Рішення № 93498590, 08.12.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2020 р. Справа № 924/912/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ

до Військової частини А-4127, м. Шепетівка, Хмельницька обл.

про стягнення грошей

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, м. Київ

представники сторін:

від позивача - Бондар В.Б. за довіреністю

від відповідача - Мельничук М.П. за довіреністю

від третьої особи - Літвін С.М. за довіреністю

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 87 635, 56 грн. регламентної виплати та 750 грн. послуг аварійного комісара.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що 20.02.17 на перехресті вул. Карла Лібкнехта (нова назва - вул. Митрополитська) та провулку Будівельників у м. Маріуполь Донецької області відбулась ДТП за участю автомобіля „ГАЗ 66" р.н. НОМЕР_1 під керуванням військовослужбовця військової частини А-4127 ОСОБА_1 та автомобіля „Renault" р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті вищевказаної ДТП зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.

Кримінальне провадження щодо вищевказаного ДТП закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, а відповідні матеріали направлено до військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у ЗСУ - військової комендатури м. Маріуполь для складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 . Даний протокол, однак, не складався у зв`язку зі спливом строків, відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП.

З протоколу огляду диску, на якому міститься відеозапис з камери спостереження на перехресті вулиць Митрополитської та провулку Будівельників у м. Маріуполь, на якому відображені події вищевказаної ДТП зазначено, що автомобіль „Renault" почав рух на „зелений" сигнал світлофору. Перетинаючи перехрестя на автомобіль „Renault" здійснює наїзд автомобіль „ГАЗ 66". Згідно звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного т/з „Renault Kangoo" р.н. НОМЕР_2 від 30.03.17 вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 87 635, 57 грн. Крім того, для визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля в результаті ДТП та збору відповідних матеріалів було залучено аварійного комісара, вартість послуг якого склала 750 грн.

Згідно відповіді на адвокатський запит від 27.04.20 ГУ військової служби правопорядку ЗСУ повідомлено, що т/з „ГАЗ-66" р.н. НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_3 , 1983 р.в., зареєстрований відділенням ВІБДР Хмельницького зонального відділу військової служби правопорядку 10.11.04, технічний талон т/з ЗСУ НОМЕР_9, належить військовій частині А-4127.

Згідно відомостей зазначених у протоколі допиту свідка від 22.02.17 ОСОБА_1 на підставі наказу командира ВЧ А-4127 в грудні 2016 року вибув для виконання бойових завдань до АТУ „Маріуполь". 22.02.16 для виконання геодезичних робіт він разом з іншими військовослужбовцями прямував до м. Маріуполь. Враховуючи його посаду, він був за кермом автомобіля „ГАЗ-66" р.н. НОМЕР_1 в момент вчинення ДТП.

Власник пошкодженого в результаті ДТП автомобіля „Renault Kangoo" р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 , враховуючи відсутність відшкодування понесених збитків зі сторони безпосереднього винуватця ДТП, звернувся до позивача (як уповноваженої згідно законодавства організації) з відповідною заявою (з метою отримання відшкодування). Позивач (як уповноважена законом особа), у зв`язку з настанням події (вказаного вище ДТП), яка передбачена чинним законодавством як підстава для регламентної виплати, здійснив відшкодування потерпілій особі шкоди, завданої автомобілю в результаті ДТП, у розмірі 87 635, 56 грн. Тобто, позивач виконав покладений на нього згідно діючого законодавства обов`язок по відшкодуванню шкоди, завданої з вини власника т/з, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно Закону „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1191 ЦКУ особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної (регресу) вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, враховуючи зазначені обставини, у позивача, після проведення виплати потерпілій особі, виникло право зворотної вимоги до відповідача - ВЧ А-4127, військовослужбовцем якого є водій - винуватець ДТП.

Звернення позивача до відповідача відносно добровільної компенсації сплаченого відшкодування бажаного результату не принесло, в зв`язку з чим позивач звернувся із даним позовом.

У додаткових поясненнях від 10.11.10 позивач зазначає, що відповідач заперечує факт вини ОСОБА_1 у причетності до ДТП, що мала місце 20.02.17, з огляду на те, що кримінальне провадження щодо даного факту закрито. Закриття ж справи з одночасним визнанням вини є взаємовиключними. Дане твердження на думку позивача є хибним, оскільки, по перше - ОСОБА_1 визнає факт участі т/з „ГАЗ 66" під його керуванням в ДТП, що відбулася 20.02.17 та не оспорює факту порушення ним ПДР, що призвело до ДТП, по друге - така правова позиція відповідача суперечить іншим матеріалам справи.

Також, вказано, що за результатами проведення службової перевірки за фактом вищевказаної ДТП 27.02.17 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно старшого машини ОСОБА_4 за ст. 172-15 КУпАП. За результатами розгляду адміністративної справи Жовтневим районним судом м. Маріуполь ухвалено рішення, яким встановлено обставини ДТП (в тому числі ті, що не визнаються відповідачем), відповідну особу визнано винною. Дане судове рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. Тобто, наявність вини у скоєнні ДТП встановлена судом.

Відповідач вказує, що протокол допиту ОСОБА_1 від 22.02.17 не може бути допустимим доказом, оскільки він був складений у межах кримінальної справи, яка закрита. Дане твердження не обґрунтоване, оскільки такий протокол не суперечать визначенню поняттю доказів, зазначеному у ГПК України з точки зору відомостей, які встановлюють обставини, що є предметом дослідження у справі господарській.

Відповідач посилається на закриття кримінальної справи та відсутність протоколу адміністративного правопорушення відносно водія військової частини. Однак, як вказує позивач, дані обставини, хоч і підтверджують відсутність вини водія у вчиненні кримінального правопорушення, однак, не свідчать про відсутність вини даного водія у порушенні ПДР, що має важливе значення при визначенні шкоди при вирішенні господарської справи. При цьому, у постанові про закриття кримінального провадження вказано про направлення матеріалів для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 . Таким рішенням слідчий підтвердив наявність складу адміністративного правопорушення у діях водія.

Хоча протокол про адміністративне правопорушення не складався, закриття провадження у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення (підстава відмови у складанні протоколу про адмінправопорушення) не є реабілітуючою підставою до закриття провадження (не підтверджує відсутність вини у скоєнні адмінправопорушення). Наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення підтверджується також протоколом огляду від 20.04.17. Дане спростовує доводи відповідача відносно того, що відсутні рішення суду про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

Представник відповідача у своїх поясненнях посилається на узагальнений науково-консультативний висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07.11.17. Проте, як вказує позивач, такі посилання є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.02.20 у справі № 11-949сап19 зазначила, що Друга Дисциплінарна палата ВРП визнала безпідставним і необґрунтованим посилання на висновок Науково-консультативної ради від 07.11.17, оскільки визначила, що цей висновок має суто рекомендаційний характер та не має сили закону.

Представник МОУ у письмових поясненнях зазначає про сплив позовної давності щодо заявлених позивачем вимог, який відраховується з моменту скоєння ДТП (20.02.17). При цьому, зазначено, що у правовідносинах, які виникли між потерпілою особою - ОСОБА_3 , позивачем та ОСОБА_1 має місце суброгація, тобто перехід права вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди від страхувальника до страховика - відбулася зміна кредитора.

Проте, дане твердження необґрунтоване, виходячи з наступного. Під час регресу право зворотної вимоги не переходить від однієї особи до іншої, воно є новим правом кредитора за новим регресним зобов`язанням. Це право виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою. При регресі право регресної вимоги виникає у третьої особи, після виконання нею обов`язку за боржника та, відповідно, після припинення основного (деліктного) зобов`язання.

В спірних правовідносинах позивач, згідно чинного законодавства, виконав обов`язок по відшкодуванню шкоди, завданої потерпілому в наслідок ДТП, після чого в нього виникло право регресної вимоги до винної особи. Тобто таке право (предмет спору) виникло не з моменту ДТП, а з моменту здійснення відшкодування - 26.10.17. За таких обставин, строк позовної давності не пропущено.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмових заявах по суті справи проти позову заперечують зазначають таке.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але і інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом. Органом, який здійснює управління військовим майном згідно чинного законодавства є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. Військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління. Майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ є державною власністю.

Спірні правовідносини у даній справі мають характер суброгації, а саме перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. При суброгації нове зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора - потерпілий (а ним є страхувальник або вигодо набувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

У випадку ж регресу, що покладено в основу обґрунтування позову, одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При суброгації, яка має місце у спірних правовідносинах, перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку - в даному разі з 20.02.17. Таким чином, строк звернення з даним позовом закінчився 20.02.20. Тому, враховуючи подання позову 03.08.20, строк позовної давності позивач пропустив. Дана обставина, за наявності відповідної заяви, згідно діючого законодавства є підставою для відмови у позові.

З урахуванням зазначеного, відповідач 03.09.20 подав заяву про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.

Також, відповідач зазначає, що відносно обставин ДТП, яка стала підставою до регламентної виплати, що є предметом спору, кримінальне провадження закрито, а протокол адміністративного правопорушення не складався. Тому, вина військовослужбовця ОСОБА_1 у скоєнні ДТП судом не встановлена ні у кримінальному ні в адміністративному судочинстві. Отже, підстави для твердження про наявність шкоди відсутні.

Представник третьої особи в судовому засіданні та у письмовій заяві по суті справи позов не визнає, вказує таке.

Для застосування передбачених Цивільним кодексом України деліктних зобов`язань дії особи мають носити неправомірний характер. Між такими діями і шкодою має бути безпосередній причинний зв`язок та має бути встановлена вина. Із наданих позивачем матеріалів не вбачається наявність доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність вини водія військової частини у спричиненні шкоди ОСОБА_3 .

Обгрунтовуючи свій позов, позивач посилається на: постанову про закриття кримінального провадження від 20.04.17; протокол огляду диску від 20.04.17; відповідь на адвокатський запит від 18.08.17.

Однак, у постанові про закриття кримінального провадження прямо вказано, що кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Протокол огляду диску здійснювався в рамках кримінального провадження, яке на даний час закрито. З аналізу описової частини протоколу не вбачається наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, оскільки на стр. 3 даного протоколу зазначено лише обставини появи автомобіля „ГАЗ 66", який о 16 год. 05 хв. 30 сек. прямував в сторону перехрестя не скидаючи швидкості. При цьому, в згаданому протоколі не описано дорожню ситуацію, яка існувала перед автомобілем „ГАЗ 66" та її вплив на дану ДТП. У відповіді на адвокатський запит, військова комендатура повідомила, що адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 не складався. Таким чином, доказів наявності вини водія військової частини немає. Відсутність же такої вини виключає можливість застосування ст. ст. 22, 993, 1172, 1191, 1192 ЦК України, на які посилається позивач.

При цьому, представник третьої особи посилається на узагальнений науково-консультативний висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Також вказано про необґрунтованість посилання позивача на ст. 1172 ЦКУ (відповідальність особи за завдані збитки їх працівником під час виконання ним своїх трудових зобов`язань), оскільки матеріали справи не містять доказів, що підтверджують закріплення за ОСОБА_1 права використовувати „ГАЗ 66" за посадою.

Крім того, третя особа просить застосувати до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності, яка, в даному випадку, враховуючи суброгаційний характер спірних правовідносин, починає обраховуватися з моменту виникнення страхового випадку.

Слід зазначити, що представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти залучення до матеріалів справи у якості доказу постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.03.17 у справі № 263/3148/17, оскільки вона подана з порушенням строків її подання.

Діючий ГПК України визначає строки подання доказів учасниками справи. Так, згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Позовна заява у даній справі подана 03.08.20 (штамп пошти). Копія постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.03.17 прийнята у справі № 263/3148/17 подана до справи № 924/912/20 - 10.11.20 (разом з клопотанням про її залучення до матеріалів справи від 10.11.20).

Слід зазначити, що згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України не подані у встановлений законом строк докази до розгляду судом не приймаються. Проте, цією ж нормою та частиною 5 даної статті встановлено виключення з даного правила, які полягають в тому, що у випадку визнання поважними причини неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

У підготовчому засіданні 16.10.20, у зв`язку з необхідністю подання розглядуваного доказу, представник позивача заявив відповідне клопотання про відкладення підготовчого засідання. Суд, в рамках виконання завдань підготовчого провадження, задовольнив дане клопотання та ухвалою суду від 16.10.20 відклав підготовче засідання на іншу дату, продовживши строк підготовчого провадження на 30 днів згідно ст. 177 ГПК України. Тобто, суд, виконуючи вимоги ст. 80 ГПК України встановив додатковий час для подання доказів позивачем. В рамках даної процесуальної дії позивач і подав зазначений вище доказ.

При цьому, слід відмітити, що подання розглядуваного доказу здійснено в рамках підготовчого провадження, яке і проводиться з метою, в тому числі визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (п. 3 ч. 1 ст. 177 ГПК України). Крім того, завданням підготовчого провадження є здійснення будь-яких інших дій (в тому числі продовження строків подання доказів), які забезпечують правильний, своєчасний і безперешкодний розгляд справи по суті.

Дані обставини суд врахував при продовженні строку подання доказів позивачем, а також зважив, що позивач не був учасником справи № 263/3148/17, а тому не міг знати про прийняте у ній рішення безпосередньо після його ухвалення (постановлення).

Суд звертає увагу і на те, що згідно ч. 9 ст. 80 ГПК України вимоги процесуального закону про неприйняття доказів судом також мають виняток, якщо відповідні докази є публічно доступними. Постанова Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.03.17 у справі № 263/3148/17 є рішенням суду, що міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, що є публічно доступною інформаційною базою. Тому, дане рішення, як доказ суд може отримати самостійно і без подання його сторонами, враховуючи те, що воно (рішення) має визначальні відомості з точки зору повноти і всебічності дослідження всіх обставин справи.

При цьому, представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що про наявність даного доказу йому було відомо раніше (до його подання до справи), що виключає неможливість надання заперечень відповідачем щодо позовних вимог з урахуванням обставин, викладених в постанові Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.03.17 у справі № 263/3148/17.

Крім того, слід зазначити, що клопотання позивача про залучення до матеріалів справи постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.03.17 подано у рамках пояснень, які з точки зору наявних в них додаткових заперечень доводів відповідача, оцінюються як відповідь на відзив. Згідно ч. 3 ст. 166 ГПКУ до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою-шостою ст. 165 цього Кодексу. Згідно ж ч. 6 ст. 165 ГПКУ до відзиву (в даному випадку до відповіді на відзив), в тому числі додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються відповідні заперечення.

Таким чином, постанова Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.03.17 прийнята у справі № 263/3148/17 приймається судом у якості доказу у справі № 924/912/20.

Матеріалами справи встановлено.

Згідно полісу № АК/1331676 від 05.10.16 гр. ОСОБА_3 є страхувальником автомобіля „Renault Kangoo" № д.р. НОМЕР_2 . Також надано свідоцтво про реєстрацію даного ТЗ від 05.10.12 № НОМЕР_4 , видане на ім`я ОСОБА_3

20.02.17 управлінням патрульної поліції м. Маріуполь складено довідку № 3017052396563046 про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 20.02.17 у Донецькій області в м. Маріуполь, Жовтневий район, просп. Будівельників, а саме - зіткнення бокове вантажного автомобіля „ГАЗ-66", д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та легкового автомобіля „Renault Kangoo" № д.р. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , та який перебував під керуванням ОСОБА_2 . Обидва автомобілі отримали пошкодження.

22.02.17 прокурором першого відділу військової прокуратури Маріупольського гарнізону складено протокол допиту свідка - ОСОБА_1 , місцем роботи якого є військова частина А-4127, який пояснив, що він 07.05.15 уклав контракт про проходження військової служби у ВЧ А-4127. На підставі наказу командира ВЧ А-4127 в грудні 2016 року вибув для виконання бойових завдань до ОТУ „Маріуполь". 20.02.17 для виконання геодезичних робіт, він, майор ОСОБА_5 та капітан ОСОБА_4 відправились до м. Маріуполя. Також із ними попросився під`їхати до міста підполковник ОСОБА_6 . ОСОБА_1 , враховуючи свою посаду був за кермом „ГАЗ-66" д.н. НОМЕР_1 . Поряд з ним на передньому сидінні знаходився капітан ОСОБА_4 , який є старшим вказаної машини. В подальшому, рухаючись м. Маріуполь на перехресті доріг по вул. Митрополитській та пр. Будівельників відбулось зіткнення із автомобілем „Рено Кенго".

27 лютого 2017 року ОСОБА_3 направив позивачу повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 20.02.17 у м. Маріуполь на перехресті вул. Карла Лібкнехта та пров. Будівельників, учасниками якої стали ТЗ „Renault Kangoo" № д.р. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , та який перебував під керуванням ОСОБА_2 та ТЗ „ГАЗ - 66" д.н. НОМЕР_1 , що перебував під керуванням ОСОБА_1 .

Цього ж 27.02.17 ОСОБА_3 подав заяву позивачу про відшкодування оціненої шкоди, завданої в результаті вищевказаної ДТП.

13.03.17 під номером 3.1-05/39959/вих./4 департамент внутрішнього страхування Моторного (транспортного) страхового бюро України направило лист ТОВ „АК „Укравтоекспертиза" про надання доручення на виконання робіт по справі № 39959, а саме доручити виконати у строк до 13.04.17 роботи: провести огляд ТЗ із фотографічною фіксацією; скласти протокол огляду; надати фотографії на електронному носії; визначити ринкову вартість ТЗ на момент ДТП; вартість відновлювального ремонту ТЗ з зазначенням включення або не включення в розрахункову суму ПДВ; коефіцієнт фізичного зносу складників; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників. Вказані роботи здійснюються за наслідками ДТП, вчиненої 20.02.17 у м. Маріуполь, пр. Будівельників, внаслідок якої завдано шкоду ОСОБА_3 , якому належить ТЗ - „Renault" № д.р. НОМЕР_2 , іншим учасником ДТП є ОСОБА_1 , автомобіль „ГАЗ" № д.р. НОМЕР_1 .

14.03.17 під № 3.1-05/5993 позивач направив ОСОБА_1 лист, де вказав, що згідно чинного законодавства позивач після сплати відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, які звільнені від цього виду обов`язкового страхування.

20.03.17 ТОВ „ЕК „Укрекспертиза" направила ОСОБА_1 повідомлення з пропозицією бути присутнім на огляді автомобіля „Renault" № д.р. НОМЕР_2 по факту ДТП, яка сталася 20.02.17 в м. Маріуполь.

22.03.17 „ЕК „Укравтоекспертиза" складено акт технічного огляду № 047/17 транспортного засобу - „Renault Kangoo" № д.р. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 (власник). Крім того, 22.03.17 оформлено: ремонтну калькуляцію № 047/17 щодо автомобіля „Renault Kangoo" № д.р. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 за наслідками ДТП 20.02.17; аркуш перевірки даних від 22.03.17 № 047/17 щодо вищевказаного автомобіля.

Цього ж 22.03.17 ОСОБА_1 направив позивачу лист, де зазначив, що він є військовослужбовцем ЗСУ та проходить службу за контрактом у військовій частині А-4127 у м. Шепетівка на посаді солдат - водій. 22.02.17 він перебував у відрядженні в м. Маріуполь Донецької обл., де за участю автомобіля „ГАЗ-66" н.з. НОМЕР_1 під його керуванням сталася ДТП.

28.03.17 Жовтневим районним судом м. Маріуполя винесено постанову у справі № 263/3148/17, якою:

- встановлено, що „особа 1", яка проходить військову службу у ЗСУ, наказом командира військової частини А 4127 № 224 від 02.11.15, призначена на посаду старшого геодезиста геодезичної групи топогеодезичного відділу, шпк „капітан", порушуючи вимоги ст. ст. 11, 16, 29, 31, 32, 127, 128, 129, 130, 199, 216, 200, 346 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст. 2 Закону „Про військовий обов`язок і військову службу", допустив недбале ставлення до військової служби, а саме: будучи старшим машини „ГАЗ-66", д.н. НОМЕР_1 , не вжив відповідних заходів щодо виконання поставленого завдання по перевезенню особового складу та не забезпечив дотримання водієм (солдатом „особа 2") військової машини правил дорожнього руху, вимог безпеки і встановленої швидкості, в результаті чого 20.02.17 о 16:00 год на перехресті пр. Будівельників та вул. К. Лібкнехта в м. Маріуполі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „ГАЗ-66" д.н. НОМЕР_1 та автомобіля „особа 3", д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія „особа 4";

- постановлено „особу 1" притягнути до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті строком на три доби.

30.03.17 складено звіт № 047/17 про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного ТЗ - „Renault Kangoo" № д.р. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , згідно якого вартість відновлювального ремонту даного ТЗ дорівнює без ПДВ - 87 635, 57 грн.

20.04.17 прокурором першого відділу військової прокуратури Маріупольського гарнізону складено протокол огляду диску № W3300544 В2, де вказано, що оглядом відеозапису встановлено, що він із камери спостереження на перехресті вулиць Митрополитської та пров. Будівельників в Центральному районі м. Маріуполя та на ньому відображені події, що відбулись 20.02.17. Вказано, що на відео відображено, що о 16:05 год. загоряється „зелений" сигнал світлофора для автомобіля „Рено Кенго", який почав рух. Також, на відео з`являється автомобіль „ГАЗ-66", який прямує в сторону перехрестя не скидаючи швидкості. О 16 год. 05 хв. 34 сек. Автомобіль „ГАЗ-66" ударяється в автомобіль марки „Renault Kangoo".

Також, 20.04.17 військовою прокуратурою Маріупольського гарнізону винесено постанову про закриття кримінального провадження, якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017050770000595 від 20.02.17, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України - закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Копію постанови та матеріалів кримінального провадження постановлено направити до військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у ЗСУ - військової комендатури м. Маріуполь для складання адміністративного протоколу відносно військовослужбовця ОСОБА_1 . Як вбачається з мотивувальної частини даної постанови, остання стосується події, що сталася 20.02.17, а саме - на перехресті вул. Карла Лібкнехта та пров. Будівельників у м. Маріуполь відбулась ДТП за участю автомобіля „ГАЗ-66" р.н. НОМЕР_1 під керуванням військовослужбовця ВЧ А-4127 ОСОБА_1 та „Renault" № д.р. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2

30.06.17 ТОВ „АК „Укравтоекспертиза" виставило рахунок № 8777 позивачу на суму 750 грн. за послуги аварійного комісара по заказу № 39959.

10.07.17 (зі сторони ТОВ „АК „Укрекспертиза") та 20.07.17 (зі сторони позивача) між позивачем та ТОВ „АК „Укравтоекспертиза" підписано акт виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ від 13.03.17 № 3.1-05/39959/вих./4 по справі МТСБУ № 39959, про те, що замовник - позивач прийняв, а ТОВ „АК „Укравтоекспертиза" виконав: оповіщення сторін, автотоварознавче дослідження та передав замовнику документи.

26.07.17 (проведено банком) позивач, згідно платіжного доручення від 25.07.17 № 8777 оплатив на користь ТОВ „АК „Укравтоекспертиза" 750 грн. за послуги аварійного комісара по справі № 39959 за рахунком № 8777 від 30.06.17.

11.08.17 адвокат Попов В.М. здійснив запит до Військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у ЗСУ - військової комендатури міста Маріуполя, де серед іншого просив повідомити: чи було складено адміністративний протокол у відношенні ОСОБА_1 за порушення ПДР України, що стали причиною ДТП; коли та до якого органу (посадової особи) було направлено адміністративний протокол у відношенні ОСОБА_1 ; у разі, якщо протокол складено не було, повідомити з якої саме причини він не складався та чи планується його подальше складання.

18.08.17 Військова комендатура м. Маріуполь за № 2620/м надала відповідь на вищевказаний запит, де повідомила, що згідно п. 7 ст. 247 КУпАП „Обставини що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення" вищевказаний протокол не може бути скальний у зв`язку з спливом строків.

26.10.17 за номером 9840 позивач видає наказ про відшкодування з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 (№ справи 39959) шкоди в розмірі 87 635, 56 грн., заподіяної в результаті ДТП.

Цього ж 26.10.17 (проведено банком 27.10.17) позивач, згідно платіжного доручення № 1260928 здійснив оплату 87 635, 56 грн. за призначенням платежу - „виплата по справі № 39959, згідно наказу № 9840 від 26.10.17., ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_6 , КР 5168-7423-5385-1417. ТЗ НОМЕР_2 ".

Крім того, 26.10.17 за № 3.1-05/26978 позивач направив ОСОБА_1 лист, де пропонує в добровільному порядку компенсувати витрати, спричинені відшкодуванням ОСОБА_3 пошкоджень автомобіля.

14.11.19 за № 1119 командир ВЧ А-4127 повідомив адвоката Бондара В.Б. про те, що ТЗ „ГАЗ-66" з н.з. НОМЕР_1 перебуває у власності МОУ та в оперативному управлінні військової частини.

27.04.20 листом під № 506/4/2940 начальник Військової служби правопорядку у ЗСУ - начальник ГУ ВСП ЗСУ повідомив, що ТЗ „ГАЗ-66" військовий номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований відділенням ВІБДР Хмельницького зонального відділу ВСП 10.11.04, технічний талон ТЗ ЗСУ - НОМЕР_9 належить військовій частині А-4127.

12.06.20 позивач направив відповідачу (ВЧ А-4127) лист з вимогою відшкодувати виплачене позивачем страхове відшкодування у розмірі 88 385, 56 грн. (87 635, 56 грн. страхове відшкодування та 750 грн. витрат на аварійного комісара).

Також до справи подано: посвідчення водія № НОМЕР_7 від 20.01.06, виданого на ім`я ОСОБА_2 ; витяг з електронної бази МТСБУ щодо пошуку наявності чинного договору внутрішнього страхування за параметрами: держномер НОМЕР_8 , з результатом - „не дав результатів".

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши подані ними заяви по суті справи та докази, та давши їм оцінку в сукупності, при аналізі чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд врахував таке.

Правовідносини, що спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (преамбула до Закону).

Згідно п. 39.1 ст. 39 вказаного Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

В силу підпункту 39.2.1 пункту 39.2. ст. 39 даного Закону одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно з ст. 22 даного Закону:

- у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи;

- у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно підпункту „а" пункту 41.1. ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Аналіз даних норм та Закону в цілому дає підстави стверджувати, що передбачені ним (Законом) відшкодування здійснюються у два способи, а саме: страховиком - у разі настання страхового випадку (застосовується при наявності договору страхування/полісу); МТСБУ - у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати (застосовується у разі завдання шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність). При цьому, відшкодуванню підлягає шкода, завдана внаслідок ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснив регламентну виплату згідно платіжного доручення від 26.10.17 № 1260928 на суму 87 635, 56 грн. на користь ОСОБА_3 (призначення платежу). Дане відшкодування здійснено на підставі наказу МТСБУ від 26.10.17 № 9840, де зазначено, що отримувачем відшкодування є ОСОБА_3 , сума відшкодування - 87 635, 56 грн., номер справи - 39959.

Підтвердженням того, що ОСОБА_3 є потерпілим внаслідок завдання шкоди його майну, а також того, що дана шкода завдана в наслідок ДТП (що є подією, яка є підставою для проведення регламентної виплати) є:

- постанова Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.03.17 у справі № 263/3148/17, де зазначено, що в результаті недбалого ставлення до військової служби старшого машини „ГАЗ-66" д.н. НОМЕР_1 , що полягали у не вжитті відповідних заходів щодо виконання поставленого завдання по перевезенню особового складу та не забезпеченню дотримання водієм військової машини ПДР, вимог безпеки та встановленої швидкості, 20.02.17 о 16:00 год. на перехресті пр. Будівельників та вул. К. Лібкнехта в м. Маріуполі відбулася ДТП за участю автомобіля „ГАЗ-66" та автомобіля д.н. НОМЕР_2 . При цьому, належність автомобіля з зазначеним державним номером саме ОСОБА_7 підтверджується: актом техогляду від 22.03.17 № 047/17; звітом № 047/17 від 30.03.17; полісом № АК/1331676; свідоцтвом про реєстрацію ТЗ від 05.10.12 № НОМЕР_4 ; довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3017052396563046, де про це прямо вказано;

- довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3017052396563046, де вказано, що 20.02.17 в м. Маріуполь по просп. Будівельників відбулось зіткнення автомобілів, в тому числі легкового „Renault Kangoo" № д.р. НОМЕР_2 , що отримав пошкодження, який належить ОСОБА_3 ;

- постановою про закриття кримінального провадження від 20.04.17, де зазначено, що із камер спостереження від 20.04.17 вбачається, що автомобіль „Renault Kangoo" № д.р. НОМЕР_2 20.02.17 на перехресті вул. Карла Лібкнехта та просп. Будівельників у м. Маріуполь рушив на „зелений" сигнал світлофору, після чого на вказаному перехресті відбулось зіткнення із автомобілем „ГАЗ-66".

Наявність шкоди, її розмір та спричинення її внаслідок ДТП підтверджується:

- актом техогляду ТЗ № 047/17, щодо огляду автомобіля „Renault Kangoo" № д.р. НОМЕР_2 , де обставиною події зазначено ДТП.;

- звітом про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного ТЗ № 047/17 від 30.03.17, де зазначено, що вартість відновлювального ремонту „Renault Kangoo" № д.р. НОМЕР_2 без ПДВ дорівнює 87 635, 57 грн. (з ПДВ 102 138, 69 грн.). Така ж сума - 102 138, 69 грн. вказана і у ремонтній калькуляції № 047/17 від 22.03.17, проведеної по тому ж автомобілю.

Вищеперелічені обставини підтверджують наявність у спірних правовідносинах всіх передбачених законом елементів, сукупність яких свідчить про наявність підстав для здійснення регламентної виплати, зокрема: здійснення виплати МТСБУ, як уповноваженим на те органом; настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати - ДТП; наявність оціненої шкоди - пошкодження „Renault Kangoo" д.н. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту якого визначено ТОВ „ЕК „Укравтоекспертиза"; заподіяння шкоди внаслідок ДТП; пошкоджене майно належить третій особі - ОСОБА_3 ; завдання шкоди здійснено транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність - згідно витягу з централізованої бази даних МТСБУ наявність чинного договору внутрішнього страхування ТЗ з номерним знаком НОМЕР_1 (автомобіль, що здійснив наїзд на автомобіль ОСОБА_3 ) не встановлено.

Заперечуючи проти позову, третя особа зазначає, що із наданих позивачем матеріалів не вбачається наявність доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність вини водія військової частини ОСОБА_1 у спричиненні шкоди ОСОБА_3 . Зокрема, кримінальне провадження закрито, адміністративний протокол не складався.

Перш за все, слід зазначити, що для задоволення позову у даній справі, суду потрібно встановити правильність визначення позивачем відповідальної особи (юридичної чи фізичної), якою він в даному випадку визначає юридичну особу - власника джерела підвищеної небезпеки (відповідача).

Дійсно, як вбачається з матеріалів справ, кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України (обставини ДТП за участю ТЗ „ГАЗ-66" д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 ) закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (постанова військової прокуратури Маріупольського гарнізону від 20.04.17). Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 також не складався, у зв`язку з спливом строків (лист військової служби правопорядку у ЗСУ від 18.08.17 № 2620/м).

Слід зазначити, що вина особи у вчиненні кримінального правопорушення досліджується в рамках кримінального провадження для встановлення винної особи з метою притягнення її до відповідальності згідно КК України. Адміністративне провадження здійснюється, відповідно, з метою притягнення до адміністративної відповідальності винної особи у вчиненні дій, передбачених КУпАП. В господарській же справі встановлюється наявність підстав для відповідальності відповідача (яким, в тому числі може бути юридична особа), дії якого (чи його працівника у передбачених законом випадках) спричинили порушення прав позивача.

Як вбачається з довідки Начальника Військової служби правопорядку у ЗСУ - начальника ГУ Військової служби правопорядку ЗСУ від 27.04.20 № 506/4/2940 (арк. справи № 38, стор. 2) транспортний засіб „ГАЗ-66", д.н. НОМЕР_1 , дії старшого машини якого згідно постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.03.17 у справі № 263/3148/17 призвели до ДТП (за участю автомобіля д.н. НОМЕР_2 ) належить військовій частині А-4127 (відповідач).

Згідно постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.03.17 у справі № 263/3148/17 особою, дії якої призвели до ДТП (яке є предметом дослідження по справі) є старший машини „ГАЗ-66" д.н. НОМЕР_1 . Так, у постанові вказано - „особа 1", яка проходить військову службу у ЗСУ, наказом командира військової частини А 4127 № 224 від 02.11.15, пизначена на посаду старшого геодезиста геодезичної групи топогеодезичного відділу, шпк „капітан", порушуючи вимоги ст. ст. 11, 16, 29, 31, 32, 127, 128, 129, 130, 199, 216, 200, 346 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст. 2 Закону „Про військовий обов`язок і військову службу", допустив недбале ставлення до військової служби, а саме: будучи старшим машини „ГАЗ-66", д.н. НОМЕР_1 , не вжив відповідних заходів щодо виконання поставленого завдання по перевезенню особового складу та не забезпечив дотримання водієм (солдатом „особа 2") військової машини правил дорожнього руху, вимог безпеки і встановленої швидкості, в результаті чого 20.02.17 о 16:00 год на перехресті пр. Будівельників та вул. К. Лібкнехта в м. Маріуполі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „ГАЗ-66" д.н. НОМЕР_1 та автомобіля „особа 3", д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія „особа 4".

Тобто, суд встановив, що виникнення ДТП обумовлено в тому числі неправомірною поведінкою старшого машини „ГАЗ-66" д.н. НОМЕР_1 . Згідно протоколу допиту свідка від 22.02.17 встановлено, що старшим машини „ГАЗ-66" р.н. НОМЕР_1 є капітан ОСОБА_8

Згідно постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.03.17 у справі № 263/3148/17 суд встановив, що старший машини „ГАЗ-66" р.н. НОМЕР_1 проходить військову службу у Збройних Силах України та призначений на посаду старшого геодезиста геодезичної групи топогеодезичного відділу наказом командира ВЧ А-4127 № 224 від 02.11.15, тобто є військовослужбовцем Військової частини А-4127 (відповідача).

При цьому, суд враховує ч. 3 ст. 24 Закону „Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, дійсній на час ДТП), де вказано, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Слід зазначити, що згідно протоколу допиту свідка від 22.02.17 і водій ТЗ „ГАЗ-66" д.н. НОМЕР_1 , і старший машини, при вчиненні ДТП направлялись до м. Маріуполь для виконання геодезичних робіт, що з урахуванням посади старшого машини (старший геодезист геодезичної служби) свідчить про здійснення старшого машини, під час вчинення ДТП службових обов`язків.

Отже, вказане свідчить про документальне підтвердження того, що особа, яка винна у спричиненні ДТП, внаслідок якого завдано шкоди автомобілю ОСОБА_3 , перебуває на службі у військовій частині А 4127 (є службовцем відповідача).

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, враховуючи вищевказані законодавчі положення, а також встановлені обставини, вимоги позивача до відповідача, як юридичної особи, працівник (службовець) якої завдав шкоду ТЗ ОСОБА_3 є обґрунтованими. При цьому, виникнення обов`язку для відшкодування шкоди підтверджується наявністю всіх відповідних складових: наявність шкоди - спричинення пошкодження ТЗ ОСОБА_3 у підтвердженому оцінювачем розмірі; протиправність поведінки - судом встановлено, що ДТП спричинена внаслідок неналежного виконання обов`язків старшого машини; вина - ДТП сталося саме внаслідок дій старшого машини; причинний зв`язок - саме неправомірні дії старшого машини спричинили ДТП (згідно постанови суду від 28.03.17 № 263/3148/17).

За таких обставин, доводи третьої особи про відсутність вини ОСОБА_1 не враховуються, оскільки відповідальність відповідача настала в силу дій іншого військовослужбовця.

Таким чином, прийнявши до уваги настання всіх чинників для здійснення регламентної виплати, позивач провів останню згідно платіжного доручення від 26.10.17 № 1260928 у розмірі 87 635, 56 грн., чим відшкодував ОСОБА_3 заподіяну йому шкоду військовослужбовцем відповідача.

Згідно ст. 1191 ЦКУ особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. В силу підпункту 38.2.1. п. 38.2. ст. 38 Закону „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (у суду немає доказів належності старшого машини до осіб, передбачених п. 13.1. Закону).

Враховуючи вказане та наявність доказів здійснення позивачем регламентної виплати (відшкодування шкоди), вимоги щодо відшкодування даної виплати у порядку регрессу є обгрунтованими.

Крім того, позивач оплатив 750 грн. за послуги аварійного комісара згідно платіжного доручення від 25.07.17 № 8777. При цьому, дана оплата також є правомірною, оскільки згідно пунктів 34.2., 34.3, 34.4 ст. 34 Закону „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів":

- протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків;

- якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження);

- для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Враховуючи, що Закон передбачає наявність аварійного комісара для визначення, в тому числі вартості пошкодження, а його послуги є платними, відшкодування оплати таких послуг також правомірно включено до позовних вимог (при наявності документального підтвердження оплати, що має місце).

Щодо строку позовної давності.

Відповідач та третя особа зазначають, що позивач пропустив строк позовної давності, який в силу наявності ознак у спірних відносинах суброгації, відраховується з моменту ДТП (ДТП сталася 20.02.17, трирічний загальний строк позовної давності закінчився 20.02.20, позов подано - 03.08.20).

Як вказав Верховний Суд у постанові від 30.01.19 у справі № 755/9320/15-ц, згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України „Про страхування" , відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Враховуючи вказане, після здійснення регламентної виплати ОСОБА_3 , відносини між ним та позивачем припинились. Натомість виникли відносини між позивачем та відповідачем, пов`язані з регресною вимогою.

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку про те, що суброгація виникає у правовідносинах між страхувальником та страховиком на підставі договору страхування. В такому випадку строк позовної давності дійсно обраховується з моменту настання страхового випадку - в тому числі ДТП.

Однак, обставини даної справи свідчать про те, що відшкодування завданої шкоди ОСОБА_3 здійснено позивачем - МТСБУ на підставі підпункту „а" пункту 41.1. ст. 41 Закону „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в силу настання ДТП, яка є підставою для проведення регламентної виплати (а не страхового відшкодування) та спричиненої транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (відомості щодо наявності договору страхування „ГАЗ-66" д.н. НОМЕР_1 відсутні). Тобто, в даному випадку відсутні відносини страхового відшкодування (відшкодування здійснено не на підставі договору страхування), у зв`язку з чим відсутні і підстави для застосування суброгації. Спірні правовідносини, як і зазначалось вище, носять характер саме регресу, передбаченого ст. 1191 ЦКУ.

Таким чином, твердження відповідача та третьої особи про пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими, а відрахунок відповідного строку настає з моменту здійснення позивачем регламентної виплати - 27.10.17 (до цього моменту право регресу взагалі відсутнє, оскільки ще не понесено витрат, які належить відшкодувати), та відповідно спливає 27.10.20. Тому, подання позову 03.08.20 (дата поштової накладної щодо відправки) здійснено у межах вказаних строків.

Клопотання про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення послуг аварійного комісара не заявлялось. Зокрема, наявні у справі клопотання про застосування строку позовної давності містять обґрунтування, які стосуються лише страхового відшкодування. Оплата ж послуг аварійного комісара не є таким відшкодуванням.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати, в силу ст. 129 ГПКУ, покладаються на відповідача. При цьому, до судових витрат належить як судовий збір у розмірі 2 102 грн., сплачений у відповідності з платіжним дорученням від 23.06.20 № 9798301, так і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 298, 50 грн., що підтверджується попереднім (орієнтовним) розрахунком адвокатських послуг.

Зокрема, згідно ст. 123 ГПКУ судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. А, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПКУ).

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПКУ разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

На виконання вищевказаної норми ГПКУ, позивач і подав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, складений адвокатом Бондарем В.Б.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПКУ за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як видно з наявних матеріалів, наданих на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивач отримав послуги:

- адвоката Бондара В.Б., що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 07.11.11 номер 580, виданого на ім`я Бондара В.Б. ;

- адвоката Бондара В.Б., який згідно довіреності від 20.12.19 № 4.1-01/82 має право представляти позивача в судових органах;

- щодо: отримання та вивчення матеріалів справи про виплату МТСБУ страхового відшкодування потерпілому - 1 200 грн.; підготовки позовної заяви до суду - 439, 4 грн.; підготовки та формування пакету подання позову до суду - 659, 1 грн. (всього 2 298, 50 грн.), що підтверджується орієнтовним розрахунком.

Крім того, суд враховує, що Бондар В.Б. був присутнім у підготовчих засіданнях 03.09.20, 16.10.20, 10.11.20 та у засіданні по розгляду справи по суті 08.12.20 (у всіх засіданнях).

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з військової частини А-4127 (30406, м. Шепетівка, вул. Українська, 69, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 07905327) на користь моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, Київ-2, а/с 272, код ЄДРПОУ 21637131) 87 635, 56 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять п`ять грн. 56 коп.) регламентної виплати, 750 грн. (сімсом п`ятдесят грн. 00 коп.) послуг аварійного комісара, 4 400, 50 грн. (чотири тисячі чотириста грн. 50 коп.) судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 14.12.20.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук 4 прим:

1 - до справи

2 - МТСБУ (02002, м. Київ, Русанівський бульвар, 8. Київ-2, а/с 272);

3 - військова частина А 4172 (30406, м. Шепетівка, вул. Українська, 69, Хмельницька обл.);

4 - МОУ (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6).

Всім рек. з пов.