Рішення № 93498672, 07.12.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/1024/20 Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, вул. Музична, 1-А, м. Чернігів, 14014;

e-mail: cn@fssu.gov.ua;

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб" Чернігівської обласної ради,

масив "Зелений" № 1", с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15501;

e-mail: obltub@ukr.net ;

предмет спору: про стягнення 5815,20грн

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.В. - адвокат, довіреність №24 від 10.11.2020;

від відповідача: Гуцман Т.А. - провідний юрисконсульт, діє в порядку самопредставництва на підставі п.7.6. Статуту;

У судовому засіданні 07.12.2020, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

30.10.2020, надійшов позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області до Комунального некомерційного підприємства "Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб" Чернігівської обласної ради про стягнення 5815,20грн завданої шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що перевіркою встановлено порушення вимог Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (п.4.1., п.4.2.), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455, а саме листком непрацездатності серії АКА №965584, виданим відповідачем, необґрунтовано продовжено лікарняний застрахованої особи ОСОБА_1 на період з 06.02.2020 по 16.03.2020 (внаслідок за сумарним підрахунком застрахована особа була звільнена від роботи протягом п`яти місяців з дня настання тимчасової непрацездатності в зв`язку з один і тим же захворюванням / його ускладненням за останні 12 місяців) без відповідного рішення МСЕК, що суперечить чинному законодавству та спричинило неправомірну виплату матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України на суму 5815,20грн.

Правовими підставами позову визначено статті 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 09.11.2020, після усунення недоліків, відкрито провадження в справі №927/1024/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 07.12.2020, у яке в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) викликано повноважного представника позивача. Даним процесуальним документом сторонам установлено процесуальні строки для подачі до суду заяв по суті спору, зокрема відповідачу 15 календарних днів, з дня отримання ухвали суду від 09.11.2020, для подачі відзиву на позов.

Відповідач, у межах установлених судом строків, у порядку статей 165, 178 ГПК України, відзив на позов не надав, письмово проти заявлених вимог не заперечив.

04.12.2020, позивачем, через канцелярію суду, подано письмове клопотання №10-15/3195 від 04.12.2020 про залучення свідка, в якому керуючись статтею 66 ГПК України просив залучити до участі в справі та допитати в якості свідка ОСОБА_2 , який обіймає посаду начальника відділу перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності, має повну вищу медичну освіту та є фахівцем у галузі освіти.

07.12.2020, у судове засідання прибули повноважні представники сторін.

Судом відхилено клопотання позивача №10-15/3195 від 04.12.2020 про залучення до участі в справі в якості свідка ОСОБА_2 , начальника відділу перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області.

За статтею 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово в заяві свідка. В заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду в строк, установлений для подання доказів.

Частиною 2 статті 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи в разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Як установлено судом, позивач правом на подання заяви свідка, оформленої відповідно до наведеної вище норми, в установлений частиною 2 статті 80 ГПК України строк не скористався, відтак правові підстави для залучення ОСОБА_2 в якості свідка, за висновком суду, відсутні.

Судом розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача заявлений позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти пред`явлених вимог заперечив у повному обсязі. Вважає, що лікарем ОСОБА_3 підставно видано лікарняний листок серії АКА №965584, за яким застрахованій особі ОСОБА_1 на період з 06.02.2020 по 16.03.2020 було продовжено лікарняний, без направлення пацієнта на огляд медико-соціальною експертною комісією, оскільки станом на 26.12.2019 застрахованій особі встановлена ІІ група інвалідності «безтерміново» та з цього часу пацієнт набув статусу «працюючий інвалід», відтак період часу, що передував огляду МСЕК (тобто з 04.09.2019 до 26.12.2019) вважається анульованим. Пояснив, що в період з 22.01.2020 по 16.03.2020 застрахованій особі ОСОБА_1 проведено оперативне втручання в легенево-хірургічному відділенні КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб», тому була відсутня необхідність в трудових рекомендаціях та доповненні програми реабілітації інваліда, за результатами огляду МСЕК.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІV (надалі - Закон України №1105-ХІV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

За частиною 1 статті 4 Закону України №1105-ХІV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Серед основних завдань Фонду та його робочих органів є здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності (п.6 частини 1 статті 9 Закону України №1105-ХІV)

Відповідно до п.6 частини 1 статті 9 Закону України №1105-ХІV та п.8.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455 (надалі - Інструкція №455) Чернігівським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області проведено позапланову перевірку щодо обґрунтованості видачі (продовження) листків непрацездатності, виданих КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради.

При проведенні перевірки встановлено, що застрахованій особі ОСОБА_1 , працівнику ДП «УкрСіверБуд», з приводу одного захворювання різними медичними закладами видано наступні листки непрацездатності:

- серія АДЧ №850484, відкрито лікарняний з 04.09.2019 по 09.09.2019, КНП «Чернігівська центральна районна лікарня»;

- серія АДЧ №851709, продовжено лікарняний з 09.09.2009 по 11.09.2019, КНП «Чернігівська обласна лікарня»;

- серія АДЧ №915800, продовжено лікарняний з 12.09.2019 по 21.09.2019, КНП «Чернігівський медичний центр сучасної онкології»;

- серія АДЧ №915845, продовжено лікарняний з 22.09.2019 по 31.10.2019, КНП «Чернігівський медичний центр сучасної онкології»;

- серія АДЧ №901634, продовжено лікарняний з 01.11.2019 по 10.12.2019, КНП «Чернігівський медичний центр сучасної онкології»;

- серія АДЧ №901937, продовжено лікарняний з 11.12.2019 по 26.12.2019, КНП «Чернігівський медичний центр сучасної онкології».

Пацієнт направлений на МСЕК 26.12.2019, за результатами огляду йому встановлено ІІ групу інвалідності та закрито листок непрацездатності з позначкою «стати до роботи 27.12.2019».

КНП «Чернігівський медичний центр сучасної онкології» було видано листок непрацездатності АДЧ №830615, яким застрахованій особі ОСОБА_1 відкрито лікарняний в період з 28.12.2019 по 21.01.2020.

КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» видано листок непрацездатності АКА №965584, яким продовжено лікарняний в період з 22.01.2020 по 16.03.2020.

При перевірці листка непрацездатності АКА №965584 Фондом зафіксовано факт порушення вимог п.4.1. та п.4.2. Інструкції №455. За висновком Фонду, лікувальним закладом КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради необґрунтовано на період з 06.02.2020 по 16.03.2020 (40 календарних днів) продовжено лікарняний застрахованій особі ОСОБА_1 , якого звільнено від роботи протягом п`яти місяців з дня настання тимчасової непрацездатності (з 04.09.2019) за одним і тим самим захворюванням (його ускладненнями) за останні 12 місяців, без направлення на огляд МСЕК. За висновком позивача, станом на 05.02.2020 загальні терміни непрацездатності застрахованої особи ОСОБА_1 становили 5 місяців, у зв`язку з одним і тим самим захворюванням (його ускладненнями) за останні 12 місяців.

За наслідками позапланової перевірки, позивачем, у присутності ОСОБА_4 , медичного директора амбулаторно-поліклінічної служби КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» складено довідку, від підписання якої відповідач відмовився.

Відповідач надав письмові заперечення №10-01/991 від 04.06.2020 та повідомив про непогодження з висновком Фонду в частині необґрунтованості видачі листка непрацездатності АКА №965584 застрахованій особі ОСОБА_1 , щодо продовження лікарняного на період з 06.02.2020 по 16.03.2020. За результатами проведеного розслідування лікувальним закладом установлено, що вказаний пацієнт направлений на огляд МСЕК лікуючим лікарем КНП «Чернігівський медичний центр сучасної онкології» на 114 день непрацездатності, в зв`язку із стійким захворюванням (листок непрацездатності АДЧ №901937), що узгоджується з п.4.1. Інструкції №455. Звертав увагу, що згідно з п.4.3. Інструкції №455 в разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів на МСЕК, що і було зроблено в даному випадку. Застрахованій особі 26.12.2019 встановлено ІІ групу інвалідності «безтерміново» та закрито листок непрацездатності АДЧ №901937 з відміткою « 27.12. - стати до роботи». З дати встановлення групи інвалідності пацієнт набуває статусу «працюючий інвалід» та всі дні втрати працездатності до огляду МСЕК зводяться до нуля. В подальшому така особа направляється на черговий огляд МСЕК на загальних підставах згідно з п.4.1. та п.4.2. Інструкції №455. Констатував, що не погоджується з тим, що листок непрацездатності АКА №985584 видавався необґрунтовано, провина лікаря ОСОБА_3 відсутня.

Позивач з доводами лікувального закладу не згоден. Вважає, що продовження тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , засвідчене лікарняним АКА №965584 на період з 06.02.2020 по 16.03.2020 без відповідного рішення МСЕК суперечить п.4.1. та п.4.2. Інструкції №455. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, виплачена за рахунок Фонду вказаній застрахованій особі в період тимчасової непрацездатності з 06.02.2020 по 16.03.2020 на підставі листка непрацездатності АКА №965584 становила 5815,20грн, про що свідчить довідка роботодавця ДП «УкрСвірБуд» застрахованої особи №267 від 18.06.2020 (надана на запит Фонду).

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути 5815,20грн матеріальних збитків, завданих неправомірною виплатою матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1 за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, внаслідок допущених відповідачем порушень п.4.1. та п.4.2. Інструкції №455 при видачі листка непрацездатності АКА №965584, зафіксованих позаплановою перевіркою.

Правова підстава позову статті 1166 та 1172 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України».

За приписами частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.

Виходячи зі змісту частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних відносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такої шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди та припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала, що узгоджується з приписами статті 599 ЦК України.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка її завдала. При цьому частиною 1 статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом установлено, що спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є відносинами щодо відшкодування позадоговірної шкоди - деліктною відповідальністю. Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на наведене, предметом доказування в справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У даному випадку, заявлена позивачем до відшкодування майнова шкода в розмірі 5815,20грн, пов`язана зі сплатою застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності, що фінансується страховиком - Фондом соціального страхування України за рахунок внесків страхувальників - роботодавців та застрахованих осіб (працівників).

За статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в тому числі в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відповідно до Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІV.

За п.9 частини 1 статті 1 Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІV страховиком є Фонд соціального страхування України, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

За частиною 1 статті 11 цього Закону джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону, інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, штрафів за недотримання законодавства про соціальне страхування, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за соціальним страхуванням; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду; капіталізовані платежі, що надійшли в випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; доходи від реалізації майна, придбаного за рахунок коштів Фонду; добровільні внески та інші надходження відповідно до закону.

Відповідно до п.1 частини 5 статті 15 Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІV роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення. Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 статті 16 цього Закону застраховані особи зобов`язані надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону, своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються в Законі України від 23.09.1999 №1105-ХІV у значеннях, наведених у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (частина 2 статті 1 Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІV).

Відповідно до п.3, п.10 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався в установленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Враховуючи наведені норми, господарський суд доходить висновку, що лікувальна установа, що видає листки непрацездатності не є суб`єктом правовідносин по виплаті коштів Фондом соціального страхування України в порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Порядок видачі листків непрацездатності визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455.

Пунктами 8.1. - 8.3., та п.8.5. Інструкції №455 встановлено, що контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здоров`я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров`я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об`єднання. Відповідальність за стан організації та якості експертизи тимчасової непрацездатності, зберігання та облік документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, несе керівник закладу охорони здоров`я. За порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України. У разі виявлення порушень правил видачі, зберігання, обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, незадовільного стану експертизи тимчасової непрацездатності лікувально-профілактичний заклад може бути позбавлений права видавати документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, в установленому порядку.

Отже, положеннями наведених норм не передбачено правових підстав зворотного повернення коштів до Фонду соціального страхування в випадку безпідставної виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, внаслідок допущених помилок закладами охорони здоров`я при видачі листків непрацездатності, що є підставою виплати.

У даному випадку, заклад охорони здоров`я не є стороною страхових правовідносин, яка наділена певними правами, обов`язками та не може бути притягнута до відповідальності в випадку безпідставної виплати страхового платежу. Заклади охорони здоров`я (конкретно їх працівники) видають листки непрацездатності, що є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, але в випадку порушення правил видачі, зберігання, обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність застрахованих осіб, відповідальність цих закладів передбачена лише в вигляді позбавлення права видавати документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, а також персональної відповідальності лікарів.

За висновком суду, на заклад охорони здоров`я не може бути покладена майнова відповідальність у вигляді відшкодування виплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі в сумі 5815,20грн за відсутністю причинного зв`язку між заявленою позивачем шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Наявність складу цивільного правопорушення, що є правовою підставою деліктної відповідальності, позивачем, на підставі належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України, не доведена.

За п.4.1. Інструкції №455 (на порушення якої посилається позивач) направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п`яти місяців у зв`язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненнями за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз - протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.

За п.4.2. Інструкції №455 на МСЕК направляються інваліди для переогляду в зв`язку із змінами в стані здоров`я, працюючі інваліди - для зміни трудової рекомендації чи внесення доповнень до індивідуальної програми реабілітації інваліда тощо.

Пунктом 4.3. цієї Інструкції визначено, що у разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого на МСЕК, дата встановлення інвалідності обов`язково вказується у листку непрацездатності.

Суд вважає за доцільне зазначити, що з огляду на встановлені обставини справи не вбачає порушення закладом охорони здоров`я вимог п.4.1. та 4.2. Інструкції №455 при видачі листка непрацездатності АКА №965584 (всупереч доводам позивача), оскільки з моменту проходження застрахованою особою огляду МСЕК, встановлення їй ІІ групи інвалідності (26.12.2019) та продовження в період з 22.01.2020 по 16.03.2020 листка непрацездатності не минуло чотири місяці з дня настання тимчасової непрацездатності, про які йде умова в указаному підпункті даного підзаконного акту.

Натомість, грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі за рахунок страхових внесків, не є власними коштами Фонду, відтак майнові права позивача не порушені, факт завдання позадоговірної (матеріальної) шкоди за висновком суду відсутній.

За частиною 2 статті 11 Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІV кошти Фонду використовуються, зокрема на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, сплачувані соціальні виплати є обов`язком Фонду в разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є заподіянням Фонду шкоди в розумінні статей 1166, 1172 ЦК України.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про відшкодування шкоди (постанова ВСУ від 06.11.2012 у справі №5028/18/110/2011), а також позицією Вищого господарського суду України, викладеної в постановах у справах №904/8006/14 від 18.03.2015 та №910/19454/14 від 13.05.2015.

Відтак у господарського суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів встановлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, позивачем, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено наявність складу цивільного правопорушення, відтак підстави для притягнення відповідача до деліктної відповідальності в вигляді відшкодування майнової шкоди в розмірі 5815,20грн відсутні.

При ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат, до яких зокрема належить судовий збір.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору, з огляду на відмову в позові, судом покладено на позивача.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, частиною 2 статті 178, 233, 236, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області (вул. Музична, 1-А, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ 41316447) до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради (масив «Зелений» № 1, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15501, код ЄДРПОУ 02006107) про стягнення 5815,20грн, відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 14.12.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко