Рішення № 93498952, 11.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 грудня 2020 р. Справа № 120/4393/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Богоноса М.Б.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.

представника позивача Баєва В.Ф.

представника відповідача Вербицької Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач). У позовній заяві позивачка просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії з 16.09.2008;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої частини пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів з 16.09.2008 згідно ст. 27, п. 1-3 ч. 1 ст. 28, Прикінцевих положень 4-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пільгового стажу відповідно до Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 за кожен повний рік роботи в якості "прохідника" з повним робочим днем в шахті до пільгового стажу - 3місяці.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що є інвалідом ІІІ групи, з 10.11.2010 - опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 та отримує за неї пенсію по втраті годувальника ОСОБА_3 .

При перевірці пенсійної справи позивачкою встановлено, що пільговий стаж за Списком № 1 ОСОБА_3 становить 18 років 04 місяці 26 днів. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI Пенсійним фондом України з 16.09.2008 проведено перерахунок пенсії особам зайнятих на підземних роботах. Однак позивачкою встановлено, що відповідачем не проведено перерахунку пенсії померлого годувальника.

З метою здійснення перерахунку пенсії з 16.09.2008 позивачка звернулася до відповідача із відповідною заявою.

Листом відповідача від 10.04.2020 № 0200-0209-8/15562 позивачці відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, у зв`язку із не підтвердженням факту роботи ОСОБА_3 на пільгових умовах на підземних роботах з 30.03.1992 по 18.12.1997.

Позивачка вважає дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії протиправними, а тому з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою від 28.08.2020 позовну заяву залишено без руху із встановленням строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви.

01.10.2020 на адресу суду надійшла заява про усунення, вказаних в ухвалі від 28.08.2020, недоліків.

Ухвалою від 09.10.2020 відкрито провадження у справі та, відповідно до ст. 263 КАС України, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.

Також ухвалою від 09.10.2020 витребувано за ініціативою суду у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійних справ ОСОБА_3 та ОСОБА_1 або їх оригінали для дослідження судом.

06.11.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що виплата пенсії позивачці здійснюється згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» за даними електронної пенсійної справи.

Позивачка отримуєте пенсію, як опікун ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника, за померлих батька ОСОБА_3 та матір ОСОБА_4 , обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).

Згідно матеріалів електронної пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_3 становить 57 років 10 міс. 20 днів (стаж зараховано по 18.12.1997), в тому числі стаж за Списком № 1 становить 18 років, який обрахований в подвійному розмірі.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, для проведення перерахунку пенсії із додаванням пільгового стажу роботи обов`язково має подаватися довідка яка уточнює пільговий характер роботи.

Відповідач зазначає, що в електронній пенсійній справі позивачки, яка сформована при призначенні пенсії, період роботи з 30.03.1992 по 18.12.1997 зазначено як «Список № 1». Змінити особливість стажу роботи на «Список 1 ст. 100 шахтарі» та визначити право на зарахування до пільгового стажу роботи періоду роботи з 30.03.1992 по 18.12.1997 можливо тільки при наданні уточнюючих довідок про пільговий характер роботи.

Оскільки, позивачкою не надані необхідних документів про підтвердження факту зайнятості померлого годувальника на підземних роботах і не надано уточнюючу довідку про пільговий характер роботи, провести перерахунок пенсії із зарахуванням періоду роботи з 30.03.1992 по 18.12.1997, на думку відповідача, немає законних підстав.

Щодо вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої частини пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів з 16.09.2008 відповідач зазначив, що на момент розгляду цієї справи не набули об`єктивної форми не нараховані та не визначені суми коштів (у вигляді пенсійних виплат), які б могли бути об`єктом нарахування компенсації, так як виплати перерахованої пенсії позивачці матимуть місце лише після розгляду цієї справи.

Відтак, відповідач вважає, що вимога про нарахування позивачці компенсації втрати частини доходів є передчасною та задоволенню не підлягає.

Також разом із відзивом відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строків звернення до суду.

09.11.2020 на адресу суду надійшла заява про надання доказів по справі, у якій відповідач надає оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Щодо пенсійної справи ОСОБА_3 відповідач повідомив про неможливість її надання, оскільки матеріали справи знаходяться на непідконтрольній території м. Макіївка, Донецька область.

Ухвалою від 23.11.2020 суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 10:00 год 11.12.2020.

У судовому засіданні 11.12.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов. Пояснив, що відповідачем протиправно не враховано роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 при обрахунку стажу роботи ОСОБА_3 , а також період роботи з 30.03.1992 по 18.12.1997.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.12.2020 заперечила проти задоволення позовних вимог та пояснила, що законних підстав для проведення перерахунку пенсії із зарахуванням періоду роботи з 30.03.1992 по 18.12.1997 не має, оскільки позивачкою не надані необхідних документів про підтвердження факту зайнятості померлого годувальника на підземних роботах і не надано уточнюючу довідку про пільговий характер роботи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивачка є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 24.04.2017 № 301 (а.с.58).

06.06.2016 позивачці безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок загального захворювання, що підтверджується копією довідки МСЕК серія 12 ААА № 320797 (а.с.49).

З 10.11.2010 позивачку призначено опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 відповідно до рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївка Донецької області (а.с.48) після чого вона отримує за неї пенсію по втраті годувальника ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії (а.с.43).

Як вказала позивачка, при перевірці пенсійної справи нею встановлено, що пільговий стаж за Списком № 1 ОСОБА_3 становить 18 років 04 місяці 26 днів. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI Пенсійним фондом України з 16.09.2008 проведено перерахунок пенсії особам зайнятих на підземних роботах. Однак позивачкою встановлено, що відповідачем не проведено їй перерахунку пенсії.

З метою здійснення перерахунку пенсії з 16.09.2008 позивачка звернулася до відповідача із відповідною заявою (а.с.37-38).

Листом відповідача від 10.04.2020 № 0200-0209-8/15562 позивачку повідомлено, що виплата їй пенсії здійснюється згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" за даними електронної пенсійної справи та отримуєте пенсію, як опікун за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника, за померлих батька ОСОБА_3 та матір ОСОБА_4 , обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).

Згідно матеріалів електронної пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_3 становить 57 років 10 міс. 20 днів (стаж зараховано по 18.12.1997), в тому числі стаж за Списком № 1 становить 18 років, який обрахований в подвійному розмірі.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, для проведення перерахунку пенсії із додаванням пільгового стажу роботи обов`язково має бути довідка уточнююча пільговий характер роботи з підприємства. Для підтвердження пільгового стажу роботи на підземних роботах за Списком № 1 особа надає трудову книжку, уточнюючу довідку про пільговий характер роботи, видану підприємством, установою, організацією або її правонаступником відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 та за періоди роботи після 21.08.1992 накази про результати атестації робочих місць за умовами праці, проведеної на підприємстві згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442.

Відповідач також повідомив, що в електронній пенсійній справі позивачки, яка сформована при призначенні пенсії, період роботи з 30.03.1992 по 18.12.1997 зазначено як "Список № 1 ". Змінити особливість стажу роботи на "Список 1 ст. 100 шахтарі" та визначити право на зарахування до пільгового стажу роботи періоду роботи з 30.03.1992 по 18.12.1997 можливо тільки при наданні уточнюючих довідок про пільговий характер роботи.

Оскільки, позивачкою не надані необхідних документів про підтвердження факту роботи на пільгових умовах на підземних роботах і не надано уточнюючу довідку про пільговий характер роботи, провести перерахунок пенсії із зарахуванням періоду роботи з 30.03.1992 по 18.12.1997 до підземної роботи немає законних підстав (а.с.40-42).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії протиправними, позивачка з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернулася до суду із цим позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до ст. 9 Законом від 09.07.2003 № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника (пенсіонера) призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні незалежно від тривалості страхового стажу.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (ч. 3 ст. 36 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Як встановлено судом, позивачка отримуєте пенсію, як опікун за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника, за померлих батька ОСОБА_3 та матір ОСОБА_4 , обчислену відповідно до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, що підтверджується матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Крім того вказаний факт не заперечується відповідачем.

Суд зазначає, що спір виник у зв`язку із не здійсненням відповідачем перерахунку пенсії яку отримує позивачка у розрахунку 80 % середньої заробітної плати шахтаря, право на який передбачено нормою абз. 3 ч. 1 ст.28 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV. Причиною відмови у перерахунку пенсії стало недостатність спеціального страхового стажу ОСОБА_3 . На думку відповідача тривалість стажу становить менше 15 років. При цьому відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до цього стажу періоду роботи з 30.03.1992 по 18.12.1997 на підземних роботах.

Відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії, відповідач зазначив, що позивачкою не надані необхідних документів про підтвердження факту роботи ОСОБА_3 на пільгових умовах на підземних роботах з 30.03.1992 по 18.12.1997 і не надано уточнюючу довідку про пільговий характер роботи.

Однак, суд оцінює такі твердження відповідача критично та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 62 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Із записів трудової книжки ОСОБА_3 б/н від 10.07.1963 встановлено, що у спірний період з 30.03.1992 по 18.12.1997 ОСОБА_3 працював "проходчиком подземным пятого разряда с полним рабочим днем в шахте подготовительных робот" (матеріали пенсійної справи арк. 84).

Крім того згідно розпорядження Тиврівського управління Пенсійного фонду України від 06.11.2014 № 4330, розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі від 16.11.2015, від 13.02.2017 № 149741, відповідачем підтверджено пільговий період роботи ОСОБА_3 за Списком № 1 у період з 30.03.1992 по 18.12.1997. Загальний стаж роботи за Списком № 1 становить 18 років 4 місяці 24 дні (матеріали пенсійної справи а.с.1-3, 14-19, 42-43).

Також згідно розрахунку стажу від 10.04.2020 самим відповідачем підтверджено пільговий стаж роботи ОСОБА_3 за Списком № 1 у спірний період з 30.03.1992 по 18.12.1997 (а.с.43).

Відтак, за обставин цієї справи суд встановив, що на момент призначення пенсії на пільгових умовах, компетентними органами Пенсійного фонду України спочатку зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_3 період його роботи на підземних роботах з 30.03.1992 по 18.12.1997. Однак, при розгляді звернення позивачки відповідачем, всупереч прийнятим раніше рішенням органів Пенсійного фонду України, відмовлено у врахуванні цього стажу як такого, що дає право на оспорюваний перерахунок пенсії. Мотиви таких дій відповідача не можуть вважатися правомірними, адже у взаємовідносинах із людиною діяльність державних органів повинна ґрунтуватися на принципах згідно яких людина є найвищою соціально цінністю, яка визначає зміст та спрямованість діяльності держави. Діяльність державних органів повинна бути послідовною, а будь які помилки які можуть траплятися у діяльності державних органів не повинні виправлятися за рахунок особи та покладати на неї індивідуальний тягар.

На це у своїй прецедентній практиці звертає увагу Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами, як джерело права при розгляді справ.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про протиправність відмови відповідача у включенні до стажу роботи ОСОБА_3 за Списком № 1 на підземних роботах періоду з 30.03.1992 по 18.12.1997, оскільки підстави для його зарахування підтверджуються прийнятими раніше рішеннями органів Пенсійного фонду про призначення пенсії, протоколом перерахунку пенсії та копією трудової книжки ОСОБА_3 . Відтак, стаж роботи ОСОБА_3 у календарному обчислені за Списком № 1 на роботах під землею становить 18 років 4 місяці 24 дні.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої частини пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів з 16.09.2008, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 28 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон від 02.09.2008 № 345-VI), та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Вказана норма Закону від 09.07.2003 № 1058-IV набрала чинності 16.09.2008 у зв`язку із внесенням змін Законом від 02.09.2008 № 345-VI.

Відповідно до ст. 1 Закону від 02.09.2008 № 345-VI дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Нормами ст. 8 Закону від 02.09.2008 № 345-VI теж передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Тобто, обов`язковою умовою для проведення оспорюваного перерахунку пенсії на підставі норми абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV є зайнятість особи повний робочий день на підземних роботах, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, для чоловіків не менш як 15 років.

Як встановлено вище, здобутий ОСОБА_3 стаж вказаній умові відповідає. А тому позивачка має право на перерахунок пенсії відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої частини пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів з 16.09.2008, суд зазначає наступне.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон від 19.10.2000 № 2050-III) та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі Порядок № 159).

Так, статтями 1, 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 3 Закону від 19.10.2000 № 2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі й пенсії.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Суд зазначає, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, пенсії.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що право на компенсацію виникає лише після нарахування та виплати оспорюваних сум пенсій.

Однак суд не погоджується із таким твердженням органу Пенсійного фонду, оскільки використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19.

Тому у випадку бездіяльності органу Пенсійного фонду щодо перерахунку та виплати сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату належних позивачу сум.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 у справі № 822/1110/16, постанові від 20 грудня 2019 у справі № 822/1731/16 та постанові від 13 березня 2020 у справі № 803/1565/17.

Відтак, позовна вимога в частині виплати компенсації частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати підлягає задоволенню.

Підсумовуючи встановлені обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача перерахувати із 16.09.2008 року пенсію у зв`язку з втратою годувальника, що виплачується позивачці, у відповідності із нормами абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV та виплатити недоотримані суми пенсії за період із 16.09.2008 з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача обрахувати стаж ОСОБА_3 у вказаний в позовній заяві спосіб, то на переконання суду такі не підлягають задоволенню як окремі позовні вимоги, адже оцінка тривалості стажу і як наслідок підставам для перерахунку пенсії була надана судом при розгляді позовних вимог про визнання відмови протиправною та зобов`язання провести перерахунок пенсії.

Щодо клопотання відповідача про залишення без розгляду позову у зв`язку із пропущенням строків звернення до суду, то суд не вбачає підстав для його задоволення враховуючи правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 19.03.2019 у справі № 806/1952/18. Зміст висновку полягає у тому, що в разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, позов може бути подано без обмеження будь-яким строком. З огляду на викладене суд не погоджується з доводами відповідача щодо недотримання позивачкою строку звернення до суду з цим позовом.

В силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачкою, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у формі листа № 0200-0209-8/15562 від 10.04.2020 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, що виплачується ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати із 16.09.2008 року пенсію у зв`язку з втратою годувальника, що виплачується ОСОБА_1 , у відповідності із нормами абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV та виплатити недоотримані суми пенсії за період із 16.09.2008 з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Богоніс Михайло Богданович