: до пільгового стажу не було зараховано періоди роботи: страйк з 25.05.1998 року по 18.06.1998 рік, з11.12.1998 року по 17.12.1998 року, розрив атестації з 28.12.1999 року по 28.05.2001 рік.

Листом від 20.08.2020 року позивач звернувся до відповідача про роз`яснення неврахування пільгового стажу роботи у повному обсязі.

Листом від 02.09.2020 року відповідачем надана відповідь аналогічна до листа від 20.08.2020 року.

Позивач не погодився з діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на розмір пенсії 80% від заробітної плати, як працівник, що зайнятий повний робочий день під землею, на якого розповсюджується норма Закону України «Про престижність шахтарської праці» з дня призначення пенсії, звернувся з даним позовом до суду.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Трудова книжка, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України та згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, є основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача ( НОМЕР_2 ), зокрема, містяться записи на підтвердження оскаржувані періоди роботи позивача, а саме:

- з 11.05.1991 року по 04.09.2006 рік;

- з 29.05.2006 року по 04.09.2006 рік;

- з 26.07.2010 року по 28.08.2010 рік.

Як вбачається, з копії трудової книжки позивача ( НОМЕР_2 ) записи зроблені чітко, та не містять виправлень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон України № 1058- IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Частиною 1статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27та з урахуванням норм статті 28цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 2статті 114 Закону № 1058на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частинами 1, 3статті 44 Закону № 1058передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно з пунктом 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку також передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі за текстом Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За п. 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442(далі - Порядок проведення атестації робочих місць, постанова № 442 відповідно), та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації) визначено порядок проведення атестації робочих місцьна підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів спір, що виник між сторонами, стосується правомірності зарахування до стажу роботи по Списку №1 періоду роботи позивача з 28.12.1999 р. по 28.05.2001 р., з 29.05.2006 р. по 04.09.2006 р., з 26.07.2010 р. по 28.08.2010 р.

Положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 передбачено, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших, ніж трудова книжка,документів,лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З матеріалів справи вбачається, що атестація робочих місць на шахті «Павлоградська» ДХК «Павлоградвугілля» проводилася згідно з наказами № 289 від 28.12.1994 року, № 467 від 29.05.2001 року та розпоряджень № 1612 від 10.11.2006 року, № 797 від 26.07.2011 року, № 194 від 21.10.2013 року, № 1324 від 03.08.2015 року.

Термін атестації, затвердженої наказом № 289 від 28.12.1994 року (5 років) закінчився 27.12.1999 р., а термін дії наступної атестації, затвердженої наказом № 467 розпочався 29.05.2001, перерва в проведенні атестації становить період з 28.12.1999 року.

Термін атестації, затвердженої наказом № 467 від 29.05.2001 (5 років) закінчився 28.05.2006 року, а термін дії наступної атестації, затвердженої розпорядженням № 1612 розпочався 10.11.2016 року, перерва в проведенні атестації становить період з 29.05.2006 року по 09.11.2006 року.

Необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках № 1 та № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

При цьому, аналіз Порядку № 442, Методичних рекомендацій,статті 29, 153КЗпП України та статті 7 Закону України «Про охорону праці» дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Особа, яка працює на посаді, віднесеній, зокрема, до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Так, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Проте, розуміючи положення «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якостізакону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином, суд зробив висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця або проведено несвоєчасно, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Згідно з записів трудової книжки позивача ( НОМЕР_2 ) позивач працював на шахті «Західно-Донбаська» ВСШ ШУ «Тернівське» ДТЕК «Павлоградвугілля» з 26.07.2010 р. по 28.08.2010 р., проте, трудова книжка позивача не містить інформацію про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або номерів, куди включається цей період роботи та проведення атестації робочих місць.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом з Міністерства праці та соціальної від 18.11.2005 № 383, регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII.

Відповідно до пункту10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Водночас у трудовій книжці не вказуються всі зазначені відомості.

Пунктом 20 Порядку № 637 (із змінами,внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5липня 2006року№ 920) передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи на підставі яких видана пільгова довідка.

Втім, відповідачем в свою чергу не використав надане йому ч. 3ст. 44 Закону № 1058та п. 4.2 Порядком № 22-1 право витребувати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з абз. 1 ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 2 цієї статті Кодексу у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено під час розгляду справи факт неможливості зарахувати пільговий стаж роботи позивача з 28.12.1999 р. по 28.05.2001 р., з 29.05.2006 р. по 04.09.2006 р., з 26.07.2010 р. по 28.08.2010 р.

Наведене вище свідчить про безпідставність не зарахування до пільгового стажу позивача роботи з з 28.12.1999 р. по 28.05.2001 р., з 29.05.2006 р. по 04.09.2006 р., з 26.07.2010 р. по 28.08.2010 р, а відтак позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати його до пільгового стажу підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику, на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» що зайнятий повний робочий день під землею з часу набуття права на пенсію, а саме з 17.06.2020 року, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон №1788-ХІІ), Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-IV) та Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон №345-VІ).

Відповідно до пункту 2 РозділуХVПрикінцевих положень Закону №1058-ІVпенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.

Пунктом 16 РозділуХVПрикінцевих положень Закону №1058-ІVпередбачено, що положенняЗакону №1788-XIIзастосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці"визначено, що дія цьогоЗаконупоширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей

Згідно з ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці"мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Статтею 10 Закон України "Про підвищення престижності шахтарської праці"встановлено, що дія частини першої статті7і статті8цьогоЗаконупоширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.

Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати мінімального розміру пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах 15 років для чоловіків за Списком №1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тобто, статтею 8 цього Закону наявність права на мінімальну пенсію, не поставлено в залежність від часу роботи на підземних роботах.

Виплата такої пенсії відповідно до даної статі передбачає та встановлює лише сам факт відношення до Списку №1.

Аналогічну правову позицію викладено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 23.01.2014 року у справі №К/9991/83388/11.

Відповідно до записів трудової книжкипозивач у період з 1987р. по 2015р. працював на підземних роботах, що відноситься до пільгового стажу.

Станом на дату звернення до управління Пенсійного фонду із заявою від 16.10.2018 року у позивача наявний пільговий стаж роботи, який підтверджується записами у трудовій книжці.

У даному ж випадку, усі зазначені періоди роботи позивача відображені у його трудовій книжці із зазначенням посади, а тому необхідність підтвердження цих періодів іншими довідками, за наявності усіх необхідних записів у трудовій книжці, на переконання суду, не є обов`язковим.

Відповідно до роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України в листі від 18.02.2009 № 1757/0/1409/010 та Пенсійного фонду України в листі від 20.02.2009 №2927/0/0220, дія ст.ст.1,8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, професії і посади яких передбачені пунктами «а», «б» і «в» підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01. 2013 № 36 за умови зайнятості повний робочий день.

При цьому, відповідно до п.1.1 г розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, його дія поширюється на всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах.

Отже, з урахуванням наведеного, суд зробив висновок, що стаж роботи позивача на підземних роботах, що складає понад 15 років та посада начальника зміни, зайнятого на підземних роботах 50% і більше робочого часу на рік, є достатніми та такими, що породжують у позивача право на перерахунок пенсії відповідно до приписів ст. 8 «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Враховуючи наведене, суд зробив висновок про необхідність задоволення позову в цій частині.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Суд зауважує, що ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Для відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати суб`єкта владних повноважень здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням осіб на яких поширюється дія закону України «Про престижність шахтарської праці» з часу призначення пенсії, а саме з 17.06.2020 року з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Приймаючи до уваги викладене, суд робить висновок про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та присуджує їх сплату на користь позивача, оскільки позивачем понесені судові витрати в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 63144 від 30.10.2020 року.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи на шахті «Павлоградська» ДП «Павлоградвугілля» (ВСП ШУ «Павлоградське») - з 28.12.1999 року по 28.05.2001у року на посаді підземного гірничого робітника очисного забою з повним робочим днем у шахті) та з 29.05.2006 року по 04.09.2006 року на посаді «гірничого очисного забою» та не зарахування до пільгового стажу період моєї роботи на шахті « Західно-Донбаська» ВСП ШУ «Тернівське» ДТЄК «Павлоградвугілля» з 26.07.2010 року по 28.08.2010 року на посаді машиніста підземних установок з повним робочим днем в шахті .

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, роботу на шахті «Павлоградська» ДХК «Павлоградвугілля» ( ВСП ШУ «Павлоградське) в період з 28.12.1999 року по 28.05.2001 року на посаді підземного гірничого робітника з повним робочим днем у шахті, та роботу в період з 29.05.2006року по 04.09.2006 року на посаді «гірничого очисного забою» з повним робочим днем у шахті, що віднесені до Списку № 1 розділ 1, підрозділ 1, код КП 1010100а постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 року;

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, роботу на шахті« Західно-Донбаська» ВСП ШУ «Тернівське» ДТЄК «Павлоградвугілля» з 26.07.2010 року по 28.08.2010року на посаді машиніста підземних установок з повним робочим днем в шахті;

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» що зайнятий повний робочий день під землею з часу набуття права на пенсію, а саме з 17.06.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук