Рішення № 93499302, 07.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Справа № 160/4449/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р. №Ф-1046-55 з єдиного внеску станом на 31.01.2020р. у розмірі 29293,44грн., винесену ГУ ДПС в Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) є протиправною, оскільки, по-перше, до складу суми визначеної нею заборгованості увійшла заборгованість позивача з ЄСВ станом на 31.10.2018р. у розмірі 15819,54грн., яка була визначена у попередній вимозі про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 19.11.2018р. №Ф-104655, яка, в свою чергу, є скасованою у судовому порядку рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019р. у справі №160/4990/19, яке набрало законної сили 09.12.2019р., а, отже, вказана сума заборгованості (15819,54грн.) не повинна включатися контролюючим органом до наступних вимог зі сплати боргу з ЄСВ, в тому числі, і до оскаржуваної у цій справі вимоги; по-друге, на думку позивача, ФОП ОСОБА_1 взагалі не повинна сплачувати ЄСВ з 2017 року, оскільки з цього часу вона не отримувала жодного доходу від підприємницької діяльності, що підтверджується поданою нею податковою звітністю, а тому покладання на неї обов`язку зі сплати єдиного внеску за відсутності у позивача будь-якого доходу, за рахунок якого б вона могла сплатити ЄСВ, є явно несправедливим.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду від 27.04.2020р. позивачем 28.05.2020р. усунуті означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ФОП ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4449/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 03.07.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у ФОП ОСОБА_1 відомості та докази на їх підтвердження, щодо здійснення/припинення підприємницької діяльності, зокрема, відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та витребувано у ГУ ДПС в Дніпропетровській області детальний розрахунок суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року № Ф-1046-55, із зазначенням за який період та на якій підставі нарахована така заборгованість і в якій сумі.

01 липня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДПС в Дніпропетровській області на позовну заяву ФОП ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскільки протягом 2017-2019р.р. позивачем доходів отримано не було, останній повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Оскільки така сплата позивачем здійснена не була, відповідачем сформовано спірну вимогу на виниклу заборгованість. Так, контролюючим органом нараховано ФОП ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати єдиного внеску із розрахунку: за 2017 рік у сумі 8448 грн., за 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (за 1 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019р.) та за 1-4 квартали 2019 року на загальну суму 11016,72 грн. (за 1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019р.; за 4 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020р.). Отже, станом на 31.01.2020р. загальна сума недоїмки ФОП ОСОБА_1 з єдиного внеску становить 29293,44 грн. При цьому, згідно з даними Єдиного державною реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців платник податків ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 30.04.1994р. та на теперішній час не здійснено реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця, протягом періоду 2017-2019р.р. позивач перебувала на загальний системі оподаткування та відповідно до ст.7 Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» повинна була сплачувати єдиний внесок навіть за відсутності отримання доходу. Зважаючи на несплату позивачем за вищевказаний період сум ЄСВ, відповідачем на підставі ч.4 ст.25 Закону №2464 та п.2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 04.05.2018р. №469(449), правомірно сформована та належним чином направлена спірна вимога про сплату боргу (недоїмки), а, отже, підстави для скасування цієї вимоги про сплату боргу (недоїмки) відсутні.

13 липня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній висловив позицію аналогічну зазначеній в позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257-262 КАС України, а також з урахуванням того, що з 03.08.2020р. по 04.09.2020р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 30.03.1994р. (дата запису в ЄДР 24.05.2006р., номер запису: 22220170000000606), перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Кам`янське управління, Вільногірська ДПІ (м. Вільногірськ) як платник податків та як платник єдиного внеску.

Протягом періоду 2017-2019р.р. ФОП ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.

Як слідує з інтегрованої картки платника ЄСВ ФОП ОСОБА_1 за позивачем станом на 31.10.2018р. обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску за 12 місяців 2017 року та три квартали 2018 року в загальній сумі 15819,54грн.

У зв`язку із цим ГУ ДФС України в Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018р. №Ф-1046-55, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість з єдиного внеску станом на 31 жовтня 2018 року у розмірі 15819,54грн.

Не погодившись з вказаною вимогою контролюючого органу від 19.11.2018р. №Ф-1046-55, ФОП ОСОБА_1 оскаржила її у судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019р. у справі №160/4990/19 позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 19.11.2018р. №Ф-1046-55 в розмірі 15819,54грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019р. Головному управлінню ДФС України в Дніпропетровській області відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та апеляційну скаргу Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року у справі №160/4990/19 повернуто скаржникові.

Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019р. у справі №160/4990/19 набрало законної сили 09.12.2019р.

Як слідує з вищевказаного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019р. у справі №160/4990/19 суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 19.11.2018р. №Ф-1046-55 в розмірі 15819,54грн. через те, що орган доходів і зборів, який розглядав скаргу платника єдиного внеску на оскаржувану вимогу, не прийняв вмотивованого рішення та не надіслав його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання цієї скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, тому в силу приписів ч.4 ст.25 до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску, а, отже, наявні підстави для скасування оскарженої вимоги.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом також встановлено, що в подальшому ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі облікових даних з інформаційної системи контролюючого органу винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р. №Ф-1046-55, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість з єдиного внеску станом на 31 січня 2020 року у розмірі 29293,44грн.

Як слідує з інтегрованої картки платника ЄСВ ФОП ОСОБА_1 та наданого відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2020р. детального розрахунку суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р. №Ф-1046-55, вказана у цій вимозі сума боргу у розмірі 29293,44грн. нарахована позивачеві за період 2017-2019р.р., а саме:

- за 2017 рік нараховано єдиний внесок на загальну суму 8448 грн.;

- за 2018 рік нараховано єдиний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (за 1 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019р.):

- за 2019 рік нараховано єдиний внесок на загальну суму 11016,72 грн. (за 1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019р.; за 4 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020р.).

Не погодившись з вищевказаною вимогою ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2020р. №Ф-1046-55, позивач оскаржила її в адміністративному порядку, однак, отримавши рішення ДПС України від 02.04.2020р. №11984/1/99-00-08-0601-06, яким у задоволенні скарги ФОП ОСОБА_1 було відмовлено, звернулася до суду з цим позовом про її оскарження у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які перебувають як на загальні системі оподаткування, так і на спрощеній.

З 01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI ) Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIІІ, згідно з якими приписами п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI встановлено, що з 2017 року у разі якщо платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Так, пунктом другим частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону від 06.12.2016р. №1774-VIІІ) передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім того, відповідно до абз.1 п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (в редакції Закону від 06.12.2016р. №1774-VIІІ) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 9 Закону №2464-VI встановлено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.

Так відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Абзацом 1 частини 5 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Крім того, з січня 2018 року набули чинності зміни до Закону №2464-VI, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2018р. №2148-VIІІ, в частині термінів сплати ЄСВ, зокрема, фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Так, відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI (в редакції Закону від 03.10.2018р. №2148-VIІІ) з січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

З огляду на наведене, починаючи з 01.01.2018р. фіскальним органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску.

Згідно п.10 ст.9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається:1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 2 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Абзацом 3 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з абз.4-6 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Абзацом 7 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Згідно з абз.8 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Абзацами 9-10 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до п.1 розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015р. №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) (далі - Інструкція №449) ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Згідно з п.3 розділу 7 Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Як зазначалося вище, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наданого відповідачем детального розрахунку суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р. №Ф-1046-55, та відомостей інтегрованої картки платника (далі - ІКП) ЄСВ ФОП ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 71040000 останній згідно з приписами Закону №2464 здійснені наступні нарахування єдиного внеску:

- за 2017 рік нараховано єдиний внесок на загальну суму 8448 грн. із розрахунку 704,00 грн. х 12 місяців = 8448 грн. (мінімальний страховий внесок у 2017 році становить 704,00 грн. на місяць із розрахунку: 3200,00 грн.*22%, де 3200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017);

- за 2018 рік нараховано єдиний внесок на загальну суму 9828,72 грн., в тому числі: за 1 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019р., виходячи із розрахунку: 819,06 грн. х 3 місяці = 2457,18 грн. за один квартал (у 2018 році мінімальний страховий внесок становив 819,06 грн. на місяць із розрахунку: 3723,00 грн.*22%, де 3723,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018);

- за 2019 рік нараховано єдиний внесок на загальну суму 11016,72 грн. , в тому числі: за 1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019р.; за 4 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020р., виходячи із розрахунку: 918,06 грн. х 3 місяці = 2754,18 грн. за один квартал (у 2019 році мінімальний страховий внесок становив 918,06 грн. на місяць із розрахунку: 4173,00 грн.*22%, де 4173,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019).

Таким чином, згідно з даними інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків - позивача відображено, зокрема, наступні не сплачені нарахування за 2017-2019 роки: нараховано розрахункову суму єдиного внеску за IV квартал 2017 року, а саме 09.02.2018 року у сумі 8448 грн., нарахування не сплачені; нарахування за 2018 рік: 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.04.2018 року, нарахування не сплачені; 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.07.2018 року, нарахування не сплачені; 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.10.2018 року, нарахування не сплачені. Сума недоїмки станом на 31.10.2018 року становила 15819,54грн.

Як встановлено судом, недоїмка зі сплати ЄСВ за 12 місяців 2017 року та за три квартали 2018 року на загальну суму станом на 31.10.2018 року - 15819,54грн. була включена контролюючим органом до вимоги ГУ ДФС України в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018р. №Ф-1046-55, яка була оскаржена ФОП ОСОБА_1 у судовому порядку, за наслідками чого рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019р. у справі №160/4990/19, яке набрало законної сили 09.12.2019р., ця вимога була визнана протиправною та скасована.

Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №761/29966/16-ц (провадження №61-5327св19) роз`яснив, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Зважаючи на те, що скасування в судовому порядку попередньої вимоги про сплату боргу від 19.11.2018р. №Ф-1046-55 з ЄСВ за 12 місяців 2017 року та за три квартали 2018 року на загальну суму станом на 31.10.2018 року - 15819,54грн. виключає наявність у платника (позивача у справі) обов`язку погасити такий борг за цим актом індивідуальної дії та, відповідно, наявність такого боргу, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про безпідставність та протиправність спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 11.02.2020р. №Ф-1046-55 в частині визначення ФОП ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на суму 15819,54грн.

За наведених обставин, вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 11.02.2020р. №Ф-1046-55 в частині визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на суму 15819,54грн. є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині, відповідно, - задоволенню.

Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування спірної вимоги про сплату боргу в іншій частині, з огляду на таке.

Як слідує з позовної заяви, обґрунтовуючи свої вимоги щодо скасування оскаржуваної вимоги в цілому, позивач посилається виключно на неотримання нею протягом періоду, за який спірною вимогою визначено борг з ЄСВ, будь-якого доходу від підприємницької діяльності, з якого можливо б було сплатити єдиний внесок.

Разом з тим, як було зазначено вище, відповідно до внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIІІ змін до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, які набули чинності з 01 січня 2017 року, з 2017 року у разі якщо платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом; сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Вищенаведеними нормами Закону №2464-VI встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, при цьому, в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, з 2017 року єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу.

Водночас, ФОП ОСОБА_1 не надано доказів наявності права на звільнення від сплати єдиного внеску.

Протягом періоду 4 квартал 2018 року та 1-4 квартали 2019 року ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та відомостей про припинення позивачем підприємницької діяльності у цей період Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить, натомість, самим позивачем подавалася податкова звітність за цей період як фізичною особою-підприємцем, копія якої ФОП ОСОБА_1 долучена до матеріалів справи, із зазначенням про неотримання останньою за цей період прибутку від здійснення підприємницької діяльності, проте, як зазначено вище, це не є підставою для звільнення від сплати ЄСВ у встановленому п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI мінімальному розмірі.

Також суд зауважує, що вищевказаним рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019р. у справі №160/4990/19, яким визнано протиправною та скасовано попередню вимогу про сплату позивачем боргу з ЄСВ з 2017 рік та за три квартали 2018 року, таке скасування здійснено саме через процедурні порушення контролюючого органу щодо зазначеної попередньої вимоги, водночас, цим судовим рішенням не встановлювалися факти відсутності (наявності) у позивача статусу платника ЄСВ та/або обов`язку його сплачувати взагалі, а тому такі факти не є установленими судовим рішенням, що набрало законної сили, і мають доказуватися при розгляді цієї справи.

Отже, судом встановлено, що згідно з відомостями інформаційної системи податкового органу станом на 31.01.2020р. в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 71040000, зокрема, обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 13473,90грн., яка складається: з недоїмки з ЄСВ за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019р., та з недоїмки за 2019 рік на загальну суму 11016,72 грн. , в тому числі: за 1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019р.; за 4 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020р.

Доказів своєчасної сплати єдиного внеску за 4 квартал 2018 року та 1-4 квартали 2019 року позивачем не надано.

Як зазначалося вище, згідно з ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Аналіз вищенаведених норм Закону №2464-VI та п.3 розділу 7 Інструкції №449 дає можливість дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в адміністративній справі №826/11623/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З таких обставин, спірна вимога Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р. №Ф-1046-55 в частині визначення ФОП ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску за 4 квартал 2018 року та 1-4 квартали 2019 року у загальній сумі 13473,90грн. сформована відповідачем правомірно, обґрунтовано та на законних підставах, а, отже, в цій частині скасуванню не підлягає, а у задоволенні позовних вимог в цій частині, відповідно, слід відмовити.

Таки чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , понесені нею судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 840,80грн., підлягають відшкодуванню на користь останньої шляхом стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань суми судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у розмірі 454,03грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020р. №Ф-1046-55 в частині визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 15819,54грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень 54 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 454,03грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 03 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 07.09.2020 року.

Суддя О.М. Турова