Ухвала суду № 93498455, 14.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"14" грудня 2020 р.Справа № 922/4005/20Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву про забезпечення позову (вх. № 4005/20 від 10 грудня 2020 року) у справі

за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», місто Харків,

до відповідачів:

першого відповідача - Акціонерного товариства «Харківобленерго», місто Харків, другого відповідача - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», місто Київ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Харківське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут», місто Харків, та Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», місто Київ,

про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, Акціонерного товариства "Харківобленерго", Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", про зобов`язання Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" належним чином надати послуги за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01 грудня 2020 року; зобов`язання Акціонерне товариство "Харківобленерго" належним чином надати послуги з розподілу електричної енергії відповідно до умов договору від 22 січня 2019 року. Одночасно із позовною заявою, позивачем представлено, в порядку статті 136 Господарського процесуального кодексу України, заяву про забезпечення позову (вх. 4005/20 від 10 грудня 2020 року) в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", Акціонерному товариству "Харківобленерго", Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Харківське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут", Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01 грудня 2020 року. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що діями відповідачів протиправно обмежується його право на отримання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та договором про розподіл електричної енергії. Позивач вважає, що в випадку невжиття заходів забезпечення позову буде унеможливлене поновлення його прав на отримання електричної енергії.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Також, згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції" виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19 березня 1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V). Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07 травня 2002 року; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року). У пункті 43 рішення Європейського суду від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 етапі 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке мас обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".Також у рішенні Європейського суду від 18 травня 2004 року у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Отже, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на предмет позову, у випадку задоволення позовних вимог рішення у даній справі не потребує виконання рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження", тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно до статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Предметом заявлених позовних вимог є зобов`язання відповідачів належним чином надати послуги за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01 грудня 2020 року та послуги з розподілу електричної енергії відповідно до умов договору від 22 січня 2019 року.

Видом забезпечення позову, який позивач просить застосувати, є заборона Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", Акціонерному товариству "Харківобленерго", Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Харківське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут", Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01 грудня 2020 року.

Спір у даній справі є немайновим, а тому суд повинен досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18).

З урахуванням викладених обставин, а саме з огляду на те, що вжиття заявлених позивачем у даній справі заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Такий висновок суду обґрунтований наступним.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" сформувало на адрес позивача попередження від 01 грудня 2020 року № 44/09-000931/П про припинення постачання електричної енергії на об`єкти Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" з 16 грудня 2020 року. При цьому, в даному попереджені зазначена заборгованість за період з березня 2019 р. по серпень 2020 року, яка не охоплюється дією договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01 грудня 2020 року, а виникла внаслідок дії договору від 27 грудня 2018 року про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Тобто позивач має інший договорі, аніж той за яким рахується заборгованість, зазначена в попереджені.

На підставі вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" позивачем від Акціонерного товариства "Харківобленерго" було отримано повідомлення № 575 від 02 грудня 2020 року про припинення розподілу електричної енергії з 16 грудня 2020 року.

Врегулювання погашення заборгованості за договором від 27 грудня 2018 року про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" здійснюється в претензійно - позовному порядку в рамках справи № 922/3765/19.

У позивача є обґрунтовані побоювання, що відповідачі та треті особи з 16 грудня 2020 року здійснять дії. покликані на припинення постачання та розподілу електричної енергії на об`єкти підприємства-позивача.

Будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Вказані вище обставини, а саме наявність попередження про припинення постачання електричної енергії від 01 грудня 2020 року № 44/09-000931/П та повідомлення № 575 від 02 грудня 2020 року про припинення розподілу електричної енергії, свідчать про наявність зв`язку між визначеними заходами забезпечення позову та предметом спору у даній справі, а припинення постачання та розподілу електричної енергії на об`єкти підприємства-позивача з 16 грудня 2020 року спричинить блокування діяльності підприємства-позивача, яке здійснює виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства, контроль за раціональним споживанням теплової енергії, що в подальшому може призвести до того, що позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку.

Проаналізувавши зміст та здійснивши належну оцінку обґрунтованості доводів позивача про необхідність вжиття відповідних заходів, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, оцінюючи відповідність заходів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає їх адекватними. Заходи носять конкретний характер. При цьому суд враховує, що заборона зазначеним у заяві про забезпечення позову особам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01 грудня 2020 року є тимчасовою дією, покликаною на підтримування діяльності підприємства-позивача шляхом подачі електричної енергії та її розподілу на об`єкти підприємства-позивача. Тобто вжиття таких заходів забезпечення позову спрямоване лише на запобігання імовірним порушенням прав заявника як позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 910/9474/17; постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 915/508/18; постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 922/3010/18; постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 920/622/18.

При вирішенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову судом також враховано, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Суд також визнав наявність зв`язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову, та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

На думку суду, наведені вище обставини та долучені до позовної заяви докази, які є підставою звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в своїй сукупності є достатньо імовірною підставою для висновку про доцільність застосування судом заходів забезпечення позову. Без вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи реальну можливість припинення постачання електричної енергії на об`єкти підприємства-позивача, існує суттєвий ризик того, що ефективний захист або поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, може бути суттєво ускладненим та призвести до необхідності подання інших позовів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 серпня 2020 року, № 907/73/19, від 09 листопада 2018 року у справі № 915/508/18, від 12 березня 2020 року у справі № 916/3479/19, від 24 червня 2020 року у справі № 902/1051/19.

Відповідно до частин 1, 3 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Положеннями вказаної статті визначено право суду у випадку можливості спричинення відповідачу внаслідок забезпечення позову збитків, вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову зустрічного забезпечення у розмірі співмірному із заходами забезпечення позову та розміром збитків, яких може зазнати відповідач, у зв`язку із забезпеченням позову.

Отже, умовою застосування зустрічного забезпечення є обґрунтування можливості спричинення відповідачу забезпеченням позову збитків.

Враховуючи відсутність доказів можливості завдання збитків заявленими позивачем та задоволеними судом заходами забезпечення позову, з урахуванням законодавчо обґрунтованого характеру вжитих заходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного забезпечення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про вжиття заходів забезпечення позову, без повідомлення учасників справи, та не вбачає підстав для зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 42, 136-141, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 4005/20 від 10 грудня 2020 року) - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 85, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600), Акціонерному товариству "Харківобленерго" (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 149, ідентифікаційний код юридичної особи 00131954), Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу «Харківське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815), Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01 грудня 2020 року.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили 14 грудня 2020 року та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 15 грудня 2023 року.

Ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Стягувачем за даною ухвалою є - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 31557119).

Боржниками за даною ухвалою є - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 85, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600), Акціонерне товариство "Харківобленерго" (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 149, ідентифікаційний код юридичної особи 00131954), Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Харківське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815), Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Ухвалу надіслати учасникам судового процесу та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвалу підписано 14 грудня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/4005/20