Рішення № 93498899, 14.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 грудня 2020 р. Справа № 120/4522/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 25880,43 грн., в тому числі основний платіж - 19120,24 грн., штрафні санкції - 4780,06 грн., пеня - 1980,13 грн., яка складається з таких платежів:

- податок із доходів фізичних осіб на загальну суму 23889,62 грн., в тому числі за основним платежем 17649,45 грн., штрафними санкціями - 4412,36 грн. та пенею - 1827,81 грн.

- військовий збір на загальну суму 1990,81 грн., в тому числі за основним платежем - 1470,79 грн., штрафними санкціями - 367,70 грн. та пенею - 152,32 грн.;

Зазначена заборгованість утворилася в результаті не сплати відповідачем донарахованих податковими повідомленнями - рішеннями від 15.01.2019 № 0000901305, № 0000911305 сум грошових зобов`язань.

У зв`язку з тим, що відповідач самостійно не сплачує суму зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган звертається до суду з позовом про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Згідно ч. 3 ст. 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

02.09.2020 судом направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи, щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 .

28.09.2020 надійшла відповідь, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 09.10.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження від 09.10.2020 надіслано відповідачу на адресу, яка зазначена в позовній заяві та відповіді на запит, а саме: ( АДРЕСА_1 ).

Однак, 26.10.2020 до суду повернулося повідомлення, яке надсилалося відповідачу із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

У зв`язку із поверненням до суду поштового відправлення, яке не вручено відповідачу та з метою вжиття додаткових заходів для своєчасного та належного інформування ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі, повідомлення відповідача також здійснювалося у спосіб розміщення оголошення від 29.10.2020 на офіційному веб-порталі судової влади України.

30.11.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом ОСОБА_2 , у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

ОСОБА_2 зазначає, що є матір`ю відповідача ОСОБА_1 та згідно рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.10.2011 по справі № 2-о-158/11 призначена опікуном ОСОБА_1 , якого рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2011 по справі № 2-о-125/11 визнано недієздатним. Відтак, посилаючись на ст. 56 КАС України вважає себе законним представником ОСОБА_1 .

Вказала, що податкове зобов`язання виникло як наслідок донарахування контролюючим органом податку із доходів фізичних осіб та військового збору на дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Також пояснила, що між нею, як законним представником ОСОБА_1 та кредитором ПАТ "ОТП БАНК", який є правонаступником первинного кредитора АТ "Райффайзен Банк Україна", договору про внесення змін та доповнень (про прощення боргу) № 1 до кредитного договору № ML-B00/078/2006 від 17.05.2006, згідно якого ОСОБА_1 анульовано борг у розмірі 7002,89 дол. США.

Законний представник просила врахувати, що постановою Вінницького апеляційного суду від 28.11.2019 по справі № 127/27203/14-ц визнано недійсним кредитний договір № ML-В00/078/2006, укладений 17.05.2006 між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком "Райфайзенбанк Україна". Договір про прощення боргу був невід`ємною частиною кредитного договору, а тому теж вважається недійсним.

На думку законного представника, визнання недійсним кредитного договору виключає статус її недієздатного сина як боржника, а сам договір який визнано недійсним не може породжувати жодних правових наслідків у тому числі пов`язаних із анулюванням боргу.

З огляду на викладене, законний представник просила відмовити у задоволенні позову повністю.

07.12.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач вважає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими.

Мотивуючи відповідь на відзив позивач зазначає, що на момент винесення податкових повідомлень - рішень від 15.01.2019 № 0000901305, № 0000911305 та звернення до суду із цим позовом, контролюючому органу не був відомий факт визнання недієздатним ОСОБА_1 як і факт визнання недійсним кредитного договору від 17.05.2006.

Крім того позивач зазначив, що на момент прийняття податкових повідомлень - рішень від 15.01.2019 № 0000901305, № 0000911305, кредитний договір був чинним, адже рішення суду про визнання його недійсним прийнято лише 28.11.2019.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступне.

17.05.2006 між ОСОБА_1 та АКБ "Райффайзен банк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП БАНК" було укладено кредитний договір № ML-В00/078/2006.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2011 по справі № 2-о-125/11 ОСОБА_1 визнано недієздатним.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.10.2011 по справі № 2-о-158/11 ОСОБА_2 призначено опікуном ОСОБА_1 (а.с.34).

17.11.2017 між ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяла опікун ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП БАНК" укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 (про прощення боргу) до Кредитного договору № ML-В00/078/2006 від 17.05.2006 (а.с. 35).

За умовами договору про прощення боргу від 17.11.2017, банк здійснює прощення боргу в розмірі 7002,89 дол. США, що еквівалентно 185411,37 грн. Банк повідомив боржника, що при прощенні боргу відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України у нього виникає оподатковуваний дохід, у зв`язку із чим, позичальник зобов`язаний сплатити податки та бори передбачені чинним законодавством України (п. 2).

У пункті 8 договору про прощення боргу від 17.11.2017 передбачено, що цей договір є невід`ємною частиною кредитного договору № ML-В00/078/2006 від 17.05.2006.

На підставі норм п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України Головним управління ДФС у Вінницькій області прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.01.2019 № 0000901305, яким у зв`язку із прощенням боргу ОСОБА_1 йому збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок із доходів фізичних осіб на загальну суму 22601,81 грн. та від 15.01.2019 № 0000911305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 1838,49 грн. (а.с.6-7).

В подальшому постановою Вінницького апеляційного суду від 28.11.2019 по справі № 127/27203/14-ц визнано недійсним кредитний договір № ML-В00/078/2006, укладений 17.05.2006 між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком "Райфайзенбанк Україна" (а.с.36-41).

Вважаючи, що станом на 25.08.2020 за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 25880,43 грн., донарахований на підставі вказаних вище податкових повідомлень - рішень, позивач звернувся до суду із позовом про його стягнення.

Натомість опікун відповідача вважає, що визнання її сина недієздатним та визнання кредитного договору і договору про прощення боргу, як його невід`ємної частини, недійсним вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення податкового боргу у цій справі.

Визначаючись щодо наявності підстав для стягнення суми податкового боргу, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачено перелік обов`язків платника податку, одним із яких є обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Загальні підстави виникнення та припинення податкового обов`язку врегульовані нормами ст. 37 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI «Виникнення, зміна і припинення податкового обов`язку».

В силу п.п. 37.3.2. п. 37.3 ст. 37 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання є смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою.

Аналізуючи наведені норми ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI суд доходить висновку, що визнання особи недієздатною - це юридичний факт, який є підставою для припинення податкового обов`язку із сплати загальнообов`язкових платежів, якщо такий обов`язок виник до моменту визнання фізичної особи - платника податків недієздатною.

При цьому, за такого правового регулювання відсутність дієздатності у фізичної особи - платника податків, а відтак і податкової правосуб`єктності, з однієї сторони є підставою для припинення існуючих податкових обов`язків, а з іншої - обставиною яка виключає виникнення нових податкових обов`язків. Такий висновок ґрунтується на наступних мотивах.

Податкова правосуб`єктність - це встановлена нормами податкового права здатність суб`єкта бути носієм та реалізовувати юридичні права та обов`язки в сфері оподаткування.

Податкова правосуб`єктність будь-якого суб`єкта податкового права завжди є спеціальною, тобто вона передбачає здатність особи бути учасником лише чітко визначеного кола правовідносин в рамках податкового права. В зв`язку з цим, кожен із суб`єктів наділений обмеженою сукупністю податкових прав і обов`язків, виходячи із їх переліку, передбаченого чинним законодавством.

Для можливої участі у податкових правовідносинах платники податків - фізичні особи повинні бути наділені правоздатністю та дієздатністю. Останні складають два елементи юридичного поняття - правосуб`єктність.

Податкова правоздатність - це здатність суб`єкта податкових правовідносин мати права та обов`язки в сфері податкової діяльності. Податкова правоздатність фізичної особи виникає з моменту народження такої особи і визначається як здатність особи мати податкові права і обов`язки.

Податкова дієздатність - це здатність суб`єкта податкових правовідносин самостійно реалізовувати податкові права та обов`язки.

При цьому податкова дієздатність є складовою загальної дієздатності фізичної особи та співвідноситься із нею як частина та ціле. Тобто, визнання особи за рішенням суду недієздатною вказує на відсутність у неї і спеціальної податкової дієздатності, що позбавляє статусу такої особи як носія податкового обов`язку сплачувати податки та збори.

Як встановлено судом, рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2011 (набрало законної сили 30.05.2011) по справі № 2-о-125/11 відповідача у справі - ОСОБА_1 визнано недієздатним.

Отже, із моменту визнання відповідача недієздатним він втратив обов`язкову ознаку податкової правосуб`єктності, що є підставою для припинення чинних податкових обов`язків та обставиною, яка виключає виникнення нових податкових обов`язків.

Натомість ті податкові обов`язки які виникали до набрання законної сили рішенням суду про визнання недієздатним виконуються у порядку передбаченому нормами ст. ст. 97, 99 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Судом встановлено, що борг позов про стягнення якого заявлено у цій справі обліковується на підставі податкових повідомлень - рішень позивача від 15.01.2019 № 0000901305, яким у зв`язку із прощенням боргу ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок із доходів фізичних осіб на загальну суму 22601,81 грн. та від 15.01.2019 № 0000911305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 1838,49 грн. (а.с.6-7).

Після того ОСОБА_1 надіслано податкову вимогу форми "Ф" № 3238-50 на загальну суму 25880,43 грн. від 06.02.2019.

Однак, враховуючи, що ОСОБА_1 на момент прийняття податкових повідомлень - рішень не володів податковою правосуб`єктністю, твердження позивача про наявність у нього обов`язку сплатити донараховані суми податкових зобов`язань є безпідставними.

Щодо процедури сплати тих податкових зобов`язань які виникли до визнання платника податків недієздатним, то особою, відповідальною за погашення таких зобов`язань чи податкового боргу платника податку, стосовно фізичної особи, яка визнана судом недієздатною є особи, які уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи (п.п.97.4.4 п. 97.4 ст. 97 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Відповідно до п. 99.3 ст. 99 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI виконання грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність), яка визнана судом недієздатною, здійснюється її опікуном за рахунок майна такої фізичної особи у порядку, встановленому цим Кодексом.

Опікун недієздатної особи виконує грошові зобов`язання, що виникли на день визнання її недієздатною та/або погашає податковий борг за рахунок майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом, такої фізичної особи.

Нормою підпункту 101.2.2 п. 101.2 ст. 101 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, передбачено, що під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг фізичної особи, яка визнана у судовому порядку недієздатною - у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом.

Однак вказана процедура сплати податкових зобов`язань чи податкового боргу поширюється лише на такі зобов`язання (борг), що виникли на день визнання платника податків недієздатним, про що прямо вказано у нормі п. 99.3 ст. 99 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI. Натомість у справі яка розглядається, контролюючим органом було помилково донараховано відповідачу та заявлено до стягнення у судовому порядку зобов`язання (податковий борг) після того, коли рішення про визнання його недієздатним набрало законної сили.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних і докази, надані стороною відповідача, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку сплачувати заявлений до стягнення контролюючим органом податковий борг, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи, що позов задоволенню не підлягає та беручи до уваги статус позивача як суб`єкта владних повноважень, сплачений ним при зверненні до суду судовий збір не підлягає стягненню із відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 43142454);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Суддя Богоніс Михайло Богданович